Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №644/3962/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/3962/25 Головуючий І інстанції -

Провадження № 33/818/184/26 Попова В.О.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач – Кружиліна О.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року Харківський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ - Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Олійникова А.О.,

захисника - Шевчука Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Юрія Андрійовича на постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 КУпАП,

в с т а н о в и в :

Постановою судді Індустріального районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Від стягнення судового збору звільнений на підставі пункту 12 частини 2 статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Не погоджуючись з вказаною постановою, захисник ОСОБА_1 – адвокат Шевчук Ю.А. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді скасувати, провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтуванні апеляційної скарги захисник зазначає, що висновки судді не відповідають обставинам справи, при її винесенні порушено норми матеріального і процесуального права.

Звертає увагу на відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 .

Вказує на безпідставність зупинки транспортного засобу, і як наслідок, грубе порушення з боку поліцейських положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», відсутність інформації в матеріалах справи про наявність блокпосту, а також вважає, що поліцейські вийшли за межі своїх повноважень, оскільки останні мали лише перевірити особу водія, а не відшукувати порушення правил дорожнього руху.

Також зазначає про відсутність у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, а відтак, відсутності в поліцейських підстав для проведення його огляду на стан сп`яніння.

Стверджує, що суддею при винесенні постанови не взято до уваги низку обставин, а саме:

– висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2025, яка видана КНП ХОР «ОКНЛ», який свідчить про відсутність в ОСОБА_1 наркотичного сп`яніння станом на 24.04.2025;

– ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, водночас через погрози щодо вилучення транспортного засобу відмовився, а поліцейськими не були роз`яснені наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження такого огляду та можливі санкції, які можуть бути застосовані судом;

– поліцейськими було порушено пункт 9 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, а саме: ОСОБА_1 не оголошувався протокол про адміністративне правопорушення, та не досліджувалися докази тощо.

Одночасно з апеляційною скаргою захисником ОСОБА_1 – адвокатом Шевчуком Ю.А. подано клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження постанови.

Поважність пропуску строку на апеляційне оскарження мотивована тим, що захисник подав апеляційну скаргу у встановлений законом строк, але через описку в ній змушений був повторно направити апеляційну скаргу до суду.

Враховуючи, що доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження про поважність причин пропуску строку не спростовуються матеріалами справи, клопотання захисника підлягає задоволенню.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце судового розгляду, в призначене судове засідання 13 січня 2026 року особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не з`явився, клопотання про відкладення апеляційного перегляду справи не подавав, про причини неявки апеляційний суд не повідомив.

Заслухавши думку захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Ю.А., виходячи з положень статей 268, 269, 270, 271, 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов висновку про розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та потерпілої.

Дослідивши матеріали справи відповідно до вимог частини 7 статті 294 КУпАП, заслухавши думку захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Ю.А., який апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити, перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя виходив з того, що в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке виразилось у відмові особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, чим порушено вимоги пункту 2.5 ПДР України.

З таким висновком судді апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним в матеріалах справи доказам.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 24 квітня 2025 року о 09:00 в м. Харкові по проспекту Героїв Харкова, 320, ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений на стаціонарному блокпосту. Під час спілкування з поліцейськими в ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, млява мова, не стійка хода, внаслідок чого останньому було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, проте водій відмовився.

Внаслідок зазначених подій, поліцейським складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310258 від 24.04.2025 за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Відмова водія ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння зафіксована на нагрудну камеру поліцейських, відповідно до вимог статті 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі».

Відеозапис долучено до протоколу про адміністративне правопорушення.

Приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд визнає зібрані докази у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Апеляційний суд дійшов висновку, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до статей 251, 252 КУпАП на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, повно і всебічно встановлено фактичні обставини адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постанова судді відповідає вимогам статей 245, 280, 283 КУпАП.

Доводи апелянта про відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом, спростовуються матеріалами справи.

З відеозапису з бодікамери поліцейського, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення видно, як автомобіль «Део Ланос» червоного кольору д.н.з. НОМЕР_1 стоїть посеред проїжджої частини біля блокпосту з відчиненими дверима, біля якого знаходяться військовослужбовці Військової служби правопорядку та ОСОБА_1 . Інших осіб, які могли б бути водіями цього транспортного засобу, немає.

Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 перебував у площині адміністративного процесу саме як водій транспортного засобу, надавши поліцейськими посвідчення водія, та поводившись як власник автомобіля, а саме дістав посвідчення водія з водійського місця та показував речі, які були у транспортному засобів.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що під час судового розгляду ОСОБА_1 та його захисник – адвокат Желдаков Я.І. не заперечували факту керування транспортним засобом, хоча вважали що в матеріалах провадження відсутні докази цього факту.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності в поліцейських правових підстав для зупинки транспортного засобу та виявлення порушень ПДР, не відповідають фактичним обставинам.

Відповідно до відеозапису, який долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, вбачається, що транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений на стаціонарному блокпосту.

У зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 22.02.2024 (затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022) в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому неодноразово продовжений, востаннє – Указом Президента України № 793/2025 від 20.10.2025 (затверджений Законом України № 4643-ІХ від 21.10.2025) з 05 години 30 хвилин 5 листопада 2025 року строком на 90 діб.

Відповідно до абзацу 10 пункту 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 р. № 1456, уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Твердження захисника про відсутність в матеріалах справи відомостей про наявність блокпосту спростовується наявним відеозаписом, на якому зображено відповідні фортифікаційні споруди, місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, наявність особового складу з поліцейських та військовослужбовців, які несуть службу на вказаному об`єкті.

Апеляційний суд також зауважує, що відповідно до пункту 3 Переліку інформації, розголошення якої може призвести до обізнаності противника про дії Збройних Сил України, інших складових сил оборони, негативно вплинути на хід виконання завдань за призначенням під час дії правового режиму воєнного стану, який є Додатком 2 до наказу Головнокомандувача Збройних Сил України №73 від 03 березня 2022 року, місця (райони) зосередження, розгортання та відновлення боєздатності військових частин (підрозділів) ЗС України, з прив`язкою до населених пунктів (географічних об`єктів) є інформацією, яка не підлягає розголошенню.

Частиною 1 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

Отже, твердження захисника про відсутність у поліцейських повноважень відшукувати порушення ПДР під час проведення перевірки на блокпосту в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, суперечать чинному законодавству.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині відсутності в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які б могли стати підставами для проведення медичного огляду, апеляційний суд зазначає, що виявлення та оцінка ознак сп`яніння, які має водій, є суб`єктивним сприйняттям поліцейського, а його дії щодо дотримання вимог Інструкції № 1452/735 можуть бути оскарженні в межах процедури оскарження заходів забезпечення провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Згідно пункту 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів.

Одним із таких розпоряджень поліцейського, є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння (п. 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 11-21сап21 (реєстраційний номер рішення 101473367)).

Тобто, вимога поліцейського адресована водію про проходження відповідного огляду на стан сп`яніння, є законною та очевидною вимогою, та подвійному тлумаченню не підлягає.

Апеляційний суд також звертає увагу, що диспозиція частини 1 статті 130 КУпАП є абсолютно – визначеною та за своєю структурою є складною нормою права, тобто містить два або більше обов`язкових правил поведінки та закріплює однозначне правило поведінки, а саме керування транспортними засобами особами:

– в стані алкогольного сп`яніння;

– в стані наркотичного чи іншого сп`яніння;

– під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;

– передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;

– відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310258 від 24.04.2025 поліцейським складено за невиконання водієм ОСОБА_1 вимог пункту 2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Таким чином, апеляційний суд не приймає до уваги як доказ висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.04.2025, яка видана КНП ХОР «ОКНЛ», який свідчить про відсутність у ОСОБА_1 наркотичного сп`яніння станом на 24.04.2025, оскільки питання керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння не є предметом судового розгляду.

Доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 погоджувався пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, проте змінив свою думку через дії поліцейських, апеляційний суд зазначає наступне.

Відеозаписом з нагрудної камери поліцейського дійсно зафіксовано факт згоди ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, проте, в подальшому останній від цього відмовився. Тривалість процедури, вилучення та транспортування транспортного засобу на штраф майданчик та бажання скоріше дістатися додому, з огляду на короткочасність відпустки, не є об`єктивними причинами, які можуть завадити проходженню водієм огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Щодо нероз`яснення ОСОБА_1 поліцейським наслідків складення протоколу про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду та можливі санкції, які можуть бути застосовані судом, апеляційний суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 26.09.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху, в тому числі водії, зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Так, пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до довідки інспектора УПП в Харківській області ДПП, ОСОБА_1 отримував посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 29.05.2008, а тому повинен був знати та дотримуватися ПДР України, в тому числі про відповідальність щодо невиконання водієм вимог пункту 2.5 ПДР України.

Відповідно до статті 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги в частині грубих порушень поліцейських при оформленні адміністративних матеріалів апеляційний суд вважає безпідставними, та зазначає наступне.

Розділ ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 за № 1395, на який посилається в апеляційній скарзі захисник, регламентує розгляд справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення не є розглядом справи відповідно до статей 221, 254, 255, 256, 279 КУпАП.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що ОСОБА_1 ознайомився зі змістом протоколу та отримав його копію, про що свідчить його підпис у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 310258 від 24.04.2025

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

З урахуванням встановлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних і допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених суддею обставин справи.

У зв`язку із наведеним, під час апеляційного перегляду справи за доводами апеляційної скарги захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Ю.А., апеляційним судом не встановлено підстав для скасування постанови судді Індустріального районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року та закриття провадження у справі, з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 284 КУпАП.

Керуючись статтями 1, 7, 15, 23, 130, 245, 251, 252, 256, 266-267, 276, 278,

п о с т а н о в и в :

Клопотання захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Юрія Андрійовича про поновлення строків на апеляційне оскарження постанови судді Індустріального районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року – задовольнити, та поновити такий строк.

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 – адвоката Шевчука Юрія Андрійовича – залишити без задоволення.

Постанову судді Індустріального районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Харківського

апеляційного суду О.А. Кружиліна