Постанова від 11 січня 2026 р. у справі №644/4359/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Зайцева М. С.

Справа № 644/4359/25

Провадження № 3/644/120/26

12.01.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2026 року Суддя Індустріального районного суду міста Харкова Зайцева М.С., розглянувши адміністративний матеріал, що надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130 КУпАП,

установив:

11.05.2025 року о 15:23 год. у м. Харкові по вул. Луї Пастера, 4А, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, порушення мови. Водій відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager» та відмовився пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП ХОР ОКНЛ, чим порушив п. 2.5 ПДР України, вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_2 та його захисник неодноразово, будучи повідомленими про дату та час розгляду справи, не з`явились, без поважних причин, у зв`язку із чим, судом прийнято рішення відповідно до положень ст.268 КУпАП, щодо здійснення розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Захисник на адресу суду направив клопотання про виклик свідка- ОСОБА_3 , який зазначений свідком у протоколі ЕПР1 №327282 від 11.05.2025 року про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП, перебування вказаного свідка на місці пригоди також зафіксовано на відеозаписі, долученому до справи, таким чином, на думку захисника, останній може дати пояснення з приводу обставин та процедури складання відносно підзахисного протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також, від захисника надійшло клопотання про долучення до справи письмових пояснень ОСОБА_2 , відповідно до яких останній просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, яке мотивовано незгодою останнього з протоколом про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Зазначив, що 11.05.2025 року від дійсно керував автомобілем Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , в районі станції метро ім. О.С. Масельського, після заправки автомобіля паливом його почав переслідувати мікроавтобус темного кольору, в салоні якого він побачив людей у військовій формі, які на його думку були представники ТЦК, в подальшому до його переслідування долучились працівники патрульної поліції, в районі будинку № 4А по вул. Луї Пастера, через перешкоду в вигляді автомобіля та калюжі, він втратив керування автомобілем та допустив зіткнення з металевим сітчастим парканом медичного закладу. Після зіткнення з парканом до його автомобіля підбігли працівники поліції, які кричали, стукали у вікна автомобіля, били по кузову, із застосуванням сили витягли його з автомобіля. Вказав, що працівники поліції не пропонували йому пройти огляд на стан сп`яніння ані на місці зупинки, ані в медичному закладі, тому відповідно він не відмовлявся, оскільки був впевнений у результатах огляду. Також, вказав, що працівники поліції не роз`яснили йому права, в тому числі право на юридичну допомогу.

Дослідивши наявні у розпорядженні судді матеріали, враховуючи клопотання захисника, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п.2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735 (далі за текстом - Інструкція).

Вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім зазначеного вище протоколу, також підтверджується:

- копією протоколу про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 ;

- довідкою про отримання ОСОБА_2 посвідчення водія НОМЕР_2 від 16.06.2015 року;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 11.05.2025 року та актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до яких ОСОБА_2 відмовився проходити огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я та місці зупинки транспортного засобу;

- рапортами інспектора УПП в Харківській області ДПП Курзіна І. з описом фактичних обставин, що мали місце 11.05.2025 року;

- відомостями відеозапису з нагрудної камери поліцейського (DVD+R диск у кількості 2 одиниці), в ході огляду яких встановлено факт переслідування автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився через те, що не впорався з керуванням та в`їхав у паркан адміністративної будівлі. Після чого, до автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , підбігли працівники поліції, які неодноразово вимагали відкрити двері автомобіля, через невиконання вимог працівників поліції, із застосуванням фізичної сили дістали ОСОБА_2 з автомобіля. Водій автомобіля Toyota Avensis, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_4 мав явні ознаки сп`яніння, вів себе зухвало, агресивно, поведінка останнього не відповідала обстановці, також останній відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_4 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Крім того, відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи викладене вище, суд вважає зазначені вище докази належними, допустимими та достатніми для висновку про те, що своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1ст. 130 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів, на підставі яких суд може перевірити обставини справи та визначити чи наявний в діях водія ОСОБА_4 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, крім того, матеріали справи не містять даних про залучення свідків саме у справі за ч.1 ст.130 КУпАП, ДТП із пошкодженням транспортних засобів не є предметом розгляду судом в межах розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому у задоволенні клопотання про виклик свідка, слід відмовити.

Щодо клопотання про закриття провадження у справі суд вказує наступне.

В даному випадку працівники поліції, оцінивши поведінку та стан ОСОБА_2 , дійшли до висновку, що він має ознаки алкогольного сп`яніння та відповідно до відеозаписів із нагрудних камер працівників поліції ОСОБА_2 було повідомлено, що у нього виявлено ознаки саме алкогольного сп`яніння, а тому в порядку вимог ПДР України запропонували пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_2 зі сторони працівників поліції було необ`єктивне ставлення, зокрема в частині перешкоджання йому скористатись можливістю отримати правову допомогу.

Ніяких доказів про порушення законодавства працівниками поліції (висновок службового розслідування, оскарження дій, рішення суду, тощо) суду не надано.

При складанні протоколу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 , поліцейськими дотримано вимоги ст.ст.256,268 КУпАП.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозапис не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи.

Зібрані у справі про адміністративне правопорушення докази суд визнає належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам ст.251 КУпАП.

Інші підстави, які б свідчили про відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП в діях ОСОБА_2 під час розгляду справи не встановлені.

Будь-яких доказів на спростування викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, матеріали справи не містять, ОСОБА_2 та захисником не надані.

На підставі вищевикладеного, суд, повно та всебічно дослідивши адміністративний матеріал та надані докази, дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_2 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Згідно положень ст.23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_2 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, особу правопорушника: вік, соціальне положення, ступінь його вини та ставлення до вчиненого, суд вважає за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати адміністративне стягнення, в межах санкції вказаної статті.

Відповідно до ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_2 судовий збір в сумі 665,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.130, ст.ст.23,33,283-285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначити адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить – 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 я, в дохід держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Відповідно до положень ст.ст. 307-308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу не пізніше як через 15 днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти діб через суд першої інстанції. Строк пред`явлення постанови до виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Повний текст постанови складений 19.01.2026 року.

Суддя М.С. Зайцева