Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №740/1997/25 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2-а/742/3/26

Єдиний унікальний № 740/1997/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року місто Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого - судді Ільченка О.І. за участю секретаря судового засідання - Голушко Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , представники позивача - адвокати Іллющенко Сергій Вікторович та Денисенко Сергій Вікторович, до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, третя особа старший інспектор Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Дузя Петро Анатолійович, про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Іллющенко С.В. звернувся до суду з адміністративним позовом до ГУНП в Чернігівській області про скасування постанови серії ЕНА №4414345 від 03.04.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.1 ст.122 КУпАП у розмірі 340,00 грн..

Позов мотивований тим, що постановою старшого інспектора Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта Дузя П.А. позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 03.04.2025 об 11:32:26 в м. Ніжин на Площі Заньковецької, 4 він керуючи транспортним засобом здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 е) ПДР.

Позивач вважає що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та пояснює це тим, що 03 квітня 2025 року він рухався на автомобілі марки JEEР COMPASS, д.н.з. НОМЕР_1 , з вул. Станіслава Прощенка до Площі Заньковецької в м. Ніжин, біля центрального ринку. З лівого боку дороги вздовж узбіччя були припарковані автомобілі, а на правому узбіччі (по ходу його руху) була зона дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено». На даній ділянці дороги між смугами руху була відсутня дорожня розмітка 1.1, яку забороняється перетинати, що давало йому можливість перетинати зустрічну смугу руху, тому побачивши на протилежному узбіччі вільне місце для зупинки він від`їхав від пішохідного переходу на відстань не менше 10 метрів та здійснив зупинку на лівому узбіччі дороги. Жодних заборон для здійснення даного маневру, а саме перетину зустрічної смуги руху та здійснення зупинки на лівому узбіччі, згідно із встановленими по ходу його руху знаків та дорожньої розмітки - не було. При цьому він також бачив розташований далі, на відстані більше 30-ти метрів від місця своєї зупинки, посадковий майданчик для зупинки громадського транспорту, але зупинка від нього на такій відстані також не заборонена правилами дорожнього руху. Таким чином позивач зупинив автомобіль на лівому по відношенню до напрямку свого руху узбіччі на відстані більше 10-ти метрів від пішохідного переходу та на відстані більше 30-ти метрів від посадкового майданчика для зупинки громадського транспорту, а тому був упевнений у тому, що діяв за правилами.

31.07.2025 через систему «Електронний суд» Головне управління національної поліції в Чернігівській області подало відзив, згідно з яким представник відповідача заперечив проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що факт вчинення правопорушення підтверджується відеозаписом, з якого вбачається, що позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу ближче 30 метрів від дорожнього знаку 5.45.1 «Пункт зупинки автобуса». Також зазначає про свою незгоду з посиланням позивача на те, що він здійснив зупинку в зоні дії знаку 5.45.1 не по своїй вині, а виключно через неналежну організацію дорожнього руху на даному відрізку дороги. Представник відповідача вважає, що ця обставина не спростовує факт здійснення позивачем зупинки із порушенням вимог п. 15.9 е) ПДР та не свідчить про незаконність винесеної постанови поліцейським.

До відзиву відповідачем додана заява про поновлення строку на його подання.

На вказану заяву про поновлення строку позивач подав заперечення, у якому просить заяву відповідача про поновлення строку для подачі відзиву - залишити без розгляду, вважати відзив неподаним у встановлений судом строк без поважних причин та вирішувати справу за матеріалами, поданими позивачем, а саме без урахування відзиву. Заперечення обґрунтоване тим, що у заяві відповідача не зазначені поважні причини пропуску строку, а також, що поновленим може бути лише пропущений процесуальний строк, встановлений законом. У той же час встановлений судом процесуальний строк може бути лише продовженим, однак для цього відповідна заява має бути поданою до закінчення строку.

03.08.2025 представник позивача із клопотанням про приєднання доказів надав до суду відеозаписи із реєстратора, який був встановлений у автомобілі позивача, на яких зафіксований перебіг руху та маневрування його автомобіля, що узгоджується із викладеними у позові обставинами справи.

26.08.2025 представник позивача із клопотанням про приєднання доказів надав до суду відповідь Ніжинської міської ради із схемою організації дорожнього руху на площі Заньковецької в м. Ніжині, які були надані на адвокатський запит.

12.10.2025 представник позивача надав до суду докази понесених по справі витрат.

У судовому засіданні 22.10.2025 позивач та його представник повністю підтримали поданий позов та наполягали на його задоволенні. По суті справи позивач надав показання про перебіг подій, які аналогічні тому, що викладено у позовній заяві, таким чином підтвердив свої доводи.

У судове засідання 14.01.2026 позивач та його представник не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, проте останній подав заяву, згідно з якою позовні вимоги підтримав та просив провести розгляд без участі сторони позивача.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Чернігівській області у судове засідання жодного разу не з`явився, хоча про час і місце судового засідання був повідомлений завчасно та належним чином. Проте у відзиві на позовну заяву просив справу слухати за відсутності представника відповідача.

Також у судове засідання 14.01.2026 для надання пояснень викликався інспектор Ніжинського РВП ГУНП в Чернігівській області Дузя П.А., однак він за викликом не з`явилися, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.

Постановою серії ЕНА №4414345 від 03.04.2025 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 340,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 03.04.2025 об 11:32:26 в м. Ніжин на Площі Заньковецької, 4 він керуючи транспортним засобом здійснив зупинку ближче 30 м від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п. 15.9 е) ПДР (а.п.19а).

Із відеофайлу, наданого представником відповідача разом із відзивом через систему «Електронний суд» встановлено, що на відео зафіксовано як поліцейський підходить до уже припаркованого автомобіля позивача, повідомляє останньому про заборону паркування у вказаному місці та відповідно про вчинене водієм порушення, з яким водій одразу не погоджується та пояснює, що рухався по траєкторії, по якій у зоні його видимості не було жодних знаків чи дорожньої розмітки, які б забороняли йому виконувати відповідний маневр. При цьому жодних дорожніх знаків, у зоні дії яких заборонено паркування, на відео не зафіксовано. Також на даному відео зафіксовано, що поліцейський одразу приступив до оформлення відповідної постанови не роз`яснивши особі її права та не провівши розгляд справи у порядку, визначеному ст. 279 КУпАП.

Відеозаписами із реєстратора, наданими позивачем, встановлено, що автомобіль позивача рухався проїжджою частиною. У певний момент руху ліворуч від нього розташовується будівля залізничного вокзалу. У цей час на правому узбіччі наявний дорожній знак, який забороняє зупинку на правому узбіччі. На лівому узбіччі розташований дорожній знак, що позначає пішохідний перехід, проїхавши який на достатню відстань автомобіль повернув ліворуч до лівого краю проїжджої частини та зупинився перпендикулярно до бордюру. При цьому суцільна лінія дорожньої розмітки на проїжджій частині відсутня. Жодних інших елементів дорожньої обстановки, які б забороняли водію виконання даного маневру, на відеозаписі не зафіксовано.

Згідно із наданою Ніжинською міською радою на запит адвоката схемою організації дорожнього руху вбачається, що на відповідній ділянці площі Заньковецької в м. Ніжині схемою організації дорожнього руху взагалі не передбачено наявності дорожнього знаку 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса». Схемою визначено лише розташування дорожнього знаку 5.41.2 «Кінець пункту зупинки автобуса», місце розташування якого значно далі від місця, в якому зупинився позивач. Згідно зі схемою на лівому узбіччі площі Заньковецької між пішохідним переходом та перехрестям з вул. Батюка взагалі не передбачено жодних дорожніх знаків. Отже схемою організації дорожнього руху взагалі спростовується наявність у місці зупинки позивача дорожнього знаку 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса» (а.п.47).

При вирішенні даного спору суд враховує наступні норми права.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 9 КУпАП зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихстаттею 255 цього Кодексу.

Проте, як встановлено під час розгляду справи, працівником поліції було допущено порушення порядку розгляду справ про адміністративні правопорушення, а саме не було з`ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи наявна вина у діях особи.

Так, відповідно до п. 15.9 е) ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає - ближче 30 м від дорожнього знака такої зупинки з обох боків.

За порушення цих вимог настає відповідальність, передбачена ч.1 ст. 122 КУпАП, згідно з якою порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 7 КУпАПпередбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте відповідачем правомірності прийнятого рішення у вигляді постанови серії ЕНА №4414345 від 03.04.2025 доведено не було. Належних доказів правомірності винесеної постанови відповідач суду не надав, оскільки жодним доказом не підтвердив, що позивач здійснюючи зупинку біля лівого краю проїжджої частини діяв усупереч видимої для нього дорожньої обстановки, тобто у даному випадку відсутня суб`єктивна сторона правопорушення.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п. 15.9 е) ПДР України, а тому, беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в ст. 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення неможе ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини сьомої даної статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так відповідно до квитанції про сплату № 4664-9245-4693-4979 від 15.05.2025 при поданні до суду позову позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн., який у зв`язку із задоволенням позову підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (а.с.17).

Крім того, позивачем у зв`язку із розглядом даної справи були понесені витрати на правничу допомогу.

Для підтвердження їх розміру позивачем до суду надано: договір № 11/04-25 про надання правничої допомоги від 11.04.2025, укладений між адвокатом Іллющенком Сергієм Вікторовичем та позивачем; акт приймання-передачі виконаних робіт від 01.09.2025; квитанцію до прибуткового касового ордера № 14 від 11.04.2025 на суму 5650,00 грн., що включає суму судового збору (605,60 грн.), який був сплачений адвокатом за позивача, отже вказаними документами підтверджується понесення позивачем витрат на правничу допомогу, надану адвокатом Іллющенком С.В., у розмірі 5044,40 грн. (5650,00 - 605,60 = 5044,40) (а.п.57-58).

Також позивачем надано договір № 28/06/25 про надання правничої допомоги від 28.06.2025, укладений між адвокатом Денисенком Сергієм Вікторовичем та позивачем; протокол погодження вартості послуг від 28.06.2025 до вказаного договору; квитанцію до прибуткового касового ордера № 2 від 27.08.2025 на суму 2000,00 грн.(а.п.59-60).

Суд звертає увагу, що вказані вище документи оформлені належним чином, є взаємопов`язаними, містять посилання на адміністративний позов, що був пред`явлений до суду, та дану судову справу, вартість та перелік наданих адвокатами послуг, які віднесені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI до правничої допомоги.

Аналізуючи зміст наданих доказів, враховуючи обсяг наданих адвокатами послуг і витрачений для їх надання час суд вважає, що витрати позивача на правничу допомогу є такими, що пов`язані з розглядом справи, проте враховуючи принцип співмірності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про зменшення суми витрат на правничу допомогу у розмірі до 4000,00 грн, які підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст.12, 72, 90, 241, 243, 286, 293, 295 КАС України,-

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, юридична адреса: проспект Перемоги, буд.74, м.Чернігів, 14000) про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі - задовольнити.

Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №4414345 від 03.04.2025, за якою ОСОБА_1 було визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, перед баченого ч.1 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу розміром 340,00 грн, - скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн..

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14.01.2026.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Олександр ІЛЬЧЕНКО