Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №183/10941/25 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10941/25

№ 1-кп/183/2459/25

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року Дніпропетровська обл.,

м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю - секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого - ОСОБА_5 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025044080000158 від 09.10.2025 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Багате, Новомосковського р-ну, Дніпропетровської обл., громадянин України, офіційно не працюючий, не одружений, який не має на утриманні малолітніх або не повнолітніх дітей, з середньо-спеціальною освітою, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за АДРЕСА_2 , раніше судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 р. «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 р. на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

08 жовтня 2025 р. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , приблизно о 14 год. 40 хв., перебував поблизу домоволодіння АДРЕСА_3 , де побачив на узбіччі дороги поблизу городу на траві сумку чорного кольору, що належить потерпілому ОСОБА_6 , який в той час працював на городі. У цей момент у ОСОБА_5 раптово виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, що знаходитися в сумці.

Реалізуючи свій прямий умисел 08 жовтня 2025 р. приблизно о 14 год. 40 хв., ОСОБА_5 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, відкрив сумку, та таємно викрав з вказаної сумки смарт-годинник марки «Apple Watch» модель «SE 2» 40 мм загальною вартістю 5675,00 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок).

Після чого, ОСОБА_5 , присвоївши викрадене майно, покинув місце скоєння кримінального правопорушення, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 5675,00 грн. (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять гривень 00 копійок) (далі - Епізод № 1).

Таким чином за Епізодом № 1 ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Крім того, 09 жовтня 2025 р. приблизно о 11 год. 00 хв., ОСОБА_5 знаходився поблизу будинку АДРЕСА_4., де у дворі побачив ОСОБА_7 та попросив у неї води. З дозволу ОСОБА_7 , ОСОБА_5 зайшов до коридору будинку АДРЕСА_4. Перебуваючи за вказаною адресою, 09 жовтня 2025 року приблизно о 11 год. 05 хв., ОСОБА_5 побачив на столі мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 11S» синього кольору, та в цей час у нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, знаходячись у вказаний час та місці, ОСОБА_5 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно - небезпечних наслідків, вчиняючи злочин в умовах воєнного стану, взяв зі столу в коридорі мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 11S», вартістю 3725 гривень 00 копійок, що належить потерпілій ОСОБА_7 та поклав його до своєї кишені.

Після чого, ОСОБА_5 з викраденим майном, покинув місце скоєння злочину, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 3725 гривень 00 копійок (далі - Епізод № 2).

Таким чином за Епізодом № 2 ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке кваліфікується як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення в межах висунутого обвинувачення, погодившись з юридичною оцінкою інкримінованого йому діяння та пояснив про обставини викладені вище, які стали підставою для пред`явлення останньому обвинувачення, за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.

Показання обвинуваченого ОСОБА_5 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин, які правильно розуміє обвинувачений та інші учасники судового провадження і які ніким не оспорюються. При цьому у суду не було сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, суд вважав недоцільним дослідження решти доказів щодо обставин, які сторонами кримінального провадження не оспорювались. Тому, суд обмежив дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням тих матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_5 ..

При цьому суд роз`яснив обвинуваченому ОСОБА_5 та іншим учасникам судового провадження, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати визнанні ними фактичні обставини справи в апеляційному порядку.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, доходить до висновку про те, що вина ОСОБА_5 повністю доведена під час судового розгляду та кваліфікує його дії за:

-Епізодом № 1 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану;

-Епізодом № 2 за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання, суд, відповідно до вимог ст.ст. 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів.

Згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, обвинувачений вчинив тяжкі злочини.

Обставиною, яка згідно зі ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченому є щире каяття.

Обставин, які згідно зі ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченому судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває, не працює, розлучений, за місцем проживання характеризується посередньо, раніше неодноразово судимий за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із положень ст. ст. 50, 65 КК України, враховує принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є тяжким умисним злочином, наявність пом`якшуючої та відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу винного, у зв`язку з чим суд призначає обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання за санкцією ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць, яке є необхідними та достатніми покаранням для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.

Ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2025 р. щодо обвинуваченого застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26.11.2025 р. щодо обвинуваченого продовжений запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Час тримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою (з 21 жовтня 2025 р. до набрання вироком законної сили) слід зарахувати у строк відбуття ним покарання за цим вироком із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 349, 368 - 374, 376, 392 - 395 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк п`ять років один місяць.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати у строк відбуття ОСОБА_5 покарання за цим вироком час тримання його під вартою із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі, починаючи з 21 жовтня 2025 р. до дня набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити раніше застосований - тримання під вартою.

Речові докази:

-смарт-годинник марки «Apple Watch» модель «SE 2» сірого кольору, який переданий на зберігання потерпілому ОСОБА_6 - залишити у останнього та вважати переданим за належністю;

-мобільний телефон марки «Redmi» модель «Note 11S» синього кольору, коробку до мобільного телефону марки «Redmi» модель «Note 11S» синього кольору, які передані на зберігання ОСОБА_8 - залишити у останньої та вважати переданими за належністю.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Суддя ОСОБА_1