Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №320/6505/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/6505/25 Головуючий у 1 інстанції - Діска А.Б. Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 за клопотанням Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про скасування заходів забезпечення позову у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС в м. Києві № 4789/26-15-24-01-19-13/3031317677 від 25.10.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з 30.09.2024;

- зобов`язати Головне управління ДПС в м. Києві відновити відносно ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 реєстрацію платника єдиного податку третьої групи, ставка 5 %, з 30.09.2024.

Позивачем разом із позовною заявою також подано заяву про забезпечення позову, в якій він просив суд зупинити дію рішення Головного управління ДПС в м. Києві № 4789/26-15-24-01-19-13/3031317677 від 25.10.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з 30.09.2024 на період до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 задоволено заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову: зупинено дію рішення Головного управління ДПС в м. Києві № 4789/26-15-24-01-19-13/3031317677 від 25.10.2024 про виключення ФОП ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з 30.09.2024 до набрання законної сили рішенням суду по справі № 320/6505/25.

26.02.2025 на адресу Київського окружного адміністративного суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у м. Києві, в якому останнє просило скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11.02.2025 про забезпечення позову та відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що висновок суду, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені будь-якими доказами. Так само судом не зазначено, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може «неодмінно призвести до настання значних фінансових збитків та навіть зупинити діяльність», істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача. Отже, відсутні законодавчі підстави вважати, що оскаржуване рішення ГУ ДПС у м. Києві про виключення з 30.09.2024 з реєстру платників єдиного податку позивача унеможливлює подальшу діяльність платника податків, істотно ускладнює ефективність захисту і унеможливлює поновлення порушених прав позивача. На думку відповідача, адміністративний позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення в справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про скасування ухвали від 11.02.2025 про забезпечення позову у справі № 320/6505/25 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку, що прийнята із порушенням норм процесуального права, та прийняти нове рішення, яким клопотання про скасування ухвали про забезпечення позову задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з`явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що наведені відповідачем аргументи не стосуються питання усунення підстав, за яких заходи забезпечення позову були застосовані, а зазначені обставини існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову, отже, зазначене фактично свідчить про незгоду відповідача із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 11.02.2025. Окрім того, суд першої інстанції також зазначив, що суд, який постановив ухвалу про забезпечення позову, не може скасувати власну ухвалу про забезпечення позову з тих підстав, що заходи забезпечення позову були застосовані безпідставно. Таким чином, оскільки підстави для скасування вжитих заходів забезпечення адміністративного позову відсутні, суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про скасування заходів забезпечення позову у справі № 320/6505/25 є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Крім того, Головним управлінням ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі вказано, що позивачем не доведено обставин існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до прийняття рішення у справі та неможливості їх захисту без застосування заходів забезпечення позову.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

За приписами ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Порядок скасування заходів забезпечення позову визначений ст. 157 КАС України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 157 КАС України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Відповідно до частини 5 статті 157 КАС України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

З аналізу вищенаведеним процесуальних норм, які регулюють інститут забезпечення адміністративного позову, вбачається, що скасування заходів забезпечення позову можливе, коли відпаде потреба в ньому або в забезпеченні позову взагалі, або відпадуть підстави, які зумовили вжиття судом таких заходів.

Скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову. Різниця полягає в тому, що заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Натомість, скасування ухвали про забезпечення позову здійснюється за наслідками її апеляційного оскарження.

КАС України не наводить підстав для скасування заходів забезпечення, проте такими слід вважати обставини, які не були відомі суду та існували на момент винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, або які вказують на зміну умов, що існували на момент вжиття таких заходів.

Таким чином, у випадку подання учасником справи вмотивованого клопотання, за доведення відсутності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, раніше застосовані заходи забезпечення можуть бути скасовані.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 826/8263/18.

Так, колегія суддів звертає увагу, що забезпечуючи позов ухвалою від 11.02.2025 у даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що прийняття рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % має наслідком зміну системи оподаткування, формату розрахункового документа, у зв`язку з чим існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача у вигляді зупинення господарської діяльності у зв`язку із застосуванням штрафних санкцій, до ухвалення рішення суду у даній справі.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку в ухвалі від 11.02.2025, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскарженого рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів позивача від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи за ставкою 5 % призводить до негативних наслідків для позивача, зокрема, до неможливості здійснення господарської діяльності, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами, вивільнення працівників, покладення додаткового обов`язку на позивача щодо подання документів та погіршення ділової репутації, утруднення або неможливість відновлення господарської діяльності та у зв`язку з чим, для відновлення прав та інтересів позивача, необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право позивача на здійснення господарської діяльності, дасть можливість останньому до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення господарської діяльності.

З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції постановляючи ухвалу від 11.02.2025 про забезпечення позову дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення № 4789/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_1 від 25.10.2024 про виключення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку - до набрання законної сили рішенням суду у справі № 320/6505/25, жодним чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямовано лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, оскільки факт правомірності чи протиправності винесення оскарженого рішення відповідача буде встановлено під час повного, всебічного і об`єктивного розгляду в судовому засіданні всіх обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в клопотанні про скасування заходів забезпечення позову посилається на незгоду із заходами забезпечення позову, застосованими ухвалою суду від 11.02.2025.

Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 31.07.2024 у справі № 140/36282/23 зазначив, що скасування заходів забезпечення адміністративного позову за своїм змістом не може бути запереченням проти ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, яка підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що клопотання відповідача не містять жодного належного доказу, який свідчить би про те, що відпали ті обставини, які були підставою для постановлення судом ухвали про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки ті обставини, на які посилається заявник існували на момент постановлення ухвали, з чим погоджується і колегія суддів.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги встановлені за результатами дослідження наявних у матеріалах даної адміністративної справи доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належні докази, що підтверджують факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.01.2026.