Постанова від 13 січня 2026 р. у справі №362/5249/25 — Київський апеляційний суд

Справа № 362/5249/25

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2121/2026

Головуючий у суді першої інстанції: Медведєв К.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2026 року Київським апеляційним судом в складі колегії суддів:

судді-доповідача Крижанівської Г.В.,

суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,

розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Кабанець Катерини Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року про відмову у видачі судового наказу, постановлену у м. Василькові, у складі судді Медведєва К.В., повний текст якої складено 22 липня 2025 року, у справі № 362/5249/25 за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01.09.2023 по 31 травня 2025 року в сумі 52 293,52 грн.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року відмовлено у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, адвокат Кабанець К.С., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦК України, оскільки заява про видачу судового наказу надійшла до суду після спливу тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 КЗпП України. Разом з тим, перебіг тримісячного строку, передбаченого ч. 1 ст. 233 КЗпП України, починається не з моменту загального припущення про невиплату, а з моменту, коли працівник дізнався або міг достовірно дізнатися про точний розмір та факт порушення його трудових прав. Звертає увагу на те, що датою початку перебігу трьохмісячного строку у даній справі є 01.07.2025 року, тобто день, коли ОСОБА_1 вперше дізналася із довідки №58 від 01.07.2025 року, виданої КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, достовірну та документально підтверджену інформацію про обсяг та порядок нарахування їй заборгованості із заробітної плати. ОСОБА_1 не могла звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу без володіння інформацією про точно визначену боржником суму заборгованості, оскільки в такому разі не було б чітко визначеного предмету спору і заява мала б формальний характер. Крім того, суд першої інстанції не врахував безперервний характер правопорушення, яким є тривала невиплата заробітної плати, та неправомірно застосував одноразове порушення як відлік початку строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу судового наказу про стягнення з КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги заявника стосуються виплати нарахованої, але не виплаченої заробітної плати з 01.09.2023 року, і про такі виплати або їх відсутність заявник мала дізнатися вже у вересні 2023 року, тобто заявниця дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права в зазначений строк. Заява про видачу судового наказу надійшла до суду 14.07.2025 року, тобто після спливу тримісячного строку, визначеного ч. 1 ст. 233 ЦПК України.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 1 статті 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою.

Питання, які пов`язані з виплатами працівникові суми заробітної плати регламентовані КЗпП України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, початком перебігу тримісячного строку звернення до суду є день, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про точну суму заборгованості. Таким чином, тримісячний строк звернення до суду в подібних справах має обчислюватись не з дати законодавчо визначеного строку на розрахунок роботодавця із працівником у трудових відносинах або останньої виплати, а з моменту отримання достовірної інформації про розмір боргу, що відповідає принципу правової визначеності.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в якій зазначала, що у боржника наявна заборгованість перед нею за період з 01.09.2023 року по 31.05.2025 року в розмірі 52 293,52 грн.

До заяви про видачу судового наказу заявник долучила довідку № 58 від 01.07.2025, видану їй КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області, в якій зазначено відомості про загальну заборгованість до виплати по заробітній платі станом на 31.05.2025, що становить 52 293,52 грн., а також виписку з особового рахунку за період з липня 2023 по травня 2025 року (а.с. 23, 24-27).

З наведеного вбачається, що письмове повідомлення про суму загальної заборгованості по заробітній платі ОСОБА_1 отримала 01 липня 2025 року, а 14 липня 2025 року, тобто фактично через тринадцять днів вона подала дану заяву про видачу судового наказу.

Відтак, заяву про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, ОСОБА_1 подано в строк, визначений законом, для пред`явлення такої вимоги.

На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України,для відмови ОСОБА_1 у видачі судового наказу.

Таким чином, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року підлягає скасуванню з направленням справи за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з КНП «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Кабанець Катерини Сергіївни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити.

Скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2025 року, а справу за заявою ОСОБА_1 про видачу судового наказу щодо стягнення з Комунального некомерційного підприємства «Гребінківська центральна лікарня» Гребінківської селищної ради Білоцерківського району Київської області нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач

Судді