Вирок від 13 січня 2026 р. у справі №750/14649/23 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 750/14649/23

н/п 1-кп/766/2798/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2026 року колегія Херсонського міського суду Херсонської області в складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі – ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

захисника: ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР 02.06.2023 року за № 42023270000000038, за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Ювілейне Лутугінського району Луганської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України-

в с т а н о в и в:

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави – України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди. Україна самостійно визначає адміністративно–територіальний устрій та порядок утворення національно–адміністративних одиниць.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-зп від 11.07.1997 зазначено, що засади конституційного ладу в Україні закріплені у розділах І, ІІІ та ХІІІ Основного Закону України – Конституції України.

Зокрема положення статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократично, соціальною, правовою унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 73 Конституції України визначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Відповідно до статей 132–134 Конституції України територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території. До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь. Місто Севастополь має спеціальний статус, Автономна Республіка Крим (далі - АР Крим) є невід`ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирішує питання, віднесені до її відання.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

На території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом. На території України не допускається розташування іноземних військових баз.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншими міжнародно – правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним правовим діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об`єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об`єднаних Націй (далі – ООН).

До складу ООН входять Україна, Російська Федерація та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями – № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, – установлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов`язок держав: утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Крім того, у статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року № 3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:

- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;

- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.

Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:

- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;

- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;

- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;

- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;

- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;

- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;

- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.

Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.

Порушуючи вказані норми президент російської федерації (далі – російської федерації) ОСОБА_8 , а також інші представники влади російської федерації, діючи всупереч вимогам пп. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії, із застосуванням зброї незаконно вторглись на територію України через державні кордони України в Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській та інших областях, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, та здійснили окупацію частини території України та почали контролювати її, чим вчинили дії з метою змін меж території та державного кордону України усупереч порядку, встановленому Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким внесено часткову зміну до статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), строк дії воєнного стану в Україні продовжується з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України № 341/2022 від 17 травня 2022 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 573/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 23.08.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год. 30 хв. 21.11.2022 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 58/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 254/2023 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.

У частині 2 статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» зазначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Частиною 1 статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи – органи прокуратури, Національної поліції, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, Національне антикорупційне бюро України, органи охорони державного кордону, Бюро економічної безпеки України, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

У статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Поліцейському заборонено виконувати злочинні чи явно незаконні розпорядження та накази. Службова, політична, економічна або інша доцільність не можуть бути підставою для порушення поліцейським Конституції та законів України.

Одночасно у частині 4 вказаної статі зазначено, що під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до частини 1 статті 18 зазначеного Закону, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію» у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

Згідно з наказом Головного управління Національної поліції в Херсонській області від 28.01.2021 № 30 о/с ОСОБА_7 , маючи спеціальне звання «капітан поліції», працював на посаді старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області.

ОСОБА_7 , вступаючи до лав Національної поліції України, присягнув вірно служити Українському народу, дотримуватися норм Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Однак, ОСОБА_7 , будучи працівником правоохоронного органу України – поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, ст. ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», порушуючи присягу працівника поліції, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів військової агресії російської федерації проти України, з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території України за наступних обставин.

Так, з 24.02.2022 збройними силами та іншими військовими формуваннями російської федерації здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію суверенної держави Україна.

Починаючи з березня 2022 року, точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, збройні сили російської федерації, здійснюючи військове вторгнення, зайняли та здійснювали контроль частини території України, а саме тимчасово окупували територію Херсонської області, у тому числі захопили і взяли під силовий контроль будівлі та споруди на території м. Херсон та інших населених пунктів Херсонської області, що забезпечували діяльність органів державної влади, зокрема ГУНП в Херсонській області та його територіальні підрозділи задля припинення їх законної діяльності згідно законодавства України та створення на їх базі і забезпечення функціонування органів окупаційної влади, у тому числі незаконного правоохоронного органу з поліцейськими функціями.

Так, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, однак не пізніше травня 2022 року, невстановленими представниками держави агресора – російської федерації, з метою утворення вертикалі незаконних органів управління та їх функціонування на тимчасово окупованій збройними силами російської федерації території Херсонської області серед іншого було створено незаконний правоохоронний орган під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области» та розпочато набір кадрів до вказаного органу.

Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 06.06.2022, у громадянина України ОСОБА_7 , який був працівником правоохоронного органу України – старшим інспектором-черговим відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, та на той час перебував безпосередньо на території м. Херсон Херсонської міської територіальної громади Херсонської області, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, виник злочинний умисел на проведення підривної діяльності проти України, завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, здійснення державної зради шляхом переходу на бік ворога в умовах воєнного стану, вступу на службу та добровільне зайняття посади в незаконному правоохоронному органі.

У подальшому, ОСОБА_7 , перебуваючи в м. Херсон Херсонської області, точне місце знаходження досудовим розслідуванням не встановлене, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 06.06.2022, реалізуючи свій вищевказаний злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, усвідомлюючи факт військової агресії російської федерації проти України, діючи умисно та протиправно, не маючи на те відповідних встановлених законодавством повноважень, усупереч наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 щодо необхідності здійснення евакуації (передислокації) апарату ГУНП в Херсонській області та його територіальних підрозділів поліції у визначені безпечні місця, не здійснив виїзд з м. Херсон Херсонської області на підконтрольну Україні територію, а натомість з власної ініціативи, добровільно з метою надання допомоги незаконно створеній окупаційній владі російської федерації, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Херсон Херсонської області, реалізуючи свій умисел щодо вступу на службу в незаконний правоохоронний орган, добровільно звернувся до так званого «Главного управления Министерства внутренних дел Херсонской области» із заявою про прийняття його на службу у вказаний незаконний правоохоронний орган.

Після цього, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 06.06.2022, на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 06.06.2022 № 5-лс» громадянина України ОСОБА_7 , який був працівником правоохоронного органу України, за його власним бажанням призначено на посаду у незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление МВД Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области», а у подальшому на підставі документу під назвою «Приказ Главного управления МВД Херсонской области от 01.07.2022 № 16-лс» ОСОБА_7 за його власним бажанням призначено на іншу посаду у зазначеному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «временно исполняющего обязанности старшего инспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области». У подальшому, у невстановлені в ході досудового розслідування день та час, однак не пізніше 05.09.2022, ОСОБА_7 був призначений на постійну посаду у вказаному незаконному правоохоронному органі, а саме на посаду «старшего инспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области».

Добровільно обіймаючи вищевказані посади в незаконному правоохоронному органі під назвою «Главное управление Министерства внутренних дел Херсонской области», створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області, ОСОБА_7 протиправно виконував поліцейські функції, направлені на захист окупаційної влади російської федерації та незаконні завдання, поставлені представниками силових структур російської федерації.

Таким чином, своїми умисними протиправними діями громадянин України ОСОБА_7 протягом червня – вересня 2022 року, будучи працівником правоохоронного органу України – поліцейським Національної поліції України, обіймаючи посаду старшого інспектора-чергового відділення поліції № 1 Херсонського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області, порушуючи вимоги ст. ст. 17, 19, 65 Конституції України, якими передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, суверенітету, незалежності й територіальної цілісності України та зобов`язання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, ст. ст. 8, 18, 24 Закону України «Про Національну поліцію», не дотримуючись присяги поліцейського, з особистих мотивів, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, діючи умисно та протиправно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно з власної ініціативи, добровільно перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту в умовах воєнного стану та вступив на службу у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території Херсонської області під назвою «Главное управление МВД Херсонской области» добровільно обійнявши посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области», а в подальшому «временно исполняющего обязанности старшего инспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области» та «старшего инспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначения «ГРОМ» Главного управления МВД Херсонской области», чим створив умови для функціонування зазначеного незаконного правоохоронного органу, тим самим забезпечив становлення і зміцнення окупаційної влади російської федерації на тимчасово окупованій території України.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_7 :

- за ч.2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто діяння, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: переході на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України;

- за ч.7 ст. 111-1 КК України, як колабораційна діяльність, тобто добровільне зайняття громадянином України посади в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території.

Вказане кримінальне провадження здійснювалось за відсутності ОСОБА_7 у зв`язку з його ухиленням від органу досудового розслідування та суду.

Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.08.2023 року надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 42023270000000038 від 02.06.2023 року.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_7 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Згідно із ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2024 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України, проведено відповідно до ч.3 ст.323 КПК України, в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).

Повідомлення, виклики та процесуальні документи відносно ОСОБА_7 здійснювались усіма можливими способами, зокрема шляхом оприлюднення їх у газеті "Урядовий кур`єр", офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та Херсонського міського суду Херсонської області, що відповідає встановленим вимогам кримінального процесуального законодавства.

Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , належним чином повідомленим про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від користування своїм правом предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчить про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 : адвокат ОСОБА_6 просив призначити більш м`яке покарання обвинуваченому, а також просив врахувати, що обвинувачений міг й не знати про існування кримінального провадження.

Суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 повністю доведена сукупністю наступних досліджених у судовому засіданні доказів, які ретельно перевірені та оцінені з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв`язку для ухвалення даного процесуального рішення, які суд враховує та бере до уваги досліджені у судовому засіданні, а саме:

-Протоколом огляду від 06.08.2023 з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, відповідно до якого оглянуто публікацію на веб-ресурсі «ТелеВКонтакте» - «ГУ МВД России по Херсонской области» , де зазначені адреса, контактні дані та номера телефонів вказанної організації. На вказані сторінці також висвітлені події та факти про проведену роботу так званим правоохоронним органом “ГУМВД россии по Херсонской области” розкриття злочинів, виявлення зброї та боєприпасів, публікації пропагандиського змісту, публікації про працевлашутвання до окупаційного органу органу;

-витребуваними в порядку ст. 93 КПК України копіями матеріалів кримінального провадження № 22023000000000479, яке розслідується ГСУ СБУ та у рамках, якого у ході обшуку вилучено документи, що підтверджують факт державної зради та зайняття посад в незаконному правоохоронному органі обвинуваченим ОСОБА_7 ;

-Протоколом огляду від 13.07.2023 рок компакт - диску, з додатком у вигляді оптичного диску DVD-R, в ході якого було оглянуто документи, вилучені в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_9 , серед яких міститься файл формату “Excel”, з назвою сотрудники на 05.09, де виявлені 4 вкладки з назвами: “сотрудники”, “Уволены», «кандидаты», «хлам». У вкладці “сотрудники” зазначений: “Кавун Николай”, з його особистами данними, як “ГРОМ 1 Главного управления МВД в Херсонской области». В папці «июнь 2022» міститься наказ № 5 л/с від 06.06.2022 року по “ГУ МВД Херсонской области” про призначення ОСОБА_10 на посаду “временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области с 08.06.2022». В папці «июль 2022» міститься наказ № 5 л/с від 06.06.2022 року по “ГУ МВД Херсонской области” про призначення ОСОБА_10 на посаду “временно исполняющего обязанности старшего инспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначения «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022»;

-Витягом зі списку співробітників на 05.09 «ГУ МВД Херсонской области», в якому маються відомості щодо проходження служби в цьому незаконно створеному правоохоронному органі ОСОБА_7 ;

- «Приказом по личному составу «ГУ МВД Херсонской области» № 5 л/с від 06.06.2022, згідно якого ОСОБА_7 призначався в незаконно створеному окупаційною владою правоохоронний орган на посаду «временно исполняющего обязанности командира взвода батальона патрульно-постовой службы управления общественной безопасности Главного управления МВД Херсонской области с 08.06.2022, со званием капитана полиции» на підставі власної заяви;

- «Приказом по личному составу «ГУ МВД Херсонской области» № 16 л/с від 01.07.2022, згідно якого ОСОБА_7 був призначений на посаду «временно исполняющего обязанности старшего инеспектора группы оперативного реагирования отряда специального назначений «Гром» Главного управления МВД Херсонской области с 01.07.2022» на підставі власного рапорту;

- «Приказом Главного управления МВД Херсонской области» № 23 д/с від 22.07.2022, яким визначено організацію роботи незаконно створеного органу та штатне розміщення осіб в ньому;

-Особовою справою ОСОБА_7 , яка підтверджує призначення та службу ОСОБА_7 в рядах Національної Поліції Міністерства Внутрішніх справ України;

-Наказом Головного управління Національної Поліції в Херсонській області від 07.11.2015 № 5 о/с про призначення ОСОБА_7 в порядку переатестування;

-Наказом Головного управління Національної Поліції в Херсонській області від 10.11.2016 № 231 о/с про призначення ОСОБА_7 у зв`язку з реорганізацією на посаду дільничного офіцера поліції сектора превенції Білозерського відділення поліції Херсонського відділу поліції ГУНП;

-Копією присяги ОСОБА_7 на вірність українському народу;

-Копією наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 про введення плану евакуації з м. Херсон у зв`язку зі збройною агресією рф, який не був виконаний ОСОБА_7 ;

-Копією висновку службового розслідування від 31.05.2022, проведеного ГУНП в Херсонській області, відповідно до якого співробітник поліції ОСОБА_7 не виконав наказ про евакуаці (передислокацію у визначений безпечний район), та безпідставно не вийшов на службу;

-Копією наказу про застосування дисциплінарного стягнення від 31.05.2022 року стосовно ОСОБА_7 за невихід на службу;

-Копією наказу про звільнення ОСОБА_7 від 22.06.2022 року № 418 о/с зі служби в органах Національної поліції;

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 12.07.2023 року за участю свідкаОСОБА_11 , відповідно до яких свідок впізнав ОСОБА_7 як особу, яка працювала під час тимчасової окупації м. Херсон в незаконно створеному правоохоронному органі;

-Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 11.07.2023 року за участю свідкаОСОБА_12 , відповідно до яких свідок впізнав ОСОБА_7 як особу, яка працювала під час тимчасової окупації м. Херсон в незаконно створеному правоохоронному органі;

-Показаннями свідка ОСОБА_13 , який в судовому засіданні підтвердив, що під час окупації він влаштувався працювати в Дніпровській районний відділ поліції, який вже був створений окупаційною російською владою, та працював там помічником чергової частини протягом 2 тижнів, вносив документи до комп`ютерної бази. В цей період він познайомився з ОСОБА_7 , який також там працював, приїжджав до їх райвідділу та привозив якісь документи у зв`язку з роботою. При цьому ОСОБА_7 був одягнутий в російську поліцейську форму, мав при собі зброю. Пару разів вони з ним розмовляли по роботі. Вважає, що ОСОБА_7 пішов працювати до окупаційної влади добровільно, оскільки останній казав, що він погодився працювати тут через високу заробітну платню.

-Показаннями свідка ОСОБА_9 , згідно яких остання зазначила в судовому засіданні, що вона працювала начальником кадрового забезпечення в «Главном управлении Министерства внутренних дел Херсонской области», що був створений тимчасово військовою адміністрацією при окупаційній владі. В її обов`язки входило підготовка кадрових документів, в тому числі накази про прийом на роботу, переведення, звільнення. Всі документи зберігались на флешці, яка була вилучена під час обшуку в її квартирі за її місцем проживання. Документи, що містились на флешці відповідали оригіналам, дані вносились з особових справ працівників. ОСОБА_7 вона не пам`ятає.

Оцінюючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що всі досліджені докази є належними, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані, отримані з цих доказів не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Показання допитаного судом свідка підтверджує добровільність дій ОСОБА_7 та не доведеність існування будь-яких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до останнього застосовувалися заходи фізичного та/або психічного примусу, внаслідок застосування якого ОСОБА_7 вимушено зайняв посаду у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території правоохоронному органі.

Аналізуючи, чи наявна у діях обвинуваченого ОСОБА_7 ознаки добровільності, суд враховує постанову Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №638/5446/22, провадження №51-4092км23, відповідно до якої зазначено, що в кримінальному праві добровільним вважається діяння, яке вчинено при можливості вибрати декілька варіантів поведінки, з урахуванням сукупності обставин, які можуть виключати кримінальну протиправність за приписами статей 39, 40 КК України.

Таким чином, всі зазначені докази у своїй сукупності та взаємозв`язку не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду дійти однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України доведена в повному обсязі.

Що стосується доводів захисника щодо можливої «необізнаності» обвинуваченого про обвинувачення щодо нього та здійснення розгляду судом:

Як вбачається з матеріалів провадження, на підставі ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 31.08.2023 року досудове розслідування відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні № 42023270000000038 здійснювалося в порядку спеціального досудового розслідування, а судовий розгляд відповідно до ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 13.03.2024 року- у спеціальному судовому провадженні.

Також з матеріалів провадження слідує, що орган досудового розслідування здійснював повідомлення ОСОБА_7 щодо кримінального провадження шляхом оприлюднення відповідної інформації як на сайті Генеральної прокуратури України, так і на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. Аналогічно орган досудового розслідування оприлюднив інформацію щодо пред`явленої підозри.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішенням аналізував порядок спеціального досудового розслідування та судового провадження. Зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2024 року (справа № 415/2182/20) зазначено, що законодавець дозволяє розгляд справи судом за відсутності обвинуваченого (in absentia), тобто застосування процедури спеціального судового провадження на підставі ч. 3 ст. 323 КПК. Означена процедура застосовується судом за клопотанням прокурора за умови підтвердження, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження.

Так законодавець врегулював здійснення процедури in absentia, зокрема порядок повідомлення особи, яка переховується на тимчасово окупованій території України або на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Частиною 1 ст. 297-5 КПК передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Приписами абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК встановлено, що повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

Повідомлення ОСОБА_7 про призначені судові засідання здійснювалося шляхом публікацій в газеті «Урядовий кур`єр», яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті відповідного суду, а копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 2 ст. 297–5 КПК направлялися захиснику. Наявні у справі документи суд визнає такими, що свідчать про обізнаність ОСОБА_7 щодо розпочатого кримінального провадження стосовно нього. Своїм правом взяти участь у розгляді кримінального провадження він не скористався і будь-яких клопотань з цього приводу до суду не направляв.

Таким чином, зважаючи на специфіку спеціального досудового розслідування та судового провадження (in absentia), суд приходить до висновку, що органом досудового розслідування та судом були вжиті всі передбачені кримінальним процесуальним законом заходи щодо інформування обвинуваченої особи про здійснення кримінального провадження.

При призначенні певного виду та конкретної міри покарання в межах, встановлених у санкціях ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки, ступінь тяжкості вчинених злочинів, який відповідно до ст.12 КК України віднесено до особливо тяжких, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого та спричинені наслідки.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він є раніше не судимою особою; відомості про наявність утриманців відсутні; дані про його перебування на обліку у лікарів нарколога та психіатра відсутні, перебуває у розшуку з 18.08.2023 за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд враховує вимоги ч.2 ст.61 Конституції України, згідно якої - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Вивченням особи обвинуваченого ОСОБА_7 , встановлено, що він є громадянином України, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженим так і іншими особами.

Тож, враховуючи наведене, зважаючи на те, що ОСОБА_7 переховується від суду, з урахуванням тяжкості і обставин вчинених кримінальних правопорушень, їх невідворотних наслідків, відсутності обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який є раніше не судимою особою, на обліках в нарко та психдиспансері не перебуває, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання в межах санкцій ч.2 ст. 111, ч.7 ст. 111-1 КК України лише в умовах ізоляції його від суспільства, з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 12 років та з конфіскацією всього належного йому майна.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_7 вчинив особливо тяжкий злочин, пов`язаний із переходом на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, шляхом проходження служби у незаконно створеному правоохоронному органі, на підставі ст. 54 КК України, суд вважає необхідним позбавити останнього спеціального звання «капітан поліції».

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

Речові докази та судові витрати суду не представлені.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд, –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 111, ч. 7 ст. 111-1 КК України, та призначити покарання:

- за ч.7 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 13 років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч.2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та займатися правоохоронною діяльністю на строк 12 (дванадцять) років та з конфіскацією всього належного йому майна;

На підставі ст.54 КК України позбавити ОСОБА_7 спеціального звання «капітан поліції».

Початок строку відбуття покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з дня його фактичного затримання.

Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади та займатись діяльністю рахувати з моменту відбуття ОСОБА_7 , основного покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Вирок може бути оскаржений до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою - в той же строк з моменту вручення копії судового рішення.

Якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст.138 КПК України, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції, з дотриманням правил, передбачених ст.399 КПК України.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити/надіслати учасникам судового провадження.

Обвинувачений та захисник мають право на ознайомлення з журналом судового засідання та подання на нього письмових зауважень.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинувачених та прокурору, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_2

Суддя ОСОБА_3