Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №753/25920/25 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/25920/25

провадження № 1-кп/753/1188/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

секретаря ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 12025100020004159 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Тара, Омської області, рф, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, пенсіонера, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України;

прокурора ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_3

У С Т А Н О В И В:

Указом президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває, останній раз продовжений Указом президента України від 20 жовтня 2025 року № 793/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 21 жовтня 2025 року N? 4643-IX.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Згідно п. 16 постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, керівники територіальних органів (підрозділів) поліції з набранням чинності Указом Президента України про оголошення (продовження) мобілізації та/або з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації відповідного голови (начальника) обласної, Київської та Севастопольської міської, районної держадміністрації, військової адміністрації), зокрема: забезпечують участь поліцейських у здійсненні заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов?язаних разом з представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 або у складі груп оповіщення.

Відповідно до плану-розрахунку особового складу Дарницького УП ГУНП у м. Києві задіяного для заходів з оповіщення резервістів та військовозобов?язаних на території Дарницького району м. Києва спільно з представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на 18.11.2025 року, до складу групи з оповіщення входили, зокрема, дільничний офіцер поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького УП ГУНІ в м. Києві ОСОБА_6 .

Так, 18.11.2025 року приблизно о 08 год. 20 год. дільничний офіцер поліції ОСОБА_6 , перебуваючи у форменому одязі з розпізнавальними знаками поліцейських встановленого зразку, спільно із дільничним офіцером поліції сектору дільничних офіцерів поліції відділу превенції Дарницького УП ГУНП в м. Києві лейтенантом поліції ОСОБА_7 та старшим солдатом ОСОБА_8 , солдатом ОСОБА_9 знаходились за адресою: м. Київ, пров. Гостинний в 5-А. Працівник поліції ОСОБА_10 зупинив з метою здійснення заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов?язаних разом з представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 або у складі груп оповіщення перехожого ОСОБА_11 та в ході перевірки було виявлено звернення від ІНФОРМАЦІЯ_4 про порушення ОСОБА_11 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Останньому було запропоновано проїхати до ІНФОРМАЦІЯ_2 , на що він погодився та попросив повідомити батьків по телефону.

В подальшому, 18.11.2025 близько 08 год. 25 хв. за вказаною адресою прибув ОСОБА_3 та ОСОБА_12 , яким ОСОБА_10 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було роз?яснено причину зупинки ОСОБА_11 та необхідність відвідування останнім ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В ході спілкування між ОСОБА_3 з працівниками поліції та представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 виник словесний конфлікт щодо виконання останніми своїх службових обов?язків. В ході конфлікту ОСОБА_3 усвідомлюючи, що перед ним перебувають працівники правоохоронного органу, які виконують службові обов?язки, керуючись раптово виниклим умислом, направленим на опір, а саме у перешкоджанні здійснення заходів щодо оповіщення резервістів та військовозобов?язаних, намагався застосувати фізичну силу до працівників правоохоронного органу з метою забрати свого сина ОСОБА_11 та не дати змоги його доставити самостійно до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В цей час, ОСОБА_11 намагався зникнути з місця, а ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_9 , ОСОБА_8 розпочали його переслідування. 3 метою запобігання затримання сина, ОСОБА_13 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, підбіг до ОСОБА_6 та усвідомлюючи що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу, одягнутий у формений одяг зовні оснащені загальновідомими ідентифікуючими ознаками працівника поліції, розуміючи, що працівник правоохоронного органу в цей момент діє в межах службових повноважень, умисно, з метою вчинення опору працівнику поліції ОСОБА_6 , застосував до останнього фізичну силу та уникаючи затримання, хаотично відмахуючись руками, наніс один удар правою рукою в область обличчя останнього, чим спричинив тілесне ушкодження у вигляді синця на шкірі нижньої губи, ліворуч та крововилив на слизовій нижньої губи ліворуч.

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та суду показав, що вчинив кримінальне правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342 КК України, за обставин викладених у обвинувальному акті.

Також обвинувачений підтвердив, що всі обставини викладені у обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам, при досудовому розслідуванні кримінального провадження до нього недозволених методів проведення розслідування не застосовувалося.

Обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та не оспорює фактичні обставини, пояснивши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред`явленого йому обвинувачення та не заперечує про визнання недоцільним дослідження доказів, щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, крім того, у суду не має сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а тому суд, роз`яснивши обвинуваченому порядок і наслідки розгляду кримінального провадження в порядку передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, переконавшись, що ніхто із учасників судового провадження не заперечує, щодо такого порядку судового розгляду, визнав недоцільним досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 «поза розумним сумнівом» знайшла своє повне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 342 України, як вчинення опору працівнику правоохоронного органу під час виконання ним службових обов?язків.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому згідно ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст. 67 КК України не встановлено.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

При призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який у відповідності до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, вчинив умисний злочин, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано визнав у повному обсязі та щиро розкаявся, пенсіонер, одружений, не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра. Також суд враховує те, що потерпілий зазначив, що потерпілого він пробачив, ніяких претензій до нього не має та просив призначити обвинуваченому м"яке покарання, приходить до висновку, що останньому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкцією ч. 2 ст. 342 КК України, і саме таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та для запобігання вчиненню нових злочинів у майбутньому.

Процесуальні витрати відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Питання щодо речових доказів слід вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Підсумовуючи вищенаведене, керуючись ст.ст. 65,66,67 КК України, ст.ст. 342-380 КПК України,

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року пробаційного нагляду.

На підставі ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого до пробаційного нагляду ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Дарницький районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: