Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №309/3696/25 — Хустський районний суд Закарпатської області

Суд: Хустський районний суд Закарпатської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції

Дата: 12 січня 2026 р.

Справа: №309/3696/25

Суддя: Орос Я. В.

Справа № 309/3696/25

Провадження № 3/309/1252/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2026 року м. Хуст

Суддя Хустського районного суду Закарпатської області Орос Я.В., за участю секретаря судового засідання Калинич Н.С. адвоката Коструб В.В. розглянувши матеріали, які надійшли з Хустського РУП Головного управління Національної поліції України в Закарпатські області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , не працюючого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про Адміністративні Правопорушення

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 02.10.2025 року о 10 год. 00 хв. в м. Хуст по вул. Корятовича керував автомобілем «Porche Panamera » д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння , а саме неприродна блідість шкіри, виражене тремтіння пальців рук, звуженні зіниці. Визначення на ступінь наркотичного сп`яніння проходив в медичному закладі Хустської ЦРЛ ім. Віцинського, результат позитивний за висновком лікаря 43/10. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9 «а» ПДР і вчинив правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину свою у вчиненні правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП не визнав. Суду ствердив, що він дійсно керував автомобілем «Porche Panamera » д.н.з. НОМЕР_1 02.10.2025 р. в м. Хуст по вул. Корятовича та був зупинений працівниками поліції, однак наркотичні засоби він не вживав.

В судовому засіданні адвокат Коструб В.В. просив суд закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, та подав письмові заперечення . У своїх запереченнях адвокат вказує, що в матеріалах справи відсутній відеозапис або покази свідків, які б підтверджували підстави для проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння. Наявний в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відеозапис, не містить будь-яких даних щодо подій, які передували моменту зупинки. Відеозапис, який наявний в матеріалах справи складається з декількох частин, тобто не є безперервний.

У матеріалах справи відсутнє направлення на медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння. Зазначена обставина є суттєвою, оскільки саме направлення є обов`язковою процесуальною підставою для проведення такого медичного огляду.

Відсутність направлення ставить під сумнів законність та правомірність проведення медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, а також свідчить про істотне порушення встановленого порядку його ініціювання. За таких умов результати проведеного медичного огляду та будь-які висновки, зроблені за його наслідками, не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки були отримані без належної правової підстави.

Також адвокат вказує на порушення процедури, яка передбачена інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція). Зокрема зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження відбираються у дві ємності. Вміст однієї ємності використовується для первинного дослідження, вміст другої ємності зберігається протягом 90 днів. Всупереч наведеному, при проведенні огляду на предмет виявлення сп`яніння, в медичному закладі, зразки біологічного середовища для лабораторного дослідження не відбирались у дві ємності (відеозапис, наданого поліцейським), а відтак не забезпечено зберігання протягом 90 днів, вмісту другої ємності, що унеможливлює на даний час проведення лабораторного дослідження, з метою спростування, встановлених лікарем обставин. При цьому, лікар не вказував на необхідність надання двох ємностей (баночок), однак не дивлячись на інструкцію відібрав тільки одну, що свідчить про усвідомлення ним вимог Інструкції та одночасне нехтування ними.

З наданого акту медичного огляду на підставі якого складено висновок № 43/10 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, вбачається, що висновок про наявність ознак сп`яніння, лікарем зроблено виключно на підставі комбінованого тесту на наркотики, без застосування методів лабораторної діагностики (п.п. 18-21 Акту), внаслідок чого порушено вимоги п.7 Розділу III Інструкції, що в свою чергу, на підставі п.22 цього ж Розділу вказує на недійсність, зроблених лікарем висновків.

Зважаючи на викладене, адвокат просив суд дійти висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судовому засіданні за клопотанням адвоката Коструб В.В.. було допитано в якості свідка лікаря КНП «Хустська центральна лікарня імені ОСОБА_2 » Хустської міської ради ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_3 суду ствердила, що 02.10.2025 р. вона перебувала на чергуванні у приймальному відділенні КНП «Хустська центральна лікарня імені ОСОБА_2 ». Працівниками поліції було доставлено ОСОБА_1 . Нею було проведено освідчення на стан наркотичного сп`яніння. За результатами освічення за допомогою скринінгового лабораторного дослідження , а саме тесту «Wondfo», було встановлено факт наркотичного сп`яніння, а саме вміст в біологічному середовищі ОСОБА_1 «маріхуани».

В судовому засіданні, з метою повного , всебічного та неупередженого розгляду даної справи, за клопотанням адвоката Коструб В.В. було допитано інспектора СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 .

Інспектор СРПП Хустського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 суду ствердив, що він 02.10.2025 р. він перебував на чергуванні . Через лінію 102 він отримав повідомлення про необхідність освідчення на стан наркотичного сп`яніння громадянина, якого було зупинено працівниками Мукачівського РУП , які проводили відпрацювання в м. Хуст. Приїхавши на місце , а саме на вул. Корятовича, працівники поліції повідомили, що у зупиненого ними ОСОБА_1 наявні ознаки наркотичного сп`яніння. Під час візуального огляду ним було помічено , що ОСОБА_1 мав неприродну блідість шкіри та звужені зіниці. На його пропозицію ОСОБА_1 погодився пройти огляд у лікарні. У лікарні лікарем була видана стерильна, упакована ємність для відбору біологічного середовища. Після повернення з туалету ОСОБА_1 надав лікарю сечу. За наслідками проведеного освідчення лікарем був складений висновок відповідно до якого ОСОБА_1 перебував в стані наркотичного сп`яніння, а саме було виявлено, що в сечі ОСОБА_1 наявний наркотичний засіб «маріхуана». Після цього ним було складено відповідний протокол за ст. 130 ч.1 КУпАП

Дослідивши матеріли справи, суддя приходить до наступних висновків.

У відповідності до положення ст. 9 КУпАП- адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП в даному випадку передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Європейський суд з прав людини у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Отже, ОСОБА_1 який реалізував своє право керувати транспортним засобом, фактично погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно зі встановленими в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме:

- протоколом серії ЕПР1№ 471169 від 02.10.2025 року;

- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 2 жовтня 2025 р. з якого вбачається, що ОСОБА_1 перебуває в стані наркотичного сп`яніння (ТНС маріхуана)

- відеозаписом з нагрудної боді-камери № 4054/2 та 4054/1.

Зібрані у справі докази у їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення.

Оцінюючи сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, не вбачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам.

Доводи сторони захисту про те, що наявні в матеріалах справи відеозаписи з нагрудної камери поліцейських слід визнати недопустимими доказами - є неспроможними.

При цьому, суд зазначає, що відеозаписи, які наявні у матеріалах справи є вичерпно інформативними, носять безсторонній характер, позбавлені упередження та суб`єктивного ставлення і надають можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейського та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Так, з оглянутого в судовому засіданні відеозапису, вбачається факт проходження ОСОБА_1 у лікарні відповідного медичного огляду, для встановлення факту керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. Слід зазначити , що сам ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечив факту керування ним транспортним засобом «Porche Panamera » д.н.з. НОМЕР_1 та його зупинку працівниками поліції.

Під час розгляду справи судом не встановлено даних про те, що у поліцейського СРПП Хустського РУП Баник В.В. були підстави для обмови ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення - такі дані в матеріалах справи також відсутні.

Відеозапис є належним та допустимим доказом, оскільки згідно з приписами п.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-УІІІ поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

Суд звертає увагу на те, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. У даному випадку, зміст відеозапису не викликає сумнівів щодо події адміністративного правопорушення, та перебігу обставин щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

На переконання суду, в даному випадку, прийняття рішення про відсутність в діях ознак та складу правопорушення, яке передбачено ст.. 130 КУпАП виключно на підставі формальної констатації, відсутність безперервності відеозапису, на які звертає увагу сторона захисту, за відсутності інших підстав для притягнення до відповідальності, жодним чином не сприятиме досягненню мети адміністративного провадження і адміністративної відповідальності за вчинення протиправного діяння. Такий підхід був би проявом надмірного формалізму та істотно порушував основні принципи правовладдя (невідворотності покарання за скоєне порушення, справедливості, рівності тощо).

Оскільки вказані відеозаписи містять інформацію, що повністю узгоджується зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 471169 від 2 жовтня 2025 року, так й у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в його належності та допустимості.

При цьому суд керується висновком ЄСПЛ, зроблений ним у справі «Серекін та інші проти України» від 10.02.2010 року, де в п. 51 Суд вказав, що хоча пункт 1 статті Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

На переконання суду, доводи сторони захисту спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення та є способом його самозахисту.

Посилання сторони захисту в частині не складення та не долучення до матеріалів справи направлення на огляд, яке б відповідало додатку 1 до Інструкції №1452/735, що на переконання захисника свідчить про те, що огляд ОСОБА_1 був проведений з порушенням вимог ч.6 ст.266 КУпАП та п.8 Розділу II Інструкції №1452/735, що є підставою для визнання його недійсним (в силу приписів ч.5ст.266 КУпАП), є безпідставними.

Відповідне направлення є виключно супровідним документом, який підтверджує виконання працівником поліції вимог п.12 розділу II Інструкції №1452/735 щодо направлення особи для проведення огляду на стан сп`яніння. Ніяким нормативним актом не передбачено його обов`язкове долучення до матеріалів справи.

Порядок огляду водія на стан сп`яніння, встановлений ст. 266 КУпАП, розкритий в Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №1452/735 від 09.11.2015.

Згідно з п.2 розділу І зазначеної інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відповідно до п.12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Твердження адвоката Коструб В.В. про порушення самої процедури освідування у лікаря експрес - тестом без проведення лікарем лабораторних досліджень, суд відхиляє як такі, що не свідчать про порушення лікарем процедури огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння та недійсність результатів такого огляду.

Лабораторне дослідження біологічних середовищ організму (сечі) ОСОБА_1 було проведено за допомогою експрес-тесту, в результаті якого в сечі останнього було виявлено позитивний результат на наявність наркотичних речовин та винесено заключення: наркотичне сп`яніння. Експрес-тест є швидким і достовірним засобом, що виявляє наявність наркотичної речовини в організмі людини, та надає якісний показник. Швидкі тести не потребують метрологічного контролю, тому не входять до галузі атестації. Чинне законодавство України не вимагає встановлення кількісних показників наркологічної речовини для визначення стану наркотичного сп`яніння.

Відповідно до п. 7 розділу ІІІ Інструкції, метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння.

Інструкція вимагає виявлення якісних показників або уточнення наявних речовин, що здатні спричинити стан сп`яніння, що і було в повному обсязі виконано у лікарні та виявлено в сечі наркотичні речовини.

Окрім цього, право водія на оскарження висновку за результатами медичного огляду, передбачене пунктом 14 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 висновок лікаря щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02 жовтня 2025 року з підстав його неповноти або неправильності не оскаржував.

Відтак, досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази повністю узгоджуються між собою, є належними та допустимими, та такими в повній мірі стверджується вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, суддя доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву».

При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї

Статтею 33 КУпАП України передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених КУпАП України та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обираючи стягнення для ОСОБА_1 враховую відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих відповідальність обставин.

Таким чином, оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, вважаю, що зібрано, надано та досліджено достатньо доказів того, що у діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і тому, на підставі вищевикладеного приходжу до висновку, що матеріалами вказаного провадження у своїй сукупності поза розумним сумнівом доведено, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу та керував ним в стані наркотичного спяніння, враховуючи обставини справи та особу правопорушника, який раніше не притягувався до адміністративної відповідальності за аналогічне правопорушення , вважаю, що на останнього, слід накласти стягнення у виді штрафу , з позбавленням права керування транспортними засобами .

Таке покарання, в даному випадку, буде достатнім для виховання вказаної особи, та запобігання вчинення нових правопорушень.

Крім того, відповідно до ч.7 ст.283 КУпАП, п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 665,60 грн. у дохід держави.

Керуючись ст.ст.33-35,130 ч.1,283-285,287,291 КУпАП, суддя, –

П О С Т А Н О В И В:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень у дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн.60 коп. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, тобто 34000 грн.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Закарпатського апеляційного суду .

Суддя Хустського

районного суду: Орос Я.В.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua