Постанова від 06 січня 2026 р. у справі №216/8513/25 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/8513/25

провадження 3/216/118/26

ПОСТАНОВА

іменем України

07 січня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Стартанович Д.В., розглянувши матеріали, які надійшли з полку патрульної поліції в м. Кривому Розі Управління патрульної поліції в Дніпропетровської області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 за №506248: «07.11.2025, 17:45:00, м. Кривий Ріг, вул. 129 – ї Бригади територіальної оборони (Купріна), 123Б, водій ОСОБА_1 , керував ТЗ «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законодавством порядку водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП».

До початку судового засідання, а саме 19.12.2025 року від захисника ОСОБА_1 - адвоката Зайцева О.В. до суду надійшло письмове клопотання про закриття провадження у справі, яке обґрунтував наступним:

Захисник зазначає, що інспекторами поліції не доведено, що у ОСОБА_1 наявні ознаки будь якого сп`яніння, в тому числі і наркотичного, акцентує увагу на тому, що жодна попередня перевірка останнього не проводилась, а перелічені інспекторами поліції в оскаржуваному протоколі ознаки сп`яніння, останні почали вбачати у ОСОБА_1 не одразу, а через певний проміжок часу і лише після того, як ОСОБА_1 відмовився покидати салон власного автомобіля з метою виконання першочерговї вимоги поліцейських проїхати з ними до територіального центру комлектування та соціальної підтримки з метою актуалізації власних анкетних даних. За відсутності виявлених та підтверджених ознак будь-якого сп`яніння, співробітники поліції не мали права вимагати від ОСОБА_1 зокрема проходити відповідний огляд.

Адвокат Зайцева О.В. зауважує, що оскаржуваний ним протокол про адміністративне правопорушення, рапорт, направлення та оптичний диск з відеозаписом є неналежними та недопустимими доказами провини ОСОБА_1 , оскільки при відсутності у особи ознак наркотичного сп`яніння, інспектори були позбавлені можливості висловлювати будь-які вимоги та зобов`язувати останнього вчиняти будь-які дії, у тому числі і проходити огляд на визначення стану сп`яніння.

Крім того захисник наголошує, що поліцейськими акт огляду не складався, направлення на проходження огляду ОСОБА_1 не вручалось.

Окрім викладеного адвокатом Зайцевим О.В. до матеріалі справи долучено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1654, відповідно до якого, на момент огляду, який відбувся 07.11.2025 року о 20:05 годин, ОСОБА_1 був тверезий.

Захисник також зазначає, що огляд ОСОБА_1 пройшов з дотриманням вимог ч.9 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижуються увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом №1452/735 від 09.11.2015 року, оскільки останній, ще о 18:17 годин знаходився на місці спілкування з поліцейськими, що підтверджується кліпом №2, а вже о 20:05 годин був оглянутий лікарем спеціалізованого медичного закладу ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, а також інші обставини, які зазначені в клопотанні, просив суд закрити провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Зайцев О.В. підтримав подане клопотання, та додатково акцентував увагу суду на тому, що його довіритель не відмовлявся від проходження огляду, а рішення поліцейських з приводу складання протоколу ЕПР1№506248 через порушення п.2.5 ПДР є передчасним, оскільки співробітники поліції після проголошення формальної усної вимоги з приводу проходження ОСОБА_1 відповідного огляду на стан сп`яніння, не дочекавшись будь якої відповіді від останнього, одразу самостійно констатували факт відмови та почали процедуру складання згаданого протоколу, що підтверджується долученим відеозаписом кліп №0 о 17:47:20 годин, окрім цього захисник зазначив, що кліпи №2 та №3 є неналежними та не допустимим доказами, оскільки виготовлені за допомогою особистих мобільних телефонів поліцейських шляхом перезняття інформації з іншого технічного протистрою, відомості про які відсутні у складеному протоколі

Суд, дослідивши в судовому засіданні надані до справи докази, клопотання про закриття провадження у справі та додані стороною захисту документи, вислухавши пояснення захисника, приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю з наступних підстав.

17 липня 1997 року Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод. Отже, Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України, і підлягає застосуванню нарівні з національним законодавством України.

Відповідно до ч. 1ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (Заява N 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні "кримінальному обвинуваченню" у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Наведене вказує на те, що при розгляді зазначеного вище правопорушення повинні застосовуватись принципи кримінального судочинства. У зв`язку із цим при розгляді справи про адміністративне правопорушення, при наданні оцінки доказам та вирішенні питань про доведеність вини у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає за необхідне застосовувати відповідні положення кримінального процесуального закону, в тому числі і щодо сутності адміністративного правопорушення, яке за своєю юридичною природою фактично є обвинуваченням.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно п. 2.5. Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він охоплює: а) об`єкт; б) об`єктивну сторону; в) суб`єкт; г) суб`єктивну сторону. За відсутності хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).

Виходячи зі змісту статей 7, 254, 279 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення окрім іншого, повинен вирішити чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.

Порядок проведення огляду на стан сп`яніння визначений уст. 266 КУпАП, та також передбачено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735, та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 (надалі Інструкція), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103(надалі Порядок)

Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Отже, за змістом ст. 266 КУпАП, щодо адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП у формі відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, підстави для складання протоколу про адміністративне правопорушення у поліцейського виникають після встановлення факту керування певною особою транспортним засобом, виявлення у неї ознак сп`яніння, висунення поліцейським пропозиції про проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, та відмови особи від проходження такого огляду, яка повинна бути висловлена у формі, яка не передбачає двозначного трактування цієї відмови чи викликати сумніви у її дійсності.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 4 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом Інструкція) визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Перелік таких ознак є вичерпним.

Отже, згідно закону, для притягнення водія до відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння необхідно встановити, що у водія наявні ознаки сп`яніння, передбачені п.4 у взаємозв`язку із п.3 розділу 1 Інструкції як підстави для огляду та встановити факт відмови від проходження огляду, зафіксований у визначеному законом порядку (відеозаписом або у присутності двох свідків).

Описані в Інструкції ознаки наркотичного чи іншого сп`яніння водія повинні бути очевидними, а не удаваними, як у даному випадку.

З відеозапису вбачається, що співробітники поліції 07.11.2025 року о 17:40 годин підходять до автомобіля «Audi Q7», д.н.з. НОМЕР_1 , який в нерухомому стані вже стоїть, його двигун вимкнений, а ОСОБА_1 знаходиться на робочому місці водія. Розмова між співробітниками поліції та ОСОБА_1 розпочинається з повідомлення інформації, що останній напередодні допустив порушення вимог ПДР, однак на вимогу надати відеозапис на якому зафіксовані обставини допущеного порушення, поліцейські повідомляються, що цього зробити не можуть, оскільки запис відсутній.

У подальшому співробітники поліції перевірили особу ОСОБА_1 через наявні в них пошукові системи та встановили, що останній перебуває в розшуку, у зв`язку із чим запропонували йому проїхати з ними до відповідного органу, однак отримали від ОСОБА_1 відмову виконувати цю вимогу, і лише після цього, не проводячи будь якого попереднього, візуального огляду, через тоноване скло автомобіля, співробітники поліції раптово почали вбачити у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння, у зв`язку із чим висунули останньому усну вимогу проїхати з ними до медичного закладу, однак не дочекавшись факту відмови, самостійно констатували те, що ОСОБА_1 не бажає проходити відповідний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, у зв`язку із чим приступили до процедури складання протоколу.

У протоколі про адміністративне правопорушення вказано ознаки сп`яніння: неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук та поведінка, що не відповідає обстановці.

З досліджених відеозаписів вбачається, що поведінка ОСОБА_1 є виваженою, цілком адекватна обстановці, яка склалася, на запитання поліцейських відповідав чітко, надавав певні пояснення, мова носила послідовний логічний характер, відповідала обстановці і подіям, що відбувались на місці, координація рухів не порушена, на обличчі блідість відсутня, має природній колір покрову обличчя. Отже, відеозапис не містить достовірних відомостей щодо наявності будь-яких ознак, які б свідчили про вживання ОСОБА_1 наркотичних речовин.

Крім того, суд бере до уваги, що 07.11.2025 року о 20.05 год., тобто через 1 годину 47 хвилин після того, як закінчується відеозапис з бодікамер поліцейських, ОСОБА_1 самостійно пройшов огляд у КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» та згідно висновку №1654 від 10.11.2025 року, у ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено, що підтверджує доводи захисника щодо відсутності ознак сп`яніння та безпідставності вимоги поліцейськими пройти медичний огляд на стан сп`яніння.

З урахуванням відсутності доказів, що ОСОБА_1 дійсно є водієм, у відсутності законних причин для зупинки транспортного засобу під керування останнього, у відсутності наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, підстав, згідно Інструкції 09.11.2015 № 1452/735, для пропонування працівниками поліції пройти огляд на стан сп`яніння водію не було.

Також варто відмітити, що долучені до матеріалів справи відеозаписи є фрагментарними, епізодичними та не є безперервними, не містить інформації про вручення ОСОБА_1 направлення для проходження огляду на стан сп`яніння, окрім цього в сам протокол не внесені відомості щодо всіх технічних засобів фіксації, що у своїй сукупності свідчить, що відеозаписи не містить усіх обов`язкових відомостей для об`єктивного розгляду справи, що суперечить п. 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.12.2018 № 1026, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що даний доказ не відповідає вимогам достовірності.

Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви стосовно доведеності вини тлумачаться на користь ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищевикладене, судом не встановлено ухилення ОСОБА_1 від проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі.

Таким чином, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими, морськими або маломірними суднами.

Проте, в матеріалах справи відсутній протокол про відсторонення від керування автомобілем, або передачу його для керування іншій особі, що також ставить під сумнів обставини, викладені у протоколі щодо ОСОБА_1 ..

До протоколу про адміністративне правопорушення долучено рапорт поліцейського, який не може вважатися об`єктивним доказом у справі, оскільки поліцейський є представником суб`єкта владних повноважень, що повністю узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року №489/4827/16а.

Частиною 1 ст.254Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол.

При цьому сам по собі протокол не може бути беззаперечним доказом винуватості особи у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з огляду на наступне.

За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що протокол про адміністративне правопорушення не може бути визнаний належним доказом у даній справі, у розумінні статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним та беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, а обставини викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумнівів у суду.

Отже, протокол про адміністративне правопорушення складений відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не може бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки обставини, викладені у протоколі, не підтверджуються сукупністю доказів, тому, протокол не відповідає вимозі його достовірності.

Суд приходить до висновку, що надані матеріали адміністративної справи є суперечливими, не відповідають критеріям достовірності та належності, таким чином відсутні докази, які можуть свідчити «поза розумним сумнівом» про винуватість ОСОБА_1 ..

Враховуючи вищевикладене, склад адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП є недоведеним поза розумним сумнівом.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (Конвенція 1950 року), а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, а Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Irelandv. theUnitedKingdom), п. 161, SeriesA заява № 25).

Приймаючи дане рішення, суддя керується принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1ст. 130 КУпАП.

Згідно п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 130, 246, 247, 251, 252, 273, 278, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі №216/8513/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події та складу правопорушення в діях останнього.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, який виніс постанову. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Стартанович Д.В.