Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №755/22016/24 — Київський апеляційний суд

Справа № 755/22016/24

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/1377/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Марфіна Н.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Ланового Євгена Миколайовича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року, ухвалене в м. Києві, у складі судді Марфіної Н.В., повний текст якого складено 21 травня 2025 року, у цивільній справі № 755/22016/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» СОЛВЕНТІС», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Зазначило, що 06 березня 2020 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 було подано заявку на отримання кредиту № 1619084. ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу СМС повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору про споживчий кредит № 1619084, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Відповідно до умов кредитного договору, до укладення договору відповідач отримав проект цього кредитного договору разом з додатками в електронному вигляді в особистому кабінеті, ознайомився з усіма його умовами та правилами, що розміщені на веб-сайті товариства та є невід`ємною частиною цього договору. На виконання умов договору ТОВ «Мілоан» на підставі платіжного доручення на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кошти в розмірі 10 000,00 грн. Проте, ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором не виконав. На підставі договору про відступлення прав вимоги № 03/10 від 09 жовтня 2020 року ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором ТОВ «Діджи Фінанс». 24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс» було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Солвентіс», набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит №1619084 від 06 березня 2020 року в розмірі 24 700,00 грн., з яких: сума заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 13 500,00 грн., та заборгованість за комісією у розмірі 1 200,00 грн. З урахуванням викладеного, ТОВ «ФК «Солвентіс» просило стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Солвентіс» відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані з наданням правової допомоги у розмірі 3 000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, адвокат Лановий Є.М., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Пінг-Понг», яке змінило своє найменування на ТОВ «ФК «Солвентіс», подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вважав встановленим факт наявності кредитних правовідносин між первісним кредитором ТОВ «Мілоан» та відповідачем ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 1619084 від 06 березня 2020 року, разом з тим помилково вважав недоведеним факт виконання ТОВ «Мілоан» свого обов`язку із видачі кредитних коштів. Зазначає, що на підтвердження заявлених вимог до позовної заяви було долучено копію платіжного доручення № 16210524 від 06 березня 2020 року, яке є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування ТОВ «Мілоан» кредитних коштів відповідачу на умовах, визначених договором про споживчий кредит № 1619084 від 06 березня 2020 року. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в позові ТОВ «ФК «Солвентіс».

Адвокат Яресько Т.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав відзив на апеляційну скаргу. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заперечує проти доводів позивача, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 06 березня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 16210524, п. 6. якого встановлено порядок укладення договору, відповідно до якого кредитний договір укладений в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства. Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальнику шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника. Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів), договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством, що розміщені на сайті товариства та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 1.1.-1.4. договору про споживчий кредит передбачено, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) в розмірі 10 000,00 грн. на строк 30 днів, з 06 березня 2020 року по 05 квітня 2020 року.

Пунктом 1.5. договору про споживчий кредит визначено сукупну вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим договором (без врахування суми (тіла) кредиту), що складає 5 700,00 грн. в грошовому виразі та 694,00 грн. відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Комісія за надання кредиту: 1 200,00 грн., яка нараховується за ставкою 12,00 відсотків від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 4 500,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Пунктом 1.6. договору встановлена стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Пунктом 2.1. договору про споживчий кредит визначено, що кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті товариства (а.с. 30-35).

09 жовтня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення прав вимоги №03/10, відповідно до якого кредитор ТОВ «Мілоан» передало (відступило) новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а новий кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні кредиторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними в реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с. 37-43).

Відповідно до витягу з додатку до договору відступлення прав вимоги № 03/10 від 09 жовтня 2020 року, ТОВ «Мілоан» передало ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1619084 від 06 березня 2020 року, сума заборгованості за яким становить 24 700,00 грн., з яких: сума заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 13 500,00 грн., та заборгованість за комісією у розмірі 1 200,00 грн. (а.с. 21).

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Солвентіс», до зміни найменування - ТОВ «ФК «Пінг-Понг», було укладено договір факторингу № 1/15, відповідно до якого ТОВ «ФК «Солвентіс» (фактор) зобов`язалося передати грошові кошти в розпорядження клієнта ТОВ «Діджи Фінанс» за плату, а клієнт зобов`язався відступити факторові свої права грошової вимоги до боржників, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги (а.с. 51-55).

Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу № 1/15 від 24 січня 2022 року ТОВ «Діджи Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Солвентіс» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 1619084 від 06 березня 2020 року, сума заборгованості за яким становить 24 700,00 грн., з яких: сума заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 13 500,00 грн., та заборгованість за комісією у розмірі 1 200,00 грн. (а.с. 16).

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , сформованих ТОВ «Мілоан» по кредитному договору № 1619084 від 06 березня 2020 року, заборгованість за договором складає 24 700,00 грн., з яких: сума заборгованість за кредитом - 10 000,00 грн.; заборгованість по відсоткам - 13 500,00 грн., та заборгованість за комісією у розмірі 1 200,00 грн. (а.с. 22-23).

З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у зв`язку з недоведеністю позивачем надання відповідачу кредиту та наявності у нього заборгованості.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Як було передбачено п. 2.1. договору про споживчий кредит № 1619084 від 06 березня 2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

На підтвердження виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань щодо надання кредиту на підставі договору про споживчий кредит № 1619084від 06 березня 2020 року, позивач ТОВ «ФК «Солвентіс» надало копію платіжного доручення № 16210524від 06 березня 2020 року про перерахування коштів в сумі 10 000,00 грн., отримувач: ОСОБА_1 , кредит. рах. № НОМЕР_1 , а також відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 1619084 від 06 березня 2020 року, сформовані ТОВ «Мілоан» (а.с. 22-23, 62).

Разом з тим, копії вказаних документів не можуть вважатися належним доказом надання відповідачці кредиту на підставі договору № 1619084від 06 березня 2020 року.

Платіжне доручення № 16210524від 06 березня 2020 року було сформоване та підписане посадовою особою з прикладенням печатки самого ТОВ «Мілоан». Воно не відповідає за формою та змістом вимогам, установленим постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» у відповідній редакції.

Надана ТОВ «ФК «Солвентіс» копія платіжного доручення не містить відмітки банку або іншої уповноваженої установи про проведення платежу.

В матеріалах справи відсутні докази, що рахунок, на який згідно вказаного платіжного доручення здійснювалося перерахування коштів - № НОМЕР_1, належить саме ОСОБА_1 .

Так само і відомості про щоденні нарахування та погашення за договором № 1619084 від 06 березня 2020 року, що по суті є розрахунком заборгованості, були сформовані самим ТОВ «Мілоан», а тому, вони не можуть вважатися належним доказом виконання ТОВ «Мілоан» своїх зобов`язань за договором щодо надання відповідачці кредиту.

ТОВ «ФК «Солвентіс» не надало суду жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження переказу коштів на рахунок відповідача ОСОБА_1 на підставі договору № 1619084від 06 березня 2020 року, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність відповідних рахунків відповідачу.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «ФК «Солвентіс» заявив клопотання про витребування доказів, у якому просив витребувати від АТ КБ «Райффайзен Банк» інформацію щодо відкриття відповідачу карткового рахунку № НОМЕР_2 , а також виписку по рахунку за вказаним номером картки за період з 06 березня 2020 року по 09 березня 2020 року з відображенням часу зарахування коштів, інформацію щодо номеру телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій за вказаною платіжною карткою, та інформацію чи знаходився номер телефону НОМЕР_3 в анкетних даних ОСОБА_1 . Разом з тим, представник позивача не обґрунтував наявності правових підстав для заявлення даного клопотання в суді апеляційної інстанції з урахуванням положень ст. 367 ЦПК України. Мотивуючи необхідність витребування доказів представник позивача посилався на неможливість їх самостійного отримання, разом з тим, не навів доводів щодо заявлення даного клопотання в суді першої інстанції та необґрунтованості відмови суду в його задоволенні.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Солвентіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором № 1619084від 06 березня 2020 року.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було надано належну оцінку наданим ТОВ «ФК «Солвентіс» доказам, в тому числі і копії платіжного доручення № 16210524 від 06 березня 2020 року та відомостям про щоденні нарахування та погашення за договором № 1619084від 06 березня 2020 року, що були сформовані первісним кредитором ТОВ «Мілоан».

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга представника ТОВ «ФК «Солвентіс» підлягає залишенню без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2025 року - без змін.

Також, як вбачається з відзиву на апеляційну скаргу, представник ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «ФК «Солвентіс» понесені відповідачем витрати на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК Україна правнича допомога є складовою судових витрат.

Частинами 2-4 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, розмір витрат на правничу допомогу визначається судом, виходячи з умов договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, проте, вказаний розмір може бути зменшений за клопотанням іншої сторони у разі, якщо такі витрати є неспівмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних, обсягом наданих послуг та ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, правничу допомогу ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції надавав адвокат Яресько Т.В. На підтвердження витрат на правничу допомогу адвокат Яресько Т.В. надав копії договору про надання правничої (правової) допомоги № 22017 від 27 грудня 2024 року, додатку № 2 до вказаного договору від 26 серпня 2025 року, акту приймання-передачі послуг № 1 від 01 вересня 2025 року, відповідно до змісту яких вартість витрат на правничу допомогу склала 8 000,00 грн., та розрахункової квитанції №26/08/25 від 26 серпня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплатив Яреську Т.В. 8 000,00 грн. за надання юридичних послуг.

Відтак, надання правничої допомоги ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтверджується матеріалами справи, з яких можна встановити обсяг виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг, а також встановити їх вартість.

ТОВ «ФК «Солвентіс» не скористалося правом на подання клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу та не довело того, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт з ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

Відтак, колегія суддів вважає, що вимоги сторони відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу є законними і обґрунтованими, при цьому, в колегії суддів відсутні підстави вважати, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу - 8 000,00 грн. є неспівмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Враховуючи викладене, з ТОВ «ФК «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи в апеляційному суді в розмір 8 000,00 грн.

Керуючись ст.ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Ланового Євгена Миколайовича, подану в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2025 року залишити без змін.

Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 8 000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді