Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №341/2261/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/2261/25

Номер провадження 3/341/24/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року місто Галич

Суддя Галицького районного суду Івано-Франківської області Мергель М. Р., за участю ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 , розглянув справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

установив

Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2025 року серії ЕПР 1 № 552167 ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, за наступних викладених у протоколі обставин.

27.12.2025 о 10 годині 45 хвилин у с. Насташине по вулиці Осмомисла водій ОСОБА_1 , керуючи ТЗ Subaru Forester, н. з. НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, та не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну. Внаслідок чого здійснив наїзд на огорожу будинку за адресою: АДРЕСА_2 . У результаті автомобіль та огорожа отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Дії ОСОБА_1 працівник поліції кваліфікував як порушення вимог п. п. 2.3 «б», 12.1 ПДР України, за що передбачено відповідальність статтею 124 КУпАП.

Відповідно до змісту протоколу потерпіла – ОСОБА_2 .

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що рухався головною дорогою у напрямку м. Бурштина по вул. Осмомисла, швидкість руху була близько 50 км/год. Біля будинку № 9 є поворот на прилеглу вулицю. Наближаючись до вказаного повороту, побачив як на смузі зустрічного руху, рухаючись навпроти, автомобіль ВАЗ із ввімкненим покажчиком повороту ліворуч розпочав маневр повороту, виїхавши на його ( ОСОБА_1 ) смугу руху. При цьому автомобіль ВАЗ почав дьоргатись на смузі руху ОСОБА_1 . Це все відбувалося, приблизно, за 5 метрів до самого ОСОБА_1 . Щоб уникнути зіткнення з автомобілем ВАЗ, ОСОБА_1 виконав гальмування і вимушений маневр повороту праворуч. Через те, що дорога була слизькою, ОСОБА_1 не зміг зупинити автомобіль і після уникнення зіткнення із автомобілем ВАЗ здійснив зіткнення із огорожею будинку, який належить ОСОБА_2 . При цьому автомобіль ВАЗ після роз`їзду з його автомобілем ще трохи скотився з проїзної частини по вул. Осмомисла і зупинився.

Винним себе не вважає. Стверджує, що діяв вимушено і щоб не зіткнутись з автомобілем ВАЗ наїхав на огорожу. Запевняє, що їхав до Івано-Франківська у справах і праворуч на вулицю Л. Українки не збирався повертати, покажчик правого повороту не вмикав. Вважає, що в ДТП винний водій автомобіля ВАЗ, який його не пропустив.

Потерпіла ОСОБА_2 пояснила, що події ДТП не бачила, оскільки прийшла з церкви і уже бачила наслідки. Підтвердила, що дорога була слизькою. ОСОБА_1 знає, проте не спілкуються. Щоб ОСОБА_1 раніше їздив по вул. Л. Українки (повертав на цю вулицю з головної дороги), не бачила.

Свідок ОСОБА_3 , водій автомобіля ВАЗ, в судовому засіданні пояснив наступне.

Стверджує, що їхав зі сторони міста Бурштина по головній дорозі та перед поворотом ліворуч на вулицю Л. Українки заздалегідь увімкнув покажчик повороту ліворуч. Пригальмував і зупинився, бо побачив як навпроти по смузі зустрічного руху їхав автомобіль Subaru Forester із ввімкненим покажчиком правого повороту. ОСОБА_3 зупинився, щоб надати перевагу в русі автомобілю Subaru Forester. Указаний автомобіль Subaru, повертаючи ліворуч, зіткнувся із огорожею будинку. Чи ОСОБА_1 занесло через слизьку дорогу, а чи той відволікся від кермування, свідок сказати не може. При цьому стверджує, що після зіткнення автомобіля Subaru, він переїхав через смугу зустрічного руху вулиці Осмомисла і зупинився за межами проїзної частини. Зазначає, що ОСОБА_1 почав виконувати поворот праворуч приблизно за 5 метрів до його автомобіля (ВАЗ). Після ДТП ОСОБА_1 заглушив двигун, вимкнув покажчик правого повороту і вийшов з автомобіля.

Свідок ОСОБА_4 , дружина ОСОБА_3 , яка на час ДТП перебувала в автомобілі ВАЗ на задньому сидінні, повідомила наступне.

Перед поворотом ліворуч її чоловік ввімкнув покажчик лівого повороту і пригальмував. Вона побачила як навпроти їхав автомобіль (марки не розуміє) і ввімкнув правий покажчик повороту. Той автомобіль почав повертати і вони почули звук його зіткнення з парканом. При цьому зазначила, що в момент, коли почула звук зіткнення, їхній автомобіль ВАЗ перебував на смузі зустрічного руху. Вони ще трохи проїхали і зупинилися.

Надаючи правову оцінку наявним у справі матеріалам, суддя виходить з такого.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 124 КУпАП порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, полягає в порушені учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Вказана норма закону є бланкетною, тому серед ознак, які мають бути відображені при викладенні суті адміністративного правопорушення, обов`язковим є наведення конкретної норми нормативно-правового акту, яким встановлюються відповідні правила та яких така особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не дотрималася, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Водночас для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення має бути чітко зазначено, які конкретно дії вчинила особа, чим допустила адміністративне правопорушення.

У протоколі про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2025 року серії ЕПР 1 № 552167 дії ОСОБА_1 кваліфіковано як порушення пункту п.п. 2.3 «б», п. 12.1 ПДР України. Такі дії, як зазначено у протоколі, полягали в тому, що ОСОБА_1 не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Вимоги п.п. «б» пункту 2.3 ПДР України щодо обов`язку бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не відволікатися від керування транспортним засобом у дорозі є загальними і їх порушення повинне кваліфікуватися сукупно поряд із конкретними заборонними чи зобов`язальними нормами, порушення яких водієм встановлено саме через таку неуважність.

При цьому у справі, яка розглядається, відсутні будь-які докази того, що ОСОБА_1 не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі.

Згідно з положеннями пункту 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

У протоколі не вказано, які особливості вантажу, дорожньої обстановки чи стан транспортного засобу не врахував ОСОБА_1 , що призвело до зіткнення із огорожею.

Стосовно порушення вказаного пункту 12.1 ПДР України суддя зазначає про те, що оцінка дій водія на відповідність приписам цього пункту залежить від конкретних дій водія щодо вибору швидкості руху (в установлених межах безпечної швидкості руху) та прийомів керування автомобілем під час руху в конкретних дорожніх умовах, коли лише односторонні дії водія, пов`язані із не обранням безпечної швидкості руху, призвели до виникнення ДТП (виїзд за межі дороги, втрата керованості автомобілем тощо).

Зважаючи на те, що ДТП у справі, яка розглядається, мала місце не через втрату керованості автомобілем з боку ОСОБА_1 , а його виїзд за межі проїзної частини дороги і подальше зіткнення з огорожею були вимушеними діями з метою уникнення зіткнення із автомобілем ВАЗ, суддя дійшов висновку про відсутність у діях особи порушення саме пункту 12.1 ПДР України.

Таким чином, кваліфікація дій особи щодо порушення пунктів 12.1 ПДР України працівником поліції здійснена неправильно.

Своєю чергою відповідно до приписів п. 12.3 ПДР України у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Розглядаючи цю справу, суддя не надає оцінку діям ОСОБА_1 щодо їх відповідності вимогам приписів пункту 12.3 ПДР України, оскільки це становитиме вихід за межі висунутого йому обвинувачення у протоколі про адміністративне правопорушення.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з приписами статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Таким чином, протокол є основним і єдиним доказом, який складає уповноважена на те посадова особа з обов`язковим відображенням у ньому суті адміністративного правопорушення та визначенням кваліфікації діяння особи.

Всупереч вимогам статті 251 КУпАП посадова особа під час складання протоколу про адміністративне правопорушення від 27 грудня 2025 року серії ЕПР 1 № 552167 у цій справі вимог статті 256 КУпАП не дотрималась, а саме не описала суті (дій) об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, здійснила кваліфікацію діянь ОСОБА_1 за пунктами ПДР України, порушення яких не доведено належними доказами.

У справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

ЄСПЛ наголошує, що у разі самостійного визначення кваліфікації дій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З огляду на викладену практику ЄСПЛ суддя під час розгляду справ про адміністративні правопорушення позбавлений можливості самостійно уточнювати (здійснювати) кваліфікацію діяння особи, стосовно якої розглядається справа.

Так само, надсилання протоколу про адміністративне правопорушення до органу (посадової особи), який його склав, для забезпечення дооформлення цього джерела доказів, усунення виявлених недоліків, які перешкоджають притягнути особу до адміністративної відповідальності, однозначно становитиме порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки у цьому випадку суддя буде діяти не як безсторонній і незалежний суб`єкт розгляду справи, а неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача.

Вивчивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не знайшла свого підтвердження і він не може бути притягнений до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України, також, у зв`язку з наступним.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Структура складу адміністративного правопорушення містить: об`єкт правопорушення - суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення; об`єктивну сторону - конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил; суб`єкт правопорушення - конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку; суб`єктивну сторону складу - ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.

Усі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.

Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП настає, якщо учасники дорожнього руху порушили правила дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Розглянувши справу, суддя дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 здійснив зіткнення з огорожею будинку ОСОБА_2 не через порушення ним вимог пункту 12.1 ПДР України, а через вимушений об`їзд перешкоди на смузі його руху – автомобіля ВАЗ.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками тощо.

Дослідивши долучені до справи схему місця ДТП та фотознімки з місця ДТП, суддя установив, що автомобіль Subaru зупинився після зіткнення з огорожею будинку на початку вул. Л. Українки (ліва сторона вулиці). Автомобіль ВАЗ розташований на самому повороті з вулиці Осмомисла (головна дорога) на початку вулиці Л. Українки зліва, на відстані 3,6 м від задньої частини автомобіля Subaru. При цьому задня частина автомобіля ВАЗ межує із проїзною частиною головної дороги по вул. Осмомисла. Тоді як відстань від автомобіля ВАЗ до початку повороту на вулицю Л. Українки становить 4,7 м (передня частина) та 6,2 м (задня частина ТЗ).

Указана обстановка після ДТП, зокрема, нелогічне та нераціональне розміщення автомобіля ВАЗ на повороті під кутом, на думку судді, спростовує пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що автомобіль Subaru їхав з увімкненим покажчиком повороту праворуч і почав повертати на вулицю Л. Українки за 5 метрів перед автомобілем ВАЗ. Також, показання свідків містять розбіжності, оскільки ОСОБА_4 пояснила, що автомобіль ВАЗ перебував на смузі зустрічного руху по вул. Осмомисла в момент, коли вона почула зіткнення, тоді як ОСОБА_3 зазначив, що перебував на смузі свого руху і надавав перевагу в русі автомобілю Subaru. Крім того, під час пояснень в судовому засіданні ОСОБА_3 повідомив, що після ДТП він казав ОСОБА_1 про відсутність у нього наміру тікати.

Також, суддя враховує, що згідно з копією протоколу про адміністративне правопорушення від 27.12.2025 ЕПР 1 №552222 ОСОБА_3 , повертаючи ліворуч на вул. Л. Українки не надав перевагу зустрічному автомобілю Subaru, чим спричинив створення аварійної обстановки, а саме примусив водія автомобіля Subaru різко змінити швидкість і напрямок руху, чим порушив п. 10.4 ПДР.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Отже, провадження у справі щодо ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП необхідно закрити за відсутністю доказів наявності у діях особи складу вказаного адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 124, 247, 251, 283, 284, 285 КУпАП, суддя

постановив

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КУпАП, щодо ОСОБА_1 закрити.

Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

СуддяМикола МЕРГЕЛЬ