Постанова від 17 грудня 2025 р. у справі №753/3316/25 — Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2025 року м. Київ

Справа № 753/3316/25

Провадження: № 22-ц/824/18244/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,

секретар Лаврук Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Деревянко Анни Сергіївни в інтересах Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та адвоката Срібного Валерія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Колесника О. М.,

у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною, встановлення опіки, призначення опікуна недієздатній особі, заінтересована особа: Орган опіки та піклування Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації,

в с т а н о в и в:

В лютому 2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що його мати, ОСОБА_2 , хворіє на психічне захворювання, що проявляється у не розумінні наслідків своєї поведінки, не спроможністю керувати своїхми діями. ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи з 26 серпня 2024 року безстроково. Внаслідок хвороби вона потребує постійного стороннього догляду та опіки.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києвавід22 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 недієздатною.

Встановлено опіку над недієздатною ОСОБА_2 .

В задоволеннівимог про призначенняопікуна ОСОБА_1 недієздатній особі ОСОБА_2 відмовлено.

До призначення в установленому законом порядку опіку на недієздатній ОСОБА_2 його обов`язки покладено на Орган опіки та піклуванняДарницької районної у м. Києвідержавної адміністрації.

Не погодившись із таким судовим рішенням в частині незадоволених вимог, Деревянко А. С. в інтересах Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та адвокат Срібний В. А. в інтересах ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення суду просили скасувати та ухвалити нове про задоволення заяви.

Деревянко А. С. в інтересах Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в межах розгляду даної заяви органом опіки та піклування було проведено всі передбачені законом перевірочні заходи. Зокрема, 15 квітня 2025 року спеціалістами відділу опіки та піклування здійснено обстеження умов проживання заявника, встановлено характер його взаємовідносин з матір`ю та складено відповідний акт. За результатами обстеження встановлено, що взаємини в сім`ї є доброзичливими, з урахуванням стану психічного здоров`я підопічної, вона має охайний вигляд, є контактною, що свідчить про належне ставлення заявника до матері. Суд безпідставно звернув увагу на можливість виконання опікунських обов`язків дружиною заявника, ОСОБА_7 , попри те, що вона не перебуває у родинних відносинах з ОСОБА_2 , як це прямо передбачено нормами ЦК України та Правилами опіки та піклування.

Крім того, кандидат у опікуни надав органу опіки письмову заяву доньки підопічної, ОСОБА_8 , яка не заперечує проти призначення брата опікуном матері. Із наданих документів убачається, що ОСОБА_8 з 2019 року постійно проживає у Сполучених Штатах Америки, має двох неповнолітніх дітей та не планує повертатися в Україну найближчим часом, що об`єктивно унеможливлює виконання нею функцій опікуна. Ці обставини належним чином відображені у поданні органу опіки та піклування.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що законодавство України не передбачає можливості призначення особи опікуном поза її волею. Водночас суд вийшов за межі подання органу опіки та піклування, надаючи оцінку можливості бути опікунами особам, щодо яких подання не вносилось і які не виявляли бажання здійснювати опікунські повноваження.

Вважає, що подання органу опіки та піклування у цій справі відповідає вимогам законодавства, є обґрунтованим та поданим у належній процесуальній формі. При цьому чинним законодавством не встановлено типової або уніфікованої форми такого подання, що суд першої інстанції безпідставно не врахував.

Також судом не враховано, що повноваження органу опіки та піклування не передбачають здійснення повсякденного догляду за недієздатною особою, отримання соціальних виплат чи забезпечення її життєдіяльності. Ці обов`язки відповідно до статей 67, 69 ЦК України покладаються саме на опікуна.

Адвокат Срібний В. А. в інтересах ОСОБА_1 на обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене з істотним порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, які мають вирішальне значення для справи.

Зазначає, що суд, визнавши ОСОБА_2 недієздатною та встановивши над нею опіку, безпідставно відмовив у призначенні її рідного сина опікуном, попри наявність подання органу опіки та піклування, яке містило позитивний та одноголосно ухвалений висновок про доцільність такого призначення.

Наголошує, що суд першої інстанції помилково вийшов за межі правової оцінки кандидатури заявника, фактично підмінивши собою орган опіки та піклування, наділений законом виключними повноваженнями щодо перевірки можливості особи виконувати обов`язки опікуна. Водночас суд безпідставно надав значення обставинам, які не передбачені законом як підстави для відмови у призначенні опікуна, зокрема, гіпотетичної можливості інших родичів здійснювати догляд за недієздатною особою, попри відсутність їх волевиявлення та відповідних заяв.

У скарзі також зазначено, що суд неправильно застосував положення статей 63-64 Цивільного кодексу України та Правил опіки та піклування, оскільки законодавством встановлено вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють призначення особи опікуном, і жодна з таких обставин щодо ОСОБА_1 відсутня та не підтверджена матеріалами справи.

Крім того, звертає увагу, що справа розглядалася в порядку окремого провадження, у межах якого суд зобов`язаний активно сприяти з`ясуванню всіх істотних обставин, а не покладати на заявника обов`язок доведення фактів, які не є предметом доказування, та не мають правового значення для вирішення питання про призначення опікуна.

Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, неправильно оцінив подання органу опіки та піклування, не врахував реальні інтереси недієздатної особи та дійшов помилкових висновків, що призвело до ухвалення незаконного рішення в частині відмови у призначенні опікуна.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 листопада 2025 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

У відзиві на апеляційну скаргу органу опіки та піклування адвокат Срібний В. А., діючи в інтересах ОСОБА_1 , зазначив про те, що заявник повністю підтримує доводи та вимоги апеляційної скарги органу опіки та піклування, погоджується з наведеною в ній правовою оцінкою обставин справи та вважає її такою, що подана в інтересах недієздатної особи.

Наголосив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині відмови у призначенні опікуна є наслідком неправильного застосування норм матеріального права та формального підходу до оцінки подання органу опіки та піклування. При цьому суд безпідставно вийшов за межі своїх повноважень, надавши оцінку можливості виконання опікунських обов`язків особами, які не виявляли відповідної волі та щодо яких подання органу опіки та піклування не вносилось.

У відзиві також зазначено, що законодавство України не передбачає можливості призначення особи опікуном поза її волею, а відтак покладення обов`язків опікуна на орган опіки та піклування має виключно тимчасовий характер і не відповідає найкращим інтересам недієздатної особи.

Водночас зауважує, що всі документи, які містяться в особовій справі, вже були подані до суду першої інстанції та враховані в матеріалах цивільної справи, а тому ці докази не є новими у розумінні ст. 367 ЦПК України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник, адвокат Срібний В. А., Деревянко А. С. в інтересах Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації підтримали подані апеляційні скарги та просили їх задовольнити.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року оскаржується в частині незадоволених вимог про призначення опікуна, а тому в іншій частині не переглядається.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10, 7, 8).

28 серпня 2024 року ОСОБА_2 встановлено 2-гу групу інвалідності з 26 серпня 2024 року безстроково (а. с. 15).

За висновком судово-психіатричної експертизи №761 від 20 травня 2025 року ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад: шизофренія параноїдна, безперервного типу перебігу, вираженого апато-дисоціативного дефекту, галюцинаторно-параноїдного синдрому (F020.00 згідно МКХ-10) і за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а. с. 57 - 61).

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , за станом свого здоров`я внаслідок психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує опіки.

Як убачається із подання від 29 квітня 2025 року № 101-3968 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне, у разі визнання ОСОБА_2 недієздатною призначити опікуном ОСОБА_1 (а. с. 51 - 52)

Обґрунтовуючи необхідність встановлення опіки та призначення опікуна, ОСОБА_1 посилався на те, що він є рідним сином ОСОБА_2 , постійно проживає разом із нею, фактично здійснює за нею догляд, забезпечує її побутові та соціальні потреби, має належні житлові умови, не має обставин, які відповідно до закону унеможливлюють виконання ним обов`язків опікуна, а також виявив добровільне волевиявлення бути опікуном своєї матері. Крім того, подання органу опіки та піклування містить позитивний висновок щодо доцільності призначення його опікуном.

Встановивши, що ОСОБА_2 страждає на стійкий хронічний психічний розлад, який позбавляє її здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку з чим вона потребує постійного стороннього догляду, нагляду та захисту своїх прав та інтересів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правильного висновку про необхідність визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки.

Водночас, відмовляючи у призначенні опікуна, суд першої інстанції виходив з того, що подання органу опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною матір`ю, на думку суду, не містить достатньої мотивації, а також належного обґрунтування з посиланням на докази щодо можливості заявника виконувати обов`язки опікуна та не визначає конкретних обставин, які зумовлюють необхідність саме такого призначення, обмежуючись загальним висновком про можливість заявника бути опікуном.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що у поданні органу опіки та піклування зазначено про надання дружиною кандидата в опікуни, ОСОБА_7 , заяви про відсутність заперечень щодо призначення ОСОБА_1 опікуном над ОСОБА_2 , однак, на переконання суду, матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували неможливість виконання нею, ОСОБА_7 , опікунських обов`язків щодо недієздатної свекрухи.

Аналогічні висновки суд першої інстанції зробив і щодо рідної доньки недієздатної ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , зазначивши, що надана нею заява про відсутність заперечень проти призначення брата опікуном матері не підтверджена належними та допустимими доказами, які б свідчили про об`єктивну неможливість виконання нею функцій опікуна над матір`ю.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційних скарг про те, що до таких висновків суд першої інстанції дійшов за неповного з`ясування обставин справи та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 67 ЦК України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

При призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні стосунки між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Подібні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

У Правилах також зазначено, що опікун призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб.

Крім того, згідно з підпунктами 3.2, 3.3 Правил опіки та піклування, опікунами (піклувальниками) не можуть бути особи, які: не досягли 18 років; визнані в установленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними; перебувають на обліку або лікуються в психоневрологічних та наркологічних закладах; раніше були опікунами чи піклувальниками та з їх вини опіку чи піклування було припинено; позбавлені батьківських прав; інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню; засуджені за скоєння тяжкого злочину. Документи, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна (піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки; документ про закріплення за дитиною житлової площі.

Отже, можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна. Тому за наявності висновку органу опіки та піклування про доцільність призначення опікуном певної особи суд зобов`язаний лише перевірити відповідність цього висновку вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, зокрема чи складений такий висновок на підставі документів, передбачених Правилами опіки та піклування.

У постанові Верховного Суду від 8 січня 2024 року в справі № 753/1905/22 (провадження № 61-8758св23) зроблено висновок про те, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має врахувати якнайкращі інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року в справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18), від 23 листопада 2021 року в справі № 751/9572/19 (провадження № 61-3053св21), від 28 лютого 2024 року в справі № 372/3474/21 (провадження № 61-16349св23), від 24 липня 2024 року в справі № 727/597/24 (провадження № 61-6720св24).

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що питання встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, їх заміни або звільнення від повноважень належать виключно до компетенції суду. Саме суд, а не орган опіки та піклування, зобов`язаний здійснити всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин справи й ухвалити остаточне рішення з урахуванням найкращих інтересів недієздатної особи.

Рішення (подання, висновок) органу опіки та піклування має дорадчий характер, не породжує самостійних правових наслідків для осіб, яких рекомендовано або не рекомендовано призначити опікуном, та не є обов`язковим для суду. Такий документ підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі відповідно до вимог статей 89, 94 ЦПК України.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23.

Отже, суд першої інстанції помилково виходив з того, що недоліки, у мотивувальній частині подання органу опіки та піклування самі по собі є підставою для відмови у призначенні опікуна, фактично надавши такому поданню визначальне значення та усунувшись від виконання власного обов`язку щодо самостійного дослідження обставин справи та оцінки кандидатури заявника з позицій закону і доказів, наявних в матеріалах справи.

Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. У таких справах суд не обмежується пасивною оцінкою поданих доказів, а зобов`язаний активно сприяти з`ясуванню всіх істотних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що обов`язковою передумовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною особою є наявність подання органу опіки та піклування про доцільність призначення саме цієї особи опікуном. Водночас, закон не пов`язує можливість такого призначення з доведенням неможливості виконання опікунських обов`язків іншими родичами підопічного.

Як убачається з матеріалів справи, орган опіки та піклування Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надав подання, в якому прямо зазначив про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 . Зазначене подання складене за результатами перевірки умов проживання заявника, аналізу його особистих та сімейних обставин і відповідає вимогам закону щодо змісту та обґрунтованості.

Жодних обставин, передбачених статтею 64 ЦК України та пунктом 3.2 Правил опіки та піклування, які б перешкоджали призначенню ОСОБА_1 опікуном над його недієздатною матір`ю, матеріали справи не містять. Такі обставини ніколи не існували та не існують, а будь-які належні й допустимі докази на підтвердження протилежного у справі відсутні.

В той же час,суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не звернув уваги на положення статті 64 ЦК України та помилково витлумачив пункт 3.2 Правил опіки та піклування, дійшовши висновку про необхідність з`ясування неможливості здійснення догляду за недієздатною особою іншими родичами. Вказаними нормами такої умови не передбачено.

Можливість призначення фізичної особи опікуном не ставиться законом у залежність від гіпотетичної або фактичної можливості інших родичів здійснювати догляд за недієздатною особою. Отже, навіть за наявності такої можливості у інших членів сім`ї, це саме по собі не є підставою для відмови у призначенні опікуном особи, яка відповідає вимогам закону та виявила відповідне волевиявлення.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку про те, що заявник, ОСОБА_1 , не був зобов`язаний доводити в суді першої інстанції обставини, які не мають правового значення для вирішення заявленої вимоги та на які він не посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, обставини щодо неможливості здійснення догляду за недієздатною особою іншими родичами. Покладення на заявника такого обов`язку свідчить про неправильне розуміння судом першої інстанції предмета доказування у справі окремого провадження.

Водночас, колегія суддів відмічає, що навіть з урахуванням того, що з`ясування зазначених обставин не є необхідним для вирішення заяви по суті, матеріали справи містять належні та допустимі докази, які підтверджують відсутність бажання та можливості у доньки недієздатної ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , а також у її невістки, ОСОБА_7 , здійснювати догляд за підопічною та виконувати обов`язки опікуна. На думку колегії суддів, сукупність цих доказів додатково підтверджує доцільність призначення опікуном саме ОСОБА_1 та відповідає найкращим інтересам недієздатної особи.

Колегія суддів також зауважує, що волевиявлення заявника щодо виконання обов`язків опікуна є однією з обов`язкових та прямо передбачених законом умов для призначення фізичної особи опікуном, зокрема, з числа близьких родичів недієздатної особи. При цьому, сам по собі момент звернення заявника до суду із відповідною заявою не може розцінюватися як обставина, що свідчить про недобросовісність його намірів або ставить під сумнів можливість виконання ним опікунських обов`язків.

Посилання суду першої інстанції на те, що заявник виявив бажання бути опікуном своєї матері під час дії воєнного стану та загальної мобілізації, не ґрунтується на нормах матеріального права та не має правового значення для вирішення питання про призначення опікуна. Колегія суддів відмічає, що введення воєнного стану в Україні не зупинило дію актів цивільного законодавства, які регулюють порядок встановлення опіки та призначення опікуна, і не передбачає будь-яких заборон чи обмежень щодо призначення опікуна недієздатній особі з числа її близьких родичів, у тому числі осіб призовного віку.

Крім того, обставини, пов`язані з тривалістю захворювання ОСОБА_2 та моментом початку її лікування, самі по собі не спростовують права та обов`язку заявника ініціювати встановлення опіки у той час, коли психічний стан особи досяг такого рівня, що унеможливлює усвідомлення нею значення своїх дій та керування ними, що й було підтверджено висновком судово-психіатричної експертизи та стало підставою для визнання її недієздатною.

Колегія суддів також відмічає про те, що положення цивільного законодавства імперативно передбачають обов`язковість встановлення опіки над недієздатною фізичною особою. Залишення особи, визнаної судом недієздатною, без призначеного опікуна фактично унеможливлює реалізацію нею будь-яких особистих немайнових та майнових прав, що призводить до порушення її прав та законних інтересів і є неприпустимим з точки зору принципів цивільного законодавства та захисту прав людини.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку про те, що, відмовляючи у задоволенні заяви в частині призначення заявника опікуном, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки фактичним обставинам справи, не врахував пріоритет інтересів недієздатної особи, неправильно визначив обставини, які підлягали врахуванню при вирішенні питання про призначення опікуна, та дійшов помилкових висновків, які не відповідають вимогам матеріального права.

Відповідно до статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених вище обставин, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року в частині вимог заяви про призначення опікуна недієздатній особі підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви в цій частині та призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Деревянко Анни Сергіївни в інтересах Органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації та адвоката Срібного Валерія Анатолійовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 вересня 2025 року в частині вимог заяви про призначення опікуна недієздатній особі скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 про призначення опікуна недієздатній особі задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 13 січня 2026 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

С. М. Верланов