Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №554/15575/25 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 15.01.2026Справа № 554/15575/25

Провадження № 3/554/17/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.01.2026 р. м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Горбунова Я.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за участі захисника Рябоконя О.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Полтавського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код не відомий, громадянин України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії ВАД №396544 від 25.10.2025 р. ОСОБА_1 25.10.2025 р. близько 02:30 години вчинив відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме, почав словесно ображати, залякувати, постійно знімати на телефон, маніпулює, що викликає постійно стрес, депресію, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

В суді ОСОБА_1 заперечував факт вчинення ним домашнього насильства відносно своєї матері. Зазначив, що відчуває постійний тиск збоку матері, яка відключає обігрівач, в кімнаті, де він проживає, провокує постійні сварки, зневажливо відноситься до його батька та його національності, не витрачає на нього кошти, які отримує в якості аліментів від батька, звинувачує його в тому, що він нічого не робить по дому, постійно знімає його на телефон. Також зазначив, що раніше притягався до адміністративної відповідальності за вчинення щодо матері психологічного насильства і перебував на профілактичному обліку з цього приводу. За свою поведінку йому соромно, але проживаючи з матір`ю в одній квартирі він відчуває себе жертвою, тому і переїхав проживати до батька, щоб уникати подальших конфліктів.

Захисник ОСОБА_1 – адвокат Рябоконь О.В. подав письмове клопотання про закриття провадження по справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Зазначає, що обов`язок по збиранню доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Частина перша ст. 256 КУпАП містить перелік даних та обставин, які повинні бути зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, а пунктом 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції встановлено, що до протоколу долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення. В даному проваджені особами, уповноваженими на складання протоколів про адміністративні правопорушення, не забрані належні та допустимі докази, які б без усілякого сумніву підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Свідок ОСОБА_3 – батько ОСОБА_1 пояснив, що проживає окремо. З матір`ю ОСОБА_1 розлучені та протягом тривалого часу разом не проживають. Зазначив, що свідком конфлікту, який відбувся 25.10.2025 р. він не був, але зі слів сина йому відомо, що того дня у його сина та його колишньої жінки виник конфлікт за фактом опалення, так як ОСОБА_2 постійно вимикала котел та його син перебував у холодній кімнаті, та як наслідок постійно хворіє. Також зазначив, що ОСОБА_2 не вміє спілкуватися з сином, не приділяє йому належної материнської любові та уваги, у наслідок чого ОСОБА_1 проявляє відповідну реакцію і це викликає конфлікт. На даний час, щоб уникати конфлікту ОСОБА_1 переїхав проживати до ОСОБА_4 . Події які відбувалися 25.10.2025 р. мали побутовий конфлікт.

До матеріалів справи особою, уповноваженою на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в якості доказів надані: протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 25.10.2025 р., письмові пояснення ОСОБА_5 , письмові пояснення ОСОБА_2 , форма оцінки ризиків домашнього насильства, терміновий заборонний припис стосовно кривдника.

В матеріалах справи містяться письмове клопотання адвоката Ткаченко А.В., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , у якому вона просить визнати ОСОБА_2 потерпілою в даному кримінальному провадженні і притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. В своєму клопотанні адвокат зазначає, що ОСОБА_1 чинить неодноразові дії психологічного характеру, вчиняючи тиск на матір, через що ОСОБА_2 вимушена була неодноразово звертатися до правоохоронних органів із відповідною заявою та користуватися правничою допомогою. Ще 10.01.2024 р. ОСОБА_1 вчиняв домашнє насильство психологічного характеру до ОСОБА_2 , чим заподіяв моральну шкоду, а саме, своїми діями почав ображати, висловлювати нецензурну лексику, штовхання та плювання. За наслідками таких дій постановою Октябрського районного суду м.Полтави від 21.03.2024 р. останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності із затосуваня такого заходи як сувора догана.

Крім того, ОСОБА_1 перебував на обліку в Полтавському РУП ГУНПА в Полтавській області як «кривдник» з 05.02.2024 р. на підставі ТЗПсК серії АА №171096 від 10.01.2024 р., знятий з обліку у зв`язку з відсутністю повторних фактів.

28.09.2025 р. ОСОБА_1 знову було взято на профілактичний облік як «кривдника`в Полтавському РУП ГУНПА в Полтавській області на підставі ТЗПсК серії АА № 171096 від 28.09.2025 р., на якому перебуває станом і на сьогоднішній день.

Однак, незважаючи на це, ОСОБА_1 продовжує здійснювати домашнє насильство щодо своєї матері, а саме, висловлюватися нецензурною лайкою у її бік, словесно ображати, маніпулювати, залякувати, постійно знімати це на телефон, а також постійно вмикати газове опалення до температури, яка перевищує 25 градусів Цельсія, та не вимикає його, щоб мати з`їхала з квартири та проживала десь в іншому місці. Більш того, після вчинення всіх цих дій, ОСОБА_1 сам викликає поліцію та повідомляє про вчинення з боку його матері по відношенню до нього психологічного насилля.

Крім того, захисником Ткаченко А.В. суду надані письмові докази звернення ОСОБА_2 до органів національної поліції з відповідними заявами, письмові відповіді про те, що ОСОБА_1 перебував на профілактичному обліку як «кривдник» в Полтавському РУП ГУНП в Полтавській області з 05.02.2024 р. на підставі ТЗПсК серії АА №171096 від 10.01.2024 р., та з 28.09.2025 р. на підставі ТЗПсК серії АА № 171096 від 28.09.2025 р., відеозапис з бодікамер працівників поліції, постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 21.03.2024 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , свідка ОСОБА_3 , вивчивши письмові докази, які біли додані до протоколу, та ті докази, які надані до суду представником ОСОБА_2 , яка за протоколом зазначена як потерпіла, прихожу до висновку про відсутність через недоведеність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Мотиви, з яких виходив суд при прийнятті рішення.

Відповідно до п. 3 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення видів насильства міститься у п.п.4,14,15,17 ч.1 зазначеного закону і має наступне визначення.

Психологічне насильство визначене як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, слід виділити декілька необхідних елементів, які притаманні домашньому насильству:

Дії ініціатора насильства, що виразилися у образах, погрозах, приниженні, переслідуванні, залякуванні.

Суб`єктивне сприйняття жертвою насильства дій агресора, які мають викликати у жертви побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, виникнення емоційної невпевненості, нездатності захистити себе або завдавати шкоди психічному здоров`ю жертви.

Мета насильства: обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері.

Відсутність одного з вказаних елементів в діях особи виключає адміністративну відповідальність за статтею 173-2 КУпАП.

Положеннями ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Санкція даної статті передбачає накладення на особу такого стягнення, як штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За матеріалами складеного протоколу, ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство, яке полягало у вчинені дій психологічного характеру до своєї матері ОСОБА_2 , а саме, почав словесно ображати, залякувати, постійно знімати на телефон, маніпулює, що викликає постійно стрес, депресію, чим завдав шкоди психологічному здоров`ю потерпілої.

Між тим, при розгляді даного матеріалу в суді, після дослідження та аналізу всіх доказів у справі, встановлено, що обставини, викладені в протоколі знайшли свого часткового підтвердження.

Так, дійсно встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 тривалий час існують складні конфліктні відносини, пов`язані з проживанням на одній території сина разом з матір`ю і відсутністю взаємного порозуміння щодо багатьох питань, які викликані спільним проживанням і спільним користуванням майном, у тому числі, квартирою. В ході останнього конфлікту 25.10.2025 р., коли були представниками поліції складені протоколи про вчинення домашнього насильства та ТЗПсК як відносно ОСОБА_1 та і відносно ОСОБА_2 по одному і тому ж факту, син був не задоволений тим, що мати обмежує його у використанні теплового обладнання на більшій міцності, а мати незадоволена тим, що син не розуміє її, робить в квартирі температуру, за якої складно дихати, не оплачує за опалення,і таким чином намагається вижити її з квартири. При цьому ОСОБА_1 зазначає, що мати не дбала про нього у його неповнолітньому віці, виказувала постійні ревнощі до його відносин з батьком, провокувала на постійні сварки, і з моменту останнього конфлікту він вимушений був залишити житло, в якому він проживав разом з матір`ю, та перейшов проживати до батька, як тільки з`явилася така можливість. З цього часу конфлікти припинилися.

До протоколу ВАД N? 396544, складеного 25 жовтня 2025 року, не долучено жодних доказів щодо дій, які нібито вчинив ОСОБА_1 : словесно ображав, знімав на телефон, постійно психологічно маніпулював, що викликало стрес, депресію, або інші негативні наслідки для ОСОБА_2 .

Одних пояснень ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, не достатньо, щоб зробити висновок, що саме вона є «жертвою», а ОСОБА_1 є її кривдником у конфліктній ситуації, що сталася 25.10.2025 р., оскільки аналогічні пояснення надає і сам ОСОБА_1 , про те, що він відчуває себе жерствою домашнього насильства, чини мого відносно нього ОСОБА_6 .

Між тим, в даних правовідносинах не може бути, щоб по одному факту домашнього насильства «кривдник» був одночасно і «жертвою» насильства.

Між тим, як вбачається з відеозапису, наданого в суді адвокатом Ткаченко А., який здійснювався на бодікамери працівників поліції, інспектори СПДН (Спеціальний підрозділ протидії домашньому насильству) ПРУП ГУНП в Полтавській області при з`ясуванні обставин події не могли визначитися із тим, хто є в даному випадку потерпілим від домашнього насильства і склали два протоколі і два ТЗПсК, при цьому не роз`яснили права на оскарження ТЗПсК в порядку адмінпроцедури та прав потерпілої особи за кожним із складених протоколів про адміністративне правопорушення. Обмежившись зауваженням про те, що з усіма питаннями розбереться суд.

Ніяких доказів, крім пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , форми ризиків та ТЗПкС до матіралів справи працівниками полиції, які збирали матеріали по даному факту, не додано.

Відповідно до діючої редакції ст. 173-2 КУпАП зі змінами, що набрали чинності 19.12.2024р., відповідальність настає за дії, що завдали шкоди психологічному здоров`ю . Між тим будь-яких доказів, що ОСОБА_2 була завдана шкода, причинного зв?язку дій та наслідків до протоколу не додано.

Вищевикладене свідчить про те, що поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів.

Обов?язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його вчинення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Разом з тим пунктом 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 N? 1376, встановлено, що до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення). Водночас пунктом 18 цієї Інструкції передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення. Відповідно до положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який складається на спеціальному бланку уповноваженою на те посадовою особою у разі вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, та в якому з дотриманням установленого порядку фіксуються всі істотні обставини, необхідні для правильного вирішення справи. Таким чином, складання протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб?єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення, та в силу положень ст. 251 КУпАП є предметом оцінки суду в сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Системний аналіз положень ст. ст. 254, 255, 256 КУпАП дає підстави дійти висновку, що протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актом обвинувачення особи у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення має відповідати встановленим до нього вимогам закону, а обов?язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення та надання відповідних доказів на підтвердження викладених у ньому відомостей покладається на особу, яка уповноважена на оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Поняття «кримінальне обвинувачення» має автономне значення в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ наголошує, що для визначення чи підпадає зазначене заявником порушення під «кримінальний аспект» необхідно й достатньо, щоб правопорушення, яке розглядається, вважалось за своїм характером «кримінальним» з точки зору Конвенції або щоб за це правопорушення підпадала під санкцію, яка за своїм характером та мірою тяжкості належала б загалом до «кримінальної» сфер (Ozturk v. Germany, § 54).

Так, розглядається три критерія: критерій щодо національного права (кваліфікація згідно з внутрішнім правом); критерій кола адресата (включаючи характер судового провадження, яке має каральні риси); критерій правових наслідків для адресата (тяжкість покарання).

Перший критерій – критерій щодо національного права. Якщо внутрішнє право кваліфікує це правопорушення як кримінальне, тоді воно охоплюється статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У випадках відсутності такої кваліфікації – ЄСПЛ досліджує матеріально-правову реальність процедури.

Другий критерій – критерій кола адресата. Цей критерій пов`язують з дією норми, якою встановлюється відповідальність за колом осіб. Якщо норма поширюється на невизначене коло осіб правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне. На думку ЄСПЛ, можуть враховуватися наступні чинники: І. Чи спрямована правова норма на конкретну групу чи вона має загальнообов`язковий характер (Bendenoun v. France, § 47, 24.02.1994 р.);

Третій критерій – критерій правових наслідків для адресата. Суть критерію в тому, що оцінюється форма і тяжкість правових наслідків для адресата (тяжкість покарання). Визнання того факту, що правопорушення не має наслідком судимість, є важливим елементом, але не вирішальним, оскільки це зазвичай відображає кваліфікацію згідно з внутрішнім правом (Ravnsborg v. Sweden, § 38) [7]. Також, третій критерій визначається «посиланням на максимальне потенційне покарання», що передбачене відповідним законом У справі «EngelandOthers v. TheNetherlands» ЄСПЛ зазначив, що «у суспільстві, в якому діє принцип верховенства права, покарання у вигляді позбавлення волі віднесено до кримінальної сфери».

Оскільки дане правопорушення можна віднести до «кримінального обвинувачення», то слід віддавати перевагу кримінальній процедурі щодо наслідків обвинувачення особи у контексті принципу верховенства права із застосуванням положень ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки іі вина не буде доведена у законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчинені злочину, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її корить.

У відповідності до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Крім того, європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення, наприклад, у таких справах, як «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02, « Малофєева проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.

При цьому Європейський суд робиться висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що викладені факти є обставинами, які виключають провадження по справі, оскільки недоведений склад адміністративного правопорушення, тому даний матеріал на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП підлягає закриттю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. п. 1 ст. 247, 283, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через місцевий суд.

Суддя Я.М. Горбунова