Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №346/5645/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 346/5645/25

Провадження № 33/4808/55/26

Категорія ст.126 ч.2 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Калинюк О. П.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього захід впливу у виді попередження, -

в с т а н о в и в :

Судом першої інстанції встановлено, що 23.10.2025 року о 12 год. 05 хв. в с. Лісна Слобідка, на автошляху «Н-10» (146 км.), Коломийського району Івано-Франківської області ОСОБА_2 керував автомобілем марки "Ford Focus", д.н.з. " НОМЕР_1 ", не маючи права керування транспортними засобами. Вказаними діями ОСОБА_2 порушив п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху України (далі ПДР України).

Не погодившись із постановою Коломийського міськрайонного суду, захисник адвокат Курко М.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року, провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_2 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що не погоджується із даною постановою у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального, які забезпечують права на захист неповнолітнього. Вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи за відсутністю в діях апелянта складу та події адміністративних правопорушень.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки доводам, що вказаний протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №491536 складений з порушенням ст. 256 КУпАП, Інструкції «З оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 N? 1395 (далі «інструкція N?1395»). Так, судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки, що працівниками поліції при складанні протоколу було істотно порушено право ОСОБА_2 як неповнолітнього на захист. Як слідує з матеріалів справи та відеозапису події, при складанні вказаного протоколу не був присутній законний представник (батьки), не було реально забезпечено ОСОБА_2 право на присутність адвоката, оскільки через неповноліття ОСОБА_2 не знав і не розумів, як правильно йому поступати. Звертає увагу, що розгляд справи розпочався працівником поліції щодо неповнолітнього ОСОБА_2 без участі законного представника і адвоката. Як слідує із відео працівник поліції розпочала розгляд справи, встановила особу неповнолітнього, роз?яснила права неповнолітньому, після чого зрозуміла, що ОСОБА_2 є неповнолітнім, тобто, розгляд справи розпочався без участі законного представника і адвоката, і протокол склався без участі законного представника і адвоката.

Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано належної оцінки того, що 21.11.2025 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання, в якому вказав, що свою вину не визнає, просив передати дану справу про адміністративне правопорушення на розгляд Городенківського районного суду Івано-Франківської області та бажав скористатись допомогою адвоката, так як він неповнолітній.

Вказує, що працівники поліції не повідомили водія про конкретну причину зупинення транспортного засобу, що підтверджується відеозаписом.

Стверджує, що долучений до матеріалів справи запис відео фіксації правопорушення не містить повного запису з місця події, який може містити докази вчинення правопорушення, вказаного у протоколі. Вказане відео не може бути визнано доказом по справі. оскільки воно отримано та долучено з процесуальними порушеннями.

Також зазначає, що під час складання протоколу не були залучені свідки.

Крім того, вказує, що долучений до справи відеозапис не містить моменту руху транспортного засобу, а саме в протоколі зазначено, що останній здійснював рух о 12 год. 05 хв., а відеозапис розпочався о 12 год. 07 хв., крім того згідно відеозапису о 12 год. 33 хв. працівник поліції не складав протокол.

В судове засідання апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та адвокат Курко М.М. не з`явилися. Адвокат Курко М.М. подала клопотання про розгляд справи без їхньої участі.

Апеляційний суд звертає увагу, що учасники самостійно, відповідно до принципу диспозитивності, вирішують питання щодо участі в судовому засіданні суду апеляційної інстанції.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, особиста присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника під час провадження в суді апеляційної інстанції не має такого ж вирішального значення, як в суді першої інстанції. Умови застосування статті 6 Конвенції стосовно провадження в суді апеляційної інстанції залежать від особливостей певного провадження; слід взяти до уваги загалом проведений судовий процес у національній правовій системі, а також роль, яку відіграє у ньому суд апеляційної інстанції (Ермі проти Італії ) При цьому, обвинувачений може відмовитися від свого права брати участь або бути заслуханим в апеляційному провадженні, або прямо, або своєю поведінкою (Кашлев проти Естонії, Хернандес Ройо проти Іспанії).

Апеляційний суд приймає до уваги, що в апеляційному порядку оскаржується рішення, яким ОСОБА_2 визнаний винним у вчиненні правопорушення і в апеляційній скарзі не ставиться питання про погіршення становища особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у зв`язку з чим участь цієї особи в суді апеляційної інстанції не є обов`язковою.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що розгляд апеляційної скарги захисника адвоката Курко М.М. може бути проведений без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та захисника.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно скасувати з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

У відповідності до ст. 283 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення повинна містити, окрім усього, опис обставин, встановлених під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган ( посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частина 2 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Пунктом 2.1 а) Правил дорожнього руху установлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Положеннями ч. 1 ст. 256 КУпАП установлено, що протокол про адміністративне правопорушення є процесуальним документом, який засвідчує факт неправомірних дій, складається за встановленою формою і повинен містити дані про місце, час вчинення, суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 491536 від 23.10.2025 року о 12 год. 05 хв. в с. Лісна Слобідка, дорога Н-10, 146 км, водій здійснював рух на ТЗ, при цьому не мав права керування ТЗ, оскільки не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Також рухався зі швидкістю 93 км/год, при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пунктів більш ніж на 20 км/год. Швидкість руху вимірювалася лазерним приладом TruCAV LTI 20/20 TC000677, чим порушив п.2.1.а ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 126 ч.2 КУпАП. (а.с. 1).

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським 2 взводу 1 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області капралом поліції Аннюк М.В., із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП, підписаний ним та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки інспектора ВАП старшого лейтенанта поліції Мазуранчик І. станом на 24.10.2025 згідно з обліковими даними інформаційного порталу Національної поліції громадянину ОСОБА_2 видано посвідчення водія на право керування транспортними засобами серії НОМЕР_2 категорії «А1», «А» терміном дії з 22.04.2025 року по 22.04.2027 року. (а.с. 3).

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Відеозаписами також зафіксовано рух транспортного засобу Форд Фокус д.н.з. НОМЕР_1 зі швидкістю 93 км/год.

Відеозаписом зафіксовано, як працівник поліції спілкується з іншим працівником поліції, повідомляє, що водій Форд Фокус о 12 год. 05 хв. рухався зі швидкістю 93 км/год, при встановленому обмеженні 20 км/год. Водію повідомили, що ведеться аудіо та відеофіксація події, водій повідомив, що він знає причину зупинку, оскільки інший працівник поліції її сказав. Далі водія просять надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, водій показав паспорт та реєстраційний документ на транспортний засіб. Водія повідомили, що оскільки у нього відсутнє право керування транспортними засобами, то його відсторонюють від керування, крім того водія повідомили, що відносно нього відбудеться розгляд справи за ч.2 ст. 126 КУпАП, далі водія ознайомили із його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України. Далі водій зателефонував до дядька, який повинен забрати транспортний засіб. Після цього працівники повідомили, що у зв`язку з тим, що водій є неповнолітнім, то протокол буде складено за присутності дядька.

Згодом на місце події прибув дядько водія ОСОБА_2 , якого повідомили, що останній керував транспортним засобом без належного на це права. Дядько повідомив, що він не суперечить що ОСОБА_2 порушив, однак у нього була крайня необхідність. Далі за присутності дядька ОСОБА_2 ознайомлюють зі складеним відносно нього протоколом, водій власним підписом засвідчив, що ознайомлений зі змістом протоколу, та отримав копію протоколу.

Разом з тим, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долученого до нього відеозапису вбачається, що працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були істотно порушені права ОСОБА_2 , оскільки не було враховано, що останній є неповнолітнім.

Так, апеляційним судом з`ясовано, що ОСОБА_2 на час складання протоколу про адміністративне правопорушення був неповнолітнім, що зобов`язує забезпечити виконання певних гарантій, які встановлені національним та міжнародним законодавством.

Так, при здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою суди зобов`язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29 листопада 1985 року («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до абз. II і ІІІ п. «b» ч. 2 ст. 40 Конвенції про права дитини Держави-учасниці, зокрема, забезпечують, щоб кожна дитина, яка, як вважається, порушила кримінальне законодавство чи звинувачується в його порушенні, мала принаймні такі гарантії: негайне і безпосереднє інформування її про звинувачення проти неї, а у випадку необхідності, через її батьків чи законних опікунів, та одержання правової й іншої необхідної допомоги при підготовці та здійсненні свого захисту; невідкладне прийняття рішення з розглядуваного питання компетентним, незалежним і безстороннім органом чи судовим органом у ході справедливого слухання згідно із законом у присутності адвоката чи іншої відповідної особи і, якщо це не вважається таким, що суперечить найкращим інтересам дитини, зокрема, з урахуванням її віку чи становища її батьків або законних опікунів.

Мінімальні стандартні правила ООН щодо відправлення правосуддя стосовно неповнолітніх (“Пекінські правила”, 1985 р.) спрямовують на те, щоб кримінальні провадження щодо неповнолітніх здійснювались швидко і без будь-яких затримок; вимагають, щоб особи, які ведуть ці провадження, мали відповідну кваліфікацію; наказують поважати право неповнолітнього на конфіденційність, щоб уникнути заподіяння шкоди через непотрібну гласність; передбачають можливість закриття провадження за нереабілітуючими підставами для того, щоб обмежити негативні наслідки судового розгляду і вироку; рекомендують при виборі запобіжних заходів враховувати тяжкість, мотиви, причинив чинення злочину та особливості підлітка і виходити при цьому з принципу «мінімальної достатності».

Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку судді, суд зобов`язані зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.

Міжнародними засадами, на яких ґрунтуються розгляд провадження щодо неповнолітніх є не тільки презумпція невинуватості неповнолітнього але і забезпечення права неповнолітнього на ефективний захист його інтересів, що передбачає обов`язкову участь захисника щодо неповнолітніх, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні правопорушення з моменту встановлення факту неповноліття, допит неповнолітнього у присутності захисника та забезпечення права батьків приймати участь у справі в якості законних представників неповнолітнього.

Так, відповідно до вимог ст. 270 КУпАП інтереси неповнолітнього мають право представляти законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Крім того, при затриманні неповнолітнього його батьки або опікун негайно повідомляються про таке затримання, а у разі неможливості такого негайного повідомлення, батьки або опікун повідомляються пізніше в найкоротші можливі терміни.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язково залучення законного представника.

При цьому, правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника в незалежності від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Зокрема, необхідно враховувати, що в цілому неповнолітні за рівнем інтелектуального і вольового розвитку відстають від дорослих, а їх життєвий досвід недостатній для того, щоб вони мали можливість об`єктивно оцінювати конкретну ситуацію та вибирати лінію поведінки, яка відповідає їх інтересам та можуть помилятись у тлумаченні змісту визначення наведеної правової поведінки. Для гарантування правового захисту неповнолітніх на досудовому слідстві і в судовому розгляді законом передбачено спеціальні норми, що встановлюють особливість провадження у цих справах

Судом першої інстанції не враховані вищевказані обставини та проігнорована необхідність забезпечення мінімальних гарантій неповнолітньому правопорушнику під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду провадження в суді.

Суд при розгляді справи, в порушення ст. 278 КУпАП, не перевірив правильність оформлення протоколу про адміністративне правопорушення щодо неповнолітньої і не врахував істотні порушення закону при його складанні.

Апеляційним судом установлено, що працівниками поліції при складанні протоколу було істотно порушені право неповнолітнього ОСОБА_2 на захист, оскільки встановивши, що останній є неповнолітньою особою поліцейський у відповідності до вимог ст. 270 КУпАП, ч. 2 ст. 33 Закону України "Про національну поліцію"був зобов`язаний забезпечити прибуття на місце події законного представника та адвоката.

Вказане порушення є істотним процесуальним порушенням права неповнолітнього ОСОБА_2 на організацію ефективного захисту, що унеможливлює посилання на сукупність досліджених доказів, які є недопустимими, оскільки були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Таким чином, встановлені апеляційним судом обставини, свідчать про істотне порушення прав неповнолітнього під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та відсутність належних та допустимих доказів, які дозволяють встановити доведеність вини неповнолітнього у вчиненні правопорушення.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що досліджена судом сукупність доказів не дозволяє прийти до висновку поза розумним сумнівом про доведеність вини неповнолітнього ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що діючий закон про притягнення особи до адміністративної відповідальності, містить тільки одну правову підставу для визнання особи невинуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, постанову судді скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Курко М.М. задовольнити.

Постанову Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП щодо ОСОБА_2 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв