Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №243/6702/25 — Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа №243/6702/25

Провадження №2/243/468/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

14 січня 2026 року м. Слов`янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий – суддя Соловйова О.О.,

за участю секретаря судового засідання Коваленка В.В.,

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ганіна Марія Дмитрівна, до Горлівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності в порядку спадкування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , заповіту не залишила. Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач стверджує, що після смерті матері спадщину прийняв лише чоловік померлої (його батько) ОСОБА_3 , однак право на спадщину не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 батько помер, заповіту не залишив. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли вказана вище квартира, а також житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Позивач стверджує, що після смерті батька він прийняв спадщину, отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої увійшов вказаний вище житловий будинок. У видачі свідоцтва про право на квартиру в м. Горлівка в порядку спадкування за законом нотаріус відмовив в зв`язку з відсутністю у спадкодавця правовстановлюючого документа на цю квартиру. Відсутність вказаного документа позбавляє позивача можливості оформити за собою право власності на квартиру в порядку спадкування. З наведених підстав позивач просить суд визнати за ним право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в поряду спадкування за законом після смерті батька.

Ухвалою суду від 31.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження, сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті позову, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 18.12.2025 підготовче провадження у справі закінчено, розгляд справи по суті призначено на 14.01.2026.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, надавши заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідач, Горлівська міська рада, у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, доказів поважності своєї неявки або заяви про розгляд справи за відсутності відповідача до суду не надходило. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Частиною 1 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням з точки зору їх належності, допустимості, достовірністю кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

У судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, досліджені докази, на підставі яких встановлені ці обставини.

Згідно ордеру виконавчого комітету Калінінської районної ради м. Горлівка від 30 червня 1977 р. квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , надана ОСОБА_2 .

Копією реєстраційного посвідчення, виданого Горлівським бюро технічної інвентаризації 3 лютого 1993 р., встановлено, що вказана квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшла зазначена вище квартира.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 були її чоловік ОСОБА_3 та син ОСОБА_1 (позивач), що підтверджується відповідними копіями свідоцтва про одруження та свідоцтва про народження.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб 15 травня 1970 року.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком вказано ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_4 .

Відповідно до ст. 1268, 1269 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її; спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї; спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ч.1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У судовому засіданні встановлено, що спадкоємець першої черги чоловік померлої ОСОБА_3 відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті дружини, оскільки постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, про відмову від спадщини не заявляв.

Спадкоємець першої черги син померлої ОСОБА_1 дії, що свідчать про прийняття спадщини, не вчиняв, відповідно до ч.1 ст. 1272 ЦК України вважається таким, що не прийняв її.

Отже, після смерті ОСОБА_2 спадщини прийняв лише її чоловік ОСОБА_3 , однак в нотаріальну контору із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину він не звертався.

За змістом ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно з ч.5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, після смерті дружини ОСОБА_3 успадкував право власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала спадкодавцеві на праві власності.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , в зв`язку з чим відповідно до ст. 1220 ЦК України відкрилась спадщина, до складу якої увійшла зазначена вище квартира.

Єдиним спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_3 є його син ОСОБА_1 (позивач), спорідненість якого підтверджується копією свідоцтва про народження.

У судовому засіданні встановлено, що позивач відповідно до ст. 1269 ЦК України прийняв спадщину після смерті батька та отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, до складу якої увійшов житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Постановою державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області від 27 червня 2025р. у видачі свідоцтва про право на спадщину, до складу якої увійшла квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено в зв`язку з відсутністю у спадкоємця документів, що підтверджують право власності спадкодавця на вказану квартиру.

Таким чином, в зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на зазначену квартиру.

Вирішуючи спір, суд приймає до уваги наступне законодавство.

Згідно зі ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, передбаченому законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 р. право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Таким чином, визнати право власності на успадковане майно, а також захистити своє право власності на нього позивач може лише в судовому порядку.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення в нотаріальному порядку. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, у постанові від 22 вересня 2021 р. (справа № 227/3750/19).

Суд приймає до уваги, що позивач отримав відмову нотаріуса в оформленні права власності на вказану квартиру в порядку спадкування за законом у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавця. Отже, у позивача відсутня можливість оформити в нотаріальному порядку своє право власності на квартиру, яка станом на день смерті спадкодавця належала саме йому. Вказане є підставою для визнання за позивачем права власності на спірну квартиру в порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 1 481,92 грн. судового збору, однак вимога щодо відшкодування понесених судових витрат не заявлена, тому судові витрати підлягають залишенню за позивачем.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 316, 328, 392, 1216, 1223, 1268, 1269 ЦК України, ст. ст. 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ганіна Марія Дмитрівна до Горлівської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на квартиру загальною площею 65,3 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в поряду спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 19 січня 2026 року.

Суддя О.О. Соловйова