Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №644/9909/25 — Індустріальний районний суд міста Харкова

16 січня 2026 р.

Справа № 644/ 9909 /25

Провадження № 3/644/ 9 /26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року м. Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі :

головуючого - судді Сітало А.К.

за участю секретаря – Жигуна О.А.,

захисника ОСОБА_1 – адвоката Халупка С.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши адміністративний матеріал по справі про адміністративне правопорушення, який надійшов з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

У С Т А Н О В И В:

13.10.2025 о 01-00 год. ОСОБА_1 рухаючись по пр. Героїв Харкова біля будинку № 230 в м. Харкові (блокпост ХТЗ), керував автомобілем ЗАЗ 110307, реєстраційний номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови.

Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6820» та проведення медичного огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, чим допустив порушення вимог, встановлених п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Під час зупинки транспортного засобу та пропозиції працівника поліції на проходження огляду на стан сп`яніння велась відеофіксація на боді-камери працівників поліції № 475375, 475522, 467904.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин, за невиконання даної вимоги передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу, зазначену в протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується матеріалами справи. Суд звертає увагу на те, що вказана в протоколі адреса місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 , повідомлена самою особою, яка притягується до адміністративної відповідальності при його складанні. Жодних заперечень щодо вказаного в протоколі місця проживання ОСОБА_1 не зазначав. Також ОСОБА_1 отримані надіслані судом смс-повідомлення в яких міститься інформація про дату та час розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку смс- повідомлень.

Особою, яка притягується до адміністративної відповідальності суду не надано та не зазначено жодних обставин з посиланням на докази, які б давали достатні підстави вважати, що протокол у відношенні нього складено неправомірно та відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходили.

Суд також враховує, що ОСОБА_1 відомо про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки останнім підписаний вказаний протокол та отримано його копію.

Відповідно до положень ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 130 цього Кодексу присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою.

Відповідно до ст. 271 КУпАП у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. Ці особи мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; за дорученням особи, яка його запросила, від її імені подавати скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу, а також мають інші права, передбачені законами України.

ОСОБА_1 скористався своїм правом на правову допомогу уклавши договір на представлення його інтересів з адвокатомХалупкою С.В., що підтверджується договором про надання правничої допомоги від 24.11.2025, ордером на надання правничої (правової) допомоги від 27.11.2025 та свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю, які долучені до справи захисником.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

З метою захисту прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на правову допомогу, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводився за участю захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупка С.В., який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні адвокат Халупко С.В. підтримав доводи наведені в письмових заявах від 27.11.2025 та від 15.12.2025 та посилався на те, що відображені в протоколі про адміністративне правопорушення факти та обставини не відповідають фактичним обставинам події, які мали місце 13.10.2025 та стали підставою для складання відносно ОСОБА_1 протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв`язку з чим вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування своєї позиції адвокат Халупко С.В. посилався на те, що працівниками поліції, які зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 належним чином не роз`яснені права та обов`язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 10, 63 Конституції України.

Адвокат Халупко С.В. також зазначив, що докази додані до протоколу жодним чином не підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку та порушення останнім п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Будь-яких фактичних даних, які відповідають критерію допустимості та свідчать про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП працівниками патрульної поліції до суду не надано, а тому адвокат Халупко С.В. вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення не підтверджена належними та допустимими доказами, а в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження у справі.

З долучених до матеріалів справи відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 являється військовослужбовцем. За приписами ч. 3 ст. 266-1 КУпАП військовослужбовець міг бути підданий огляду тільки посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів відповідно до порядку, встановленого ч. 2-7 ст. 266-1 КУпАП.

Цей установлений законом порядок працівниками поліції не був дотриманий. Тому вся процедура огляду, яку застосували до ОСОБА_1 , згідно з категоричними приписами ч. 9 ст. 266-1 КУпАП є недійсною, а її результати недопустимими доказами, оскільки отримані всупереч умовам і порядку, встановлених законом. Застосування цієї процедури починається з моменту встановлення, що особа є військовослужбовцем.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вислухавши позицію захисника, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до наступного.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Пунктом 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, як учасник дорожнього руху, повинен підкорятись ПДР України, підлягав огляду на стан сп`яніння у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.

Судом не встановлено підстав, які б звільняли водія ОСОБА_1 від обов`язку виконати вимогу п. 2.5 ПДР України, а саме: пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння.

З наданих до протоколу та досліджених в судовому засіданні відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 перебував у військовій формі та повідомив працівникам поліції, що приїхав у відпустку до дружини. Особу водія ОСОБА_1 працівниками поліції встановлено за допомогою паспорта, а не військового квитка, про що відображено в протоколі.

На підтвердження вказаних обставин стороною захисту не надано належних доказів того, що ОСОБА_1 дійсно є військовослужбовцем ЗСУ. Носіння військової форми без належних документів, саме по собі не може були беззаперечною підставою того, що ОСОБА_1 являється діючим військовослужбовцем.

Разом з тим, надаючи оцінку доводам та аргументам сторони захисту, які зазначені в адвокатом в судовому засіданні, суд звертає увагу на наступне.

Так, ст. 266-1 КУпАП визначає порядок огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, які виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту та в заборонених законом інших місцях. Отже, такий порядок огляду підлягає застосуванню в перелічених випадках.

Проте громадянин ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом, як учасник дорожнього руху, що повинен підкорятись ПДР України, підлягав огляду на стан алкогольного сп`яніння за інших обставин, ніж визначені в ст. 266-1 КУпАП. Тому огляд водія на стан алкогольного сп`яніння повинен був проводитися у загальному порядку, визначеному ст. 266 КУпАП та вищезазначеною Інструкцією, поліцейськими уповноваженого підрозділу Національної поліції.

На підставі викладеного, суд не вбачає підстав, які звільняли б водія від обов`язку підкорятись вимогам п. 2.5 ПДР України, а саме пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп`яніння, та вважає належним та допустимим у вказаній ситуації застосування загального порядку проведення огляду водія відповідно до положень ст. 266 КУпАП, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення з наступних підстав.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 256, 266, 268 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою КМ України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зі змінами внесеними Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 16 травня 2025 року № 338/825.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС і МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу проводиться поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Не можуть бути залучені як свідки працівники Національної поліції України або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.

З викладеного вище вбачається, що огляд на стан сп`яніння в присутності двох свідків проводиться лише в разі неможливості застосування технічних засобів відеозапису.

Судом встановлено, що під час подій, які відображені в протоколі, працівниками поліції здійснювалась відеофіксація на боді-камери працівників поліції № 475375, 475522, 467904. Вказані відеозаписи долучені до матеріалів справи та досліджені в судовому засіданні.

Після дослідження в судовому засіданні відеозаписів долучених до матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 не спростовував факт керування транспортним засобом. На пропозицію працівників поліції, які виявили ознаки алкогольного сп`яніння, повідомили їх водію та запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор «DRAGER ALCOTEST 6820» або в медичного огляду в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «ОКНЛ» ОСОБА_1 відмовився, у зв`язку з чим, працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення за порушення останнім п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Письмові матеріали справи та відеозаписи не містять належних та допустимих доказів того, що водій ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або в закладі охорони здоров`я.

Надаючи оцінку аргументам сторони захисту, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

З викладених вище вимог інструкції вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Отже, зазначеними положеннями чинного законодавства встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан сп`яніння.

Вказані обставини, а також наявність ознак зазначених в протоколі, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, хитка хода, порушення мови, вочевидь обумовлювали вимогу працівника поліції, який їх виявив, запропонувати водію ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Суд зазначає, що вирішення наявності чи відсутності у водія ознак алкогольного сп`яніння відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані сп`яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння.

З цього слідує, що працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння.

Правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв`язку з обов`язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Водночас керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Наявність або відсутність законних причин для зупинки транспортного засобу не входить до складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягає доказуванню у даній справі.

ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом, що підтверджується матеріалами справи, а тому зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини та наявні в матеріалах справи докази, а також відеозаписи, які досліджені в судовому засіданні, спростовують вказані стороною захисту твердження.

Суд критично відноситься до зазначених в клопотанні сторони захисту підстав для закриття провадження у справі, оскільки належних та допустимих доказів на підтвердження зазначених фактів до матеріалів справи не надано та не надано доказів, які б давали достатні підстави вважати, що протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 за порушення ним п. 2.5 Правил дорожнього руху України складено неправомірно та відсутність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Диспозиція частини першої статті 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, відповідно до диспозиції частини першої ст. 130 КУпАП, відмова від проходження огляду на стан сп`яніння є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

У зв`язку з невиконанням вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України міститься склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова суду, відповідно до ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.

Наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтується на даних, які зафіксовані в документах зазначених нижче, а саме:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 481710 від 13.10.2025 складеному за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

-направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння від 13.10.2025;

-акті огляду на стан алкогольного сп`яніння;

-рапорті інспектора поліції від 13.10.2025;

-відеозаписах з нагрудної камери працівників поліції на яких зафіксовані події за участю водія ОСОБА_1 , які досліджені в судовому засіданні, при перегляді яких обставини викладені в протоколі знайшли своє підтвердження.

Під час дослідження вказаних відеозаписів встановлено, що водій ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Інших доказів того, що водій ОСОБА_1 бажав пройти огляд на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я до матеріалів справи не додано.

Після дослідження письмових доказів та відеозаписів долучених до протоколу, суд визнає їх належними та достатніми у даній справі, які поза розумним сумнівом доводять винуватість водія ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У відповідності до ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчинених правопорушень, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Статтею 34 КУпАП визначені обставини, які пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, зокрема: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року.

Санкція частини першої ст. 130 КУпАП передбачає адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 30 КУпАП позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року, суди не вправі застосовувати адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами тоді коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

З довідки доданої до протоколу вбачається, що згідно даних інформаційно-комунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України», ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Таки чином, згідно матеріалів справи ОСОБА_1 не має права керування транспортними засобами, а тому до нього не може застосуватися адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки вказане право на керування транспортними засобами ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не надавалось.

Таким чином, при визначенні виду та міри стягнення, суд враховує факт та характер скоєного правопорушення та ступінь його суспільної небезпеки, дані про особу правопорушника, обставини що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також те, що для запобігання вчинення нових правопорушень, відповідно до ст. 23 КУпАП, вважає необхідним накласти адміністративне стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, в розмірі визначеному станом на час вчинення адміністративного правопорушення без позбавлення права керування транспортними засобами, що відповідає характеру вчиненого правопорушення та меті адміністративного стягнення.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.

Згідно положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, необхідно сплатити суму судового збору, яка відповідає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 665,60 грн.

Доказів які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 має пільги до сплати судового збору до матеріалів справи не додано.

Таким чином, у відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в сумі 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 23. 33-38, 40-1, 130, 247, 251, 276, 279, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суд,

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., який підлягає стягненню в дохід держави.

Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови про накладення штрафу.

Роз`яснити, що після набрання даною постановою законної сили у випадку несвоєчасної сплати грошового стягнення (штрафу) у 15-денний строк з дня вручення йому постанови, передбачено стягнення штрафу у подвійному розмірі у відповідності до ст. ст. 7, 27, 299, 304, 305, 307, 308 КУпАП та ст. ст. 11, 18 Закону України «Про виконавче провадження».

(отримувач коштів – ГУК у Харківській області; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37874947;банк отримувача – Казначейство України(ЕАП); код банку отримувача (МФО) – 899998;рахунок отримувача – UA168999980313020149000020001; код класифікації доходів бюджету – 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (отримувач коштів – ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783; банк отримувача- Казначейство України(ЕАП) ;код банку отримувача (МФО) – 899998; рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через районний суд в порядку, визначеному ст. 294 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст постанови складено – 16.01.2026.

Суддя: А. К. Сітало