Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №750/11984/25 — Менський районний суд Чернігівської області

Справа № 750/11984/25

№ провадження 2/738/38/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року Менський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді – Савченка О.А.

за участі:

секретаря судового засідання – Лях Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мена цивільну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС»

до

відповідача ОСОБА_1

вимоги позивача: про стягнення заборгованості за кредитним договором

учасники справи – не з`явились

негайно після закінчення судового розгляду ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

01 жовтня 2025 року до Менського районного суду Чернігівської області надійшла справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 541636023 від 06.03.2021 в сумі 31 853 грн. 50 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 06 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 541636023, який відповідач підписала електронним підписом і відповідно до умов якого отримала грошові кошти у тимчасове платне користування в сумі 9 500,00 грн. Згідно умов договору відповідач зобов`язувалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №28/1118-01, у відповідності до умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» передає (відступає) ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» Права Вимоги до Боржників, в тому числі і до відповідача. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» приймає належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, в тому числі і до відповідача. 08 липня 2025 року між ТОВ «ФК «ЕЙС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу №08/07/25-Е, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» Права Вимоги до Боржників, в тому числі і до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № 541636023. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань, визначених вищевказаним договором.

В установлений судом строк від відповідачки надійшов відзив на позовну заяву, в якому вона просить відмовити в задоволенні позову у зв`язку з тим, що позивач ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» не набуло права вимоги до відповідача за кредитним договором, укладеним із ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Крім того, згідно умов кредитного договору він укладався строком на 18 днів, тому після спливу строку кредитування не повинні були нараховуватись відсотки за кредитним договором. Також, відповідачка зазначає про пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цими позовними вимогами, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив, в якому він просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

ІІ. Заяви та клопотання учасників справи. Позиція сторін в судовому засіданні.

В матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд справи без його участі та про відсутність заперечень проти заочного розгляду справи і винесення судом заочного рішення.

Представник відповідача – адвокат Корнієнко Т.М. в судовому засіданні просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, а також стягнути з позивача на користь відповідачки 15 000 грн. понесених витрат на правничу допомогу. Після перерви в судове засідання не звилась, подала заяву про розгляд справи без участі сторони відповідача на підставі наявних у справі доказів.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 01 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до провадження Менського районного суду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено судове засідання та вирішено питання про витребування доказів.

Ухвалою Менського районного суду від 29 жовтня 2025 року судовий розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 12 грудня 2025 року судовий розгляд справи відкладено, у зв`язку з витребуванням доказів.

IV. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи.

06 березня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 541636023, який відповідач підписала електронним підписом і відповідно до умов якого отримала грошові кошти у тимчасове платне користування в сумі 9 500,00 грн. на її банківську картку НОМЕР_1 хх-ххх-2725 (а.с. 13-16).

З платіжного доручення від 06.03.2021 слідує, що грошові кошти в сумі 9 500 грн. зараховані ОСОБА_2 на рахунок НОМЕР_2 (а.с.33).

З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00055724441 слідує, що 19 серпня 2023 року ОСОБА_2 зареєструвала шлюб із ОСОБА_3 та змінила прізвище на « ОСОБА_4 ».

З повідомлення АТ «Державний ощадний банк України» № 46/12-11/136959 від 24.10.2025 слідує, що в банку було емітовано платіжну картку № НОМЕР_3 (банківський рахунок № НОМЕР_4 (UAH) на ім`я ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 ). 09 березня 2021 року на рахунок № НОМЕР_4 був зарахований платіж в розмірі 9 500 грн (а.с.128-131).

Таким чином, кредитні кошти відповідачкою були фактично отримані, первісний кредитор виконав свої зобов`язання за кредитним договором, і вказане відповідачкою та її представником не спростовано.

За умовами кредитного договору відповідачка взяла на себе зобов`язання своєчасно та в повному обсязі повернути отриману суму кредиту, сплатити всі нараховані проценти та інші платежі передбачені кредитним договором.

Однак, всупереч договірним зобов`язанням, відповідачка в установлені терміни не повернула належні грошові суми, внаслідок чого у неї утворилась заборгованість.

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 541636023 від 06.03.2021 розмір заборгованості відповідачки становить 31 853 грн. 50 коп, з яких: 9 500 грн. – прострочене тіло, 22 353 грн 50 коп – прострочені відсотки (а.с.77).

Разом з тим, Суд звертає увагу на те, що розмір суми кредиту складає лише 9 500 грн. 00 коп., тоді як нарахованих відсотків 22 353,50 грн., що є непропорційно великою сумою компенсації, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, а також суперечить вимогам статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо неприпустимості встановлення у договорі несправедливих умов.

Відповідно до графіку розрахунків, що є додатком № 1 до Договору № 541636023 від 06.03.2021, відсотки за користування кредитом за 18 днів становлять 2 736 грн. 00 коп., загальна вартість кредиту становить: 12 236 грн. 00 коп. (зворот а.с.6).

Паспорт споживчого кредиту, доданий до позову, також містить інформацію про те, строк кредитування складає 18 днів (з можливістю продовження), сума кредиту 9 500 грн., загальні витрати за кредитом становлять 2 736 грн. 00 коп. (а.с. 13).

В розділі 1.2 Договору визначено строки кредитування, а саме:

- кредит надається строком на 18 (вісімнадцять) днів від дати отримання кредиту;

- строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду.

Отже, за таких умов Договору № 541636023 від 06.03.2021, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 18 днів, починаючи з дня отримання кредиту.

Даним Договором № 541636023 від 06.03.2021 не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 18 днів, додаткових угод сторони з даного приводу не укладали, доказів про продовження строку кредитування матеріали справи не містять.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №28/1118-01 (а.с.40-42).

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що згідно умов Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених Договором.

Відповідно до п.п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав.

Таким чином, Договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 встановлено, що предметом відступлення є право вимоги до ОСОБА_1 .

Відповідно до пункту 8.2 Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 строк дії цього Договору закінчується 28 листопада 2019 року.

28.11.2019 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Додаткову угоду №19 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 02.09.2021. При цьому всі інші умови договору залишились без змін (зворот а.с.45).

31.12.2020 між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 02.09.2021 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та № 28/1118-01 (а.с.46-49).

31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду № 27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (а.с.51).

31.12.2022 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду № 31, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2023 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року (зворот а.с.51).

31.12.2023 сторони Договору факторингу уклали додаткову угоду №32, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2024 року (а.с.52).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги.

В той же час, відповідно до п. 1.5. Договору факторингу встановлено, що Реєстр прав вимоги - означає перелік Прав вимоги до Боржників, що відступається за Договором. Форма вказаного Реєстру наведена в Додатку №1 до Договору.

Тобто, Реєстр не є разовим документом, оскільки Договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності Сторін.

Згідно п. 4.1. договору факторингу, право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання Сторонами Реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку.

27.04.2021 на виконання п. 2.1. Договору факторингу №28/1118-01 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» складено та підписано Реєстр прав вимоги №131 за яким передані (відступлені) права вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Згідно якого вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором від 06.03.2021 становить 19 836,00 грн, з яких тіло кредиту 9 500,00 грн, відсотки 10 336,00 грн (а.с.53-54).

Вказані обставини підтверджуються наявним в матеріалах справи Витягом з Реєстру прав вимоги №131 від 27.04.2021, відповідно до якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 на загальну суму 19 836,00 грн.

Таким чином, договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024.

Так, реєстр передачі прав вимоги укладено в рамках дії Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 у відповідності до наступних редакцій.

Відповідно ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії.

Тобто, право вимоги за кредитним №541636023 від 06.03.2021 перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» - 27.04.2021, відповідно до підписання Сторонами реєстру прав вимоги №131.

Підписанням Реєстру прав вимоги Сторони засвідчують передачу Права вимоги до Боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.

На підтвердження факту укладення даного Реєстру та відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс», Первісним кредитором передані останньому документи, які підтверджують видачу кредиту ОСОБА_2 та долучені Позивачем до позовної заяви.

Надана копія договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до Фактора - ТОВ «Таліон Плюс».

Таким чином відступлення прав вимоги до Відповідача на користь ТОВ «Таліон Плюс» відбулося відповідно до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.

Реєстр прав вимог підписаний між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 27.04.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №131 від 27.04.2021, копію якого було подано до суду. Тобто, реєстр прав вимог №131 від 27.04.2021 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 06.03.2021, що спростовує твердження відповідача у поданому відзиві до суду.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що Фактор (ТОВ «Таліон Плюс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором №541636023 від 06.03.2021 (а.с.56-58).

В подальшому ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 та №3 від 30.12.2022 (зворот а.с.60-61) – якими продовжено строк дії Договору факторингу до 30.12.2024 включно, всі інші умови залишились без змін.

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п.4.1.)

Вказані обставини підтверджуються Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №11 від 31.08.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 31 853,50 грн, з яких тіло кредиту – 9 500,00 грн, відсотки 22 353,50 грн (а.с.62-63).

Реестр прав вимог підписаний між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 31.08.2023, що підтверджується витягом з реєстру прав вимог №11 від 31.08.2023, копію якого було подано до суду.

Тобто, реєстр прав вимог №11 від 31.08.2023 підписаний вже після укладення кредитного договору між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідачем 06.03.2021.

Слід також звернути увагу, що відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року Фактор (ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс») має право розпоряджатися Правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати Право вимоги на користь третіх осіб.

Копія договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2020 року також містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до Фактора - ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс».

08.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №08/07/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.65-68).

За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.

Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані Зазначені в Реєстрі Боржників, витяг долучено до позову.

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників за Договором факторингу №08/07/25-Е від 08 липня 2025 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором № 541636023 (а.с.70-71).

Акт прийому-передачі Реєстру Боржників підписано 08 липня 2025 року, таким чином право вимоги за кредитним договором №541636023 від 06.03.2021 перейшло до Позивача 28.10.2024 (а.с.72).

Таким чином, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним Кредитором та отримав дійсне право вимоги за кредитним договором № 541636023 від 06.03.2021.

Дані докази спростовують твердження відповідачки у поданому до суду відзиві про те, що позивач не набув права вимоги до неї, оскільки вказані права вимоги були передані (відступлені) від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» 27.04.2021, тобто після укладення Кредитного договору 06.03.2021.

А сам лише факт укладення Договору факторингу між Первісним кредитором та ТОВ "Таліон Плюс" у 2018 році не спростовує даних обставин, оскільки з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом усього часу його дії.

Щодо заяви відповідачки про застосування строків позовної давності суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Позовна давність згідно статті 256 ЦК України це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до частини четвертої статті 267ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, що визначено частиною 1 статті 261 ЦК України.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (далі - Закон № 540-IX) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02.04.2020.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 00 години 00 хвилин 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" № 2120-IXвід 15.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

У подальшому, Законом 3450-ІХ від 08.11.2023 пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України було викладено в такій редакції: у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

При цьому, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, було введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

У подальшому, відповідними указами Президента України строк дії воєнного стану в України неодноразово продовжувався та режим воєнного стану в Україні діє до теперішнього часу.

Пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» було виключено з ЦК України лише на підставі Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набрав чинності 04.09.2025.

Таким чином, строк, визначений статтею 257 ЦК України, продовжувався на строк дії воєнного стану з 24.02.2022 і до 03.09.2025, а отже позивачем при зверненні 28.08.2025 до суду з даним позовом до ( ОСОБА_1 строк позовної давності не пропущений.

V. Оцінка Суду.

Перевіряючи обґрунтованість та доведеність позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що відповідно до статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, серед яких волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також вчинення правочину у формі, встановленій законом.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до частини третьої статті 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У силу частини першої статті 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до статей 7, 8 Закону України «Про електронну комерцію», продавець (виконавець, постачальник) товарів, робіт, послуг в електронній комерції під час своєї діяльності та у разі поширення комерційного електронного повідомлення зобов`язаний забезпечити прямий, простий, стабільний доступ інших учасників відносин у сфері електронної комерції до інформації про себе, визначену законодавством, а покупець, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідачка пройшла процедуру ідентифікації, надала згоду на обробку персональних даних, створила особистий кабінет, пройшла процедуру верифікації своєї платіжної картки, обрала бажану суму кредиту, ознайомилася із текстами примірних договорів, відповідними правилами та умовами надання кредиту, про що поставила відповідну відмітку. Після прийняття відповідачем умов кредитного договору, остання, уклала із первісним кредитором кредитний договір, який був підписаний відповідно до вимог ст.ст. 6, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Що стосується договорів факторингу, суд зазначає наступне. Відповідно до вимог статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 7 постанови № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору.

В порушення вимог Закону, відповідачка в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов`язань, в установлені строки заборгованої суми не повернула.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Надані позивачем докази, Суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

В свою чергу відповідачем не надано в судове засідання доказів, які б підтверджували належне виконання нею зобов`язань, які б спростовували суми заборгованості перед позивачем та позовні вимоги взагалі.

Разом з тим, дослідивши надані суду докази, матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за укладеним кредитним договором в сумі 12 236,00 грн., з яких: 9 500,00 грн. – заборгованість по основному боргу, 2 736,00 грн. – заборгованість по відсоткам, що узгоджується з умовами укладеного кредитного договору. Позивачу слід відмовити у стягненні з відповідача заборгованості за відсотками поза межами визначеного кредитним договором строку кредитування.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Щодо вимог сторін про стягнення судових витрат суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Також Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені».

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано Ордер на надання правничої допомоги, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Акт прийому – передачі наданих послуг, Договір про надання правничої допомоги, Додаткову Угоду,Протокол погодження вартості послуг (а.с.78-81).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та ціну позову, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу: пропорційно до задоволених вимог, що становить 2 688 грн. 70 коп., який є обґрунтованим та співмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача.

На підтвердження понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу адвокатом надано Ордер на надання правничої допомоги, копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, Договір про надання юридичних послуг фізичній особі адвокатом та представництва її інтересів, квитанцію, Акт наданих послуг адвокатом (а.с.109-112, 120-123).

Враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), принципу пропорційності задоволених вимог, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог відповідача щодо стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 2 688 грн. 70 коп., а тому приходить до висновку про необхідність їх стягнення з позивача на користь відповідача.

За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно платіжної інструкції № 22351 від 25 серпня 2025 року (а.с. 1) позивачем було сплачено 2 422 гривні 40 копійок судового збору. З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 930 грн. 44 коп. сплаченого судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81, 258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8 офіс 310а) заборгованість за Кредитним договором № 541636023 від 06.03.2021 в розмірі 12 236 (дванадцять тисяч двісті тридцять шість) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8 офіс 310а) 930 (дев`ятсот тридцять) гривень 44 копійки судового збору та 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) гривень 70 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (Код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02090, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8 офіс 310а) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання по АДРЕСА_1 ) 2 688 (дві тисячі шістсот вісімдесят вісім) гривень 70 копійок понесених витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: О.А. Савченко