Рішення від 12 січня 2026 р. у справі №317/5688/25 — Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/5688/25

Номер провадження 2/317/270/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Громової І.Б.,

при секретарі судового засідання Шевченко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Погосян Маргарита Арсенівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Погосян Маргарита Арсенівна, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що 14.09.2018 між позивачем та відповідачкою укладено шлюб, який зареєстрований у Хортицькому відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 306.

Від шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Однією сім`єю позивач та відповідачка не проживають, спільне господарство не ведуть, фактичні шлюбні відносини припинені з жовтня 2024 року. Сімейне життя між сторонами не склалось через різні характери, життєві прагнення та погляди на подружнє життя.

На підставі викладеного представник позивача просив розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 27.11.2025 відкрито провадження по вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 13.01.2026.

08.12.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника за наявними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась за допомогою направлення судової повістки за адресою, вказаною у позові, однак поштові повідомлення повертались до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзив до суду не надавала.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно з наданих представником позивача документів вбачається, що з 14 вересня 2018 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , знаходяться у зареєстрованому шлюбу, що підтверджується фотокопією Свідоцтва про шлюб, виданого повторно 13.11.2025 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 306 від 14.09.2018.

З позовної заяви вбачається, що від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно 14.11.2025 Олександрівським відділом реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис 809 від 24.11.2018, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що не підтверджується матеріалами справи, оскільки ані позивачем, ані представником позивача не надано копій документів, які б підтверджували вказаний факт.

Дані правовідносини регулюються Сімейним Кодексом України.

Так, згідно із ч. 2 ст. 104 та ч. 3 ст. 105 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України, суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітніх дітей, дітей з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Статтею 5 Протоколу № 7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР (475/97-ВР) від 17.07.1997) встановлено, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, що відповідає ст. 51 Конституції України.

Таке положення національного законодавства України відповідає ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10.12.1948, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

В той же час, проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Проте, суд позбавлений можливості встановити фактичні взаємини подружжя, дійсні причини для подання до суду позову про розірвання шлюбу та інші обставини життя подружжя, оскільки ані позивач, ані відповідачка у судові засідання не з`явились, особистих пояснень щодо підстав розірвання шлюбу, дійсних відносин, що склались між подружжям, та інше, безпосередньо позивачем та відповідачкою до суду надано не було, як і не долучено до матеріалів справи доказів, на підтвердження обставин, на які посилався представник позивача у позові, у тому числі оригіналу свідоцтва про шлюб.

Крім того, позивачем та представником позивача не надано копії свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях

Крім того, суд безпосередньо не повинен та не може брати участі у збиранні доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Слід також зазначити, що сторони в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, мають право скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідними клопотаннями про витребування доказів та ін.

Враховуючи вищевикладене, суд обґрунтовано приходить до висновку про неможливість на підставі поданих представником позивача доказів встановити та з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховуючи можливості вжиття заходів щодо примирення подружжя, та інші обставини життя подружжя, що могли б стати підставою для розірвання шлюбу, у зв`язку з чим позовні вимоги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Статтею 89 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого законодавства, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про розірвання шлюбу не підлягають задоволенню.

З урахуванням відмови у позові, на підставі ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем не підлягають відшкодуванню відповідачкою, а покладаються по позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 104, 105, 110, 112-114 СК України, ст.ст. 4, 7, 19, 27, 76-81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 352-354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) в інтересах якого діє представник - адвокат Погосян Маргарита Арсенівна (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: 69005, м. Запоріжжя, а/с 1155), до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - відмовити повністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Б. Громова