Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №521/12622/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/1357/26

Справа № 521/12622/25

Головуючий у першій інстанції Мазун І. А.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року, повний текст якого складено 17 вересня 2025 року та ухваленого під головування судді Мазун І.А., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

встановив:

22.07.2025 року ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 10.09.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77566132, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

В подальшому, 22.02.2022 року було укладено договір № 22/02/2022, відповідно до якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 77566132.

10.03.2023 року було укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №77566132.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором №77566132.

Внаслідок невиконання умов кредитного договору, у позичальника виникла заборгованість у розмірі 26 843,42 грн., з яких: 8 000,00 грн. – заборгованість за кредитом, 18 842,11 грн. – заборгованість за відсотками, та 1,31 грн. – 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив задовольнити його вимоги.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17.09.2025 року позов ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» було задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за кредитним договором від 10.09.2021 року в сумі 26 843,42 грн., з яких: 8 000,00 грн. – заборгованість за кредитом, 18 842,11 грн. – заборгованість за відсотками, та 1,31 грн. – 3% річних. Також було стягнуто судовий збір у розмірі 3 028,00 грн. (а.с.76-81).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення суду, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.85-88).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість (а.с.112-116).

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 16.01.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Згідно приписів ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведене, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи, як малозначна у зв`язку з її незначною складністю (ч.ч. 4, 6 ст. 19, ч.ч. 1, 2, 4 ст. 274 ЦПК України).

Крім того, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Апеляційний суд також зазначає, що з врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, а також зважаючи на перебування суддів Комлевої О.С. та Сегеди С.М. у відпустці, датою ухвалення цього судового рішення є 16.01.2026 року.

При цьому, колегія суддів зазначає, що провадження у даній справі було відкрито ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.10.2025 року (а.с.108), згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, копію ухвали останні отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.109-110).

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення проти неї, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами було укладено кредитний договір та внаслідок неналежного виконання умов договору у позичальника виникла заборгованість у загальному розмірі 26 843,42 грн., у тому числі відсотків у розмірі 18 842,11 грн. (а.с.76-81).

Однак, колегія суддів не в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції, в частині стягнення відсотків у визначеному розмірі, з огляду на наступне.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до положень ст.ст. 610, 611, 625 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник не звільняється від відповідальності у разі неможливості виконання ним грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що 12.09.2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ», правонаступником якого є ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 77566132, відповідно до умов якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 8 000,00 грн., зі сплатою відсотків у розмірі 1,99% за кожен день користування позикою.

Згідно з п.п. 5.1, 5.2 цього договору, підписуючи зазначений договір, позичальник підтвердив та погодився з тим, що він ознайомився на сайті позивача з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, а також ознайомився та погодився з Правилами надання грошових коштів у позику (далі - Правила), вивчив їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін угоди та наслідки укладення цього договору, та підтвердив, що зазначені у Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації йому зрозумілі (а.с.7).

Крім того, у п. 6.2 Правил, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою (а.с.10).

Відповідно до п. 6.5 Правил у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальникові на таку неповернуту позику (або її частину) позивач має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожен день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаю з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частину) за понадстрокове користування позикою (а.с.10).

Згідно п.п. 7.1, 7.5 Правил, яким визначено порядок продовження строку користування позикою, позичальник має право подовжити строк користування позикою. За подовження строку користування позикою, позичальник сплачує позикодавцю проценти на умовах, обраних позичальником для здійснення певного виду пролонгацій. Позичальник має право подовжити строк користування позикою необмежену кількість разів (а.с.10зворот).

Зважаючи на те, що позичальник продовжував користуватися позикою понад строку, визначеного у договорі, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що позивачем були нараховані відсотки після закінчення строку дії кредитного договору.

Крім того, апелянт посилається на те, що він є військовослужбовець та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді заступника начальника бази — головного інженеру 43 арсеналу Сил логістики Збройних сил України. Апелянт зазначає, що на підставі п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх членів» нарахування відсотків за кредитом військовослужбовцю під час дії воєнного стану є неправомірним.

Так, відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Разом з тим, з наданої апелянтом довідки (а.с.89-90), позичальник не є військовослужбовцем, який був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Згідно розрахунку, заборгованість позичальника за кредитним договором становить 26 843,42 грн., з яких: 8000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 18 842,11 грн. – заборгованість за відсотками, 1,31 грн. – 3% річних за порушення виконання умов договору (а.с.20).

У встановленому законом порядку розрахунок заборгованості позичальником спростовано не було. Крім того, станом на даний час заборгованість за кредитом позичальником не погашена.

Однак, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зменшення розміру відсотків за користування кредитними коштами, з таких підстав.

Як вже зазначалось, розмір позики за кредитним договором становить 8 000,00 грн., відсотки 1,99% (базова, фіксована процентна ставка) за кожен день користування позикою. Загальна заборгованість за відсотками становить 18 842,11 грн.

Тобто, заборгованість за відсотками більш ніж в два рази перевищує заборгованість за основним боргом.

Разом з тим, згідно ч.ч.1-2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відсотків річних за користування кредитними коштами, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних за користування кредитними коштами.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2025 року у справі № 679/1103/23).

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, апеляційний суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 8 000,00 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних від простроченої суми у розмірі 1,31 грн., з огляду на наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 на території України було ведено воєнний стан строком на 30 днів. В подальшому, воєнний стан було неодноразово продовжено, та який діє на даний час.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17.09.2025 року – зміні, з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованості за кредитним договором від 10.09.2021 року у загальному розмірі 16 000,00 грн., з яких 8 000,00 грн. – заборгованість за кредитом та 8 000,00 грн. – заборгованість за відсотками.

Заявник апеляційної скарги також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн., посилаючись на те, що позивачем не було надано докази щодо оплати адвокату такої послуги.

З цих підстав, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За правилами ч. ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, в позовній заяві позивач просив стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 13 000,00 грн.

На підтвердження вимог позивачем було надано: договір № 01-07/2024 від 01.07.2024 року, укладений між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» та витяг з Акту № 11 про надання юридичної допомоги. Згідно зазначеного Акту вартість послуг склала 13 000,00 грн. (надання усної консультації та складання позовної заяви) (а.с.61).

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що позивачем не було надано доказів на підтвердження оплати таких послуг не заслуговують на увагу, оскільки відсутність квитанції не є безумовною підставою для відмови, якщо договір, акт наданих послуг, розрахунок гонорару та інше підтверджують факт домовленості та послуг.

Однак колегія суддів приходить до висновку про зменшення судових витрат позивача на правничу допомогу у суді першої інстанції, виходячи з наступного.

Як було вказано вище, оскаржуваним рішенням суду з ОСОБА_1 на користь позивача було стягнуто 13 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Однак, зважаючи на те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, на 59,60 %, а також враховуючи складність даної справи, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір витрат ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на правничу допомогу та стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача судові витрати на правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 5 000,00 грн.

При цьому колегія суддів виходить із принципів розумності та справедливості судових витрат на правничу допомогу, а також із того, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 року складав 3 028,00 грн. на місяць.

Також з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подачу позовної заяви пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 804,69 грн., як того вимагає ст. 141 ЦПК України.

Крім того, зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, на 40,40 %, з ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 834,97 грн.

Крім того, оскільки зазначена справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, то у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, п.4 ч.1 ст. 374, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, заборгованість за кредитним договором № 77566132 від 10.09.2021 року у розмірі 16 000,00 грн. (шістнадцять тисяч гривень 00 копійок), з яких: 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) – заборгованість за кредитом, 8 000,00 грн. (вісім тисяч гривень 00 копійок) – заборгованість за відсотками, а також судовий збір у розмірі 1 804,69 грн. (одну тисячу вісімсот чотири гривні 69 копійок) та 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок) судових витрат на правничу допомогу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ«КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», код ЄДРПОУ: 44276926, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 834,97 грн. (одну тисячу вісімсот тридцять чотири гривні 97 копійок).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М.Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева