Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №161/19277/25 — Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 161/19277/25

Провадження № 2/0158/58/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.,

за участю секретаря - Процик Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області, про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення,-

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Ківерцівського районного суду Волинської області з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області, про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько - ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності АПТ «Прилуцьке» розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі.

У вищезазначеному будинковолодінні разом із спадкодавцем ОСОБА_4 були зареєстровані: його дружина ОСОБА_3 , позивач - ОСОБА_1 та відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , які хоч і були зареєстровані разом з спадкодавцем, однак фактично проживали за іншою адресою.

Після смерті ОСОБА_4 в житловому будинку залишились проживати вона та дружина спадкодавця - ОСОБА_3 , які в силу п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої увійшли: земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0.2500 га з кадастровим №0721885801:01:001:1029; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.1340 га з кадастровим №0721885801:01:001:1030; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2.31 га з кадастровим №0721885800:06:000:0312; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.07 га з кадастровим №0721885800:06:000:0596.

Позивач ОСОБА_1 звернулась до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті своєї матері ОСОБА_3 у передбачений ст. 1270 ЦК України строк.

Відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вчиняли жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті матері, а тому вважаються такими, що не прийняли спадщину.

При зверненні в нотаріальну контору для оформлення спадщини їй було відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на ім`я спадкодавців на вищевказане нерухоме майно.

Водночас вказує, що її мати - ОСОБА_3 не оформила своїх спадкових прав після смерті свого чоловіка - ОСОБА_4 , оскільки у свідоцтві про одруження батьків позивача була допущена описка, а саме невірно зазначено по батькові матері позивача - « ОСОБА_5 », тоді як вірним є « ОСОБА_6 ».

Враховуючи вищевикладене, з метою реалізації права на спадкування, просить встановити факт одруження її батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яке було зареєстроване Береською сільською радою Рожищенського району Волинської області, про що був зроблений актовий запис №12 та визнати за нею право власності на вищевказане нерухоме спадкове майно.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.10.2025 року відкрито загальне позовне провадження у даній цивільній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 26.11.2025р. закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Поліщук В.А. в судове засідання не з`явились, від останнього до суду подано заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у відсутності сторони позивача.

Відповідачі по справі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися, кожен зокрема, подали до суду заяви про визнання позовних вимог, щодо задоволення позову не заперечили, просять розгляд справи проводити у їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_8 , діяв Цивільний Кодекс України в редакції 1963 року, оскільки часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця. При вирішенні даного позову слід застосовувати норми даного Кодексу.

Статтею 549 ЦК України (в редакції 1963 року) визначено, що спадкоємець, який фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, визнається таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 527 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 524 ЦК України (в редакції 1963 року), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

В силу ч. 1 ст. 529 ЦК України (в редакції 1963 року), при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 09.08.2012 року /а.с. 11/.

З довідки Луцької міської ради №28-17/122 від 04.08.2025 року та витягу з погосподарської книги №6 за 2011-2012рр. по особовому рахунку № НОМЕР_2 вбачається, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до розпорядження Волинської обласної військової адміністрації №318 від 25.07.2024р. «Про перейменування об`єктів топоніміки в області» перейменовано на АДРЕСА_1 , значиться за ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

З довідки КП «Волиньпроект» Волинської обласної ради №3753/01-04 від 25.07.2025р. вбачається, що станом на 31.12.2012 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності №234 від 09.11.1989 року зареєстровано за ОСОБА_4 /а.с. 27/.

Крім того, факт належності спадкодавцю ОСОБА_4 спадкового майна - права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності АПТ «Прилуцьке» розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, стверджується копією сертифіката на земельну частку (пай) серії ВЛ №0213896 від 20.10.1997р. (а.с. 10).

Факт родинних відносин позивача по справі ОСОБА_1 , із спадкодавцем ОСОБА_4 стверджується копією її свідоцтва про народження та копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_3 від 30.05.1998 року.

З наданих суду доказів вбачається та судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 фактично спадщину прийняли - його дружина ОСОБА_3 та дочка - позивач по справі ОСОБА_1 .

При цьому, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що стверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 від 19.06.2012р. (а.с. 19).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина до складу якої увійшли: земельна ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0.2500 га з кадастровим №0721885801:01:001:1029; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.1340 га з кадастровим №0721885801:01:001:1030; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2.31 га з кадастровим №0721885800:06:000:0312; земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.07 га з кадастровим №0721885800:06:000:0596.

Факт належності вищевказаного нерухомого майна ОСОБА_3 підтверджується копіями Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЯД №310737 від 18.08.2008р., серії ЯД №310738 від 18.08.2008р., серії ЯА №648297 від 22.12.2005р. /а.с. 20-22/.

Відповідно до змісту ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно п. «г» ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України однією з підстав виникнення права власності на земельну ділянку, є прийняття спадщини.

Згідно статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку у порядку спадкування переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України); законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини (Постанова ВС від 25 січня 2023 року у справі№ 676/47/21).

З копії спадкової справи №416/2012 після смерті ОСОБА_3 вбачається, що 19.10.2012р. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до державної нотаріальної контори звернулась позивач по справі ОСОБА_1 . Відповідачі по справі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не вчиняли жодних дій, які б свідчили про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_3 , які хоч і були зареєстровані разом з спадкодавцем, однак фактично проживали за іншою адресою, що підтверджує факт їхнього неприйняття спадщини після смерті матері.

Верховний Суд у постанові від 19.05.2021 року (судова справа №937/10434/19) зробив висновок, що факт місця реєстрації позивача у квартирі, проте його фактичне не проживання у ній, у тому числі й на час відкриття спадщини після смерті своєї матері, не може свідчити відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини та її своєчасне прийняття.

Постановою №601/02-31 від 07.08.2025 року нотаріус Ківерцівської державної нотаріальної контори відмовив позивачу по справі ОСОБА_1 у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця /а.с. 26/.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, особи вправі набути право власності на підставах, що не заборонені законом і згідно зі ст. 392 ЦК України, можуть звертатись до суду з позовом про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

З врахуванням встановлених обставин справи та наданих суду доказів, враховуючи, що право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації і виникає з моменту державної реєстрації, відсутність належно оформлених правовстановлюючих документів на нерухоме майно у померлого спадкодавця унеможливлює спадкоємцеві - позивачу по справі отримати свідоцтва про право на спадщину, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання права власності за позивачем на спадкове майно.

Щодо встановлення факту укладення шлюбу (одруження) між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , суд зазначає наступне.

Позивач по справі ОСОБА_1 у позовній заяві зазначає, що у свідоцтві про одруження її батьків, допущено описку, а саме невірно зазначено по батькові її матері - « ОСОБА_5 », тоді як вірним є « ОСОБА_6 », а тому, з метою реалізації права на спадкування, просить встановити факт одруження її батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яке було зареєстроване Береською сільською радою Рожищенського району Волинської області, про що був зроблений актовий запис №12 /а.с. 12/.

У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів. Під час встановлення фактичних обставин справи, суд виходить з фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Про наявність родинного зв`язку із спадкодавцем позивач зазначає у підставах заявленого позову та саме такими обставинами підтверджує своє право на спадщину. Отже, встановлення факту родинних відносин ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (батьків позивачки по справі) є передусім питаннями доведення обставин, що входять до предмета доказування в справі, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення, а зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке встановлення не є необхідним.

Аналогічний правовий висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 206/851/23.

Відтак, заявлені позивачем вимоги про визнання права власності на нерухоме спадкове майно залежать від встановлення заявленого позивачем факту, проте не потребують від позивача заявлення такої вимоги окремо, а тому позовна вимога в частині встановлення факту одруження батьків позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , яке було зареєстроване Береською сільською радою Рожищенського району Волинської області, про що був зроблений актовий запис №12 до задоволення не підлягає, оскільки такий факт знайшов своє підтвердження в ході розгляду даної цивільної справи з врахуванням наданих позивачем доказів.

Керуючись ст. ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 182, 328, 392, 1217, 1225, 1261, 1268 ЦК України, ст. ст. 524, 527, 529, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), суд-

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа - Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області, про визнання права власності на спадкове майно та встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності АПТ «Прилуцьке» розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини права на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності АПТ «Прилуцьке» розміром 2,82 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянка для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0.2500 га з кадастровим №0721885801:01:001:1029, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.1340 га з кадастровим №0721885801:01:001:1030, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 2.31 га з кадастровим №0721885800:06:000:0312, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянка для ведення особистого селянського господарства площею 0.07 га з кадастровим №0721885800:06:000:0596, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , жителька: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ;

Представник позивача - адвокат Поліщук Віталій Анатолійович, юридична адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач:

- ОСОБА_2 , житель АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 ;

- ОСОБА_3 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_7 ;

- ОСОБА_2 , житель: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_8 ;

Третя особа - Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області, юридична адреса: м. Луцьк, проспект Соборності, 18 Волинської області, код ЄДРПОУ: 25091825.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька