Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №640/17815/22 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/17815/22 Головуючий у 1-й інстанції: Шинкарьова І.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СОЛЛУР» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю «ВІП КОНТРАКТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СОЛЛУР» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 00250270702 від 04.10.2022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2022 прийнято позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі.

В подальшому, на виконання Закону України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 № 399, передано судові справи Донецькому окружному адміністративному суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.03.2025, зокрема, прийнято адміністративну справу до провадження. Розгляд справи визначено проводити в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 позов задоволено.

Від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВІП КОНТРАКТ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000, 50 грн.

02.10.2025 від відповідача до суду першої інстанції надійшли заперечення на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000, 50 грн., посилаючись на те, що їх розмір є завищеним, не відповідає складності справи, належним чином не обґрунтований та становить надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 заяву представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору про ухвалення додаткового рішення адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СОЛЛУР" до Головного управління ДПС у м. Києві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю "ВІП КОНТРАКТ" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволено частково; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011 на користь третьої особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: товариства з обмеженою відповідальністю "ВІП КОНТРАКТ" (ЄДРПОУ 34484138) витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн.; в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним додатковим рішенням Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на предмет спору, на фактичний об`єм виконаної роботи, є обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь третьої особи за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в розмірі 7 000, 00 грн.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване додаткове рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зокрема, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не досліджено повно та належно співмірність послуг категоріям складності справи.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

У відповідності до змісту вказаної статті, додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У свою чергу, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, законодавцем включено витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України).

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.

При цьому, на переконання колегії суддів, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі № 810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також, Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 у справі № 826/856/18 зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Колегія суддів констатує, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, ТОВ "ВІП КОНТРАКТ" у даній справі брало участь у справі, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступало у справі на стороні позивача та не заперечувало проти заявлених позовних вимог.

У межах розгляду адміністративної справи адвокатським бюро «Лесі Дубчак» та Дубчак Лесею Сергіївною було надано наступну правову допомогу:

1. Підготовка пояснень третьої особи щодо позову ТОВ "СОЛЛУР" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.10.2022;

2. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС заяви про участь в судовому засіданні в справі № 640/17815/22 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду;

3. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження в справі №640/17815/22;

4. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС клопотання про приєднання доказів у справі № 640/17815/22;

5. Участь адвоката 22.07.2025 в судовому засіданні в справі №640/17815/22;

6. Участь адвоката 12.08.2025 в судовому засіданні в справі №640/17815/22, тривалість якого перевищує 1 годину;

7. Підготовка та направлення через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС заяви щодо розгляду справи № 640/17815/22 в письмовому провадженні та задоволення позовних вимог.

Надання правової (професійної правничої) допомоги адвокатським бюро "Лесі Дубчак" в особі засновника бюро адвоката Дубчак Лесі Сергіївни клієнту - ТОВ "ВІП КОНТРАКТ" - підтверджується: копією договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; копією додаткової угоди від 15.07.2025 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; поясненнями третьої особи щодо позов (наявні в матеріалах справи); заявою про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду (наявна в матеріалах справи); клопотанням про повернення до стадії підготовчого провадження (наявне в матеріалах справи); клопотанням про приєднання доказів (наявне в матеріалах справи); заявою щодо розгляду справи в письмовому провадженні та задоволення позовних вимог (наявна в матеріалах справи); протоколом судового засідання від 22.07.2025 (наявний в матеріалах справи); протоколом судового засідання від 12.08.2025 (наявний в матеріалах справи); копією рахунку № 1-ВП від 22.07.2025; копією платіжної інструкції від 20.08.2025; копією акта наданих послуг від 21.08.2025 за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023; копією рахунку № 3-ВП від 12.08.2025; копією платіжної інструкції від 27.08.2025; копією акта наданих послуг від 28.08.2025 за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги № 61 від 25.08.2023.

Колегією суддів враховуються висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: «…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг».

Отже, враховуючи вищевикладене, а також враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг, предмет спору, значення справи для третьої особи у порівнянні з розміром судових витрат, які він просить стягнути з відповідача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума, яка підлягає компенсації третій особі на правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн. є справедливою та співмірною.

Такий висновок повністю відповідає згаданим вище принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності, які повинні бути враховані судом при вирішенні питання про відшкодування витрат на правничу допомогу.

З огляду на зазначене, доводи апелянта про неспівмірність послуг категорії складності справи, колегія суддів вважає необґрунтованими та не бере до уваги.

Надаючи оцінку всім доводам учасників справи, судова колегія також враховує рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а додаткове рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.10.2025 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 16.01.2026.