Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №420/25430/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25430/25

Категорія: 112010200 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту:22.09.2025р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Бітова А.І.

суддів – Лук`янчук О.В.

– Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі – ГУПФ) України в Харківській області про:

- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Харківській області від 10 червня 2025 року №155850003187 про відмову у призначенні ОСОБА_2 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі – Закон №1058-ІV);

- зобов`язання ГУПФ України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком, періоди моєї трудової діяльності (роботи) з 01 січня 1991 року по 04 грудня 1992 року, з 30 липня 1998 року по 17 листопада 1999 року, з 24 листопада 1999 року по 10 листопада 2000 року, з 28 листопада 2000 року по 22 травня 2002 року в районах Крайньої Півночі Російської Федерації та з 02 червня 2025 року призначити мені пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що позивач, у зв`язку із досягненням 63-річного віку, звернулася до територіального пенсійного органу із заявою про призначення пенсії. Однак, рішенням № 155850003187 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком з підстав відсутності необхідного страхового стажу. Вважаючи рішення протиправним позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Харківській області №155850003187 від 10 червня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУПФ України в Харківській області здійснити зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 04 грудня 1992 року, з 30 липня 1998 року по 17 листопада 1999 року, з 24 листопада 1999 року по 10 листопада 2000 року, з 28 листопада 2000 року по 22 травня 2002 року.

Зобов`язано ГУПФ України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02 червня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду в цій справі.

В іншій частині позовних вимог – відмовлено.

Стягнуто з ГУПФ України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605,60 грн.

В апеляційній скарзі ГУПФ України в Харківській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що законодавцем встановлено два критерії щодо визначення права на призначення пенсії за віком, а саме: досягнення відповідного віку та наявність страхового стажу. Відповідно до наданих до заяви документів вік заявника на момент звернення складає 63 роки, страховий стаж складає : 20 років 11 місяців 10 днів. До страхового стажу згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року по справі 420/15897/22 зараховано рік роботи за один рік і шість місяців страхового стажу в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік періоди роботи: з 16 лютого 1983 року по 03 листопада 1983 року, з 10 листопада 1983 року по 18 січня 1984 року, з 23 січня 1984 року по 26 квітня 1984 року, з 03 травня 1984 року по 31 січня 1985 року, з 15 лютого 1985 року по 18 листопада 1985 року, з 22 листопада 1985 року по 18 грудня 1985 року, з 27 січня 1986 року по 19 березня 1986 року, з 07 квітня 1986 року по 05 липня 1986 року, з 07 липня 1986 року по 26 лютого 1989 року, з 27 лютого 1989 року по 25 жовтня 1990 року, з 27 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року. До загального страхового стажу не зараховано період 30 липня 1998 року по 22 травня 2002 року згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, мав бути обчислений у пільговому порядку, зазначені періоди роботи мали бути зараховані рік роботи у цей період за один рік і шість місяців страхового стажу, оскільки це прямо передбачено положеннями абз.абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ від 14 січня 1993 "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн". На підставі зазначеного, ГУПФ України в Харківській області вважає, що рішення суду першої інстанції винесено незаконно, безпідставно, а отже таке рішення підлягає скасуванню.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.

Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Харківській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року у справі №420/15897/22 зобов`язано ГУПФ України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24 червня 2022 року шляхом обчислення страхового стаж за період роботи позивача з 16 лютого 1983 року по 03 листопада 1983 року, з 10 листопада 1983 року по 18 січня 1984 року, з 23 січня 1984 року по 26 квітня 1984 року, з 03 травня 1984 року по 31 січня 1985 року, з 15 лютого 1985 року по 18 листопада 1985 року, з 22 листопада 1985 року по 18 грудня 1985 року, з 27 січня 1986 року по 19 березня 1986 року, з 07 квітня 1986 року по 05 липня 1986 року, з 07 липня 1986 року по 26 лютого 1989 року, з 27 лютого 1989 року по 25 жовтня 1990 року, з 27 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, зарахувавши рік роботи у цей період за один рік і шість місяців страхового стажу та з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.

02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV.

Рішенням ГУПФ України в Харківській області №155850003187 від 10 червня 2025 року, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Так, в рішенні зазначено наступне: -

"Вік заявника 63 роки 00 місяців 01 день.

Необхідний страховий стаж 22 роки.

Страховий стаж заявника становить 20 років 11 місяців 10 днів

До страхового стажу згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року по справі 420/15897/22 зараховано рік роботи за один рік і шість місяців страхового стажу в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік періоди роботи: з 16 лютого 1983 року по 03 листопада 1983 року, з 10 листопада 1983 року по 18 січня 1984 року, з 23 січня 1984 року по 26 квітня 1984 року, з 03 травня 1984 року по 31 січня 1985 року, з 15 лютого 1985 року по 18 листопада 1985 року, з 22 листопада 1985 року по 18 грудня 1985 року, з 27 січня 1986 року по 19 березня 1986 року, з 07 квітня 1986 року по 05 липня 1986 року, з 07 липня 1986 року по 26 лютого 1989 року, з 27 лютого 1989 року по 25 жовтня 1990 року, з 27 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року.

До загального страхового стажу не зараховано:

- період 30 липня 1998 року по 22 травня 2002 року згідно рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року в районах Крайньої Півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, мав бути обчислений у пільговому порядку, зазначені періоди роботи мали бути зараховані рік роботи у цей період за один рік і шість місяців страхового стажу, оскільки це прямо передбачено положеннями абз.абз.2, 3 ст. 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ від 14 січня 1993 "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн".

Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_2 відповідно до Закону №1058-ІV. у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч.1 ст. 26 Закону №1058-ІV.".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивач працював у Російській Федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території Російської Федерації. Таким чином, увесь офіційно набутий трудовий стаж позивача на території РФ підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно ч.1 ст. 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (абзац 5 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV).

Частиною 4 ст. 42 Закону №1058-IV передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Відповідно ч.3 ст. 44 Закону №1058-IV визначено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 за №1566/118461.1 (далі – Порядок №22-1).

Згідно абз.2 пп.3 п.2.1 Порядку №22-1 за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.

Відповідно п.2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Водночас, згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж;

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі;

4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або державними архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

З аналізу вищезазначеного вбачається, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період.

Враховуючи вищевикладені правові норми, колегія суддів зазначає, що при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, а також поданні особою документів, що підтверджують відомості про трудовий стаж та заробітну плату, пенсійний орган у першу чергу має здійснити дії відповідно до п.4.2 Порядку №22-1, а у разі виникнення сумніву щодо обґрунтованості та достовірності поданих документів перевірити їх у визначеному законом порядку.

Як вбачається з матеріалів справи рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі №420/15897/22 підтверджено факт роботи позивача у районах Крайньої півночі колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік: з 16 лютого 1983 року по 03 листопада 1983 року, з 10 листопада 1983 року по 18 січня 1984 року, з 23 січня 1984 року по 26 квітня 1984 року, з 03 травня 1984 року по 31 січня 1985 року, з 15 лютого 1985 року по 18 листопада 1985 року, з 22 листопада 1985 року по 18 грудня 1985 року, з 27 січня 1986 року по 19 березня 1986 року, з 07 квітня 1986 року по 05 липня 1986 року, з 07 липня 1986 року по 26 лютого 1989 року, з 27 лютого 1989 року по 25 жовтня 1990 року, з 27 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року.

Колегія суддів зазначає, що в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2022 року у справі №420/15897/22 зазначено, що період роботи позивача з 01 січня 1991 року по 22 травня 2002 року у районах Крайньої півночі у пільговому розрахунку зарахуванню не підлягає, оскільки положення Тимчасової угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про гарантії прав громадян, які працювали в районах Крайньої Півночі та в місцевостях, які прирівняні до даних районів, в галузі пенсійного забезпечення від 15.01.1993 року лише надає громадянам Сторін цієї угоди право на достроковий вихід на пенсію по старості (за віком) за вказаних у статті 1 угоди умов, а також визначає порядок реалізації цього права. Проте, ні в зазначеній Тимчасовій угоді від 15.01.1993 року, ні в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не передбачено пільг при обчисленні стажу роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі. Не передбачено пільг при обчисленні трудового стажу, відпрацьованого в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, після 01.01.1991 й нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення" і "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Виходячи з наведеного підстави для зарахування в пільговому обчисленні стажу роботи позивача після 01.01.1991 року у районах Крайньої Півночі і в прирівняних до них місцевостях відсутні.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 02 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Як зазначено вище, періоди роботи позивача у районах Крайньої Півночі з 16 лютого 1983 року по 03 листопада 1983 року, з 10 листопада 1983 року по 18 січня 1984 року, з 23 січня 1984 року по 26 квітня 1984 року, з 03 травня 1984 року по 31 січня 1985 року, з 15 лютого 1985 року по 18 листопада 1985 року, з 22 листопада 1985 року по 18 грудня 1985 року, з 27 січня 1986 року по 19 березня 1986 року, з 07 квітня 1986 року по 05 липня 1986 року, з 07 липня 1986 року по 26 лютого 1989 року, з 27 лютого 1989 року по 25 жовтня 1990 року, з 27 жовтня 1990 року по 31 грудня 1990 року були зараховані до страхового стажу рік роботи за один рік і шість місяців.

Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу на тому, що відомості трудової книжки позивача та довідок, що підтверджують стаж роботи та отримувані пільги під час роботи позивача в районах Крайньої Півночі, а також вищенаведені висновки Верховного Суду, доходить висновку про достатність у цьому випадку підстав для зарахування позивачеві до його страхового стажу періодів роботи у районах Крайньої Півночі з 29 червня 1983 року по 12 травня 1986 року та з 08 липня 1988 року по 17 жовтня 1988 року із розрахунку за кожний рік роботи – один рік і шість місяців.

Щодо доводів апеляційної скарги про законність не віднесення до страхового стажу позивача періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 04 грудня 1992 року, з 30 липня 1998 року по 17 листопада 1999 року, з 24 листопада 1999 року по 10 листопада 2000 року, з 28 листопада 2000 року по 22 травня 2002 року, колегія суддів зазначає наступну.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 27 липня 1981 року підтверджено факт роботи ОСОБА_1 в районах Крайньої Півночі з 01 січня 1991 року по 04 грудня 1992 року в ремонтно-будівельному кооперативі "Север", з 30 липня 1998 року по 17 листопада 1999 року в ЗАТ "Обдорский Строитель", з 24 листопада 1999 року по 10 листопада 2000 року в ЧП "Северяночка", з 28 листопада 2000 року по 22 травня 2002 року в ЗАТ "Обдорский Строитель".

Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що позивачем разом із заявою про призначення пенсії надавалися й інші докази про підтвердження цього страхового стажу, зокрема:

- архівною довідкою від 14 жовтня 2021 року №1581 про підтвердження періоду роботи позивача в складі ЗАТ "Обдорский Строитель", який знаходиться на території Ямало-Ненецького автономного округу, що відноситься до районів Крайньої Півночі;

- накази про прийняття на роботу та звільнення з роботу ЗАТ "Обдорский Строитель" та довідки, про нарахування заробітної плати позивачу під час роботи в ЗАТ "Обдорский Строитель".

З урахування вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що періоди роботи позивача у районах Крайньої Півночі в ЗАТ "Обдорский Строитель" з 30 липня 1998 року по 17 листопада 1999 року та з 28 листопада 2000 року по 22 травня 2002 року, окрім записів у трудовій книжці позивача, також належним чином підтверджений довідками, уточнюючими періоди роботи, необхідних для призначення пенсії.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що 13 березня 1992 року Україною, Азербайджаном, Російською Федерацією, Білоруссю, Таджикистаном, Вірменією, Туркменістаном, Казахстаном, Узбекистаном, Киргизстаном, Україною та Молдовою підписано Угоду про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка базується на територіальному принципі.

Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі Угода від 13 березня 1992 року) визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 5 Угоди від 13 березня 1992 року встановлено, що вона розповсюджує свою дію на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені чи будуть установлені законодавством держави-учасниць угод.

Згідно ст. 6 Угоди від 13 березня 1992 року призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди здійснюється за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільговій основі і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, отриманий на території будь-якої із цих країн, а також на територіях колишнього СССР за час до вступу в силу даної Угоди (пункти 1, 2 статті 6).

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії (пункт 3 статті 6 вказаної Угоди).

Отже, наведенні положення Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, гарантуючи захист прав громадян у сфері пенсійного забезпечення, стосуються призначення пенсії та передбачають, що пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються лише при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі №291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі №345/9/17.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 15 січня 2026 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.