Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №517/15/26 — Захарівський районний суд Одеської області

Справа № 517/15/26

Провадження № 1-кп/517/15/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року с-ще Захарівка

Захарівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт з доданими до нього матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено 02 січня 2026 року за №12026168390000002 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Росіянівка Фрунзівського району Одеської області, громадянки України, не працюючої, із базовою загальною середньою освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,раніше не судимої,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

УСТАНОВИВ:

01.01.2026, приблизно о 00 год 30 хв, ОСОБА_2 знаходячись в кімнаті свого житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , де у неї виник злочинний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень своєму співмешканцю ОСОБА_3 , з яким вона перебуває у фактичних шлюбних відносинах та проживає в одному будинку.

У подальшому, ОСОБА_2 , знаходячись в кімнаті житлового будинку, реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наблизилась до ОСОБА_3 та тримаючи правою рукою кухонний ніж, який вона раніше взяла зі столу, нанесла йому один удар в область лівого плеча.

Вказаними умисними діями ОСОБА_2 спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_3 , у вигляді рани на передній поверхні лівого плеча у верхній третині, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Частиною 2 ст. 12 КК України установлено, що кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Ураховуючи, що санкцією ч. 2 ст. 125 КК України передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі до ста (тобто не більше трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі, то кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 125 КК України є кримінальним проступком.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 ураховуючи те, що підозрювана ОСОБА_2 беззаперечно визнала свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згодна на розгляд обвинувального акта за її відсутності, а потерпілий ОСОБА_3 не заперечує проти такого розгляду, у відповідності до ч.1 ст.302 КПК України, просить розглядати обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акта додана письмова заява ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_5 та письмова заява потерпілого ОСОБА_3 , якими вони погодилися із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надали згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, обвинувачена ОСОБА_2 також беззаперечно визнала свою винуватість у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Із заяви ОСОБА_2 , наданої в присутності захисника, судом установлено, що обвинувачена беззаперечно визнає свою винуватість за ч. 2 ст. 125 КК України за описаних у формулюванні обвинувачення обставин, згодна із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Обвинуваченою не оспорюються встановлені органами досудового розслідування обставини щодо часу, дати, місця вчинення кримінального проступку, способу його вчинення. Добровільність вказаного судом установлено із змісту заяви обвинуваченої, складеної за участю захисника.

Із заяви потерпілого ОСОБА_3 судом установлено, що останній не оспорює встановлені органом досудового розслідування обставини.

Ураховуючи сукупність вказаного, а саме факт того, що обвинувачена, його захисник та потерпілий не оспорюють всі встановлені обставинами кримінального проступку зазначені в обвинувальному акті, учасники судового провадження згодні з розглядом обвинувального акту без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без їх виклику, суд вважає за можливе здійснити розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, відповідно до положень ст. 381-382 КПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 382 КПК України, суд у п`ятиденний строк з дня отримання обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку, а в разі затримання особи у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 298-2 цього Кодексу, невідкладно вивчає його та додані до нього матеріали і ухвалює вирок. А відповідно ч. 2 ст. 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Здійснивши розгляд справи у спрощеному провадженні, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши встановлені органом досудового розслідування обставини, позицію учасників судового провадження щодо цих обставин, висловлену з дотриманням вимог ст. 302 КПК України, встановивши, що учасники не оспорюють жодну із встановлених досудовим розслідуванням обставин, суд дійшов висновку про достатність даних для ухвалення вироку із визнанням обвинуваченої винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України.

На підставі вказаного, суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_2 за ч. 2 ст.125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Відповідно до довідки лікаря-психіатра Захарівської багатопрофільної лікарні від 07.01.2026 ОСОБА_2 на обліку у вказаному закладі не перебуває.

Згідно довідки Захарівської багатопрофільної лікарні від 07.01.2026 ОСОБА_2 на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

З характеристики наданої за місцем проживання обвинуваченої № 3 від 05.01.2026 вбачається, що ОСОБА_2 зарекомендувала себе з негативної сторони, вживає алкогольні напої, офіційно не працює.

З вимоги про судимість ГУНП в Одеській області від 05.01.2026 відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 вбачається, що обвинувачена раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_2 в обвинувальному акті не зазначено та судом не встановлено.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої ОСОБА_2 є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.

При вирішенні питання щодо обрання ОСОБА_2 покарання суд керується вимогами ст.65-67 КК України, роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», приймає до уваги ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, особу винного, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання та слідує принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Отже, при призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує, що відповідно до ст.12 КК України, кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченою відноситься до категорії кримінальних проступків, її ставлення до вчиненого, яке полягає у визнанні винуватості, дані про особу обвинуваченої, яка негативно характеризується за місцем проживання, за даними наявної документації на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

При цьому суд ураховує те, що призначення покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу є недоцільним, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює, в матеріалах кримінального провадження відсутні докази наявності в обвинуваченої доходу, що надало б змогу виконати вказаний вид покарання, а також з урахуванням особи обвинуваченої та з огляду на обставини вчинення кримінального проступку не є достатнім видом покарання. Інший вид покарання у виді виправних робіт до обвинуваченої також не може бути застосований судом, оскільки ОСОБА_2 офіційно не працює.

З урахуванням вказаних обставин, на основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись вимогами ст. 50, 65 КК України, суд вважає, що покаранням необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_2 і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді громадських робіт. Вказане покарання досягне мети покарання, визначеної ст. 50 КК України, щодо запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженою та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченої, які створять у неї готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Водночас при призначенні ОСОБА_2 покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд не може застосувати відносно нього обмежувальні заходи, передбачені ч. 1 ст. 91-1 КК України, оскільки приписи вказаної правої норми регулюють захист інтересів потерпілого від злочину, тоді як ОСОБА_2 вчинила кримінальний проступок.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно ст. 100 КПК України слід вирішити долю речових доказів.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Запобіжний захід у вказаному кримінальному провадженні щодо обвинуваченої не обирався.

Керуючись статтею 125 КК України, статтями 373, 374, 381, 382 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_2 винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.

Призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст.125 КК України у виді 150 (ста п`ятдесяти) годин громадських робіт.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме: кухонний ніж з рожевим руків`ям (знаряддя вчинення проступку), який згідно квитанцій № 426 зберігається у камері зберігання речових доказів ВнП № 2 Роздільнянського РВП ГУНП в Одеській області знищити.

Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду через Захарівський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя