Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №177/2557/25 — Широківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №177/2557/25

провадження №2/197/189/26

Широківський районний суд Дніпропетровської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

15 січня 2026 року

приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке, 53700

Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Гері О.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, та

встановив:

У вересні 2025 року до Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини. Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 вересня 2025 року зазначену справу передано 25 жовтня 2025 року до Широківського районного суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка посилається на те, що 18 серпня 2025 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено рішення по справі за №213/3663/25, згідно з яким шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. За час шлюбних відносин у позивачки та відповідача народилась дитина – дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір`ю. На даний час позивачка разом з донькою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають на території Швеції у зв`язку зі збройною агресією РФ проти України, що підтверджується копіями дозволів на постійне проживання від 04.08.2025 №18 81675128 та №18 81675124. Оскільки відповідач матеріальної допомоги на утримання своєї дитини не надає, позивачка просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання малолітньої дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви до суду до досягнення дитиною повноліття, а також витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Провадження у справі відкрито 14.11.2025.

Позивачка в судове засідання не з`явилася. Представник позивачки подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та за відсутності позивачки, заявлені вимоги підтримує повністю, наполягає на їх задоволенні, проти ухвалення заочного рішення по справі не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що позивачка не заперечує проти заочного вирішення справи, тому суд розглядав справу на підставі ст.ст.208-283 ЦПК України заочно.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За результатами розгляду наявних у справі матеріалів та перевірки їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини, що випливають із сімейного законодавства, пов`язані зі стягненням аліментів на утримання малолітньої дитини.

Судом встановлено, що 27 грудня 2019 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Інгулецькому та Металургійному районах у місті Кривому Розі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №627, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 . За час шлюбу у сторін по справі народилась дитина - дочка, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

18 серпня 2025 року Інгулецьким районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області було ухвалено рішення по справі №213/3663/25, згідно з яким шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу дитина залишилась проживати разом з матір`ю.

На даний час позивачка разом з дочкою, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживають на території Швеції, що підтверджується копіями дозволів на постійне проживання від 04.08.2025 №18 81675128 та №18 81675124.

Дітина постійно проживає разом з позивачкою та знаходиться на її повному утриманні, відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини.

В той же час, відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу позивачці, бо працездатний, відомостей у суду про наявність у нього вад здоров`я або перебуванні на його утриманні інших осіб не має.

Статтею 180 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів.

Згідно з ч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до чч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27.02.1991 року та набула чинності для України 27.09.1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Утримання дитини є рівним обов`язком як матері, так і батька.

На підставі ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З матеріалів справи вбачається, що днем пред`явлення позову є 10.09.2025.

Врахувавши вимоги ст.ст.182, 183 СК України, а саме: реальну можливість відповідача надавати матеріальну допомогу, оскільки відповідач знаходиться у працездатному віці та, будучи батьком дитини, зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на її утримання, суд вважає, що на користь позивачки з відповідача необхідно стягувати аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з 10.09.2025 до досягнення дитиною повноліття.

Стосовно стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.

Як слідує з матеріалів справи, що між ОСОБА_1 та адвокатом Рясним Владиславом Сергійовичем укладено Договір про надання юридичних послуг від 10 вересня 2025 року.

В матеріалах справи наявна квитанція про сплату коштів від 10.09.2025 року, яка підтверджує оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, копія Договору про надання юридичних послуг від 10.09.2025, копія Додатку №1 до Договору від 10.09.2025, копія Акту наданих послуг за договором про надання правової допомоги від 10.09.2025. Тому суд приходить до висновку, що вимоги позивачки щодо стягнення витрат на професійні правничу допомогу підлягають задоволенню.

Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, тому на підставі ст.141 ЦПК України ці витрати підлягають стягненню з відповідача у розмірі 1211,20 грн на користь держави.

Згідно з ст 367 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів, у межах суми платежу за один місяць.

На підставі ст.ст.180-183 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.2, 4, 141, 264, 265, 280 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) про стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) аліменти на утримання дитини - дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10.09.2025 року до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачка може оскаржити рішення суду до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення складений 15.01.2026.

С у д д я О.Г. Геря