Постанова від 15 січня 2026 р. у справі №391/324/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 січня 2026 року м. Кропивницький

справа № 391/324/25

провадження № 22-ц/4809/310/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О. Л., Єгорової С. М.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року у складі судді Капиш В. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (далі – ТОВ «Факторинг Партнерс») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за Договором № 4609549 від 22.11.2021 у розмірі 49 400 грн, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 22.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі – ТОВ Мілоан) та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4609549.

Відповідно до умов даного договору ТОВ «Мілоан» надало відповідачу грошові кошти, однак, остання у строки встановлені договором не виконала взяті на себе зобов`язання та не повернула кредитні кошти.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4609549.

Оскільки ТОВ «Факторинг Партнерс» наділено правом вимоги до ОСОБА_1 за договором № 4609549 і остання свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року позовну заяву задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованість в розмірі 49 400 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» судовий збір в сумі 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу в сумі 5 000 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що кредитний договір № 4609549 від 22.11.2021 укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а тому позовні вимоги ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 225 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Факторинг Партнерс» у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального права.

Суд першої інстанції визнав укладеним кредитний договір № 4609549, не врахувавши, що в матеріалах справи відсутні докази належного акцепту з боку відповідача, відсутні докази накладення цифрового підпису або одноразового ідентифікатора, що підтверджує волевиявлення.

В матеріалах справи відсутні докази, що саме ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, а не третя особа.

ТОВ «Факторинг Партнерс» подало позов до суду зі спливом строку позовної давності, а позивач не надав доказів поважних причин його пропуску, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач є дружиною військовослужбовця, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на відстрочку виконання зобов`язань, що не було враховано судом першої інстанції.

Суд першої інстанції визнав витрати в розмірі 5 000 грн співмірними, не врахувавши фінансовий стан відповідача, складність справи та обсяг роботи адвоката.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідача було належним чином повідомлено про зміну кредитора, зокрема відсутні докази надсилання повідомлення, його вручення або підтвердження ознайомлення.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази обсягу переданих прав, що унеможливлює перевірку правомірності вимог нового кредитора.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від ТОВ «Факторинг Партнерс» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити та залишити без змін рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 49 400 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2025 становило 90 840 грн, станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 4609549.

Згідно п. 1.1. Договору кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000 грн.

Згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Відповідно до п. 1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на картковий рахунок.

За змістом п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів.

Відповідно до п. 6.1. Договору визначено, що цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним Договором становить 49 400 грн.

Згідно з квитанцією ID платежу 1829870612 підтверджено переказ 22.11.2021 коштів в розмірі 10 000 грн на карту НОМЕР_1 , згідно договору 4609549.

Відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 22.11.2021 було зараховано 10 000 грн.

26.07.2024 було укладено договір № 26-07/2024 відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4609549.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного прав ата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).

Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Сторони по зобов`язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Особа, яка порушила зобов`язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.

При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов`язання в натурі.

Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов`язань, які не виконані належним чином.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з доданої до позовної заяви Анкети-заяви на кредит № 4609549, яка створена 22 листопада 2021 року на сайті miloan.ua, позичальнику ОСОБА_1 погоджено суму кредитування в розмірі 10 000 грн на строк 30 днів, комісію за надання кредиту в розмірі за ставкою 19 % від суми кредиту за договором та проценти за користування кредитом за ставкою 2,5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (а. с. 58).

Також позивачем надано копію Договору про споживчий кредит № 4609549 від 22.11.2021, в якому сторонами зазначено ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 (а. с. 38-42).

Згідно умов вказаного договору: сума кредиту 10 000 грн (п.1.2), кредит надається строком на 30 днів з 22.11.2021 (п.1.3); термін (дата) повернення 22.12.2021 (п.1.4); орієнтовна загальна вартість кредиту для позивальника становить 19 400 грн (п.1.5); комісія за надання кредиту 1 900 грн, яка нараховується за ставкою 19 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 7 500 грн, які нараховуються за ставкою 2,5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок позичальника.

Пунктом 2.2.1 вказаного Договору передбачено, що позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору.

Згідно п. 2.2.2 Договору нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п.2.2.3 Договору.

Умовами п. 2.2.3 кредитного договору встановлено порядок нарахування процентів за користування кредитом.

Згідно пунктом 6.1 договору його укладено в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Згідно з пунктом 6.3 Договору приймаючи пропозицію Товариства про укладення цього кредитного Договору, Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому.

Пунктом 6.4 Договору передбачено, що укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що цей договір складається с правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно Правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у п. 2.1 цього Договору, та діє до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань.

На підтвердження перерахування коштів позивачем надано копію квитанції ID платежу 1829870612 від 22.11.2021, згідно якого ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 на картковий рахунок № НОМЕР_1 грошові кошти в сумі 10 000 грн, призначення платежу: кошти згідно договору № 4609549 (а. с. 65).

Крім того, відповідно до виписки АТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2025 на картковий рахунок ОСОБА_1 22.11.2021 було зараховано 10 000 грн (деталі операції: Виплата займу Мілоан) (а. с. 152).

26 липня 2024 між ТОВ «Факторинг Партнерс» та ТОВ «Мілоан» було укладено Договір факторингу № 26-07/2024, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язався їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а. с. 24-29).

Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу № 26-07/2024 від 26 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Факторинг Партнерс» право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором № 4609549 від 22.11.2021 в розмірі 49 400 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 000 грн, заборгованість за відсотками 37 500 грн; заборгованість за комісією 1 900 грн (а. с. 36-37).

З аналізу наданих сторонами доказів слідує, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Мілоан» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 10 000 грн.

Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договором, матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «Факторинг Партнерс» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.

Таким чином, позивач ТОВ «Факторинг Партнерс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

Враховуючи, що матеріали справи не містять даних про пролонгацію кредитного договору у відповідності до його умов, позивач ТОВ «Факторинг Партнерс», як правонаступник ТОВ «Мілоан», відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.

З відомості про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4609549 вбачається, що загальний борг відповідача за договором становить 49 400 грн, з яких 10 000 грн - заборгованість по тілу кредиту, 37 500 грн - заборгованість по відсотках, 1 900 грн заборгованість за комісією (а. с. 22-23).

Разом з тим, з вказаних відомостей вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого п. 1.3. вказаного договору, який становить 30 днів, а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 19 400 грн, з яких 10 000 грн - сума основного боргу, 7 500 грн – проценти, 1 900 грн - комісія.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню 19 400 грн заборгованості за Договором про споживчий кредит № 4609549 від 22 листопада 2021 року.

Не заслуговують на увагу суду доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази належного акцепту з боку відповідача, відсутні докази накладення цифрового підпису або одноразового ідентифікатора, що підтверджує волевиявлення.

Зокрема, при перегляді справи, судом було встановлено, що долучений позивачем до позовної заяви файл у форматі PDF під назвою «Кредитний договір з додатками № 4609549 від 22.11.2021 містить підпис відповідача ОСОБА_1 (одноразовий ідентифікатор: L54568, час: 22.11.2021 11:10), який стає доступним після завантаження файлу та відкриття його за допомогою програмного забезпечення для перегляду PDF-документів, зокрема, Adobe Reader, а не при перегляді через особистий кабінет у підсистемі «Електронний суд».

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що Договір про споживчий кредит № 4609549 від 22.11.2021 не було підписано ОСОБА_1 у відповідності до положень ЗУ «Про електронну комерцію».

Крім того, додатково копією довідки про ідентифікацію підтверджується, що відповідачем прийнято умови договору шляхом використання одноразового ідентифікатора L54568 за номером телефону позичальника НОМЕР_2 (а. с. 64).

Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів того, що саме ОСОБА_2 отримала кредитні кошти, а не третя особа, спростовуються наявними в матеріалах справи копією квитанції ID платежу 1829870612 від 22.11.2021 та випискою АТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2025, які підтверджують, що на картковий рахунок ОСОБА_1 22.11.2021 було зараховано 10 000 грн.

Суд також відхиляє доводи апеляційної скарги щодо пропуску позивачем строку позовної давності, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм права, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого було неодноразово продовжено. При цьому дію карантину було скасовано 01 липня 2023 року.

Відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 (набрав чинності 04.09.2025) пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжувався, а з 24.02.2022 року по 03.09.2025 перебіг строків позовної давності було зупинено, а тому враховуючи, що кредитний договір було укладено 22.11.2021, а з позовом ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось 29 квітня 2025 року, останнім строк позовної давності не пропущено.

Cуд також не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відповідач є дружиною військовослужбовця, а тому відповідно до п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» має право на відстрочку виконання зобов`язань, з огляду на та те, на підтвердження вказаних доводів останньою було надано копію свідоцтва про шлюб та копію посвідчення серії НОМЕР_3 , яке видане чоловіку ОСОБА_1 – ОСОБА_3 31 грудня 2022 року.

В той же час, заборгованість за кредитним договором, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторингс Партнерс», нарахована за період з 22.11.2021 по 22.12.2021, а доказів того, що відповідач мала пільги, передбачені п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у вказаний період, матеріали справи не містять.

Суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідача було належним чином повідомлено про зміну кредитора, оскільки відповідно до частини другої статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Тобто, за змістом цього положення несприятливі умови для нового кредитора пов`язуються із виконанням боржником обов`язку первісному кредитору, а не у звільненні від такого обов`язку в цілому.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 лютого 2022 року у справі № 761/1543/20 (провадження № 61-10389св21).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що/ вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «Факторинг Партнерс» надав неправильну оцінку наявним в матеріалах справи доказам, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню на користь позивача з позичальника.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року зміні та стягненні з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» заборгованості за кредитним договором № 4609549 від 22 листопада 2021 року в розмірі 19 400 грн, з яких 10 000 грн - сума основного боргу, 7 500 грн – проценти, 1 900 грн - комісія.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні, пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 39,27 % від ціни позову (19 400*100/49 400) з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» підлягає стягненню 951 грн 28 коп (2422,4*39,27 %) судового збору сплаченого позивачем за подання позовної заяви.

В порядку розподілу судових витрат із ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги, що становить 60,73 % (100 %-39,27%) підлягає стягненню 2 206 грн 69 коп (3633,6*60,73 %) судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.

Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ «Факторинг Партнерс» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 255 грн 41 коп (2 206,69-951,28) судового збору.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчить про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Під час розгляду справи судом першої інстанції позивач просив стягнути на свою користь 16 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження розміру витрат ТОВ «Юніт Капітал» було надано копію договору № 02-07/2024 від 02.07.2024 про надання правової допомоги, прайс листа АО «Лігал Ассістанс» в якому визначений детальний опис робіт (наданих послуг) (а. с. 51-52); копію Витягу з Акту № 7 про надання юридичної допомоги від 31.03.2025, відповідно якого позивачем отримані послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 16 000 грн (а. с. 56).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19).

Клопотань щодо зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції матеріали справи не містять.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції правильно вважав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн, відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 4 пункту 4 статті 137 ЦПК України та є співмірним з огляду на те, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, розгляд справи відбувся у спрощеному провадженні.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції визнав витрати в розмірі 5 000 грн співмірними, не врахувавши фінансовий стан відповідача, складність справи та обсяг роботи адвоката, є безпідставними, оскільки відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції не заявляла клопотань про зменшення розміру вказаних сум у зв`язку з її матеріальним станом та не надала відповідних доказів, при цьому судом першої інстанції було враховано складність предмета спору та обсяг складених адвокатом процесуальних документів.

Таким чином, враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні, в порядку розподілу судових витрат під час розгляду справи судом першої інстанції пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 39,27 % від ціни позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 963 грн 50 коп (16 000*37,27 %) витрат на професійну правничу допомогу, понесених ТОВ «Факторинг Партнерс» під час розгляду справи судом першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 22 вересня 2025 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4609549 від 22 листопада 2021 року в розмірі в розмірі 19 400 (дев`ятнадцять тисяч чотириста) грн, з яких 10 000 грн - сума основного боргу, 7 500 грн – проценти, 1 900 грн - комісія.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 1 255 (одна тисяча двісті п`ятдесят п`ять) грн 41 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» (код ЄДРПОУ 42640371) 1 963 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят три) грн 50 коп витрат на професійну правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Дуковський

С. М. Єгорова