Вирок від 18 січня 2026 р. у справі №521/21431/25 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

521/21431/25

1-кп/521/1222/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2026 року м. Одеса

Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченої ОСОБА_4 , потерпілої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одеса кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12025163470000975 від 25.10.2025 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт.Манченки Харківського району Харківської області, громадянки України, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючої, розлученої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей 2015 та 2022 років народження, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

На підставі Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ХІ від 24.02.2022 введено воєнний стан на всій території України строком на 30 діб, який у подальшому у встановленому законом порядку неодноразово продовжувався, а на момент вчинення вказаного кримінального правопорушення, Указом Президента України від 26.07.2025 за № 478/2025, затвердженим Законом України від 15 липня 2025 року № 4524-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 07.08.2025 строком на 90 діб.

ОСОБА_6 22 жовтня 2025 року в період часу з 21.00. год. перебувала у приміщенні бару-магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: АДРЕСА_3.

Так, приблизно о 23:45, перебуваючи за вищевказаною адресою, у ОСОБА_4 винник злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Арllе», моделі «14 Pro МАХ», на 128 GB, у корпусі фіолетового кольору, із м.н.т. НОМЕР_1 , який належить потерпілій ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 перебуваючи у вказаному приміщенні бару, діючи таємно, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану з метою особистого збагачення, переконавшись, що її дії залишаються непомітними, як для сторонніх осіб так і для власника майна, шляхом вільного доступу, а саме з поверхні барної стійки викрала мобільний телефон марки «Арllе», моделі «14 Pro МАХ», на 128 GB, у корпусі фіолетового кольору, із м.н.т. НОМЕР_1 , вартістю 24 199,07 грн. та помістила його у ліву кишеню своїх штанів, таким чином заволоділа вище вказаним майном

Після цього ОСОБА_4 з викраденим майном залишила місце вчинення кримінального правопорушення, надалі розпорядилась викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила ОСОБА_7 матеріальний збиток на загальну суму 24 199 гривень 07 копійок.

Кримінальна відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення передбачена ч.4 ст.185 КК України, а саме за викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй злочині, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, визнала повністю, обставини, викладені в обвинувальному акті підтвердила та пояснила, що вона дійсно за вказаних обставин та у зазначений час відпочивала у барі по АДРЕСА_3, де побачила на барній стійці мобільний телефон, який вона забрала собі та поклала його до кишені своїх штанів, після чого пішла з ним з бару. По дорозі вона впала та телефон розбився, став не придатним для використання. Свою вину повністю визнає, щиро кається у вчиненому, принесла вибачення потерпілій та відшкодувала їй матеріальну шкоду у повному обсязі. Просила врахувати, що має двох неповнолітніх дітей.

Потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що є ФОП, здійснює свою підприємницьку діяльність у барі по АДРЕСА_3. 22.10.2025 року пізно увечорі близько 23.45 год. в барі перебували відвідувачі, відпочивали, її телефон лежав на барній стійці, потім вона побачила, що телефон пропав, тому звернулася із заявою до поліції. Телефон знайшли, але він не придатний до використання, розбитий, обвинувачена відшкодувала матеріальну шкоду їй у повному обсязі, тому матеріальних претензій до обвинуваченої не має, просить суворо її не карати. Також під час досудового розслідування було проведено судову експертизу щодо вартості телефону за її клопотанням, питання про відшкодування витрат за експертизу не ставить, оскільки їй відшкодовано шкоду.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд, враховуючи позицію обвинуваченого щодо вчиненого злочину, за згодою учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, оскільки учасники кримінального провадження вважають, що фактичні обставини провадження підтверджені доказами, що знаходяться у матеріалах провадження та не потребують дослідження під час судового розгляду, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, так само визнає фактичні обставини провадження доведеними. Тому суд, за згодою учасників судового провадження вважає доцільним обмежитись дослідженням доказів, а саме допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченої та обставин, що мають значення для визначення міри покарання та стосовно речових доказів, судових витрат.

При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Допитавши обвинувачену, потерпілу, вивчивши матеріали кримінального провадження, стосовно характеристики особи обвинуваченої, суд приходить до висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина обвинуваченої доведена повністю, її дії вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, як викрадення чужого майна (крадіжку), в умовах воєнного стану.

Вирішуючи питання про призначення покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до вимог ст.50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченій, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженої та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, що кримінальне покарання переслідує, як прийнято вважати, подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів.

Згідно зі ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення , має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень. Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Відповідно до ст.12 КК України правопорушення, інкриміноване обвинуваченій, відноситься до категорії тяжкого злочину.

Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд, відповідно до ст.66 КК України, враховує обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, яка щиро розкаялася у вчиненому, вину визнала повністю, дала правдиві свідчення, відшкодувала матеріальну шкоду потерпілій.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Щодо особи обвинуваченої, то ОСОБА_6 раніше не судима, офіційно не працює, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Судом враховується відсутність тяжких наслідків у даному кримінальному провадженні, повне визнання вини обвинуваченою та щире її каяття, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, вік обвинуваченої, її соціальне положення, відшкодування матеріальної шкоди.

Таким чином, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченої, позиції сторони обвинувачення, захисту, потерпілої суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.4 ст.185 КК України.

Враховуючи особу обвинуваченої, її поведінку після вчинення злочину, а саме те, що вона зрозуміла та усвідомила протиправність своєї поведінки, обставини справи, обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченої, її вік, позицію потерпілої, суд приходить до висновку про можливість звільнити обвинувачену від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України з покладенням на неї обов`язків, передбачених ст.76 КК України, оскільки саме таке покарання буде необхідним та достатнім для її виправлення, досягнення інших цілей покарання, буде відповідати тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основоположних прав особи.

Відповідно до вимог ст. 100 КПК України суд вирішує долю речових доказів.

Керуючись ст. ст. 100, 373,374 КПК України, суд-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України і призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нове кримінальне правопорушення та виконає покладені на неї згідно п.п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України обов`язки:

-періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Обов`язок нагляду за засудженою ОСОБА_4 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженої.

Строк покарання ОСОБА_4 відраховувати з 19.01.2026 року.

Речові докази після набрання вироком законної сили:

- мобільний телефон «Арllе», моделі «14 Pro МАХ», на 128 GB, у корпусі фіолетового кольору, із м.н.т. НОМЕР_1 - повернути потерпілій ОСОБА_7 , скасувавши арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Хаджибейського районного суду м.Одеси від 04.12.2025 року.

Вирок суду в частині встановлення обставин справи, дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України, оскарженню не підлягає, в іншій частині може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Хаджибейський районний суд м.Одеси протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційних скарг, якщо такі скарги не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копії вироку негайно після його проголошення вручаються обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1