Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №462/8973/25 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/8973/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року м.Львів

Залізничний районний суд м. Львова в складі:

головуючого-судді Палюх Н.М.

присяжних Гавриляка В.В., Хамуляка В.О.

при секретарі Сеньків Х.М.

з участю представника заявниці - Кісь О.Р.

представника заінтересованої особи Кирилюка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м.Львові справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особи: Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою,

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернулася у суд із заявою, у якій просить оголосити померлим рядового ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 померлим з ІНФОРМАЦІЯ_3 , який загинув під час виконання бойового завдання в умовах воєнного стану у населеному пункті м. Часів Яр Донецької області з 22 жовтня 2024 року. В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що її брат ОСОБА_2 02.05.2024 був мобілізований до Збройних Сил України та проходив службу на посаді рядового у військовій частині НОМЕР_3 , після чого був зарахований у частину НОМЕР_2 . Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22.07.2024 №183 рядового ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, водія-електрика 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , залучено до здійснення заходів забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій з 21.07.2024. На адресу заявниці 23.10.2024 з ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов корінець №349 про сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісті зниклого (полоненого) про те, що брат ОСОБА_2 , 1971 року народження, вірний Військові присязі, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини, зник безвісти 22.10.2024 у районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. Проведеним службовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 перебував на позиції «Лайм» та близько 14.54 год, внаслідок ураження позиції FPV – дроном, отримав несумісні з життям осколкові поранення, спроби надати медичну допомогу результату не дали. Провести пошук та евакуацію тіла військовослужбовця неможливо у зв`язку з перебуванням території у «сірій зоні» та під постійним вогневим ураженням з боку противника, що загрожує життю та здоров`ю евакуаційної групи, вважається зниклим безвісти за особливих обставин (під час збройного конфлікту) внаслідок ураження FPV – дрона в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області. По даному факту 27.10.2024 внесені відомості до ЄРДР за №12024141390001039. Батьки ОСОБА_2 померли, інших родичів у нього не було. Вона є єдиною спадкоємицею щодо майна ОСОБА_2 . Оскільки вона має намір увіковічнити пам`ять про свого загиблого брата, оформити свої спадкові права, реалізувати право на отримання одноразової грошової допомоги, а тому просить заяву задовольнити.

Представник заявниці у судовому засіданні заяву підтримала, з підстав аналогічно викладеним у заяві. Просила таку задовольнити.

Представник заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 у судовому засіданні щодо задоволення заяви про оголошення померлим ОСОБА_2 не заперечив.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив, однак надіслав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник заінтересованої особи Залізничного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомив.

Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, повно та всебічно дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оцінивши їх у сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за ч. 1 ст. 19 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 Цивільного процесуального кодексу України - окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Частиною 1 статті 305 ЦПК України передбачено, що заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є рідною сестрою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження серії НОМЕР_4 від 30.04.1975 /а.с.10/ та НОМЕР_5 від 28.05.1971 /а.с.21/.

Згідно з довідкою №2024 від 08.05.2024, виданою військовою частиною НОМЕР_3 , рядовий ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військові частині НОМЕР_3 з 02.05.2024 /а.с.26/.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №174 від 12.07.2024, рядового ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 12.07.2024 №200-РС на посаду водія-електрика 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї НОМЕР_1 механізованого батальйону, який прибув із військової частини НОМЕР_3 , зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення /а.с.37 зворотна сторона/.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №183 від 22.07.2024, рядовий ОСОБА_2 рахується таким, що залучається до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій /а.с.38 зворотна сторона/.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №253 від 09.10.2024, рядового ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, вважати таким, що справи та посаду водія-електрика 1 мінометного взводу 1 мінометної батареї 2 механізованого батальйону здав /а.с.38/.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №265 від 23.10.2024, рядового ОСОБА_2 , призваного по мобілізації, стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону вважати таким, що 22.10.2024 припинив участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в районах проведення воєнних (бойових) дій, у зв`язку із зникнення безвісти /а.с.39/.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) №4180А-АД від 22.10.2024 призначено службове розслідування для уточнення причин і умов зникнення безвісти за особливих обставин рядового ОСОБА_2 /а.с.36/.

ІНФОРМАЦІЯ_4 тимчасово виконуючим обов`язки заступника командира батальйону матеріального забезпечення з психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 складений акт №30062кп службового розслідування, згідно з яким комісією військової частини НОМЕР_2 проведене службове розслідування для уточнення причин і умов зникнення безвісти за особливих обставин стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 /а.с.30-35/.

З акту проведення службового розслідування встановлено наступне.

П.3.5 відповідно до рапорту командира НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 майора ОСОБА_5 , від 22.10.2024 вх. №27898кп попередньо встановлено, що близько 14.54 год 22.10.2024 внаслідок ураження FPV – дроном позиції НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 у населеному пункті АДРЕСА_2 , перестав виходити на зв`язок та втрачено візуально контакт (зник безвісті) стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядовий ОСОБА_2 .

Військовослужбовець виконував бойові завдання згідно бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 №1621 від 24.09.2024 та бойового наказу командира НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 №5 від 25.09.2024.

П.3.7 інформація щодо зникнення безвісти стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 близько 14.54 год 22.10.2024 внаслідок ураження FPV – дроном позиції НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 у населеному пункті АДРЕСА_2 підтверджується журналом бойових дій військової частини НОМЕР_2 від 23.10.2024, реєстраційний номер Рз №171т/бу.

П.3.11 Відомостей про самовільне залишення місця служби, дезертирства під час бою, добровільну здачу у полон стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 станом на день завершення розслідування комісією не встановлено.

П.3.13 З метою встановлення обставин зникнення безвісти за особливих обставин та підтвердження фактів загибелі, в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області була проведена аеророзвідка, якою тіло стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 не виявлено, обстеження місцевості показує зруйновані оборонні позиції.

П. 3.14 Таким чином, службовим розслідуванням встановлено, що стрілець 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядовий ОСОБА_2 , відносно якого надана інформація щодо його можливої загибелі близько 14.54 год 22.10.2024, однак провести пошук та евакуацію тіла військовослужбовця неможливо у зв`язку з перебуванням території у «сірій зоні» та під постійним вогневим ураженням з боку противника, що загрожує життю та здоров`ю евакуаційної групи, вважається зниклим безвісти за особливих обставин (під час збройного конфлікту) внаслідок ураження FPV-дрона противника в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області.

П.5.1. Службове розслідування вважати завершеним.

П.5.2. Стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 рядового ОСОБА_2 вважати зниклим безвісти за особливих обставин (під час збройного конфлікту) в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області з 22.10.2024 по теперішній час.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) №3436А від 05.11.2024 наказано службове розслідування вважати завершеним /а.с.41-46/.

23 жовтня 2024 ОСОБА_1 отримала корінець № НОМЕР_6 сповіщення сім`ї (близьких родичів) безвісті зниклого (полоненого), відповідно до якого її сповіщено про те, що її брат солдат ОСОБА_2 , 1971 року народження, вірний Військовій присязі, виконуючи бойове завдання по захисту Батьківщини, зник безвісті 22.10.2024 в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області /а.с.28/.

27.10.2024 слідчим ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024141390001039 за фактом звернення 36.10.2024 ОСОБА_1 щодо вжиття заходів, щодо розшуку її брати ОСОБА_2 , військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , який виконуючи бойове завдання зник безвісти 22.10.2024 в районі населеного пункту Часів Яр Донецької області /а.с.29/.

Відповідно до ч. 1 ст.306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення фізичної особи померлою (смерть in absentia) – це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті (praesumptio mortis), що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення фізичної особи померлою є юридичною фікцією, техніко-правовим прийомом, за якого суд визнає дійсними юридичні факти і обставини, які не підтверджуються неспростовними доказами через брак останніх або їх недостатність.

Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну.

Відповідно до частини першої статті 46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» – та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, – протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру – протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру».

У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге).

Приписи частини другої статті 46 ЦК України пов`язують оголошення фізичної особи померлою у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, а не у зв`язку з воєнним станом як таким.

Воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану»).

За змістом статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (станом на час виникнення правовідносин у цій справі):

- воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень;

- бойові дії – форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння);

- воєнні дії – організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України;

- район воєнних (бойових) дій – визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

Відповідно бойові дії є однією із форм воєнних дій. Ці категорії співвідносять як ціле (воєнні дії) та частина (бойові дії). Тому воєнні дії, які законодавець згадує у частині другій статті 46 ЦК України, не обмежуються лише бойовими діями.

Законодавець у 2018 році вніс зміни до частини другої статті 46 ЦК України, доповнивши частини другу і третю статті 46 після слів «воєнними діями» словами «збройним конфліктом».

Із пояснювальної записки до проєкту Закону про правовий статус осіб, зниклих безвісти: «Беручи до уваги триваючий збройний конфлікт на території України та його наслідки як для населення в цілому, так і для окремих осіб, найбільш доцільним є прийняття окремого закону, який визначатиме правовий статус осіб, зниклих безвісти, та забезпечуватиме правове регулювання відносин, пов`язаних з обліком цих осіб та їх розшуком, з метою максимального подолання руйнівних наслідків конфлікту».

Збройний конфлікт – це збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) або між ворогуючими сторонами в межах території однієї держави, як правило, за підтримки ззовні (внутрішній збройний конфлікт) (пункт 7 частини першої статті 1 Закону України від 21 червня 2018 року № 2469-VIII «Про національну безпеку України»).

Потрібно наголосити на тому, що законодавець розмежовує категорії «воєнні дії», «збройний конфлікт» і «воєнний стан». Частина друга статті 46 ЦК України послуговується категоріями «воєнні дії» і «збройний конфлікт», а не «воєнний стан». Тому немає підстав пов`язувати початок перебігу строків, зазначених у частині другій статті 46 ЦК України, із введенням, припиненням або скасуванням воєнного стану в Україні.

Статтею 47 Цивільного кодексу України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.

Згідно з частиною першою статті 306 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.

Тобто особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення фізичної особи померлою ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи (правова презумпція).

При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з`ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.

Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19), який підтримано у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 390/1443/19 (провадження № 61-6659св21).

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, надавши оцінку поясненням учасників процесу, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог заявника та оголошення її брата ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлим, - оскільки матеріали справи узгоджуються між собою та не містять суперечностей щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , є підставами для можливості зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , який був стрільцем 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Окрім цього, державна реєстрація смерті згідно Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Одним з обов`язкових реквізитів такого актового запису про смерть, а також свідоцтва про смерть є дата смерті.

Згідно з ч. 3 ст. 46 ЦК України днем смерті відсутньої фізичної особи вважається день набрання законної сили рішенням суду про оголошення її померлою. У випадку оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку, а також у зв`язку з воєнними діями суд має право визнати днем смерті цієї фізичної особи день її вірогідної смерті. У випадку припущення загибелі особи у зв`язку з воєнними діями, бойовими операціями, дата можливої загибелі буде встановлена та зазначена саме в судовому рішенні.

Судом встановлено, що події ймовірної загибелі ОСОБА_2 мали місце 22.10.2024, отже датою смерті слід вважати 22.10.2024.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особи: Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про оголошення фізичної особи померлою, підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 46, 47 Цивільного кодексу України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що має юридичне значення», ст.ст. 12, 13, 89, 95, 258, 259, 263-265, 306, 315, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву задовольнити.

Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , стрільця 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 5 стрілецької роти НОМЕР_1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 .

Вважати дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце смерті - населений пункт м. Часів Яр Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19 січня 2026 року.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Заінтересована особа: Міністерство оборони України, ЄДРПОУ: 00034022, адреса: м.Київ-168, пр.Повітряних сил України, 6.

Заінтересована особа: Залізничний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м.Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), ЄДРПОУ 35968907, адреса: м.Львів, вул. Новий Світ, 22.

Заінтересована особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ: НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_4 .

Суддя:

Присяжні: