Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №334/9060/25 — Дніпровський районний суд міста Запоріжжя

Дата документу 16.01.2026

Справа № 334/9060/25

Провадження № 3/334/48/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Дніпровського районного суду міста Запоріжжя Ісаков Дмитро Олександрович, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області Східного офісу Держаудитслужби Державної аудиторської служби України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в.о. директора (на час складання протоколу - перший заступник директора) комунального підприємства «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради, місце проживання: АДРЕСА_1 ,

за частиною 5 статті 164-12 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення №08/0043/2025/пр від 21 жовтня 2025 року при проведенні ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності, проведеної в комунальному підприємстві «Запоріжремсервіс» Запорізької міської ради (далі - КП «Запоріжремсервіс»), підпорядкованому Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради (69006, м. Запоріжжя, Дніпровський район, вул. Фанатська, 23-А) було виявлено: порушення бюджетного законодавства, нецільове використання бюджетних коштів, а саме: за рахунок коштів бюджетного фінансування, виділеного з бюджету м. Запоріжжя по КПКВК МБ 1216020 «Забезпечення функціонування підприємств, установ та організацій, що виробляють, виконують та/або надають житлово-комунальні послуги», КЕКВ 2610 «Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям)» (далі - 2610) внаслідок нарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму бюджетного фінансування за КЕКВ 2610 по господарським операціям, проведеним за рахунок бюджетних коштів, безпідставно перераховано податку на додану вартість в загальній сумі 3285877,11 гривень, чим порушено вимоги ч.6 ст.22 Бюджетного кодексу України, Програми розвитку та утримання житлово-комунального господарства м. Запоріжжя на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №106 (зі змінами), п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196 Податкового Кодексу України, п.п.9, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 із змінами (надалі - Порядок №228), п.1.6 розд.1, п.п.2.4.1 п.2.4 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333. Зазначене відповідно до абз.2 ч.1 ст.119 Бюджетного кодексу України є нецільовим використанням бюджетних коштів та відповідно до п.24 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України є порушенням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.121 Бюджетного кодексу України, порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Із вказаної суми нецільового використання бюджетних коштів ОСОБА_1 вчинено порушення в сумі 1394138,01 гривень, яким під час перебування на посаді в.о. директора КП «Запоріжремсервіс» підписані платіжні інструкції на перерахування ПДВ за рахунок бюджетних коштів на вказану суму (у листопаді 2024 року - 284701,9 гривень; у грудні 2024 року - 707672,21 гривень). Порушення вчинені в КП «Запоріжремсервіс» (м.Запоріжжя, Дніпровський район, вулиця Фанатська, 23-А).

Порушення виявлено 24.09.2025 (Акт ревізії від 19.09.2025 №040806-20/20, підписаний об`єктом контролю 24.09.2025 із запереченнями, які прийняті, про що підприємство повідомлено листом 17.10.2025 року №040806-15/2803-2025), що є порушенням вимоги ч.6 ст.22 Бюджетного кодексу України, Програми розвитку та утримання житлово-комунального господарства м. Запоріжжя на 2023-2025 роки, затвердженої рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 №106 (зі змінами), п.п.196.1.6 п.196.1 ст.196 Податкового Кодексу України, п.п.9, 22 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02,2002 №228 із змінами (надалі - Порядок №228), розд.1 , п.п.2.4,1 п.2.4 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333.

Вищезазначене передбачає відповідальність за ч.5 ст.164-12 КУпАП.

02 грудня 2025 року адвокатом Мідяним Є.О. подано клопотання про закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.164-12 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст. 247 КУпАП).

В судовому засіданні адвокат Мідяний Є.О. заперечував вину в інкримінованому ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, з підстав викладених у клопотанні.

Дослідивши матеріали справи і надані докази, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Мідяного Є.О., суддя приходить до наступного висновку.

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст.252 КУпАП).

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Диспозиція частини 5 статті 164-12 КУпАП передбачає відповідальність за здійснення видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету; здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік; нецільове використання бюджетних коштів; видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону; здійснення видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.5 ст.164-12 КУпАП, полягає у:

здійсненні видатків, кредитування місцевого бюджету, які відповідно до Бюджетного кодексу України мають проводитися з іншого бюджету;

здійсненні видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік;

нецільовому використанні бюджетних коштів;

виданні нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону;

здійсненні видатків на утримання бюджетної установи одночасно з різних бюджетів всупереч Бюджетному кодексу України чи закону про Державний бюджет України на відповідний рік.

Під нецільовим використанням бюджетних коштів слід розуміти витрачання їх на цілі, що не відповідають: бюджетним призначенням встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет); напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів; бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

Суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.

Суб`єктом правопорушення може бути посадова особа, яка є розпорядником бюджетних коштів.

Крім того, за вимогами п.3 ч.2 ст.22 Бюджетного кодексу України за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Разом з тим вказані правопорушення не конкретизовані, не зазначені точна дата та суть кожного з них.

Таким чином, у порушення п.2 Розділу IІ Порядку оформлення Держаудитслужбою матеріалів про адміністративні правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення №08/0043/2025пр від 21.10.2025 складено щодо декількох адміністративних порушень, і до суду надійшов один протокол щодо кількох окремих адміністративних правопорушень.

З огляду на наведені обставини щодо складання не окремих протоколів щодо кожного з порушень, зміст протоколу не відповідає вимогам ст.256 КпАП.

Більш того, суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення за ст.164-12 КУпАП слід не лише посилатися на ч.5 ст.164-12 КУпАП, а й точно вказувати, які саме дії (бездіяльність) особи утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторону кожного правопорушення.

Відповідно до ч.2 ст.121 Бюджетного кодексу України порушення бюджетного законодавства, вчинене розпорядником чи одержувачем бюджетних коштів, може бути підставою для притягнення до відповідальності згідно з законами України його керівника чи інших відповідальних посадових осіб, залежно від характеру вчинених ними діянь.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері виконання Державного та місцевих бюджетів.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається в порушенні бюджетного законодавства, а саме: нецільове використання бюджетних коштів. Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Суб`єкт адміністративного проступку - спеціальний (посадові особи - розпорядники бюджетних коштів).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

ОСОБА_1 інкримінується згідно протоколу порушення бюджетного законодавства в частині нецільового використання бюджетних коштів у період 2023-2025 роки, в описі встановлених обставин по всіх виявлених порушеннях не вказано, які саме дії (бездіяльність) саме ОСОБА_1 утворюють об`єктивну та суб`єктивну сторону правопорушень.

Отже, зазначивши у протоколі лише про нецільове використання коштів, відповідна посадова особа, яка склала цей протокол, фактично не зазначила, у чому конкретно полягають вчинені саме ОСОБА_1 , як посадовою особою - розпорядником бюджетних коштів, порушення, які інкримінуються, а посилання на норми Бюджетного кодексу України не розкривають об`єктивної та суб`єктивної сторони та суті конкретних порушень, які ставляться їй у провину, чим порушується її право на захист, з огляду на те, що судовий розгляд обставин справи проводиться судом лише у межах, зазначених у протоколі.

Суд не має права самостійно формулювати обвинувачення, що узгоджується з висновком ЄСПЛ у рішенні у справі Карелін проти Росії; («Karelin v. Russia», заява №926/08, рішення від 20.09.2016) і при розгляді справи про адміністративне правопорушення позбавлений процесуальної можливості самостійно збирати докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні правопорушення, а невідповідність протоколу про адміністративне правопорушення вимогам закону унеможливлює притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Особа, що складала протокол, обмежилась лише загальними фразами, а саме: повторно виклавши обставини як і у Витязі з Акту ревізії, не зазначивши обставини та суті вчинення самих правопорушень (дії або бездіяльність та в чому вони полягали) з посиланням на норму спеціального Закону.

З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містять конкретного викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.5 ст.164-12 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення, її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

До того ж, переданий на розгляд суду протокол про адміністративне правопорушення не містить чіткого викладу обставин правопорушення, оскільки у ньому відсутні відомості про місце, час та обставини вчинення діянь, а зазначений період з 2023 року по 2025 рік не може бути врахований як період вчинення правопорушень, оскільки правопорушення до триваючих не відноситься.

В порушення Порядку в контексті спеціального суб`єкту даного правопорушення, посадових обов`язків ОСОБА_1 до протоколу про адміністративне правопорушення додано не було, як і документів щодо обставин, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення (довідки про склад сім`ї, наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо, якщо такі були надані особою, що притягається до адміністративної відповідальності) (пп.3 п.2 розділу VI Порядку оформлення Держаудитслужбою матеріалів про адміністративне правопорушення).

Крім того, судом встановлено, що Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності комунального підприємства «Запоріремсервіс» Запорізької міської ради за період з 01.01.2023 по 31.05.2025 складено 19.09.2025.

Згідно вимог ч.ч.1, 2 ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Однак, в порушення приписів ч.2 ст.254 КУпАП, уповноваженою посадовою особою протокол №08/0043/2025/пр про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.164-12 КУпАП був складений лише 21 жовтня 2025 року, тобто через тридцять два дні після складання Акту №040806-20/20, тобто виявлення особи яка вчинила адміністративне правопорушення.

Виходячи із загальних завдань Кодексу України про адміністративні правопорушення, визначених статтею 1 цього Кодексу, уповноважені посадові особи органів державної влади, які відповідно до ст.255 КУпАП наділені повноваженнями складати протоколи про адміністративне правопорушення, повинні діяти на підставі закону та згідно процедури визначеної законодавчими нормами.

Підсумовуючи викладене, враховуючи вимоги КУпАП та загальні принципи судочинства, суд констатує істотні порушення при оформленні протоколу, та вважає, що посадовою особою, якою складено протокол, не дотримано порядок його складання. Пред`явлене обвинувачення у вчиненні декількох окремих правопорушень викладено у порушення Порядку в одному протоколі, у протоколі не вказана ані час, ані місце вчинення правопорушень, суть правопорушень не конкретна, протокол оформлено без дотримання Порядку оформлення Держаудитслужбою матеріалів про адміністративні правопорушення.

Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Аналогічного роду положення закріплено і у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Крім того, відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п.282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Стаття 62 Конституції України регламентує, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.

Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.

Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, дотримуючись засади змагальності, за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, суд повинен бути впевнений, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення, щодо якої складено протокол.

Враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, та те, що ОСОБА_1 не погоджується із складеним відносно нього протоколом про адміністративне правопорушення, протокол складено із істотними порушеннями, про які вказано вище, суд доходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.5 ст.164-12 КУпАП у встановлений спосіб не доведена.

Відповідно до ст.284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Дана правова норма не передбачає судового рішення про направлення справи на дооформлення.

Згідно п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, враховуючи вище викладене суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Керуючись статтями: 247, 252, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.164-12 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ісаков Д.О.