Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №398/2114/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/2114/25

провадження № 22-ц/4809/308/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Ісмайлової Анни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року у складі судді Стручкової Л. І. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила збільшити розмір аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 3 000 грн до 7 000 грн, щомісячно, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з моменту набрання рішенням законної сили до досягнення сином повноліття.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.01.2019 у справі № 398/4342/18 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн щомісячно.

ОСОБА_2 офіційно працює, у тому числі як ФОП, має регулярний дохід та сплачує аліменти на утримання дитини, які кожен місяць становлять різні суми.

Позивач вважала, що вказані обставини є підставами для збільшення суми аліментів, що сплачуються згідно рішення суду, а тому звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 рокув задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини відмовлено.

Судовий збір в розмірі 1 211,20 грн, від сплати якого позивач звільнена при зверненні з позовом до суду, віднесено на рахунок держави.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено, що матеріальне становище відповідача значно поліпшилося після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Ісмайлова А. В., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі..

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було встановлено, що у відповідача відбулась зміна сімейного стану та на його утриманні перебуває що двоє дітей, проте, однією з умов усиновлення є достатнє матеріальне положення особи, яка виявила бажання усиновити дітей.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач допомагає дитині інколи окрім аліментів, але робить це на власний розсуд та й не без натиску позивача.

Усиновлення інших дітей не звільняє відповідача від обов`язку утримувати рідну дитину, яка проживає з позивачем, а тому більшість витрат на утримання дитини несе саме ОСОБА_1 .

Позивач хоче зафіксувати суму аліментів, щоб уникнути подальших конфліктів і забезпечити перерахування реальних коштів на дитину, тому що за додаткову допомогу дитині відповідач вимагав у позивача написання йому розписок.

ОСОБА_1 офіційно працевлаштована, має стабільний дохід та соціальні гарантії, що свідчить про її фінансову спроможність самостійно забезпечувати належний рівень утримання дитини, проте, утримувати дитину мають двоє батьків.

Попередньо сторони самостійно погодили розмір аліментів у твердій сумі 3 000 грн, проте, рівень життя та ціни зростають, дитина відвідує заняття футболом, різні розвиваючі курси, а також потребує харчування, одягу, шкільних приналежностей та ліків, коли хворіє.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Гулого А. В., який представляє інтереси ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 176 ЦПК України, у позовах про зменшення або збільшення платежів або видач ціна позову визначається сумою, на яку зменшуються або збільшуються платежі чи видачі, але не більше ніж за один рік.

Відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 48 000 грн (7 000-3 000)*12), суд вирішив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що з 21.10.2015 по 16.10.2018 сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.09.2018 у справі № 398/1510/18.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 , що підтверджується світлокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.01.2019 № 398/4342/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 22.11.2018 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вказане судове рішення, набрало законної сили 22.02.2019 та було пред`явлено до примусового виконання.

Відповідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, який видано Олександрійським ВДВС 10.03.2025, заборгованість по сплаті аліментів відсутня, що також підтверджується заявами позивача про тримання аліментів від відповідача.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції про права дитини встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріального утримувати дитину до повноліття.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками той з них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь в її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на тримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21) викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану».

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син - ОСОБА_3 (а. с. 7).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.09.2018 у справі № 398/1510/18 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Олександрії реєстраційної служби Олександрійського міськрайонного управління юстиції у Кіровоградській області, про що складено відповідний актовий запис № 480 (а. с. 93-94).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22.01.2019 у справі № 398/4342/18 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 3 000 грн щомісячно, починаючи з 22.11.2018 до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 95-96).

Відповідно розрахунку заборгованості по сплаті аліментів, який видано Олександрійським ВДВС 10.03.2025, заборгованість по сплаті аліментів відсутня (а. с. 8-9).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстра2цію права власності відповідачем 21 липня 2023 року було придбано земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 57-58), та 14.03.2025 було придбано житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 59).

Відповідно до інформації з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми доходу нарахованого (перерахованого) податку та військового збору ОСОБА_2 за період з січня 2024 року по квітень 2025 року отримував дохід як виплату самозайнятій особі (ФОП) (а. с. 77-84).

21.05.2022 відповідач ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а. с. 30 на звороті).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.04.2024 № 398/1508/24 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оголошено усиновителем малолітніх дітей ОСОБА_5 , 2011 року народження, та ОСОБА_6 , 2013 року народження (а. с. 28-29).

Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів, позивач обґрунтовувала свої вимоги тим, що відповідач упродовж певного часу добровільно сплачував аліменти у більшому розмірі, ніж визначено судовим рішенням, а також тим, що відповідач є фізичною особою - підприємцем, у зв`язку з чим, на думку позивача, має можливість сплачувати аліменти у більшому розмірі.

Однак відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України, зміна розміру аліментів можлива лише за наявності доказів зміни матеріального або сімейного стану сторін, погіршення чи поліпшення стану їх здоров`я або інших обставин, передбачених законом.

Сам по собі факт добровільної сплати відповідачем аліментів у більшому розмірі, ніж передбачено судовим рішенням, не є доказом сталого та постійного збільшення його доходів, а також не створює правового обов`язку щодо сплати аліментів у такому ж розмірі на майбутнє.

Крім того, статус відповідача як фізичної особи - підприємця сам по собі не свідчить про зміну матеріального стану, що є підставою для збільшення розміру аліментів. Позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання відповідачем доходів у розмірі, який би об`єктивно свідчив про істотне поліпшення його матеріального становища після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів.

Суд також враховує, що добровільна матеріальна допомога понад встановлений судом розмір є правом відповідача, а не його обов`язком, та не може розцінюватися як підстава для примусового перегляду раніше визначеного розміру аліментів.

Щодо наданих позивачем доказів про набуття відповідачем у власність житлового будинку та земельної ділянки, суд зазначає, що сам факт придбання майна не є беззаперечним доказом поліпшення матеріального стану платника аліментів, оскільки не свідчить про джерело походження коштів, їх регулярність чи стабільність, а також не підтверджує наявність у відповідача щомісячного доходу, достатнього для сплати аліментів у більшому розмірі.

Крім того, ОСОБА_1 не доведено, що придбання зазначеного майна призвело до істотної та сталої зміни матеріального стану ОСОБА_2 , яка відповідно до вимог статті 192 СК України є підставою для збільшення розміру аліментів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем не доведено наявність передбачених статтею 192 СК України підстав для збільшення розміру аліментів, як наслідок, обґрунтовано відмовив в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що однією з умов усиновлення є достатнє матеріальне забезпечення особи, а отже усиновлення свідчить про високий матеріальний стан відповідача, є помилковими.

Факт усиновлення дітей сам по собі не є безумовним доказом істотного та сталого поліпшення матеріального стану відповідача у розумінні статті 192 СК України. Наявність у відповідача на утриманні двох усиновлених дітей, навпаки, свідчить про збільшення його сімейних та фінансових зобов`язань, що було правильно враховано судом першої інстанції.

Посилання ОСОБА_1 на те, що усиновлення інших дітей не звільняє відповідача від обов`язку утримувати рідну дитину, є правильним за змістом, однак не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки відповідач свій обов`язок виконує - аліменти сплачуються у розмірі, визначеному рішенням суду, та відсутні докази ухилення від утримання дитини.

Сам по собі факт того, що ОСОБА_1 несе більшу частину витрат на утримання дитини, не є підставою для збільшення розміру аліментів, оскільки обов`язок батьків щодо утримання дитини є спільним і не обов`язково рівним у грошовому вираженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач надавав додаткову допомогу дитині нерегулярно та на власний розсуд, а також вимагав розписки, не мають правового значення для вирішення питання про зміну розміру аліментів.

Бажання позивача уникнути можливих конфліктів у майбутньому та зафіксувати більший розмір аліментів не є передбаченою законом підставою для зміни судового рішення. Суд переглядає розмір аліментів виключно за наявності доведених змін матеріального або сімейного стану, а не з міркувань доцільності чи прогнозування можливих спорів.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що позивач є офіційно працевлаштованою особою, має стабільний дохід та соціальні гарантії. Ці обставини не звільняють відповідача від обов`язку утримувати дитину, проте свідчать про можливість позивача брати участь в утриманні дитини відповідно до своїх доходів, що відповідає принципу рівності батьківських обов`язків.

Посилання апелянта на зростання цін, витрати на харчування, одяг, лікування, відвідування спортивних та розвиваючих занять мають загальний характер і не підтверджені належними доказами істотного збільшення потреб дитини саме після ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив в судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу адвоката Ісмайлової Анни Вікторівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25 вересня 2025 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова