Рішення від 22 грудня 2025 р. у справі №486/2079/25 — Південноукраїнський міський суд Миколаївської області

Справа № 486/2079/25

Провадження № 2-о/486/91/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2025 року м. Південноукраїнськ

Південноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Волощук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Грабовської А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю, заінтересована особа: Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області.

В обґрунтування заяви зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, заповіту він не залишив. Спадкоємцем за законом четвертої черги є ОСОБА_1 , яка проживала однією сім`єю зі спадкодавцем та вела з ним спільне господарство більш, ніж п`ять років до часу смерті останнього. 25.04.2025 року з метою реалізації своїх спадкових прав заявниця звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвої В.В., якою заведено спадкову справу №22/2025. Діти спадкодавця, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у встановлений законом шестимісячний строк з часу смерті спадкодавця до нотаріуса не зверталися. Інших спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 немає. До складу спадщини входить квартира під АДРЕСА_1 , яка була придбана спадкодавцем та заявницею під час спільного проживання та оформлена на ім`я спадкодавця на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Пестрецовим В.В. 18.07.2023 року за №476. З метою оформлення спадкових прав на вищевказане майно, заявниця звернулась до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом. 06.10.2025 року приватним нотаріусом Дмітрієвою В.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №154/02-31, з якої вбачається неможливість встановити той факт, що заявниця є спадкоємцем четвертої черги та наявність родинних відносин між спадкодавцем та заявницею, тому видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 неможливо. У зв`язку з викладеним, заявниця вимушена звернутися до суду задля встановлення факту, що має юридичне значення з метою оформлення спадкових прав на майно, яке належало померлому ОСОБА_3 . Зазначила, що вона та ОСОБА_3 проживали як чоловік і дружина однією сім`єю без реєстрації шлюбу близько двадцяти років, починаючи з 2005 року та вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки як чоловіка та дружини, разом придбавали рухоме та нерухоме майно. Сімейні відносини спадкодавця та заявниці базувалися на почуттях любові, взаємної підтримки та взаєморозуміння. Спочатку сім`я проживала у АДРЕСА_2 , з ними проживав син заявниці, ОСОБА_7 , 1991 року народження. Місце проживання заявниці разом із спадкодавцем зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї та реєстрацію, виданою 18.04.2025 року та 25.04.2025 року Центром надання адміністративних послуг міста Південноукраїнськ Миколаївської області (копії довідок додаю). Вказаними довідками підтверджено, що ОСОБА_3 є співмешканцем основного квартиронаймача ОСОБА_1 та зареєстрований в квартирі з 18.06.2007 року, знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю. У 2018 році сім`я заявниці та спадкодавця придбали житло в с-щі Великодолинському Одеського району Одеської області та переїхали туди, оскільки ОСОБА_8 працював у сфері будівництва та зміна місця проживання була пов`язана з територіальною наближеністю до місця роботи. Син заявниці, ОСОБА_7 одружився та залишився проживати у м. Південноукраїнськ. Фактично ОСОБА_3 та ОСОБА_1 без реєстрації місця проживання з травня 2018 по день смерті спадкодавця - ІНФОРМАЦІЯ_1 проживали за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою від 20.10.2025 року за №10-1/2025, виданою ОСББ «Маріїнський 5» (копію додаю). Наразі заявниця продовжує проживати в цій квартирі. Між заявницею та спадкодавцем складалися стосунки, притаманні подружжю: вони разом планували сімейний бюджет, здійснювали побутові витрати, дбали один про одного, підтримували гармонійні взаємини, засновані на взаємній повазі, довірі та особистій прихильності. Вони, як подружня пара, організовували спільне життя, проводили час разом, подорожували, відвідували родичів та друзів, брали участь у сімейних заходах, що підтверджується спільними фотографіями, квитками та іншими доказами. Під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 взаємно піклувалися один про одного, надавали допомогу у побутових і життєвих питаннях, що свідчить про наявність між ними міцних особистих і сімейних зв`язків, характерних для подружжя.

Ухвалою Південноукраїнського міського суду Миколаївської області від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку окремого провадження та задоволено клопотання про витребування доказів, витребувано у приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвої Валентини Володимирівни копію матеріалів спадкової справи №22/2025 щодо майна ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

15.12.2025 приватний нотаріус Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієва Валентина Володимирівна надала суду копію спадкової справи №22/2025, яка зареєстрована у Спадковому реєстрі за №73989281, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні представник заявника - адвокат Атаманчук Н.С. підтримала заявлені вимоги у повному обсязі та просила їх задовільними. Зазначила, що оскільки заявниця і спадкодавець проживали разом довгий час, вели спільне господарство, всі докази їх спільного проживання наявні і додані до заяви, є підстави встановити факт спільного проживання.

Представник заінтересованої особи - Великодолинської селищної ради Одеського району Одеської області в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 15.02.2025 Чорноморським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) /а.с.67/.

Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №73989281 від 25.04.2025 приватним нотаріусом Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвою В.В. заведено спадкову справу №22/2025 /а.с.55/.

До складу спадщини входить квартира під АДРЕСА_1 , яка згідно витягу з Державного реєстру речових прав №339572078 та Договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 належала ОСОБА_3 /а.с.68, 70-71/.

25.04.2025 з метою реалізації своїх спадкових прав заявниця звернулась із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвої В.В. /а.с.101/.

06.10.2025 заявниця звернулась із заявою до приватного нотаріуса Вознесенського районного нотаріального округу Миколаївської області Дмитрієвої В.В., в якій повідомила, що прийняла спадщину та просить видати на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру /а.с.117/.

06.10.2025 року приватним нотаріусом Дмітрієвою В.В. видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії №154/02-31, з якої вбачається неможливість встановити той факт, що заявниця є спадкоємцем четвертої черги та наявність родинних відносин між спадкодавцем та заявницею, тому відмовлено видати свідоцтво про право на спадщину за законом на ім`я ОСОБА_1 неможливо /а.с.54/.

Відповідно до довідки Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Маріїнський 5» №10-1/2025 від 20.10.2025, виданої ОСОБА_1 про те, що вона починаючи з травня 2018 року по теперішній час проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 . Разом з ОСОБА_1 проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вів спільне господарство її співмешканець - ОСОБА_3 з травня 2018 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.69/.

Згідно довідки про склад сім`ї та реєстрацію від 18.04.2025 ОСОБА_1 зареєстрована з 07.12.2001 за адресою: АДРЕСА_2 , та з нею за даною адресою з 18.06.2007 до 14.02.2025 був зареєстрований ОСОБА_3 (співмешканець) /а.с.30/.

Згідно договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 18.02.2025, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 здійснювала поховання ОСОБА_3 за свій рахунок /а.с.65-67/.

Також на підтвердження факту проживання заявниці, ОСОБА_1 , та спадкодавця, ОСОБА_3 заявницею додано спільні фото останніх за період, починаючи з 2007 року до 2025 року /а.с.8-26/; копії декларацій про вибір лікаря ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_3 /а.с.28, 29, 72-74/; туристично-страхові документи, а саме ваучер та квитки для сумісної подорожі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Єгипету , тривалістю з 27.12.2024 року по 04.01.2025 рік /31-33/; копії закордонних паспортів заявниці і спадкодавця з відмітками про перетин кордону /а.с.34-45/; квитанції про сплату послуг з утримання будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , відповідно до яких оплата здійснювалася з розрахункового рахунку ОСОБА_1 /а.с. 46-53/; квитанції купівлі побутової техніки /а.с.56-64/.

Також заявницею додано копію постанови Іллічівського міського суду Одеської області від 21.10.2024, відповідно до якої ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В постанові зазначено, що останній керував автомобілем марки Suzuki SX4, державний номерний знак НОМЕР_2 /а.с.75/, який згідно копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 належить ОСОБА_1 /а.с.76-77/.

Згідно зі ст.293 ЦПК України факти, що мають юридичне значення встановлюються судом.

Відповідно до ст.315 ЦПК України суд встановлює факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не встановлено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до положень ст.ст.1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 3 п. 3 роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч.2 ст.1221 ЦК України. Якщо спадкодавець мав кілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Відповідно до ч.2 та ч.3 ст.3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5-рп/99 в справі № 1-8/99 про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї», окрім членів сімей взагалі (чоловік або дружина, прямі родичі по низхідній і висхідній лініях - діти і батьки), до членів сімей також відносяться особи, які перебувають на утриманні або проживають із суб`єктами права (інші особи, що постійно мешкають з ними та ведуть спільне господарство, зокрема, не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки тощо). Обов`язковою умовою визнання їх членами сім`ї, крім факту спільного проживання, є ведення із суб`єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Відповідно до п. 21 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», зазначено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини, і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також: інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31березня 1995 року №5 в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 3.06.99 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках.

Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Таким чином, суд, проаналізувавши встановлені обставини у справі, оцінивши надані докази у їх сукупності, дійшов до висновку, що стороною заявника підтверджено в судовому засіданні тривале спільне проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тривалого ведення ними спільного господарства, наявність у даних осіб спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, які проживали однією сім`єю не менше п`яти років поспіль на час смерті останнього, а тому заява підлягає задоволенню.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви, оскільки встановлення цих фактів породжує для заявника юридичні наслідки, від яких залежать його майнові права на спадщину, при цьому, спір про встановлення даних фактів відсутній.

Керуючись ст. ст. 10, 19, 81, 293, 294, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Великодолинська селищна рада Одеського району Одеської області, про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю задовольнити.

Встановити юридичний факт, а саме, те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживала однією сім`єю зі спадкодавцем, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 2005 року і до дня смерті ОСОБА_3 , тобто до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.01.2026 у зв`язку з перебуванням судді у відпустці з 25.12.2025 по 09.01.2026 та на лікарняному з 12.01.2026 по 15.01.2026.

Суддя О.О. Волощук