Рішення від 05 січня 2026 р. у справі №587/4255/25 — Недригайлівський районний суд Сумської області

Провадження № 2/582/311/25

Справа № 587/4255/25

Копія

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" січня 2026 р.

Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:

головуючого судді - Яковенко Н.М.,

за участю секретаря - Ярмоленко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-ще Недригайлів за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» звернулося до суду із цим позовом та просить суд ухвалити рішення, яким стягнути із відповідача ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за кредитним договором №10190510765 від 23.07.2019 у розмірі 15494,41 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2019 між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 10190510765, за яким відповідач отримав кредит, та зобов`язався його повернути в розмірі, порядку та на умовах, визначених цим Договором. Позивач свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши кредитні кошти, натомість відповідач свої зобов`язання за договором не виконав в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 15 494,41 грн, з якої: заборгованість за тілом кредиту - 3 307,64 грн; заборгованість за сумою комісії - 9 621,20 грн; заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту - 2 565,57 грн. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не вчиняє дій спрямованих на повернення вказаних грошових коштів, з метою захисту порушеного права й охоронюваних законом інтересів, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Відповідач по справі ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву разом з доданими до нього письмовими доказами на обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог та розміру судових витрат у встановлений судом строк не подав.

Ухвалою суду від 27 жовтня 2025 року у цивільній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

06 січня 2026 року постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Представник позивача у судове засідання не прибув, у позові просив розгляд справи провести без його участі, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не прибув, у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, про причини неявки суд не повідомив, своїм правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи до суду від нього не надходило (а.с.41,46).

Суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України в разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

У відповідності до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 527 ЦК України передбачає виконання зобов`язання належними сторонами, а стаття 530 ЦК України - строк виконання зобов`язання.

Згідно із статтею 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Судом встановлено, що 23.07.2019 ОСОБА_1 уклав із ТОВ «Сучасний Факторинг» кредитний договір № 10190510765, згідно якого отримав споживчій кредит на кредит на суму 9 162,64 грн ну умовах строковості, оплатності, та його повернення (а.с.12-23).

Відповідно до п.3.6-3.11 Договору сума кредиту склала 9162,64 грн, строк користування кредитом - 24 місяці, плата за користування кредитом складається з : річних відсотків за користування кредитом у розміті 0.01% від суми кредиту (Реальна річна процентна ставка встановлюється на рівні 55,5% від загальної суми кредиту) та з щомісячної комісії за управління кредитом у розмірі 5% від суми кредиту.

Розмір щомісячного платежу по погашенню тіла кредиту та плати за користування кредитом становить 381,79 грн з моменту укладення кредитного договору і до 23.10.2019 включно. З 24.10.2019 розмір щомісячного платежу - 839,92. Щомісчяний платіж повинен вноситися до 23 числа кожного місяця. Сукупна вартість кредиту 18 783,84 грн.

До кредитного Договору додано Додаток №1 - Графік платежів, Заяву відповідача на отримання споживчого кредиту, Паспорт споживчого кредиту за кредитним договором № 10190510765, які підписані відповідачем особисто (а.с. 12-16).

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що між сторонами склалися правовідносини, які виникли з договору позики(кредиту) та які нормативно врегульовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач підтвердив свою згоду на укладення кредитного договору, а саме підписаний кредитний договір, графік платежів, заява на отримання споживчого кредиту.

При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що ТОВ «Сучасний Факторинг» умови договору виконав та видав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

З виписки з особового рахунку за укладеним кредитним договором вбачається, що станом на 08.08.2025 заборгованість не погашена і становить 15 494,41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 307,64 грн; заборгованість за сумою комісії - 9 621,20 грн; заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту - 2 565,57 грн (а.с. 21).

Частиною 1 статті 79 ЦПК передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з чч. 1, 5, 6 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ст.83 ЦПК України).

Відповідач не надав суду відзив на позов та докази на спростування позиції позивача, тому суд, на підставі наданих позивачем доказів, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором №№ 10190510765 в розмірі 15 494,41 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3 307,64 грн; заборгованість за сумою комісії - 9 621,20 грн; заборгованість за сумою комісії за управління (обслуговування) кредиту - 2 565,57 грн (а.с. 21).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч. 4-6 цієї статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу ТОВ «Сучасний факторинг» надало суду: договір про надання правничої допомоги № 20/06-СФ від 20.06.2025 укладений між адвокатським бюро «Тараса Онищенка» та ТОВ «Сучасний факторинг» (а.с. 7-9); акт № 404 прийому-передачі послуг від 14.08.2025, який є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги №20/06-СФ від 20.06.2025, укладений між Адвокатським бюро «Тараса Онищенка» та ТОВ «Сучасний факторинг» на суму 5 000,00 грн (а.с. 11).

Суд враховує те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.

Оскільки розмір витрат позивача на правничу допомогу є належно обґрунтованим, доведеним належними доказами, не є очевидно неспівмірним наданій правової допомозі, відповідач такий розмір витрат позивача не заперечив, клопотання про його зменшення як неспівмірного не надав, позовні вимоги позивача задоволено в повному обсязі, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідача на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід стягнути понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн (а.с.1).

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-283, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" (код ЄДРПОУ 35310044, адреса: 01024, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 39-А), із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість за Кредитним договором № 10190510765 від 23.07.2019 у розмірі 15 494 (п`ятнадцять тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн 41 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду скарги.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення, до Сумського апеляційного суду у встановленому законом порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сучасний Факторинг" код ЄДРПОУ 35310044, місцезнаходження юридичної особи : вул. Велика Васильківська, 39-А, м. Київ, 01024.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ,

Суддя:підпис З оригіналом згідно

Суддя : Н. М. Яковенко