Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №592/324/26 — Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/324/26

Провадження № 1-кп/592/370/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми в складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретаря удового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 4202202510000150 від 15.10.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білопілля Сумської області, українця, громадянина України, з середьою освітою, одруженого, працюючого будівельником ТОВ «Овенбуд», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає: АДРЕСА_2 , раніше не судимого:

у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1, 4 ст.358 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

установив:

Відповідно до п.1 ч.3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначений частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Згідно вимог ч.1 ст.62 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою КМУ від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок № 560), здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті Закону України «Про освіту№, а також докторанти для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період подають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобуття освіти, сформовану в Єдиний державний електронній базі з питань освіти, за формою згідно з додатком.

Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_3 у червні-липні 2024 році, точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено, але не пізніше 19.07.2024, перебуваючи за місцем реєстрації, за адресою: АДРЕСА_1 , розуміючи, що у відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про мобілізаційні підготовку та мобілізацію», особа, яка здобуває вищу освіту за денною формою здобуття освіти має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, з метою отримання документів, які надають право на відстрочку від призову на військову службу, не будучи студентом вищого навчального закладу, діючи з прямим умислом, спрямованим на підроблення офіційного документа про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти НОМЕР_1, за формою, визначеною додатком 9 до Порядку №560, шляхом внесення до полів форми своїх персональних даних та заповнення інших необхідних реквізитів форми про те, що він являється студентом денної форми освіти за ступенем/рівнем освіти «бакалавр» в закладі «Держвний університет інфраструктури та технологій», дата початку здобуття освіти «01.09.2023», дата завершення здобуття освіти «30.06.2027». Після цього, вищевказану довідку ОСОБА_3 роздрукував, таким чином виготовив завідомо підроблений офіційний документ, з метою його подальшого використання для отримання права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та ухилення від виконання військового обов`язку під час дії правового режиму воєнного стану.

У подальшому, ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що довідка про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти НОМЕР_1 є підробленою, діючи умисно, з метою безпідставного отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період 19 липня 2024 року, у точно не встановлений під час досудового розслідування час, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 склав заяву про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у період військового стану та з метою підтвердження наявності підстав для відстрочи, додав до неї завідомо підроблену довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти НОМЕР_1, чим здійснив її використання. У подальшому, розглянувши вказану заяву, протоколом №9 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 25 липня 2024 року ОСОБА_3 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Продовжуючи свій єдиний злочинний умисел, спрямований на використання завідомо підробленого документа, з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_3 11 листопада 2024 року, у точно не встановлений під час досудового розслідування час, надав до першого ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 заяву на продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період разом з підробленою довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти НОМЕР_1, як підставу для підтвердження права на відстрочку згідно п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Розглянувши вказану заяву, Протоколом №24 засідання комісії для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13 листопада 2024 року ОСОБА_3 надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.358 КК України як підроблення офіційного документа і за ч.4 ст. 358 КК України - використання завідомо підробленого документа.

07 січня 2026 року між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 у присутності захисника була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, яку сторони просять розглянути та затвердити.

Згідно угоди про визнання винуватості, ОСОБА_3 як обвинувачений, та прокурор дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1,4 ст. 358 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_6 у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у прибуток держави за ч.1 ст.358 КК України і у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. за ч. 4 ст. 358 КК України і на підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання менш суворим, остаточно призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у прибуток держави.

Враховуючи те, що обвинувачений та прокурор у присутності захисника в ході підготовчого провадження досягли угоди про визнання винуватості, підписали її, причому обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення за вказаних обставин та між сторонами досягнута домовленість про призначення обвинуваченому покарання - суд розглядає кримінальне провадження з обвинувальним актом відповідно до положень ст.ст. 468-475 КПК України, та розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, виходить з наступного.

Відповідно п.1 ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення угоди.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1,4 ст. 358 КК України, який згідно ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

Обвинувачений ОСОБА_3 суду заявив, що він цілком розуміє наслідки укладення угоди про визнання винуватості і згоден з призначеним покаранням.

З`ясовано, що обвинувачений цілком розуміє, що він має право на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов`язана довести кожну обставину щодо кримінального правопорушення, у вчиненні якого його обвинувачують, а він має право: мовчати, і факт мовчання не матиме для суду жодного доказового значення; мати захисника, у тому числі на отримання правової допомоги безоплатно у порядку та випадках, передбачених законом, або захищатися самостійно; допитати під час судового розгляду свідків обвинувачення, подати клопотання про виклик свідків і подати докази, що свідчать на його користь; наслідки укладення та затвердження угод, передбачені п.1 ч.1 ст. 473 цього Кодексу: характер кожного обвинувачення; вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до них у разі затвердження угоди судом (ч.5 ст. 474 КПК України).

Суд переконався у добровільності укладення сторонами угоди про визнання винуватості, тобто, що укладена угода не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз, обіцянок, дій будь-яких інших обставин, ніж ті, які передбачені в угоді.

Узгоджені сторонами (обвинуваченим, прокурором) вид та міра покарання є такими, що відповідають ступеню тяжкості кримінального правпороушення, особи обвинуваченого та обставини, що пом*якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до ст. 350 КПК України, клопотання учасників судового провадження розглядається судом після того, як буде заслухана думка щодо нього інших учасників судового провадження.

У ході судового провадження матеріалів кримінального провадження за №42025202510000159 з обвинувальним актом щодо обвинуваченого за ч.1,4 ст.358 КК України та клопотання про затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим, сторони та його захисник підтримали заявлене, прокурор вважає, що зміст угоди про визнання винуватості відповідає положенням діючого законодавства та підлягає до затвердження, а заявлене клопотання щодо постановлення вироку на підставі угоди до задоволення.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.1, 4 ст.358 КК України як підроблення офіційного документа і використання завідомо підробленого документа.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим належить затвердити, а ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 1, 4 ст. 358 КК України з призначенням останньому узгодженої сторонами міри покарання.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового провадження та судового розгляду правопорушення не обирався

Керуючись ст. ст. 314, 371-374 КПК України, суд

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості між прокурором Окружної прокуратури м. Суми ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 та захисником ОСОБА_5 укладену 07 січня 2026 року.

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченню за ч.1, ч.4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання:

за ч.1 ст. 358 КК України у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у прибуток держави;

за ч.4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання менш суворим, остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. у прибуток держави.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд міста Суми шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Повний текст вироку проголошено 16 січня 2026 року.

Суддя ОСОБА_1