Постанова від 07 січня 2026 р. у справі №521/14779/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/63/26

Номер справи місцевого суду: 521/14779/25

Головуючий у першій інстанції Тополева Ю.В.

Доповідач Копіца О. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участі секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Шубіна О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями захисника Шубіна О.П., на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, в/ч НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП

установив:

Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.

Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 605 грн. 60 коп.

Відповідно до вказаної постанови суду, 31.07.2025 о 02 год. 15 хв., за адресою: вул. Гранітна, буд. 4, м. Одеса, водій ОСОБА_1 , керував електричним транспортним засобом (електросамокат Jet), з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР).

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись, що оскаржувана постанова є незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні всіх обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права,а висновки суду про наявність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не гуртуються на доказах, що містяться в матеріалах справи та не відповідають фактичним обставинам справи, просив скасувати постанову суду та провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згодом, захисником Шубіним О.П., в інтересах ОСОБА_1 , подані доповнення до вказаної апеляційної скарги, в якій захисник зазначив, що оскаржувана постанова є незаконною, з огляду на такі обставини:

- судом 1-ої інстанції залишено поза увагою те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими було проведено з порушенням ч. 3 ст. 266 КУпАП, зокрема, за відсутності фіксації факту пропозиції ОСОБА_1 проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, складання та вручення направлення на медичний огляд та отримання від ОСОБА_1 чіткої відмови пройти такий огляд, а тому відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд є недійсним;

- в порушення Інструкції № 1452/735 від 09.11.2015 жодних ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 поліцейськими не виявлено та йому не повідомлено, що підтверджується відеозаписом події, на якому зафіксовано як поліцейський звертався до знайомого ОСОБА_1 , який стояв поруч з ним, проте у ОСОБА_1 поліцейським ознак сп`яніння не було встановлено, а лише було запропоновано пройти огляд на місці зупинки за допомогою алкотестера «Драгер» (час: 02год.15хв.), отже зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп`яніння наявним в матеріалах справи відеозаписом не підтверджені, є надуманими та мають ознаки явного формалізму з дотримання процедури огляду, що є недопустимим;

- всупереч наказу № 55 від 22.02.2012 «Про затвердження Правил поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України» та ст. 18 ЗУ «Про Нацполіцію», поліцейські, підійшовши до ОСОБА_1 , взагалі не представились, не повідомили підстави вимог надати документи для огляду, не надали службові посвідчення для ознайомлення, а також не повідомили ОСОБА_1 про здійснення відеозапису їх розмови згідно ст. 40 ЗУ «Про Нацполіцію»;

- суд 1-ої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 не є суб`єктом правопорушення у даному випадку, так як електросамокат Jet 1000 Вт, не є транспортним засобом;

- суд не звернув увагу на те, що під час ознайомлення ОСОБА_1 з протоколом поліцейський, з метою отримання від нього підпису та вбачаючи, що він не згоден з його змістом, свідомо ввів ОСОБА_1 в оману, пояснивши, що за результатом розгляду у суді на нього буде накладено стягнення у виді штрафу або суд може обмежитись усним зауваженням, що не відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП; також поліцейські не попередили ОСОБА_1 про повторність керування та не обмежили у подальшому русі.

Посилаючись на наведені обставини, захисник Шубін О.П. просить скасувати постанову суду та провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання апеляційного суду, призначене на 08.01.2026, ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим, не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, водночас його захисник Шубін О.П., участь якого в апеляційному розгляді справи була забезпечена в режимі відеоконференції, не заперечував щодо розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 .

Враховуючи, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, апеляційний суд, керуючись при цьому вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Заслухавши пояснення захисника Шубіна О.П., який підтримав вимоги апеляційної скарги з доповненнями та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, ретельно дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке.

Мотиви суду апеляційної інстанції.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп`яніння, ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.06.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує на те, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння повністю доведена та підтверджується повторно дослідженими судом апеляційної інстанції наступними доказами:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 407734 від 31.07.2025 (а.с.3), відповідно до якого 31.07.2025 о 02 год. 15 хв., за адресою: вул. Гранітна, 4, м. Одеса, водій ОСОБА_1 , керував електричним транспортним засобом (електросамокат Jet), з ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій ОСОБА_1 відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху;

- актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння, а також те, що від проходження відповідного огляду останній відмовився (а.с. 7);

- відеозаписом з нагрудної камери відео-реєстратору співробітників поліції (а.с. 9), на якому також зафіксований факт відмови ОСОБА_1 як особи, яка керує вищевказаним транспортним засобом, від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови суду 1-ої інстанції, всупереч твердженням апелянта, зазначені вище докази були належним чином досліджені, повно та всебічно, та їм була надана відповідна оцінка, на підставі чого суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Надаючи оцінку твердженням захисника про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння поліцейськими було проведено з порушенням ч. 3 ст. 266 КУпАП, апеляційний суд зауважує на наступному.

Так, із відеозапису з нагрудної камери відео-реєстратора співробітників поліції вбачається, що під час спілкування поліцейських із двома водіями електросамокатів, одним із яких був ОСОБА_1 було встановлено наявність у останніх ознак алкогольного сп`яніння, що ними не заперечувалось, а навпаки ОСОБА_1 пояснив, що вони разом відпочивали, вживали алкогольні напої. За вказаних обставин поліцейськими водіям, в тому числі ОСОБА_1 ,було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою алкотестера Драгер, від проходження якого ОСОБА_1 відмовився (час: 2.16.05), за наслідком відмови поліцейським було роз`яснено, що автоматично відносно, зокрема, ОСОБА_1 , буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Водночас, ОСОБА_1 почав умовляти поліцейських якось вирішити вказане питання, що ніби їх тут не було (час: 2.16.50), натомість поліцейський ще раз роз`яснює ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП за керування самокатом з ознаками алкогольного сп`яніння (2.17.15), з чим ОСОБА_1 не погодився, запропонувавши поліцейському надати відеозапис у підтвердження факту керування ним транспортним засобом.

В подальшому поліцейським на вимогу ОСОБА_1 надано йому для ознайомлення відеозапис із фіксування факту його керування самокатом (час: 2.19.30), натомість ОСОБА_1 вкотре запропонував поліцейським видалити відеозапис та якось вирішити питання, на що йому поліцейськими було роз`яснено (час: 2.21.54), що такі дії можуть ними розцінюватися як пропозиція неправомірної вигоди, за що передбачена кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 369 КК України.

Пізніше відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким водій ознайомився, при цьому заперечував факт відмови від проходження огляду та від підпису відмовився, водночас поліцейським було роз`яснено водію, що факт відмови зафіксовано на відеозаписі.

Отже, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення від 31.07.2025, як і факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння підтверджено наявним в матеріалах справи відеозаписом події.

На підставі аналізу відеозапису також вбачається, що у ОСОБА_1 дійсно наявні ознаки алкогольного сп`яніння, що останнім не заперечувалося.

При цьому, зміст доводів апеляційної скарги свідчить про те, що ОСОБА_1 не оспорюються фактичні обставини, за яких він відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, натомість наголошується на тому, що поліцейськими йому не було запропоновано пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Так, відповідно до ч. 2 р. І Інструкції про порядок виявлення у водії транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктом 7 р. I Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.

Приписами ч. 3 ст. 266 КУпАП також передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Так, дійсно, зафіксовані на відеозаписі події обставини свідчать про те, що поліцейськими не було дотримано приписів Інструкції № 1395 від 07.11.2015, не запропоновано водієві пройти огляд в закладі охорони здоров`я.

Водночас, з огляду на поведінку водія ОСОБА_1 , який не оспорював факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а навпаки, розуміючи, що за наслідком відмови буде складено протокол про адміністративне правопорушення,неодноразово намагався домовитися із поліцейськими про припинення відеофіксації з метою уникнення відповідальності за вчинене правопорушення, за що був попереджений про кримінальну відповідальність, апеляційний суд вважає, що наявні підстави вважати таку поведінку достатньою, щоб діти висновку про небажання ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку, в тому числі і в закладі охорони здоров`я, а отже відхиляє твердження сторони захисту в наведеній частині.

Окрім того, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання огляду на стан алкогольного сп`яніння недійсним, оскільки такий поліцейськими не проводився за наслідком відповідної відмови водія ОСОБА_1 , що ним не оспорюється.

Також апеляційний суд не приймає до уваги посилання ОСОБА_1 про те, що він не є суб`єктом правопорушення у даному випадку, так як електросамокат Jet 1000 Вт, не є транспортним засобом з таких підстав.

Статтею 121КУпАП визначено, що під транспортними засобами, зокрема у ч.ч. 1-4 ст. 130 КУпАП, слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Відповідно до положень ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Згідно пункту 1.10 ПДР України, транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

У постанові Верховного Суду у справі № 127/5920/22 від 15.03.2023 вказано, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні ст. 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів» № 2956-IX від 24.02.2023 низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів

Системний аналіз вищевказаних положень законодавства свідчить про те, що електросамокат відносить до транспортних засобів, а тому ОСОБА_1 як водій даного транспортного засобу зобов`язаний знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху та за порушення яких нести передбачену законом відповідальність.

При цьому, колегія суддів зазначає, що водіями відповідно до п.1.10 ПДР вважаються не лише особи, які керують механічними транспортними засобами, тобто, які обладнані електродвигуном потужністю понад 3 кВт, а й тими транспортними засобами, які не перевищують таких параметрів потужності.

Апеляційний суд також відхиляє посилання захисника на не оголошення водієві підстав для надання документів, враховуючи, що відповідно до обставин правопорушення, викладених у протоколі, ОСОБА_1 керував транспортним засобом під час комендантської години, що прямо заборонено чинним законодавством, на що також звертав увагу поліцейський під час спілкування із ОСОБА_1 , а отже, всупереч тверджень захисника, наявні законні підстави для зупинки автомобіля та встановлення особи водія.

Окрім того, на переконання апеляційного суду доводи захисника в частині не повідомлення ОСОБА_1 про здійснення відеозапису їх розмови згідно ст. 40 ЗУ «Про Національну поліцію» являються голослівними, з огляду на постійне намагання ОСОБА_1 схилити поліцейських до вчинення ними дій з видалення запису відеофіксації правопорушення, а отже підлягають відхиленню.

Таким чином, зазначені вище докази, у своїй сукупності, на переконання апеляційного суду, спростовують доводи апелянта та підтверджують винуватість ОСОБА_1 «поза розумним сумнівом» у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку

Окремо апеляційний суд вважає за необхідне зауважити на відсутності в матеріалах справи письмового направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, з огляду на відсутність зафіксованої належним чином відмови водія від проходження такого огляду в закладі охорони здоров`я, а також на те, що співробітники поліції, маючи обґрунтовані підстави вважати, що водій ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння, всупереч вимог ч. 1 ст. 266 КУпАП, не відсторонили його від керування транспортним засобом, про що слушно зазначено в апеляційній скарзі.

Втім, такі допущені співробітниками поліції порушення Порядку та Інструкції, на переконання суду апеляційної інстанції, не були істотними та не мають вирішальної ролі під час вирішення питання щодо наявності або відсутності в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Водночас, апеляційний суд погоджується з твердженнями сторони захисту в частині не дотримання поліцейськими приписів ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про Національну поліцію», а саме: звертаючись до особи поліцейський не назвав своє прізвище, посаду, спеціальне звання, натомість відхиляє доводи в частині не пред`явлення поліцейським службового посвідчення, з огляду на відсутність відповідної вимоги водія.

Також, враховуючи встановлені під час апеляційного розгляду порушення вимог Інструкції № 1395 від 07.11.2015працівниками УПП в Одеській обл. під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та матеріалів відносно ОСОБА_1 , а також зафіксовані на відеозаписі події дії поліцейських, на які, серед іншого, покликається сторона захисту, зокрема, в частині введення ОСОБА_1 в оману щодо наслідків складення щодо нього протоколу та можливого стягнення тільки у виді штрафу, або навіть попередження (час відеозапису: 2 год. 28 хв.), що не відповідає санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне вказане довести до відома начальника УПП в Одеські обл. для вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Враховуючи викладене апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції залишити без змін, як законну та обґрунтовану.

Керуючись ст.ст. 7, 251, 252, 266, 280, 283, 294 КУпАП апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з доповненнями захисника Шубіна О.П. – залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Довести до відома начальника УПП в Одеські обл. про допущені порушення працівниками УПП в Одеській обл. при складанні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке мало місце 31.07.2025, для вжиття заходів реагування.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца