Рішення від 13 січня 2026 р. у справі №126/1217/25 — Бершадський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа № 126/1217/25

Провадження № 2/126/148/2026

"14" січня 2026 р.

м. Бершадь

Бершадський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Рудя О. Г.

із секретарем Кучанською В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бершадь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.07.1995 між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який 16.05.2011 було розірвано рішенням Теплицького районного суду Вінницької області.

В шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роман на даний час досяг повноліття.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 16.12.2011 було присуджено йому сплачувати аліменти на утримання двох дітей у розмірі 300 грн.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 у справі № 126/566/24 було змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів здійснюється в межах виконавчого провадження № 76614833, яке перебуває на виконанні у Бершадському відділі державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Водночас на даний час змінився його стан здоров`я, який суттєво вплинув на його працездатність.

Він є учасником бойових дій, обіймає посаду головного сержанта - командира зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України.

11.11.2024 в ході бойових дій він отримав вогнепальні сліпі осколкові поранення промежини з позаочеревинним пошкодженням прямої кишки, пошкодженням сфінктерного апарату, отримав масивний дефект м`яких тканин перианальної ділянки, вогнепальні сліпі поранення м`яких тканин нижніх кінцівок, вогнепальний перелом малогомілкової кістки справа. Вказане підтверджується карткою форми 100 від 11.11.2024 та іншими документами, що додаються.

12.11.2024 він переніс операцію (ушивання ран промежини) та був евакуйований. Проходить лікування у КЛ "Феофанія" ДУС та непрацездатний на даний час.

Окрім вищезазначеного діагнозу, йому було діагностовано травматичну нейропатію сідничного та малогомілкового нервів ліворуч. парез лівої стопи. виражений нейропатичний больовий синдром, кісту правої нирки (довідка № 07/454 від 25.03.2025). Згодом були виявлені додаткові діагнози - баротравма (акубаротравма) вуха (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/5710 від 10.03.2025); стенокардія напруги ІІІ ф.к.; хронічний пульпіт 45 зубу; флебіт і тромбофлебіт поверхневих судин верхніх кінцівок; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, 2 ст., ризик 3, кризовий перебіг, серцева недостатність І ст. зі збереженою систологічною функцією лівого шлуночка; атеросклеротична серцево-судинна хвороба як така, церебро-васкулярна хвороба, церебральний атеросклероз зі стенозами до 50 % внутрішньої сонної артерії (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/1667 від 06.05.2025).

Вказані поранення та травми зумовили його тривале лікування, яке досі продовжується. Він фактично непрацездатний, повноцінне відновлення не прогнозується.

25.03.2025 він переніс операцію - коронароангіографію, а 04.04.2025 іншу операцію - коронарне стентування.

Він неодноразово переводився з одного до іншого відділення Клінічної лікарні "Феофанія", де перебуває на лікуванні вже кілька місяців. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/1667 від 06.05.2025 він направлений на госпіталізацію в Центр респіраторної медицини для подальшого лікування. Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого № 25/3/3039 він 08.05.2025 госпіталізований до Кардіологічного 3 корпусу, респіраторна медицина у Клінічній лікарні "Феофанія".

Таким чином, поранення, травми та пов`язане з ними значне погіршення стану здоров`я відповідно до положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.

На даний час він ще отримує виплати у зв`язку з лікуванням, а також за колишнім місцем роботи, де за ним збережена заробітна плата нач ас мобілізації, проте повноцінно працювати в майбутньому він не зможе та потребуватиме витрат на прожиття, лікування та елементарні потреби. При цьому, дитина проживає з матір`ю за кордоном, його станом вони не цікавляться. У будь-якому випадку аліменти не можуть бути меншими за мінімум, гарантований законом, а тому права дитини не будуть порушені.

Крім того, його дружина ОСОБА_6 , шлюб з якою було зареєстровано 23.05.2017, хворіє на ревматоїдний артрит, поліартрит, акт. І ст., серо(+) варіант, з переважним ураженням дрібних суглобів кистей та стоп R І ст. ПФС І ст., двобічний гонартроз І ст. ПФС І ст. Вона потребує постійного лікування.

Просить розмір аліментів, визначений рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 у справі № 126/566/24 змінити та замість 1/4 частини зі всіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/8 частини всіх видів доходів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, з часу набрання рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Синявська К.Ю. надала заяву, відповідно до якої додатково повідомляє, що відповідно до ч. 11 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Оскільки на даний момент саме минило 12 місяців відтоді, як позивач безперервно перебуває в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, за ним відтепер в силу закону не зберігатиметься його грошове та матеріальне забезпечення, тобто погіршується його матеріальний стан. Просить врахувати зазначене під час ухвалення судового рішення та розглянути справу без участі сторони позивача.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з`явилася, хоча належним чином повідомлялася про розгляд справи, однак конверти з повістками повернуті на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відзиву на позов не подала.

Суд вважає, що неотримання відповідачкою поштової кореспонденції, яка направлялася судом, свідчить про умисне неотримання документів.

Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПКУкраїни днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 10 травня 2023 року справа 755/17944/18, провадження № 61-185св23.

Крім того, відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідачка ОСОБА_2 була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що в матеріалах справи наявне підтвердження. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

З врахуванням вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 16.07.1995 між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, який 16.05.2011 було розірвано рішенням Теплицького районного суду Вінницької області.

В шлюбі у сторін народилось двоє дітей: син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Роман на даний час досяг повноліття.

Рішенням Теплицького районного суду Вінницької області від 16.12.2011 було присуджено ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання двох дітей у розмірі 300 грн.

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 23.09.2024 у справі № 126/566/24 було змінено спосіб стягнення аліментів та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів здійснюється в межах виконавчого провадження № 76614833, яке перебуває на виконанні у Бершадському відділі державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Водночас на даний час змінився стан здоров`я позивача ОСОБА_1 , який суттєво вплинув на його працездатність.

ОСОБА_1 є учасником бойових дій, обіймає посаду головного сержанта - командира зенітного ракетного відділення зенітного ракетного взводу мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією Російської Федерації проти України.

11.11.2024 в ході бойових дій ОСОБА_1 отримав вогнепальні сліпі осколкові поранення промежини з позаочеревинним пошкодженням прямої кишки, пошкодженням сфінктерного апарату, отримав масивний дефект м`яких тканин перианальної ділянки, вогнепальні сліпі поранення м`яких тканин нижніх кінцівок, вогнепальний перелом малогомілкової кістки справа. Вказане підтверджується карткою форми 100 від 11.11.2024 та іншими документами, що додаються.

12.11.2024 ОСОБА_1 переніс операцію (ушивання ран промежини) та був евакуйований. Проходить лікування у КЛ "Феофанія" ДУС та непрацездатний на даний час.

Окрім вищезазначеного діагнозу, ОСОБА_1 було діагностовано травматичну нейропатію сідничного та малогомілкового нервів ліворуч. парез лівої стопи. виражений нейропатичний больовий синдром, кісту правої нирки (довідка № 07/454 від 25.03.2025). Згодом були виявлені додаткові діагнози - баротравма (акубаротравма) вуха (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/5710 від 10.03.2025); стенокардія напруги ІІІ ф.к.; хронічний пульпіт 45 зубу; флебіт і тромбофлебіт поверхневих судин верхніх кінцівок; гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба серця без (застійної) серцевої недостатності; гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, 2 ст., ризик 3, кризовий перебіг, серцева недостатність І ст. зі збереженою систологічною функцією лівого шлуночка; атеросклеротична серцево-судинна хвороба як така, церебро-васкулярна хвороба, церебральний атеросклероз зі стенозами до 50 % внутрішньої сонної артерії (виписка з медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/1667 від 06.05.2025).

Вказані поранення та травми зумовили його тривале лікування, яке досі продовжується. ОСОБА_1 фактично непрацездатний, повноцінне відновлення не прогнозується.

25.03.2025 ОСОБА_1 переніс операцію - коронароангіографію, а 04.04.2025 іншу операцію - коронарне стентування.

Позивач неодноразово переводився з одного до іншого відділення Клінічної лікарні "Феофанія", де перебуває на лікуванні вже кілька місяців. Згідно з випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 24/3/1667 від 06.05.2025 він направлений на госпіталізацію в Центр респіраторної медицини для подальшого лікування. Згідно з даними медичної карти стаціонарного хворого № 25/3/3039 він 08.05.2025 госпіталізований до Кардіологічного 3 корпусу, респіраторна медицина у Клінічній лікарні "Феофанія".

Таким чином, поранення, травми та пов`язане з ними значне погіршення стану здоров`я відповідно до положень ст. 192 СК України є самостійною підставою для зміни розміру аліментів.

На даний час ОСОБА_1 ще отримує виплати у зв`язку з лікуванням, а також за колишнім місцем роботи, де за ним збережена заробітна плата на час мобілізації, проте повноцінно працювати в майбутньому він не зможе та потребуватиме витрат на прожиття, лікування та елементарні потреби. При цьому, дитина проживає з матір`ю за кордоном, його станом вони не цікавляться. У будь-якому випадку аліменти не можуть бути меншими за мінімум, гарантований законом, а тому права дитини не будуть порушені.

Крім того, дружина позивача ОСОБА_6 , шлюб з якою було зареєстровано 23.05.2017, хворіє на ревматоїдний артрит, поліартрит, акт. І ст., серо(+) варіант, з переважним ураженням дрібних суглобів кистей та стоп R І ст. ПФС І ст., двобічний гонартроз І ст. ПФС І ст. Вона потребує постійного лікування.

Відповідно до ч. 11 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль.

Оскільки на даний момент саме минило 12 місяців відтоді, як позивач безперервно перебуває в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням, за ним відтепер в силу закону не зберігатиметься його грошове та матеріальне забезпечення, тобто погіршується його матеріальний стан.

Засадами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок доведення обґрунтованості та підстав усіх заявлених вимог, саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з положеннями статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Законом України від 17 травня 2017 року № 037-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку».

Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін до статті 182 СК України - 30 %).

Статтею 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У статті 192 СК України закріплено вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставою для зміни розміру аліментів.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Аналогічні висновки містяться в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) та постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 536/1557/17 (провадження № 61-7584св18), від 30 червня 2020 року у справі № 343/945/19 (провадження № 61-2057св20).

Відповідачка ОСОБА_2 не надала відзиву на позовну заяву, не спростувала та не заперечила заявлених позивачем вимог.

З огляду на викладене, встановивши фактичні обставини у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст. 141 180, 181, 182, 183, 192 СК України, керуючись ст. ст. 13, 81, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про зміну розміру аліментів - задовольнити.

Змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області № 126/566/24 від 23.09.2024 та виконавчого листа у цивільній справі № 126/566/24 - з 1/4 до 1/8 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/8 частки від заробітку (доходу) щомісячно, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення повноліття дитиною.

Стягнення за виконавчим листом, виданим на підставі рішення Бершадського районного суду Вінницької області № 126/566/24 від 23.09.2024 припинити з дня набрання законної сили даним рішенням та повернути виконавчий лист до суду після завершення виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Вінницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. Г. Рудь