Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №400/6660/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6660/25

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Дерев`янко Л.Н.

Місце ухвалення: м. Миколаїв

Дата складання повного тексту:13.10.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Миколаївській області, ГУПФ України в Чернігівській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Чернігівській області №143150022425 від 29 травня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ГУПФ України в Чернігівські області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вказані в трудовій книжці від 18 вересня 1978 року НОМЕР_1 , а саме: з 19 липня 1982 року по 30 червня 1983 року, з 21 листопада 1985 року по 07 вересня 1989 року, з 29 березня 1990 року по 21 червня 1990 року, з 26 червня 1990 року по 18 листопада 1991 року;

- зобов`язати ГУПФ України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 березня 2003 року (далі – Закон №1058-ІV).

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що вона звернулась до органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком, проте ГУПФ України в Чернігівській області їй було відмовлено в задоволенні цієї заяви, з огляду на те, що в неї відсутній необхідний страховий стаж. Такого висновку орган Пенсійного фонду України дійшов з огляду на те, що до страхового стажу не підлягає зарахуванню період трудової діяльності за трудовою книжкою позивачки, оскільки деякі записи внесені до трудової книжки з порушенням вимог законодавства України. Позивач не погоджується з такою позицією, оскільки відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. При цьому трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відтак позивачка вважає відмову ГУПФ України в Чернігівській області у призначенні їй пенсії за віком протиправною, просить позов задовольнити.

Відповідач – ГУПФ України в Чернігівській області правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідач – ГУПФ України в Миколаївській області, позов не визнав, вказуючи, що за результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії встановлено, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню періоди роботи згідно з трудовою книжкою позивачки: з 19 липня 1982 року по 30 червня 1983 року, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи (частково зараховано доглядом за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років); з 21 листопада 1985 року по 07 вересня 1989 року, оскільки виправлення дати прийняття на роботу не завірено належним чином; з 29 березня 1990 року по 21 червня 1990 року, скільки виправлено номер наказу про прийняття; з 26 червня 1990 року по 17 листопада 1991 року, оскільки не зазначено назву організації у записі про прийняття на роботу. На думку відповідача 1 правові підстави для зарахування спірного періоду роботи позивача до страхового стажу відсутні. Так, страховий стаж позивача склав 11 років 02 місяці 11 днів (страховий стаж для визначення права з урахуванням п. 3.1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону №1058-ІV – 11 років 06 місяців 29 днів), що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону №1058-ІV. Відповідач стверджував, що рішення ГУПФ в Чернігівській області від 29 травня 2025 року №143150022425 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, є правомірними та законними.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Миколаївській області ГУПФ України в Чернігівській області задоволено частково.

Визнано протиправним та скасувати рішення ГУПФ України в Чернігівській області №143150022425 від 29 травня 2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУПФ України в Чернігівські області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди вказані в трудовій книжці від 18 вересня 1978 року НОМЕР_1 , а саме: з 19 липня 1982 року по 30 червня 1983 року, з 21 листопада 1985 року по 07 вересня 1989 року, з 29 березня 1990 року по 21 червня 1990 року, з 26 червня 1990 року по 18 листопада 1991 року.

Зобов`язано ГУПФ України в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21 травня 2025 року про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону №1058-ІV.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФ України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 211,20 грн.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Чернігівській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції також не врахував того, що позивачу повідомлялося, що для зарахування до страхового стажу вказаних періодів роботи відповідно до трудової книжки необхідно надати уточнюючі довідки з посиланням на первинні документи, довідки про реорганізацію, проте будь-які документи в матеріалах електронної пенсійної справи відсутні. Згідно з пунктом 3.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV страховий стаж позивача для визначення права на призначення пенсії складає 11 років 6 місяців 29 днів. Відповідно до наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача складає 11 років 2 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення даного виду пенсії, проте всупереч вказаній обставині суд прийняв рішення про задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Чернігівській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

21 травня 2025 позивач звернулася з заявою для призначення пенсії за віком.

З урахуванням Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі – Порядок №22-1), органом, що приймав рішення за заявою позивача, визначено відповідача 2.

Розглянувши подані заявником документи ГУПФ України в Чернігівській області 29 травня 2025 року прийняв рішення №143150022425 про відмову в призначенні пенсії. За висновком органу Пенсійного фонду України у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком в зв`язку з відсутністю необхідного стажу. Рішення мотивоване тим, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності:

- з 19 липня 1982 року по 30 червня 1983 року, оскільки запис про звільнення не завірений підписом відповідальної особи (частково зараховано доглядом за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею трьох років);

- з 21 листопада 1985 року по 07 вересня 1989 року, оскільки виправлення дати прийняття на роботу не завірено належним чином;

- з 29 березня 1990 року по 21 червня 1990 року, скільки виправлено номер наказу про прийняття;

- з 26 червня 1990 року по 17 листопада 1991 року, оскільки не зазначено назву організації у записі про прийняття на роботу.

Страховий стаж особи становить 11 років 2 місяці 11 днів.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду встановлено, що відповідачем не дотримані державні гарантії реалізації позивачем своїх прав, передбачених Законом №1058-V. В даному випадку, орган Пенсійного фонду не здійснив жодних дій, спрямованих на отримання відомостей або додаткових документів, на підставі яких можна було б переконатися у достовірності інформації, викладеної у трудовій книжці на підтвердження стажу позивача.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу відповідача на те, що у разі неможливості одержання таких документів, він мав установити трудовий стаж на підставі показань свідків. Враховуючи, що адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем рішення про неврахування до стажу позивачки, що дає право на оформлення пенсії за віком, періоду з 19 липня 1982 по 30 червня 1983, з 21 листопада 1985 по 07 вересня 1989, з 29 березня 1990 по 21 червня 1990, з 26 червня 1990 по 18 листопада 1991 прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність належного страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, виходячи з наступного.

В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб – члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року – не менше 28 років.

Абзацем 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно ч.1 ст. 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться і у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі – Порядок №637).

Приписами п.3 Порядку №637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція).

Відповідно пп.2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пп.2.6 п.2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Відповідно ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту спірного рішення відповідача №143150022425 від 29 травня 2025 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. В обґрунтування рішення, відповідачем зазначено про недоліки записів №7, №12, №16, №18 в її трудовій книжці.

З трудової книжки позивача серія НОМЕР_2 від 18 вересня 1978 року вбачається, що відповідно до запису №6 від 19 липня 1982 року позивачку прийнято на роботу молодшим продавцем в хозмаг №5 Джамбульського горпромторгу, крім того за змістом запису №7 від 30 червня 1983 року позивача звільнено на підставі наказу №89 від 30 червня 1983 року. Запис містить посилання на посаду, ім`я, прізвище директора х/м №5, і завірений печаткою підприємства. Водночас підпис посадової особи відсутній.

З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи.

Крім того, згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах та організаціях, затвердженою Постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162 (далі – Інструкція №162), робітники та службовці, які надходять на роботу, зобов`язані пред`являти адміністрації підприємств трудову книжку, оформлену в установленому порядку (п.1.2). У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність (п.2.2). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами), та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження (п.2.10). Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей (п.2.11).

Тобто, всі записи які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Колегія суддів зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже й не може впливати на її особисті права.

Також колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що за порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.

Аналогічна правова позиція щодо недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, викладена в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.

Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу оскаржуваних періодів роботи.

З урахуванням вищенаведених обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.