Вирок від 15 січня 2026 р. у справі №179/2047/25 — Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

179/2047/25

1-кп/179/65/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року с-ще Магдалинівка

Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області

у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 (дистанційно), захисника ОСОБА_5 (дистанційно),

розглянувши у відкритому судовому засіданні об`єднані кримінальні провадження, які внесені до ЄРДР за №12025042470000224 від 17.11.2025, №12025042470000223 від 14.11.2025 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Новомосковськ, Дніпропетровської області, із середньою освітою, військовослужбовця військової служби за контрактом під час мобілізації, в посаді стрільця 2-го стрілецького спеціалізованого відділення 1-го стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», який проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 28 липня 2022 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі. 05 липня 2024 року звільнений умовно-достроково на 3 роки 1 місяць 1 день для проходження військової служби за контрактом, на підставі ухвали Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 згідно ст.81-1 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.407, ч.4 ст.185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» з 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, який в подальшому неодноразово продовжувався, та діє на теперішній час.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №516 від 05 липня 2024 року, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця 2-го стрілецького спеціалізованого відділення 1-го стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст.9,11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст.12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частини постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п.п.1,3 ч.3 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, 27.08.2024 ОСОБА_4 був виписаний з комунального підприємства «Дніпропетровський обласний центр соціально-значущих хворих» у м.Дніпро та не повернувся до розташування підрозділу – місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого в районі населеного пункту АДРЕСА_2 .

В умовах воєнного стану солдат ОСОБА_4 вирішив ухилитися від військової служби та без дозволу командування військової частини і без поважних причин залишити місце служби.

Реалізуючи свій злочинний намір, солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом під час мобілізації, в посаді стрільця 2-го стрілецького спеціалізованого відділення 1-го стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст.9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст.1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи умисно, з метою ухилення від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 27.08.2024 був виписаний з комунального підприємства «Дніпропетровський обласний центр соціально-значущих хворих» у м.Дніпро, та не повернувся до розташування підрозділу – місце тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , розташованого в районі населеного пункту АДРЕСА_2 (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), тим самим самовільно, без відповідних дозволів командирів, начальників та без поважних причин залишив місце служби, чим незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, та убув до місця свого тимчасового проживання за адресою: АДРЕСА_3 , де проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його із виконанням обов`язків військової служби, та продовжував ухилятися від військової служби до 20 листопада 2025 року, тобто до часу встановлення працівниками правоохоронного органу його місцезнаходження на території селища Магдалинівка Самарівського району Дніпропетровської області.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, відповідно до вимог ст.ст.9,11,16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, був зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Разом з цим, військовослужбовець ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення проти власності за наступних обставин.

30 жовтня 2025 року, приблизно о 10 годині 00 хвилин ОСОБА_4 перебував у приміщенні житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , де проводив ремонт печі.

В ході проведення ремонтних робіт ОСОБА_4 помітив в приміщенні будинку мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi 14C», чорного кольору, належній ОСОБА_7 , який прийшов до власниці будинку, та за домовленістю з ОСОБА_6 залишив у кухонній кімнаті житлового будинку, на холодильнику, вищевказаний мобільний телефон, щоб зарядити акумуляторну батарею, після чого покинув територію домоволодіння.

У подальшому в ОСОБА_4 виник раптовий прямий умисел на таємне викрадення чужого майна, а саме мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 14C» чорного кольору, який належить та перебуває у користуванні ОСОБА_7 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи таємно, в умовах воєнного стану, переконавшись, що власник мобільного телефону та власниця будинку відсутні, та за його діями ніхто не спостерігає, та вони є таємними, підійшов до мобільного телефону марки «Xiaomi Redmi 14C 8/256» чорного кольору, де умисно, повторно, з корисливих мотивів, взяв до рук зазначений вище мобільний телефон та помістив його до своєї кишені, після чого виніс його з будинку та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майно на власний розсуд у своїх корисливих інтересах.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_7 матеріальну шкоду на суму 4376 грн.65 коп.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину визнав повністю, розкаявся у скоєному та суду показав, що дійсно викрав мобільний телефон, який належить ОСОБА_7 при обставинах викладених в обвинувальному акті. Пояснив, що його знайома ОСОБА_8 ) попросила його зробити пічку в її будинку. Він приїхав до ОСОБА_9 30.10.2025 о 10-00 годин в с.Водяне, перебував в будинку приблизно дві години. Під час перебування у будинку побачив на холодильнику мобільний телефон чорного кольору, який до цього ОСОБА_7 залишив на зарядці. Він зробив пічку, та з холодильника взяв цей мобільний телефон, який положив у кишеню, при цьому поряд з ним в цей час нікого не було. Після чого сказав господарці, що він закінчив з пічкою та поїхав додому. Телефон він віддав знайомому. Чому він викрав телефон, пояснити не може.

Також обвинувачений показав, що він проходив військову службу за контрактом у військової частини НОМЕР_1 . В серпні 2024 року він був на лікуванні спочатку у м.Краматорськ, а потім його положили до лікарні у м.Дніпро. З лікарні він поїхав на поховання дружини, про це нікому не повідомив. Був на похованні 4 дні. Після цього він повернувся до лікарні, де йому повідомили, що його виписали і що він у СЗЧ. Документів ніяких йому не дали. 27.08.2024 він повернувся додому. Командуванню про те, що він знаходиться вдома, не повідомив. З кінця серпня 2024 року до кінця листопада 2025 року він був вдома, до ТЦК не звертався та не повідомляв, що він знаходиться за місцем проживання.

Потерпілий ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність. Претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має, цивільний позов не заявляє, просить призначити покарання на розсуд суду.

Прокурор, обвинувачений та захисник не заперечували проти розгляду кримінального провадження за відсутності потерпілого. Тому суд, на підставі ст.325 КПК України, враховуючи думку учасників судового провадження, можливість за відсутності потерпілого з`ясувати всі обставини під час судового розгляду для прийняття рішення, ухвалив про проведення судового розгляду без участі потерпілого.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винуватість у пред`явленому обвинуваченні підтверджується такими доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 14.11.2025, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_7 повідомив орган досудового розслідування про факт крадіжки невідомою особою 30.10.2025 близько 10-00 годин в АДРЕСА_5 , його мобільного телефону Редмі 14, котрий він залишив у знайомої для його зарядки;

- протоколом огляду місця події від 14.11.2025 з відеозаписом його проведення, відповідно до якого слідчим, за участі власника будинку ОСОБА_6 , було оглянуто місце події – домоволодіння АДРЕСА_4 , в ході якого учасниця огляду ( ОСОБА_6 ) вказала на холодильник, що стоїть у кімнаті кухні, і з її слів саме на вказаному місці лежав мобільний телефон, належний ОСОБА_7 . В ході огляду нічого не вилучалося;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 17.11.2025, відповідно до якого свідок ОСОБА_6 серед пред`явлених їй на фотознімках осіб впізнала ОСОБА_4 , як особу, який 30.10.2025 проводив ремонтні роботи з відновлення печі твердого опалення в неї вдома та представився ОСОБА_10 , та після уходу якого зник мобільний телефон ОСОБА_11 ;

- протоколом огляду від 19.11.2025 з фототаблицею, відповідно до якого слідчим було оглянуто та вилучено добровільно виданий свідком ОСОБА_12 мобільний телефон «Xiaomi Redmi 14С 8/256», чорного кольору, ІМЕІ1 НОМЕР_2 ; НОМЕР_3 , який знаходиться в справному стані. В ході проведення огляду свідок пояснив, що даний телефон він придбав в свого знайомого, ОСОБА_4 наприкінці жовтня 2025 року.

- висновком експерта судової товарознавчої експертизи №2736 від 20.11.2025, відповідно до якого ринкова вартість, з урахуванням зносу, станом на 30.10.2025 мобільного телефону «Xiaomi Redmi 14С 8/256», бувший у використанні, в справному стані, становить 4376,65 грн.

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.11.2025 з відеозаписом його проведення, відповідно до якого в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_4 на місці розповів про обставини вчинення ним крадіжки мобільного телефону, належного ОСОБА_7 , показав місце у будинку, звідки він викрав мобільний телефон, що співпадає з його показаннями у судовому засіданні. Відеозапис слідчого експерименту була досліджена у судовому засіданні, обвинувачений підтвердив, що він добровільно приймав участь у слідчому експерименті та давав правдиві показання.

- вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.07.2022, відповідно до якого ОСОБА_4 засуджений за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;

- ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 звільнено умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.07.2022, на невідбуту частину 3 роки 1 місяці 1 день, для проходження військової служби за контрактом. Встановлено відносно засудженого ОСОБА_4 адміністративний нагляд строком на 12 місяців із встановленням обмежень;.

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №516 від 05.07.2024, згідно якого солдата ОСОБА_4 з 05 липня 2024 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення, призначено на посаду стрільця другого стрілецького спеціалізованого відділення першого стрілецького спеціалізованого взводу першої стрілецької спеціалізованої роти стрілецького спеціалізованого батальйону (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , та вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №616 від 10.08.2024, відповідно до якого вважати таким, що вибули з району зосередження села Ямпіль у службове відрядження до військової частини НОМЕР_4 з метод виконання спеціальних (бойових) завдань: солдата ОСОБА_4 , стрільця другого стрілецького спеціалізованого відділення першого стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 ;

- витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №721 від 14.09.2024, відповідно до якого ОСОБА_4 , стрільця стрілецького спеціалізованого відділення стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 звільнено з займаної посади і зараховано у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 14 вересня 2024 року, лишаючи у списках підрозділу;

- наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №6391 від 15.09.2024, відповідно до якого призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини (місця служби) солдатом ОСОБА_13 27 серпня 2024 року.

Крім того, вина ОСОБА_4 підтверджується матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини (місця служби) солдатом ОСОБА_4 27.08.2024 року, а саме:

- рапортом командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_4 від 31.08.2024, відповідно до якого 30.08.2024 надійшла інформація про те, що стрілець 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 , який перебуває в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_4 , самовільно залишив 27.08.2024 лікувальний заклад КП «ДОМЦСЗХ`ДОР» м.Дніпро, в якому перебував на лікуванні з 23.08.2024 року. До тимчасового розташування підрозділу біля АДРЕСА_2 не повернувся, на телефонні дзвінки не відповідає, місце перебування невідоме.

- рапортом командира стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) в/ч НОМЕР_1 від 12.09.2024, згідно якого солдат ОСОБА_4 , стрілець 2 стрілецького спеціалізованого відділення 1 стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 , який перебуває в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_4 самовільно залишив 27.08.2024 року лікувальний заклад КП «ДОМЦСЗХ» ДОР» м.Дніпро, у якому перебував на лікуванні з 23.08.2024 року. До зосередження підрозділу КСП – Щурове не повернувся. На телефонні дзвінки не відповідає. Місце перебування військовослужбовця не відоме. По даному факту самовільного залишення військової частини просить призначити службове розслідування.

- доповіддю командира військової частини НОМЕР_4 по факту самовільного залишення частини військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який перебуває в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_4 .

- доповіддю командира стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) в/ч НОМЕР_1 по факту самовільного залишення частини військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_4 , який перебуває в оперативному підпорядкуванні військової частини НОМЕР_4 ;

- випискою КП «ДОМЦСЗХ» ДОР» з медичної карти стаціонарного хворого №933 від 27.08.2024, відповідно до якої ОСОБА_4 перебував в стаціонарі з 23.08.2024 по 27.08.2024, виписаний через порушення лікарняного режиму: відсутність у відділенні;

- актом службового розслідування, затвердженого 23.09.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 , відповідно до якого в ході службового розслідування встановлено, що 27.08.2024 солдат ОСОБА_4 був виписаний з комунального підприємства «Дніпропетровський обласний центр соціально-значущих хвороб» у місті Дніпро Дніпропетровського району Дніпропетровської області та не повернувся до розташування підрозділу – населеного пункту АДРЕСА_2 . Законних підстав самовільно залишити місце несення служби при виконанні службових обов`язків у солдата ОСОБА_4 не було. Причинами та умовами, що сприяли вчиненню правопорушення, є особиста недисциплінованість та безвідповідальність військовослужбовця. За висновком акту службового розслідування стрілець 2-го стрілецького спеціалізованого відділення 1-го стрілецького спеціалізованого взводу стрілецької спеціалізованої роти (ШКВАЛ) військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 з 27.08.2024 року і по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин. У діях солдата ОСОБА_4 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.407 КК України.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-1120-1201-4499-7 від 20.11.2025, солдат ОСОБА_4 придатний до військової служби.

Згідно протоколу затримання від 20.11.2025, ОСОБА_4 затриманий в порядку ст.208 КПК України 20 листопада 2025 року о 14-00 годин.

Суд визнає, що зазначені докази по справі зібрані у порядку і відповідно до вимог Закону, є належними, допустимими та достатніми для постановлення вироку.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого ОСОБА_4 доведена повністю та його дії правильно кваліфіковані:

- за ч.5 ст.407 КК України, як самовільне залишення місця служби без поважних причин військовослужбовцем, вчинене в умовах воєнного стану;

- за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.

Відповідно до ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст.65 КК України, відповідно до якої особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Суд враховує, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення, які у відповідності до ст.12 КК України класифікуються як тяжкі злочини, а також особу ОСОБА_4 , який раніше неодноразово судимий, звільнившись умовно-достроково, належних висновків для себе не зробив та вчинив ряд кримінальних правопорушень в період умовно-дострокового звільнення, що свідчить про його небажання стати на шлях виправлення. Обвинувачений не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем за контрактом, за місцем проживання на обліку у лікаря психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, групи інвалідності не має, за місцем проживання характеризується формально.

Відповідно до ч. 2 ст.66 КК України при призначенні покарання суд може визнати пом`якшуючими і інші обставини, які не зазначені в частині першій ст.66 КК України.

Обставинами, які пом`якшують покарання за ч.4 ст.185 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставиною, яка обтяжує покарання за ч.5 ст.407 КК України суд визнає рецидив злочинів.

З урахуванням ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинуваченого та враховуючи обставини, які пом`якшують покарання та обставини, що його обтяжують, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого і запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень буде покарання у вигляді позбавлення волі.

З урахуванням вчинення ОСОБА_4 кількох кримінальних правопорушень, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання із застосуванням ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, призначивши покарання за кожне кримінальне правопорушення окремо та визначити остаточне покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

При цьому при призначенні покарання ОСОБА_4 суд не вбачає підстав для застосування положень статей 69 та 75 КК України, оскільки він вчинив нові кримінальні правопорушення у період умовно дострокового звільнення, що вказує на те, що він не став на шлях виправлення та на його суспільну небезпечність.

Також суд враховує, що вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.07.2022 ОСОБА_4 засуджено за ч.4 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі. Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 27.06.2024 ОСОБА_4 на підставі ст.81-1 КК України звільнено умовно - достроково від відбування покарання, на невідбуту частину 3 роки 1 місяць 1 день, для проходження військової служби за контрактом.

Відповідно до ч. 3 ст.81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Частиною 4 статті 71 КК України передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення, остаточне покарання має бути призначено за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України, тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання із застосуванням ст.71 ч.1 КК України, і до призначеного йому за даним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року.

Суд переконаний, що за викладених вище обставин кримінального провадження та особи обвинуваченого таке призначене судом покарання буде цілком справедливим та пропорційним, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.11.2025 ОСОБА_4 був затриманий 20.11.2025. Ухвалою слідчого судді Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 21.11.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 19.01.2026.

Враховуючи те, що ОСОБА_4 призначено покарання у виді позбавленні волі реально, з урахуванням особи обвинуваченого та обставин, встановлених під час кримінального провадження, суд не вбачає підстав, передбачених ч. 3 ст. 377 КПК України, для зміни обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили на такий, що не пов`язаний з триманням під вартою. Таким чином, запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 72 КК України суд вважає за необхідне зарахувати в строк призначеного обвинуваченому ОСОБА_4 за даним вироком покарання строк попереднього ув`язнення обвинуваченого у межах даного кримінального провадження, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі за період тримання під вартою, а саме - з 20 листопада 2025 року по день набрання вироком законної сили.

Цивільний позов потерпілим ОСОБА_7 не заявлений.

В ході досудового розслідування були понесені витрати, пов`язані з залученням експерта ОСОБА_14 для проведення судової товарознавчої експертизи №2736 від 20.11.2025 у розмірі 424,08 грн., що підтверджено звітом про фактичні затрати на проведення експертизи.

Відповідно до ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до ч.1 ст.122 КПК України витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів, несе сторона кримінального провадження, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучила спеціаліста, перекладача чи експерта, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Аналізуючи вказані норми права, суд дійшов до висновку, що суд має право стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати, в тому числі ті, що пов`язані із залученням експерта, лише у випадку ухвалення стосовно особи обвинувального вироку. При цьому слід зауважити, що такі витрати, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України, стягуються на користь держави. Перерахування таких витрат на рахунки експертів даною нормою не передбачено.

Згідно до ст.7 Закону України «Про судову експертизу», судово- експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.

Статтею 9 Закону України «Про судову експертизу» визначено, що атестовані відповідно до цього Закону судові експерти включаються до державного Реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладається на Міністерство юстиції України.

Особа або орган, які призначають або замовляють судову експертизу, можуть доручити її проведення тим судовим експертам, яких внесено до державного Реєстру атестованих судових експертів, або іншим фахівцям з відповідних галузей знань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про судову експертизу», судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.

До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

До фахівця у відповідній галузі знань, який проводить судову експертизу, застосовуються положення цього Закону щодо гарантій, прав, обов`язків, відповідальності судового експерта, крім відповідальності за відмову від проведення експертизи та положень розділу III цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, експерт ОСОБА_14 який проводив вищевказану судово-товарознавчу експертизу, є атестованим судовим експертом, який включений до державного Реєстру атестованих судових експертів, але не є працівником державної спеціалізованої установи.

Враховуючи вище зазначене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення витрат на проведення судових товарознавчих експертиз у сумі 424,08 грн. на користь експерта ОСОБА_14 , а також і неможливість стягнення цих коштів на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368-370, 373-374, 392 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні злочинів, передбачених ч.4 ст.185, ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- за ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

На підставі ч. 1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2022 року у виді 2 (двох) років позбавлення волі, та остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 6 (шість) місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_4 в строк відбуття покарання, строк його попереднього ув`язнення, починаючи з 20 листопада 2025 року до набрання вироком законної сили, з розрахунку 1 (один) день попереднього ув`язнення за 1 (один) день позбавлення волі.

Запобіжний захід, обраний у відношенні ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою в умовах Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань №4».

Речові докази:

- мобільний телефон «Xiaomi Redmi 14C 8/256» чорного кольору, переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_7 – залишити потерпілому за належністю.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області на протязі 30 днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою - у той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копію вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1