Вирок від 12 січня 2026 р. у справі №191/1686/24 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1686/24

Провадження № 1-кп/191/149/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2026 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1

за участю секретаря - ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3

представника потерпілого – ОСОБА_4

обвинуваченої – ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041390000172 від 07.03.2024 стосовно

ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Грушевато-Криничне Синельниківського району Дніпропетровської області, громадянки України, з середньо освітою, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаює за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У період часу, починаючи з 02.02.2024 до 24.02.2024, у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_5 перебувала на своєму робочому місці у приміщенні магазину «Данапріс» за адресою: АДРЕСА_1 та, достовірно знаючи, що у складському приміщенні знаходяться товари для реалізації у вказаному магазині, у неї раптово виник прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме продуктів харчування, які належать ОСОБА_6 .

Так, ОСОБА_5 , реалізуючи свій прямий злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану (введеного указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, продовженого указами Президента України: від 17.05.2022 №341/2022 строком на 90 діб - до 22.08.2022, 12.08.2022 №573/2022 строком на 90 діб - до 20.11.2022, №757/2022 строком на 90 діб - до 19.02.2023, №58/2023 строком на 90 діб - до 20.05.2023, №254/2023 строком на 90 діб - до 18.08.2023, №451/2023 строком на 90 діб - до 16.11.2023, №734/2023 строком на 90 діб - до 14.02.2024, №49/2024 строком на 90 діб - до 14.05.2024), діючи умисно з корисливих мотивів, переслідуючи при цьому мету незаконного збагачення, достовірно знаючи, що у складському приміщенні мається цінне майно та те, що власник ОСОБА_6 у магазині відсутній, шляхом вільного доступу вчинила крадіжку продуктів харчування на загальну суму 55939,00 гривень і викраденим майном розпорядилась на власний розсуд.

Умисними злочинними діями ОСОБА_5 спричинила потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 55939,00 гривень.

Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Потерпілим ОСОБА_6 заявлений цивільний позов на загальну суму 55939,00 грн.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою провину у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, щиро покаялася, підтвердила обставини вчинення злочину так, як вони викладені вище. Також пояснила, що вимушена була брати продукти з магазину через скрутне матеріальне становище та непорозуміння з розміром заробітної плати, яка виявилась меншою, ніж вона сподівалася.

Представник потерпілого ОСОБА_4 у судовому засіданні цивільний позов підтримав та просив його задовольнити. Просив призначити обвинуваченій покарання згідно чинного законодавства.

Оскільки учасники судового провадження не оспорювали обставин вчиненого кримінального правопорушення та не заперечували проти скороченого судового розгляду, суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. За таких обставин суд прийняв рішення про проведення скороченого судового розгляду. Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Крім того, це повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з якими суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене вище, суд, допитавши обвинувачену, представника потерпілого, дослідивши матеріали, що характеризують особу обвинуваченої, дійшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю, дії обвинуваченої кваліфіковано вірно за ч.4 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, особу винної, обставини, які обтяжують та пом`якшують покарання.

Так, ОСОБА_5 раніше не судима, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку лікаря психіатра та нарколога не перебуває.

Пом`якшуючими обставинами, згідно положень ст. 66 КК України, суд вважає щире каяття обвинуваченої та вчинення кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих та матеріальних обставин.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченій, суд враховує положення ст.50, 65 КК України, нормами яких встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як засудженими, так і іншими особами і особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Під час судового розгляду детально проаналізовано поведінку обвинуваченої після вчинення злочину, її щире каяття, наслідки суспільно-небезпечного діяння, відсутність будь-яких намірів уникнути кримінальної відповідальності, також враховуючи, що при призначенні покарання має бути застосований принцип гуманізації відповідальності з врахуванням засад, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню згідно зі ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливо без її ізоляції від суспільства, а покарання їй має бути призначено в межах інкримінованого їй діяння, а саме у виді позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України та покладенням на обвинувачену обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Вирішуючи питання щодо заявленого цивільного позову, суд враховує наступне.

Згідно з вимогами ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Враховуючи, що обвинувачена визнала позовні вимоги в повному обсязі та погодилася із сумою збитків, які були встановлені при проведення ревізії залишків, суд, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов потерпілого підлягає задоволенню в повному обсязі.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили суд вважає за необхідне обвинуваченій не обирати.

Речові докази та процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 349, 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_5 винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити їй покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

Покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені п.1,2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну шкоду в розмірі 55939 (п`ятдесят п`ять тисяч дев`ятсот тридцять дев`ять) грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ч.4 ст.394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченій та прокурору.

Суддя ОСОБА_1