Постанова від 14 січня 2026 р. у справі №752/7367/25 — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року місто Київ

справа № 752/7367/25

апеляційне провадження № 22-ц/824/1671/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Саліхова В.В.,

суддів:Євграфової Є.П., Стрижеуса А.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року, ухваленого під головуванням судді Кирильчук І.А., у справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-

в с т а н о в и в :

У березня 2025 року КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в якому просило стягнути на свою користь з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року у розмірі 13 126,64 грн., яка складається із основного боргу у розмірі 7 466,74 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 308,58 грн; 3% річних у розмірі 1 351,32 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 травня 2015 року і по теперішній час позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Свої обов`язки по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Оскільки, в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, який просив задовольнити.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося з апеляційною скаргою. в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що у матеріалах справи наявні витрати та структура витрат на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва» для здійснення розрахунків із споживачами по будинку АДРЕСА_1 . Саме відповідно до вищезазначеної структури витрат нараховуються витрати за 1 квадратний метр загальної площі квартири за місяць. Структура витрат нараховується відповідно до квадратури кожної окремої квартири. Також у даній структурі витрат визначено повний і вичерпний перелік послуг, які надаються Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м.Києва».

Вказує, що відповідно до договору укладеного між КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» від 25.12.2023 №418 та аналогічних договорів, що укладаються щорічно, формування інформації щодо проведеного розрахунку плати за спожиті послуги, з врахуванням заборгованості для формування об`єднаного рахунку-повідомлення, рахунку-повідомлення здійснюється Комунальним концерном «Центр комунального сервісу». Також Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» надає та проводить інформаційно-технологічне супроводження програмно-апаратного комплексу «Єдина система автоматизованих нарахувань з додатковими модулями». Саме відповідно до програмно-апаратного комплексу «Єдина система автоматизованих нарахувань з додатковими модулями» сформовано розрахунок заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій за адресою АДРЕСА_3 .

Також вказує, що позивачем щорічно укладаються договори з постачальниками послуг (посилання на дані договори містяться у позовній заяві та є у публічному доступі у електронному сервісі https://prozorro.gov.ua/uk), а саме обслуговування систем диспетчеризації, по проведенню дератизації та дезінсекції, наданню послуг з освітлення місць загального користування, обслуговування ліфтів та ліфтового обладнання та інше. По результатам отриманих послуг від постачальників, щомісячно складаються акти виконаних робіт, якими засвідчуються надані послуги щодо окремих будинків та підписуються замовником послуги, а саме КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» та постачальником замовленої послуги відповідно до укладеного договору. Дані акти складаються щомісячно та підписуються майстром технічної дільниці житлово-експлуатаційної дільниці та мешканцями багатоквартирного будинку, які засвідчили факт проведеного прибирання. Тобто твердження суду, що розрахунок заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, наданий до матеріалів справи позивачем, не є належним доказом заборгованості відповідача, оскільки не містить деталізованого розрахунку нарахувань, не містить деталізованого розрахунку належних до стягнення платежів, який здійснено відповідно до періоду надання послуг та площі житлового приміщення, прибудинкової території за встановленими тарифами, актів виконаних робіт, що унеможливлює перевірку даних нарахувань судом, є безпідставним та таким, що спростовується матеріалами справи.

Зауважує, що Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» кожного місяця формує об`єднанні рахунки-повідомлення по кожному рахунку Споживачів та дані рахунки доставляються у поштові скрині по кожній квартирі окремо. Тобто дані рахунки-повідомлення наявні у відповідача, а не у позивача.

Посилається на те, що акти претензії щодо ненадання або надання неналежної якості послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не складались між позивачем та відповідачем. Також адресу позивача не надходили складені мешканцями акти-претензії. У зв`язку із відсутністю складених актів-претензій від відповідача, на проведення перерахунку за наданні послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у позивача відсутні підстави.

Вказує, що підстави застосування судом позовної давності до вимог позивача відсутні.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить залишити рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки дана справа є малозначною, тому розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов до наступного.

Судом встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» здійснює утримання будинків та прибудинкової території, в тому числі і будинку АДРЕСА_4 , на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 19 жовтня 2010 року № 41/10, яким 31 жовтня 2010 року передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».

Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» та віднесене до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.

Відповідно до пункту 2.2. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», предметом його діяльності є: утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплений за Підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності м. Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку; надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договір на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.

На виконання взятих на себе зобов`язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укладаються відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо), які після набуття підприємством надаються споживачам поряд з іншими послугами. Несвоєчасне внесення чи не внесення споживачами коштів за надані їм житлово-комунальні послуги не дає можливостей для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів, порушує інтереси інших споживачів-співвласників багатоквартирних будинків, порушує майнові права та законні інтереси позивача.

Факт надання житлово-комунальних послуг та їх вартості підтверджується: рішенням Голосіївської районної в м. Києві ради від 19 жовтня 2010 року № 41/10, рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270, інформацією щодо фактичних та нормативних витрат на послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 442 від 30 квітня 2015 року щодо встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року, копіями договорів з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо).

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24 липня 2024 року № 388046989. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17 серпня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Т. С., зареєстрованим в реєстрі за №2925.

Згідно з відповіддю №1241789 від 28 березня 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , тобто є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.

Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги, інфляційної складової боргу та 3% річних станом на 01 січня 2018 за адресою: АДРЕСА_3 , особистий рахунок НОМЕР_1 , заборгованість по особовому рахунку складає 7 466,74 грн, інфляційна складова 4 308,58 грн, 3% річних - 1 351,32 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності та необгрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами у спірний період були врегульовані, зокрема нормами ЖК України, ЦК України та Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Так, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, який набрав чинності 10 грудня 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За змістом розділу VІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону встановлено, що Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV в попередній редакції визнається таким, що втратив чинність з дня введення в дію Закону № 2189-VIII (тобто з 01 травня 2019 року), крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом (тобто з 10 червня 2018 року).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору;

управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

У відповідності до частини першої статті 5 Закону № 2189-VIII до житлово-комунальних послуг належить житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком.

Таким чином, починаючи з 10 червня 2018 року на законодавчому рівні не передбачено такої послуги як утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, натомість визначено саме житлову послугу з управління багатоквартирним будинком, яка включає в себе зазначені вище послуги і визначається за згодою сторін.

Згідно з частиною другою статті 10 Закону № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Ціна послуги з управління багатоквартирним будинком у разі визначення управителя органом місцевого самоврядування на конкурсних засадах відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» визначається на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу.

Така ціна протягом строку дії договору управління може змінюватися виключно за погодженням сторін з підстав та в порядку, визначених таким договором.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 2189-VIII ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає:

1) витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем;

2) винагороду управителю, яка визначається за згодою сторін.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території є невід`ємною частиною договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.

Кошторис витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території враховує обов`язковий перелік робіт (послуг), який затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства, а також періодичність виконання (надання) робіт (послуг) з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

На вимогу споживача надається інформація про фактичні витрати управителя відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території.

На вимогу органу місцевого самоврядування надається інформація про кількісні та якісні показники наданих послуг з управління, їхню вартість, а також галузева звітність.

Згідно з частинами першою - третьою статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У частині четвертій статті 11 Закону України «Про особливості здійсненням права власності у багатоквартирному будинку» викладено істотні умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, а саме: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов`язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.

Відповідно до частин першої, другої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Позивач у якості пропозиції споживачам м. Києва укласти відповідний договір опублікувало в газеті «Хрещатик» № 9 (4695) від 14 липня 2015 року повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також інформацію про те, що на підставі рішення Київради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 змінено виконавців зазначених послуг, а саме Голосіївський район м. Києва обслуговує КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Відповідно до пункту 2.2 договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) розпорядженням органу самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Нарахування відповідачу плати за надані послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території здійснювалось позивачем відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30 квітня 2015 року № 442 та від 06 червня 2017 року № 668«Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)».

Станом на час опублікування вищевказаного повідомлення про публічний договір (оферту) діяв Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, утім 10 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII.

За змістом пункту 3-1 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2189-VIII встановлено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцями таких послуг або з управителями, визначеними згідно із цим Законом, до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі щодо вивезення побутових відходів - за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

У разі якщо такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах.

З дати введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, зміна будь-яких умов договорів про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, додатків і кошторисів (цін/тарифів) до них забороняється та вважається нікчемною. Виконавець таких послуг або управитель має право достроково розірвати відповідний договір, попередивши про це споживачів не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.

У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про форму (зміну форми) управління багатоквартирним будинком договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені з виконавцем таких послуг або управителем, визначеним згідно із цим Законом до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуги з управління багатоквартирним будинком, втрачають чинність з дати, визначеної зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, або з дати початку виконання зобов`язань за договором про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, укладеним за правилами, визначеними цим Законом, але не раніше ніж через два місяці після направлення особою, уповноваженою на це зборами співвласників (загальними зборами об`єднання співвласників) багатоквартирного будинку, такому виконавцю, управителю письмового повідомлення про припинення договорів.

У такому разі виконавець або управитель не пізніше 30 днів з дати припинення договорів має здійснити остаточне нарахування плати за надані послуги відповідно до фактичних нарахувань та обсягів наданих відповідних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, на час виникнення спірних правовідносин співвласники будинку не створили об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тобто співвласники цього будинку не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком.

Після введення з 10 червня 2018 року в дію положень Закону № 2189-VIII відповідно до вимог частини третьої статті 4 цього Закону тариф на послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкової території (управління багатоквартирним будинком) не підлягає державному регулюванню та визначається виконавцями цих послуг за домовленістю із споживачами, тобто органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями щодо встановлення ціни на послугу з управління багатоквартирним будинком.

При цьому розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 668 від 06 червня 2017 року було визнано таким, що втратило чинність, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 1317 від 25 липня 2019 року, яке у свою чергу було видано на підставі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року у справі № 826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року.

Проте визнання розпорядження органу місцевого самоврядування № 668 від 06 червня 2017 року таким, що втратило чинність, не свідчить про неможливість застосування тарифів, які були введені цим розпорядженням, оскільки відповідачами не укладався договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за правилами, визначеними Законом України від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги».

Окрім того, слід звернути увагу, що Закон № 2189-VIII в частині, що стосується житлової послуги, був введений в дію з 10 червня 2018 року, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у справі щодо оскарження розпорядження КМДА від 06 червня 2017 року № 668 набрало чинності лише 20 грудня 2018 року, тобто коли органи місцевого самоврядування вже були позбавлені права встановлювати тарифи на відповідні послуги.

Отже, в межах спірного періоду з грудня 2019 року позивач надавав послуги відповідачу не за тарифом, встановленим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06 червня 2017 року № 668, а за ціною, яка склалася на день введення в дію Закону від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, тому нарахування за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території здійснювалося відповідно до умов публічного договору та у відповідності з нормами чинного законодавства. Скасування розпорядження КМДА від 06 червня 2017 року № 668 не вплинуло на права та обов`язки сторін за укладеним договором на утримання будинку та прибудинкової території, відповідно, не призвело до неправильного нарахування плати за надані позивачем та спожиті відповідачем послуги.

Відповідач від наданих позивачем послуг у встановленому законом порядку не відмовлялася, належних і допустимих доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, останньою не надано.

За таких обставин апеляційним судом встановлено, що відповідач допустила невиконання вимог закону щодо належної оплати вартості послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території в установлений строк та у визначеній сумі вартості цієї послуги, що є підставою для стягнення з неї на користь позивача заборгованості за надані та спожиті житлово-комунальні послуги разом з інфляційними втратами та трьома процентами річних від простроченої суми боргу.

Згідно із статтею 9 Закону № 2189-VIIIунормовано, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Виходячи зі змісту статті 526 ЦК України, цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

ЦК України передбачає спеціальні засоби, які забезпечують захист майнових інтересів кредитора на випадок невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань боржником, які є видами забезпечення виконання зобов`язання.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

У постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13 та від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 зроблені правові висновки про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок міститься і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17.

Отже, згідно із вказаними нормами закону та судовою практикою незалежно від наявності письмового договору з виконавцем послугспоживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якими вони фактично користувалися.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання позивачем житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачам), та правильність нарахування заборгованості за відповідні послуги.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

У справі, яка переглядається, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» пред`явило позовні вимоги про стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання за період із січня 2018 року по січень 2025 року.

05 березня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану».

Згідно вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється, зокрема: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Верховний Суду у постанові від 15 вересня 2025 року у справі № 752/8318/23 (провадження № 61-7536св24) зазначив, що Постанова № 206, в редакції від 05 березня 2022 року, має пряму дію у часі, оскільки її норми поширюються на суспільні відносини, які виникли після набрання нею чинності, а також суспільні відносини, які виникли до набрання нею чинності, але які не були врегульовані враховуючи особливості правового статусу воєнного стану, та продовжують існувати на момент набрання нею чинності.

Можливість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за прострочення внесення плати за житлово-комунальні послуги була відновлена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року.

Із долученого до матеріалів позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за період з 01.01.2018 року по 01.02.2025 року за утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) становить 7 466,74 грн. За вказаний період КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» здійснило відповідачу нарахування інфляційних втрат на суму 4 308,58 грн та 3 % річних на суму 1 351,32 грн.

Відтак, нараховані позивачем на суму боргу інфляційні втрати та 3% річних в межах заявлених вимог за період з 24 лютого 2022 року по 29 грудня 2023 року не підлягають стягненню з відповідача, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та встановлених обставинах цієї справи.

Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на неналежне надання позивачем послуг, оскільки належних доказів звернення із скаргами у спірний період щодо ненадання або неналежного надання послуг у порядку, визначеному Законом України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачем не надано.

За таких обставин розмір заборгованості відповідача перед позивачем за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року становить 7 466,74 грн., втрати від інфляції складають 2 372,43 грн., а 3% річних - 858,47 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідачів в суді першої інстанції заявлено про застосування строків позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя, четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 253 ЦК України).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання з оплати наданих послуг є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення заборгованості виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

Як було встановлено вище, позивач вправі вимагати стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території за період з 01.01.2018 року по 01.02.2025 року.

КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» звернулося до суду з цим позовом 24 березня 2025 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року Перехідні та прикінцеві положення ЦК України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVІD -19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України до 30 червня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 679/1136/21 зазначено, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону № 540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину.

Отже, починаючи з 12 березня 2020 року строк позовної давності продовжений для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), тобто до 30 червня 2023 року.

У постанові Верховного Суду від 06 грудня 2023 року у справі № 212/10834/21 було зроблено висновок, що з урахуванням пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» пропустило строк давності для звернення до суду із цим позовом до відповідача про стягнення заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування, із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року у розмірі 7 466,74 грн., втрати від інфляції у розмірі 2 372,43 грн. та 3% річних у розмірі 858,47 грн.

Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Виходячи з положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та апеляційної інстанції у розмірі 6 093,85 грн. (2437,54 грн. + 3656,31 грн.), пропорційно розміру задоволених вимог.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва».

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» - задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 18 червня 2025 року- скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» заборгованість за послуги з утримання будинку і споруд та прибудинкової території (квартплата) за період з 01 січня 2018 року по 01 лютого 2025 року у розмірі 7 466,74 грн., втрати від інфляції у розмірі 2 372,43 грн. та 3% річних у розмірі 858,47 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 6 093,85 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий:

Судді: