Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №485/1850/25 — Миколаївський апеляційний суд

16.01.26

33/812/35/26

Справа № 485/1850/25

Провадження № 33/812/35/26

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Шаманської Н.О.

за участю секретаря Шурми Є.М.

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності ОСОБА_1

захисника Нещерета О.С.

захисника потерпілої Литвинова О.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – Нещерета Олександра Сергійовича, на постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року, якою

в с т а н о в и в:

Згідно постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року та протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 456360 від 17 вересня 2025 року, 17 вересня 2025 року о 08 год. 50 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 по а/д Т-1508, здійснив обгін на нерегульованому перехресті та допустив зіткнення з автомобілем «Тойота», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду у попутному напрямку і здійснював маневр – поворот ліворуч, чим порушив п.14.6 «а» ПДР – порушення правил обгону, заборона обгону на перехресті. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. За дані дії передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Постановою судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 та та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 гривень.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, захисник ОСОБА_1 – Нещерет О.С. подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, неповно з`ясував усі фактичні обставини справи і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, а тому є незаконною та необґрунтованою.

Захисник Штученка В.С. вважає, що у справі відсутні допустимі та належні докази того, що у своїй сукупності підтверджували б порушення ОСОБА_1 вимог 14.6 «а» ПДР та причинно-наслідковий зв`язок між його діями з виникненням ДТП.

Під час здійснення обгону на зустрічній смузі руху ОСОБА_1 керувався п. 14.5 ПДР, відповідно до якого водій може залишатись на смузі зустрічного руху, якщо після повернення на раніше займану смугу йому доведеться знову розпочати обгін, за умови, що він не створить небезпеки зустрічним транспортним засобам, а також не перешкоджатиме транспортним засобам, які рухаються за ним з більш високою швидкістю.

Таким чином, вимоги п. 14.5 ПДР не покладають на водія, який продовжує здійснювати обгін наступного транспортного засобу із залишенням на смузі зустрічного руху, обов`язку переконатись в тому, що водій транспортного засобу, який рухається по тій самій смузі попереду автомобіля, якого обганяють, не подав сигналу про намір повороту (перестроювання).

ОСОБА_1 вважає, що він не порушив вимоги п. 14.6 «а» ПДР, де зазначено, що обгін заборонено на перехресті, так як об`єктивно він не міг знати про наявність попереду перехрестя. Знак, який встановлений перед цим перехрестям не містить інформації, про наближення до перехрещення з другорядною дорогою, тобто будь яка інформація па лицьовій частині цього знаку відсутня.

На ділянці дороги, де ОСОБА_1 почав здійснювати маневр з виїздом на зустрічну смугу руху та продовжив здійснювати обгін автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» д.н.з. НОМЕР_2 , залишаючись на зустрічній смузі руху, була нанесена переривчаста лінія розмітки, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень у можливості здійснення маневру обгону автомобіля «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 та продовження обгону вказаного автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado».

Захисник ОСОБА_1 посилався на акт обстеження ділянки дороги як на доказ того, що підтверджує відсутність дорожніх знаків пріоритету та неналежний стан організації дорожнього руху.

Крім того, зазначав, що існують сумніви щодо факту самого правопорушення, які ґрунтуються на конкретних суперечностях у доказах та фактах.

Захисник ОСОБА_2 – Литвинов О.Р. подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції без змін.

Зазначав, що посилання апелянта на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи є загальним та декларативним. Апеляційна скарга не містить конкретного переліку обставин, які не були досліджені судом.

Висновок експерта, на який посилається ОСОБА_3 вірно визнано судом першої інстанції неналежним доказом, оскільки експертне дослідження було проведене на неповних та вибіркових вихідних даних, реконструкція механізму ДТП, викладена у висновку експерта, носить гіпотетичний та характер припущення, оскільки не ґрунтується на аналізі траєкторій руху транспортних засобів, їх взаємного розташування до моменту зіткнення, реального стану дорожньої розмітки та дорожніх знаків безпосередньо в місці події, а також не враховує свідчення очевидців, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Вказував, що апелянт посилається на акт обстеження ділянки автомобільної дороги як на доказ, що нібито підтверджує відсутність дорожніх знаків пріоритету та неналежний стан організації дорожнього руху. Водночас зазначений довід ґрунтується на неправильному розумінні доказового значення вказаного документа. Акт обстеження ділянки дороги був складений значно раніше дати дорожньо-транспортної пригоди (більше ніж за 5 місяців), і матеріали справи не містять жодних доказів того, що з моменту його складання до дати ДТП не здійснювалися ремонтні роботи, оновлення дорожньої розмітки або заміна дорожніх знаків. По-друге, вказаний акт має загальний, описовий характер та не містить оцінки стану організації дорожнього руху безпосередньо на тому кілометрі дороги, де сталася ДТП, не фіксує просторового розташування конкретних дорожніх знаків щодо місця зіткнення та не спростовує даних схеми ДТП, на якій чітко зафіксовано наявність знаку 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою». Навіть сам по собі факт можливого неналежного стану дорожніх знаків не скасовує об`єктивного існування перехрестя, а отже не усуває імперативної заборони обгону на перехрестях, встановленої пунктом 14.6 «а» ПДР України. Таким чином, апелянт фактично намагається надати акту обстеження значення доказу, який би спростовував сам факт наявності перехрестя, чого цей документ за своєю правовою природою не підтверджує і підтверджувати не може.

Доводи апеляційної скарги про те, що водій ОСОБА_1 нібито був позбавлений можливості знати про наближення до перехрестя через «нечіткість» дорожнього знаку 1.22 «Перехрещення з другорядною дорогою» та відсутність, на його думку, відповідної дорожньої розмітки, є необґрунтованими, юридично хибними та такими, що не відповідають установленим судом першої інстанції фактичним обставинам справи.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку дорожній обстановці в місці скоєння ДТП, вірно виходив не з абстрактного припущення про наявність ідеальних умов дорожнього руху, а з фактично встановлених даних, які свідчать про те, що дорожній знак 1.22 був наявний, знаходився в зоні видимості та сприймався іншими учасниками дорожнього руху, що прямо підтверджується показаннями кількох свідків, які незалежно один від одного вказували на його наявність та видимість. Сам по собі суб`єктивний висновок апелянта про «нечіткість» дорожнього знаку не може вважатися належним доказом його відсутності або невідповідності вимогам стандартів, оскільки жодного об`єктивного доказу того, що знак був закритий, нерозпізнаваний, встановлений з порушенням висоти чи відстані видимості, апелянтом суду не надано, тоді як показання свідків прямо спростовують ці твердження. По-третє, апелянт неправомірно тлумачить положення Закону України «Про дорожній рух» та Правил дорожнього руху, ототожнюючи право учасника дорожнього руху на безпечні умови з правом ігнорувати об`єктивну дорожню обстановку та встановлені правила виконання маневрів, оскільки чинне законодавство не звільняє водія від обов`язку бути уважним, оцінювати дорожню ситуацію та утримуватися від небезпечних маневрів навіть у разі можливих недоліків організації дорожнього руху. Посилання апелянта на перевагу дорожніх знаків над дорожньою розміткою є формальним та не має правового значення для вирішення цієї справи, оскільки суд першої інстанції не робив висновків про можливість чи неможливість маневру обгону виключно на підставі дорожньої розмітки, а оцінював сукупність обставин, у тому числі характер ділянки дороги, наявність перехрестя, поведінку транспортного засобу, що рухався попереду, та очевидні ознаки підготовки до повороту.

Крім того , ОСОБА_4 зазначав, що твердження апелянта про наявність «сумнівів щодо факту самого правопорушення» не ґрунтуються на конкретних суперечностях у доказах або встановлених фактах, а є наслідком його незгоди з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, що відповідно до усталеної судової практики не може вважатися підставою для скасування законного та обґрунтованого судового рішення.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , його захисника - Нещерета О.С., захисника потерпілої - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Згідно положень статті 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частини 1, 2 статті 251 КУпАП).

Окремим видом адміністративних правопорушень (проступків) є правопорушення на транспорті, в тому числі порушення, вчиненні під час дорожнього руху.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Тобто диспозиція статті 124 КУпАП є бланкетною, тому обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є спричинення пошкодження об`єктів, зазначених у цій статті, внаслідок порушення конкретних правил дорожнього руху.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху, згідно з п. 14.6 "а" ПДР України, обгін на перехресті заборонено.

Порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ст. 124 КУпАП.

Судом встановлено, що 17 вересня 2025 року о 08 год. 50 хв., ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 по а/д Т-1508, здійснив обгін на нерегульованому перехресті та допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду у попутному напрямку і здійснював маневр – поворот ліворуч, чим порушив п.14.6 «а» ПДР – порушення правил обгону, заборона обгону на перехресті. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. За дані дії передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

Уповноваженою особою 17 вересня 2025 року складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 456360.

ОСОБА_1 надав письмові пояснення, в яких вказав, що 17 вересня 2025 року керував транспортним засобом «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 чорного кольору по автодорозі Т-1508 Миколаїв- Снігурівка, в напрямку м. Снігурівки. Перед ним їхали два автомобілі з гуманітарного розмінування. Відстань між ними дозволяла йому здійснити обгін до знаку перехрестя. Він увімкнув показчик лівого повороту і почав здійснювати обгін. Дорожнє покриття дозволяло це зробити та дорожня розмітка також, але водій транспортного засобу «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 почав здійснювати поворот ліворуч не побачивши, що він уже здійснював обгін з відповідними показчиками. Внаслідок неуважності водійки вищевказаного транспортного засобу, яка рухалась зі швидкістю 100 км/год. сталась ДТП. Вона без увімкнення показчика повороту мала намір здійснити поворот ліворуч на перехресті. За такого, він не мав можливості завчасно здійснити зупинку. Праворуч рухався інший транспортний засіб, а ліворуч був канал та узбіччя з великим нахилом.

ОСОБА_2 у своїх письмових поясненнях вказала, що 17 вересня 2025 року близько 07 год 55 хв. керувала транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 по автодорозі Т-1508 Миколаїв- Снігурівка та їхала в населений пункт Отрадне. Перед каналом хотіла здійснити поворот ліворуч. За 100 метрів увімкнула показчик повороту та зменшила швидкість до 5-10 км/год. Водій, який рухався позаду на транспортному засобі «Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 почав здійснювати обгін на перехресті. Проігнорувавши, що вона увімкнула показчик повороту, він не надав їй перевагу у русі, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, внаслідок чого сталась ДТП. Автомобілі отримали механічні пошкодження.

Свідок ОСОБА_5 , який керував транспортним засобом «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 також надав письмові пояснення, в яких зазначив, що він рухався колоною за транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 , яким керувала його колега ОСОБА_2 . Позаду нього їхав транспортний засіб Toyota Land Cruiser» д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого не стежив за швидкісним режимом, тобто не зменшував швидкість перед перехрестям, хоча на дорозі є знак перехрестя та почав здійснювати обгін з лівого боку, обігнавши його транспортний засіб та продовжував обгін транспортного засобу «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 . Його колега ОСОБА_2 заздалегідь увімкнула показчик лівого повороту, знизила швидкість з метою здійснити поворот на перехресті. Внаслідок обгону, неуважності та порушення Правил дорожнього руху сталась ДТП.

Згідно схеми місця ДТП від 17 вересня 2025 року, доданою до протоколу про адміністративне правопорушення, із зазначенням місця розташування транспортних засобів, місце контактування транспортних засобів зі слів кожного з водіїв, напрямком їх руху, вбачається, що ДТП мала місце на автомобільній дорозі Т-1508 Миколаїв- Снігурівка в напрямку м. Снігурівки.

Вказана схема ДТП підписана ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без зауважень.

Характер пошкоджень транспортних засобів не суперечить обставинам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Toyota Land Cruiser», державний номерний знак НОМЕР_1 по а/д Т-1508, здійснив обгін на нерегульованому перехресті та допустив зіткнення з автомобілем «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , який рухався попереду у попутному напрямку і здійснював маневр – поворот ліворуч, чим порушив п.14.6 «а» ПДР.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність вини ОСОБА_1 у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Зазначене повністю підтверджується сукупністю доказів, зокрема:

- даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №456360 від 17 вересня 2025 року;

- показаннями потерпілої ОСОБА_2 , свідка ОСОБА_5

- показаннями свідка ОСОБА_6 , який у суді першої інстанції пояснив, що 17 вересня 2025 року зранку їхав на передньому пасажирському сидінні в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 з м.Миколаєва в напрямок м. Снігурівка та стежив за дорожньою обстановкою. Перед маневром водій ОСОБА_2 увімкнула покажчик повороту. На цій ділянці суцільна лінія потім переривчаста. Встановлено знак другорядної дороги;

- показаннями свідка ОСОБА_7 , який зазначив у суді першої інстанції, що 17 вересня 2025 року зранку їхав на задньому пасажирському сидінні в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 . На цій ділянці суцільна смуга. За 100 метрів встановлено знак примикання другорядної дороги. Перед маневром водій ОСОБА_2 увімкнула покажчик повороту, зменшила швидкість;

- схемою місця ДТП;

- фотознімками.

Наведені докази узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні.

Відповідно до статей 251 та 252 КУпАП доказами у справах про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд установлює наявність чи відсутність події правопорушення та винуватість особи. Суд оцінює ці докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи.

Висновок експерта від 07 листопада 2025 року, на який посилається захисник Штученка В.С. є неповним. Зі змісту наданого висновку вбачається, що вихідними даними для проведення експертизи були копії матеріалів справи. Експерт зазначає, що фотозображень з місця ДТП немає. Оцінку надано письмовим поясненням, експерту не надані показання потерпілої та свідків, які були надані під час судового розгляду.

Неврахування експертом всіх обставин, що мають істотне значення для встановлення наявності чи відсутності порушень ПДР з боку кожного учасника, свідчить про неповноту складеного висновку.

Крім того, висновок експерта є лише одним із видів доказів і не має наперед установленої сили.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не порушив вимоги п. 14.6 «а» ПДР та про відсутність дорожніх знаків пріоритету та неналежний стан організації дорожнього руху слід зазначити наступне.

Відповідно до акту обстеження ділянки вулично - шляхової мережі А/Д Т-15-08 «Калинівка-Снігурівка» Миколаївської області на ділянці - км 43+280 відсутні дорожні знаки пріоритету. Дорожні знаки 1.22 «перехрещення з другорядною дорогою» з обох боків потребують заміни у зв`язку з тривалим часом використання, - по всій протяжності А/Д Т-15-08 «Калинівка-Снігурівка» потребує оновлення наявна дорожня розмітка та нанесення відсутньої дорожньої розмітки, - за результатами обстеження ділянку визнано такою, що на окремих ділянках не відповідає вимогам норм та стандартів в галузі безпеки дорожнього руху.

Але навіть за наявності нечіткого знаку 1.22 «перехрещення з другорядною дорогою», про наявність перехрестя свідчила дорожня розмітка 1.7.- (переривчаста лінія) - позначає напрямок смуг руху в межах перехрестя в разі необхідності вказати траєкторію руху транспорту.

Суд першої інстанції, надаючи оцінку дорожній обстановці в місці скоєння ДТП, вірно виходив з фактично встановлених даних, які свідчать про те, що дорожній знак 1.22 був наявний, знаходився в зоні видимості.

Жодного об`єктивного доказу того, що знак був закритий, нерозпізнаваний, встановлений з порушенням висоти чи відстані видимості, апелянтом суду не надано, тоді як показання свідків прямо спростовують ці твердження. Крім того, навіть за умови певних недоліків у розміщенні або стані дорожнього знаку, що апелянтом не доведено, такі обставини не усувають обов`язку водія дотримуватися вимог пунктів 10.1, 14.2 та 14.6 Правил дорожнього руху України, зокрема обов`язку переконатися у безпечності маневру обгону та заборони виконання обгону в безпосередній близькості до перехрестя, якщо такий маневр створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху.

Отже, ОСОБА_1 здійснив обгін в забороненому місці- на перехресті, чим порушив п.14.6 «а» ПДР.

Посилання захисника Штученка В.С. на те, що на ділянці дороги, де ОСОБА_1 почав здійснювати маневр з виїздом на зустрічну смугу руху та продовжив здійснювати обгін автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado » д.н.з. НОМЕР_2 , залишаючись на зустрічній смузі руху, була нанесена переривчаста лінія розмітки, що свідчить про відсутність будь-яких обмежень у можливості здійснення маневру обгону автомобіля «Ford Transit» д.н.з. НОМЕР_3 та продовження обгону вказаного автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado» спростовується матеріалами справи, а саме: схемою ДТП, показаннями свідків та фотознімками. Зазначеними доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 здійснив обгін на ділянці дороги з суцільною лінією розмітки.

За такого, висновки суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджуються сукупністю доказів і належно оцінених судом першої інстанції.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування постанови судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – Нещерета Олександра Сергійовича, на постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року залишити без задоволення.

Постанову судді Снігурівського районного суду Миколаївської області від 16 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду Н.О.Шаманська