Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №205/9667/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/847/26 Справа № 205/9667/25 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,

за участю секретаря – Триполець В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року,-

В С Т А Н О В И В:

16 червня 2025 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, який зареєстрований судом 23 червня 2025 року. Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 червня 2025 року позовну заяву прийнято до провадження суду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Позивач у своєму позові посилалася на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого мають малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наказом судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року з відповідача стягнуто аліменти на користь позивача на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві від 21 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження № 77513483. Проте, відповідач аліменти належним чином не сплачував, тому станом на 01 квітня 2025 року розмір заборгованості по сплаті аліментів становить 37 357 грн. 25 коп. Розмір пені складає 35 756 грн. 22 коп. Просила суд стягнути з відповідача на свою користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 35 756 грн. 22 коп. (а.с. а.с.1-7, 42).

Рішенням Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року позовні вимоги - задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з вересня 2024 року по березень 2025 року у розмірі 35 756 (тридцять п`ять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 22 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 96 коп. (а.с. 90).

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при розгляді справи суд першої інстанції не врахував пояснення відповідача, в яких зазначалось, що заборгованість зі сплати аліментів виникла не з його вини, оскільки останній не був проінформований про наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів, а також про відкриття виконавчого провадження. Крім того, зазначає про те, що не має матеріальної можливості надавати матеріальну допомогу позивачу через необхідність здійснення ним постійного догляду за своєю бабусею – ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.112-115).

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 8).

Судовим наказом № 205/11802/24 від 11 вересня 2024 року із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стягнуто аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення заяви і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 9).

Постановою державного виконавця Солом`янського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21 березня 2025 року було відкрито виконавче провадження № 77513483 з виконання судового наказу № 205/11802/24, виданого 12 грудня 2024 року Ленінським районним судом м. Дніпропетровська (а.с. 10-11).

Відповідач аліменти у повному обсязі не сплачує, тому згідно із розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 22 квітня 2025 року, виданого Солом`янським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), станом на 01 квітня 2025 року розмір заборгованості по їх сплаті становить 37 357 грн. 25 коп. (а.с. 12).

Згідно з розрахунком неустойки (пені), який було здійснено позивачем, її розмір за період з вересня 2024 року по березень 2025 року складає 35 756 грн. 22 коп. (а.с. 13-14).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції враховуючи положення абз. 1 ч. 1 ст. 196 СК України, яке містить визначення максимальної суми пені у розмірі 100 відсотків заборгованості, дійшов висновку, про те, що оскільки ОСОБА_2 аліменти на утримання сина, стягнуті судовим наказом Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 вересня 2024 року, не сплачував і допустив заборгованість, станом на 01 квітня 2025 року у нього утворилася заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 37 357 грн. 25 коп., з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 35 756 грн. 22 коп., розмір якої відповідачем не спростовано.

Із вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується виходячи з наступного.

Так, згідно із вимогами ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таке право кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дитину до її повноліття, який закріплений у ст. 51 Конституції України, а також у ст. 180 Сімейного кодексу України та гарантується Державою.

Нормою ст. 15 СК України чітко регламентовано, що сімейні обов`язки не можуть бути перекладені на іншу особу.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 18, 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною, Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Приписами ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку, а батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 3 Конвенції ООН, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України визначено, що при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що викладено у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 283/1309/17.

Відповідно до вимог ст. 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Порядок стягнення аліментів передбачений ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Статтею 196 СК України передбачено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Неустойка не сплачується, якщо платник аліментів є неповнолітнім. У разі прострочення оплати додаткових витрат на дитину з вини платника такий платник зобов`язаний на вимогу одержувача додаткових витрат сплатити суму заборгованості за додатковими витратами з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних із простроченої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконує своєчасно належним чином обов`язок щодо сплати аліментів на утримання сина, у зв`язку з чим, утворилася заборгованість, розмір якої, станом на 01 квітня 2025 року складає - 37 357 грн. 25 коп. Сума пені, згідно розрахунку, який відповідачем не спростовано, складає - 35 756 грн. 22 коп.

Матеріали справи не містять інформації щодо оскарження і спростування цього розрахунку в суді в межах встановленого законом спору або ж з приводу розгляду певного питання органом державної виконавчої служби, за наслідками якого було б здійснено перерахунок чи внесено уточнення, виправлення тощо, тому розрахунок заборгованості підлягав безумовному врахуванню судом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 4-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № -1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № -2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № -300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Разом з цим, Касаційний Цивільний Суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 20 липня 2020 року у справі № 362/4462/16 зазначив про те, що при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визнавши її загальну суму.

Тобто, розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток.

За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. У разі виплати аліментів частинами, необхідно зазначити, що якщо такі часткові платежі вчинені протягом місяця, у якому повинні сплачуватися аліменти, і їх загальна сума становить місячний платіж, визначений у рішенні суду про стягнення аліментів, вважається, що той з батьків, який повинен сплачувати аліменти, виконав ці зобов`язання. У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені - 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. У разі, якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %

Сума пені, згідно розрахунку, який відповідачем не спростовано, складає — 35 756 грн. 22 коп

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 35 756 гривень 22 копійки, що не перевищує 100 відсотків заборгованості.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, у своїй апеляційній скарзі зазначив, що супровідним листом за вихідним № 205/11802/24/20529/2024 від 02.10.2024, копію вказаного судового наказу засобами поштового зв`язку, рекомендованим листом з повідомленням, було направлено на його адресу, а саме: АДРЕСА_1 (номер поштового відправлення 0600291908826). 28 жовтня 2024 року на адресу суду повернувся конверт з відправленням № 0600291908826 з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на вказану адресу боржника державним виконавцем направлялася неодноразово постанова про відкриття виконавчого провадження.

Апеляційний суд зауважує, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду. В свою чергу особа, яка зареєструвала свої місце проживання за певною адресою, діючи розумно та добросовісно, повинна дбати про те, щоб мати змогу отримувати надіслану їй кореспонденцію своєчасно.

З огляду на це, неотримання судової кореспонденції відповідачем не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Доводи апелянта, що судом 1 інстанції при винесенні рішення не врахованого його матеріальний та сімейний стан, а покладення на нього додаткових зобов`язань ще більше погіршить його матеріальне становище, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки, як вбачається із оскаржуваного рішення, судом першої інстанції стягнуто суму, яка не перевищує 100 відсотків заборгованості, що ґрунтується чинним законознавством.

Крім того, першочерговим обов`язком відповідача є утримання малолітньої дитини, а не інших осіб, який він належним чином не виконує, а стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, доводи апеляційної скарги були предметом розгляду в суді першої інстанції, яким надана оцінка, а тому додатковому правовому аналізу не підлягають.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Новокодацького районного суду міста Дніпра від 29 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.

Повний текст постанови складено 15 січня 2026 року.

Судді: