Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №752/6904/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 752/6904/25 Суддя (судді) першої інстанції: Митрофанова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Кузьмишиної О.М., Кузьменка В.В., секретар судового засідання Заліська Є.Я., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 07 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

В С Т А Н О В И В :

11.03.2025 ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 14 січня 2025 року № ПС003863 та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у діях Позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 3 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 р. позов задоволено: скасовано постанову серії ПС №003863 від 14 січня 2025 року, винесену посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Управління Укртрансбезпеки у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 132-1 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 51 000,00 грн, та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, оскільки зупинка транспортного засобу була здійснена поза межами зони габаритно-вагового контролю, без наявності відповідного пункту, обладнання та дорожніх знаків.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, зокрема, дійшов помилкового висновку, що акт про відмову від проходження габаритно-вагового контролю може бути складено виключно в зоні габаритно-вагового контролю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно п.1 та 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Строк розгляду справи продовжувався з поважних причин.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до спірної постанови 21.12.2024 о 20:39 год. на автодорозі М-28 Одеса-Южне (37 км + 000 м), водій ОСОБА_2 , здійснював вантажні перевезення на транспортному засобі марки DAF, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, з причепом FRUEHAUF, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , та відмовився проходити габаритно-ваговий контроль в зоні габаритно-вагового контролю.

Протокол не складався, як це передбачено ч. 4 ст. 258 КУпАП.

Вказані у постанові дії кваліфіковано відповідачем як адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

За результатами розгляду матеріалів адміністративної справи позивача визнано винним у вчиненні зазначеного правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 000 грн.

Не погоджуючись з даною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує наступне.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За п. 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з частиною 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року № 2862-IV встановлено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом б) пункту 22.5 Правил дорожнього руху в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують:

б) фактичної маси: вантажні автомобілі: двовісний автомобіль - 18 т (для доріг державного значення) та 14 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль - 25 т (26 т - для трьохвісних автомобілів, якщо ведуча вісь обладнана здвоєними колесами та максимальне навантаження на кожну вісь не перевищує 9.5 тони) (для доріг державного значення) та 21 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль - 32 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); чотирьохвісний автомобіль з двома рульовими вісями та ведучими вісями, оснащеними спареними колесами - 38 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з двовісним напівпричепом - 36 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 42 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); трьохвісний автомобіль (тягач) з двовісним або трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра, - 44 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення); автопоїзди: двовісний або трьохвісний автомобіль з двовісним або трьохвісним причепом - 40 т (для доріг державного значення) та 24 т (для доріг місцевого значення).

Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 30 від 18.01.2001 року встановлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

За приписами ч. 3 ст. 132-1 КУпАП ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до долученої до матеріалів справи копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , зазначений у постанові транспортний засіб є спеціалізованим вантажним сідловим тягачем.

21 грудня 2024 на автомобільній дорозі М-28 Одеса-Южне (37 км + 000 м), о 20 годині 39 хвилини посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області було зупинено вантажний транспортний засіб позивача з напівпричепом під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відповідно до абз. 4 ч. 19 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» інспектором Відділу державного нагляду (контролю) Коханенком Сергієм прийнято рішення про супроводження автомобільного транспортного засобу марки DAF, модель XF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_1 , з напівпричепом FRUEHAUF, модель TX 34CC-2EXA, номерний знак НОМЕР_2 , що мав ознаки порушення нормативних вагових або габаритних параметрів (відсутність товарно-транспортної накладної та просідання вузлів підвіски), до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 км), а також про заборону подальшого руху.

У зв`язку з відмовою водія від проходження габаритно-вагового контролю на підставі рішення про супроводження, посадовими особами Укртрансбезпеки було складено акт № 017447 від 21 грудня 2024 року про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю. Цього ж дня о 20 год. 39 хв. на 37 км автодороги М-28 Одеса-Южне складено акт про блокування транспортного засобу, який містить відмітку про те, що водій покинув місце події.

Разом з тим, механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 (далі - Порядок).

Згідно з п. 4 розділу «Загальні питання» Порядку габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Стаціонарний пункт габаритно-вагового контролю - позначене відповідними дорожніми знаками та розташоване поблизу проїзної частини дороги відокремлене місце для здійснення контролю навантаження на вісь (осі) транспортних засобів, загальна маса та/або габарити яких перевищують установлені параметри, де розташовані спеціальні службові приміщення, споруди з вимірювальним і зважувальним обладнанням, а також майданчики для зберігання вантажів та стоянки транспортних засобів.

Місце розташування стаціонарного пункту та схема організації дорожнього руху під час під`їзду до пункту та виїзду з нього визначаються Укртрансбезпекою та її територіальними органами і погоджуються з власниками автомобільних доріг та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Відповідно до п. 2.4-1 Правил дорожнього руху у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

-передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах «а», «б» і «г» пункту 2.1 цих правил;

-надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.

Отже, зазначений пункт Правил дорожнього руху чітко встановлює, що водій вантажного транспортного засобу зобов`язаний зупинитися для проходження габаритно-вагового контролю виключно у спеціально визначеному для цього місці, тобто безпосередньо на пункті габаритно-вагового контролю, який має бути належним чином облаштований та позначений відповідними дорожніми знаками, і лише на вимогу працівника цього пункту або поліцейського відповідно до визначеної процедури.

Як правильно встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, автомобіль, яким керував водій ОСОБА_2 , було зупинено о 20 год. 39 хв. 21 грудня 2024 року на автодорозі М-28 Одеса-Южне (км 37+000), де відсутній пункт габаритно-вагового контролю та відповідне дорожнє маркування. У подальшому водій відмовився прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю, розташованого на 40 км + 639 м цієї ж автодороги, посилаючись на необґрунтованість такої вимоги.

Таким чином, працівниками Укртрансбезпеки було зупинено транспортний засіб, що належить позивачу, поза межами зони дії пункту габаритно-вагового контролю, що суперечить вимогам п. 2.4-1 Правил дорожнього руху України.

У позовній заяві позивач стверджував, що у спірному випадку мала місце відмова водія прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю на 40 км+639 м автодороги М-28 Одеса-Южне, а не відмова від проходження габаритно-вагового контролю безпосередньо у пункті габаритно-вагового контролю.

Відповідач вказане твердження у встановленому порядку не спростував.

Натомість з долученого до матеріалів справи Акту про блокування/розблокування автомобільного транспортного засобу, складеного 21.12.2024 о 20 год. 38 хв., слідує, що підставою блокування транспортного засобу позивача є «відмова водія транспортного засобу, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, від супроводження до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів)», а не відмова водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Таким чином, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів відмови водія від проходження габаритно-вагового контролю.

Отже, у межах цієї справи відповідачем не доведено факт відмови або ухилення від проходження габаритно-вагового контролю, тобто факт вчинення порушення, за вчинення якого на позивача накладено адміністративне стягнення, не підтверджено.

Водночас колегія суддів критично оцінює посилання відповідача на те, що місце відмови від проходження габаритно-вагового контролю (безпосередньо у пункті габаритно-вагового контролю) не має значення для встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП.

Чинну на момент виникнення спірних правовідносин редакцію диспозиції ч. 3 ст. 132-1 КУпАП було сформульовано наступним чином: ухилення або відмова від проходження габаритно-вагового контролю, а так само перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, розташування транспортних засобів на проїзній частині, вчинення правопорушень, передбачених частиною шостою статті 121 цього Кодексу, в зоні габаритно-вагового контролю.

Отже, законодавець визначив місце вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 132-1 КУпАП, як обов`язкову складову об`єктивної сторони цього правопорушення.

При цьому, колегія суддів погоджується, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) наділені, передбаченим абз. 4 ч. 19 Закону України «Про автомобільний транспорт», правом супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, але, праву посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, супроводжувати транспортний засіб до найближчого місця зважування має кореспондувати відповідний обов`язок водія транспортного засобу.

Однак, змістом положень Правил дорожнього руху обов`язок водія транспортного засобу виконати вимогу посадової особи Укртрансбезпеки і перемістити транспортний засіб до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) не передбачено.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відстань від місця зупинки - км 37+000 автодороги М-28 - до стаціонарного пункту габаритно-вагового контролю, розташованого на км 40+639 цієї ж дороги, становить 3 км 639 м, тобто пункт контролю розташований значно далі від місця зупинки.

Відтак дії водія не можуть бути кваліфіковані як адміністративне правопорушення у розумінні вказаної норми.

Також судом досліджено долучені до матеріалів справи документи, а саме: щотижневий графік проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) в Одеській області на період з 16 по 22 грудня 2024 року і направлення на рейдову перевірку № 51/В/2024 від 12 грудня 2024 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з аналізу зазначених документів убачається, що перевірки передбачено проводити на окремо визначених ділянках доріг у межах Одеської області, однак автодорога М-28 Одеса-Южне (км 37+000), на якій було зупинено транспортний засіб позивача, до переліку таких ділянок не включена.

Автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 було зупинено 21 грудня 2024 року о 20 год. 39 хв. на км 37+000 автодороги М-28 Одеса-Южне. Водію було запропоновано прослідувати до пункту габаритно-вагового контролю на км 40+639, однак поблизу місця зупинки відсутній сам пункт ГВК, відповідні дорожні знаки та зважувальне обладнання, що свідчить про відсутність зони габаритно-вагового контролю у значенні, визначеному законодавством.

При цьому суд бере до уваги положення ст. 62 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КУпАП, згідно з якими усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а адміністративна відповідальність можлива лише за умови наявності доведеного складу правопорушення.

Отже, на підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

Справу розглянуто в межах доводів апеляційної скарги відповідача.

Враховуючи наведене вище, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 229, 242, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 р.- залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 07 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає.

Колегія суддів:О.В. Карпушова

О.М. Кузьмишина В.В. Кузьменко