Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №643/16592/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/16592/25

Провадження № 2/643/1417/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова у складі головуючого судді Крівцова Д.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину

ВСТАНОВИВ

Зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (позивач) просить стягнути з ОСОБА_2 (відповідач) на свою користь аліменти на його утримання як повнолітнього сина, який продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки від заробітку (доходу) відповідача щомісяця, починаючи стягнення з моменту подання позову і до закінчення ним навчання.

Обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги

Відповідач є батьком позивача. Позивач є студентом Харківського державного професійно–педагогічного фахового коледжу імені В.І. Вернадського, денної форми навчання, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Строк навчання по 30.06.2027. Мати позивача, з якою він проживає ,не має можливості забезпечувати його в повній мірі. 25.10.2023 судом вже ухвалювалось рішення про стягнення з відповідача аліментів на період навчання позивача, проте строк, на який стягувались аліменти згідно з вказаним рішенням, закінчився.

Основні процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Салтівського районного суду міста Харкова від 29.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Стислий виклад позиції учасників справи в ході судового провадження

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін. Відповідач відзив не подав.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Основні фактичні обставини та докази, на підставі яких вони встановлені

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , відповідач є батьком позивача, ОСОБА_3 є його матір`ю.

Як вбачається з довідки № 70 від 08.09.2025, ОСОБА_1 , 2005 року народження, вступив до Харківського державного професійно–педагогічного фахового коледжу імені В.І. Вернадського для здобуття освітньо–професійного ступеня «фаховий молодший бакалавр» з 01.09.2025 (наказ від 25.08.2025 № 146, група МН-5.108к) за кошти фізичних осіб. Форма навчання – денна. Термін навчання з 01.09.2025 по 30.06.2027.

Позивач звернувся до суду з позовом 26.09.2025.

Застосовне законодавство та релевантна судова практика

Суд зобов`язаний керуватися завданням справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч. 2 ст. 2 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ст. 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів. Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20, постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2022 у справі № 385/321/20, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 661/2532/17, від 11.08.2021 у справі № 723/826/19, від 13.08.2021 року в справі № 638/20102/16, від 16.06.2021 у справі № 554/4741/19).

Відповідно ст. 199 Сімейного кодексу України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Згідно з ст. 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини.

Відповідно до ст. 201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Як роз`яснено в п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомоги; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

В постанові від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що «принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний».

Хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїз Торія проти Іспанії", від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України»).

Позиція суду

Судом з досліджених доказів встановлено, що відповідач є батьком позивача.

Позивач з 01.09.2025 є студентом Харківського державного професійно–педагогічного фахового коледжу імені В.І. Вернадського, денної форми навчання.

Виходячи з вказаних вище положень законодавства України, обов`язковою умовою стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, є доведення наявності у відповідача можливості сплачувати такі аліменти.

Виходячи з положень ст. 12, 13, 81 ЦПК України, обов`язок доведення вказаної обставини, а саме можливості відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання позивача, покладається на позивача.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не надано суду доказів того, що відповідач може надавати матеріальну допомогу позивачу в розмірі, який вказаний в позовній заяві.

Заяв та клопотань про витребування доказів позивачем заявлено не було.

Одночасно суд враховує, що позивач згідно з матеріалами справи продовжує навчання на денній формі, що ускладнює можливість його працевлаштування.

Ураховуючи вищенаведене та засади справедливості, добросовісності та розумності цивільного судочинства, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/5 частини заробітку (доходу) відповідача.

У стягненні аліментів у більшому розмірі суд відмовляє, оскільки всупереч вимог ст. 12, 13, 81 ЦПК України позивач не надав суду доказів наявності у відповідача можливості сплачувати аліменти у такому розмірі.

Згідно з ст. 191 СК аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову, тобто з 26.09.2025.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивачі звільняються від сплати судового збору за подання позовів про стягнення аліментів. Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову у позовах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення аліментів є вимогами майнового характеру.

Через відсутність даних щодо майбутніх доходів відповідача, суд позбавлений можливості визначити ціну позову.

Ураховуючи наведене, а також засади справедливості та розумності цивільного судочинства, суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача судовий збір в мінімальному розмірі, передбаченому для позовних вимог майнового характеру, а саме в розмірі 1211,20 грн.

Суд роз`яснює учасникам справи, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним Кодексом України.

Керуючись ст. 2, 4, 10-13, 76-81, 89, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України

УХВАЛИВ

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти у розмірі 1/5 частини з усіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 щомісячно, починаючи стягнення з 26.09.2025 і до закінчення ОСОБА_1 навчання 30.06.2027.

Допустити негайне виконання рішення щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання як внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.А. Крівцов