Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №320/16897/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2026 року справа № 320/16897/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державної судової адміністрації України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про скасування постанови.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася Державна судова адміністрація України (далі по тексту також позивач, ДСА України) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту також відповідач, Департамент), в якому просить суд скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу, винесену у виконавчому провадженні від 17.02.2025 ВП №76921115 про накладення штрафу.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №200/3461/24 задоволено адміністративний ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 включно, на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 01.01.2024 складає 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 включно.

На виконання вищезазначеного рішення державний виконавець прийняв постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 76921115.

В подальшому, вимогою державного виконавця від 17.02.2025 № 76921115/6-20.1, було зобов`язано ДСА України повідомити про стан виконання рішення вищезазначеного рішення суду.

Позивач пояснив, що листом від 24.02.2025 № 10-3820/25 повідомлено відповідача про те, що виконання рішення суду у визначений у рішенні спосіб є об`єктивно неможливим. Вказано, що означене судове рішення можливо виконати лише шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України визначеної (перерахованої) суми коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя». Однак, державний виконавець не врахував наданої ДСА України відповіді та наклав штраф спірною постановою.

Позивач вважає протиправною винесену постанову про накладення штрафу з огляду на наявність поважних причин невиконання судового рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження №76921115 з примусового виконання виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі № 200/3461/24 про зобов`язання Державну судову адміністрацію України здійснити фінансування Територіального управління Державної судової адміністрації України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 включно.

Оскільки станом на 17.02.2025 рішення суду не виконано, відповідачем не здійснено фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 01.03.2024 по 31.05.2024 включно, відповідачем винесено спірну постанову про накладення штрафу.

Відповідач наголосив на тому, що з наданого відповідачем листа від 24.02.2024 №10-3820/25 (який надійшов вже після закінчення строку на самостійне виконання, встановленого у постанові про відкриття виконавчого провадження та винесення

постанови про накладення штрафу), неможливо встановити чи забезпечено ТУ ДСА України в Донецькій області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків, а саме з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 .. Таким чином, боржником не надано державному виконавцю доказів фактичного та повного виконання рішення суду та рішення суду залишалось невиконаним.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №200/3461/24 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області, Державної судової адміністрації України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Донецькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період березень - травень 2024 року включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року в розмірі 2102 грн.

Зобов`язано ТУ ДСА України в Донецькій області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року включно, на підставі частин 2, 3, 4 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого на 1 січня 2024 року складає 3028 грн, з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів.

Зобов`язано ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року включно.

На примусовому виконанні в Департаменті перебуває ВП №76921115 з примусового виконання виконавчого листа №200/3461/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року включно.

Листом ДСА України від 24.02.2025 №10-3820/25 відповідача повідомлено, що, що виконання судового рішення у справі №200/3461/24 можливе лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Повідомлено, що відповідно до частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України ДСА України визначено відповідальних виконавців за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у тому числі ТУ ДСА України в Донецькій області.

Зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за програмою 0501150 затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 04.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік ТУ ДСА в Донецькій області за бюджетною програмою 0501150 у сумі 23,8 тис. грн.

Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення у справі №200/3461/24.

Постановою державного виконавця Департаменту від 17.02.2025 ВП №76921115 за невиконання судового рішення без поважних причин на боржника (ДСА України) накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цієї постанови, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту - Закон №1404-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частинами першою та другою статті 63 Закону №1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Тобто, правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

З аналізу приписів Закону №1404-VIII слідує, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення стягнення у вигляді штрафу, проте постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути винесена лише за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати судове рішення, однак не зробив цього.

Отже, надаючи правову оцінку правомірності накладення на боржника штрафу за невиконання/повторне невиконання судового рішення, слід з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом), і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання, сам по собі не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону №1404-VIII.

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це перешкодило виконати судове рішення. Поважними в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону № 1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 №554/13475/15-ц.

Тобто, поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналізуючи наведені положення законодавства слід зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. При цьому, постанова про накладення штрафу виноситься державним виконавцем стосовно боржника у разі невиконання без поважних причин останнім рішення суду.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.09.2019 по справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 по справі №420/70/19.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 05.07.2024 у справі №200/3461/24 зобов`язано ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року включно.

На примусовому виконанні в Департаменті перебуває ВП №76921115 з примусового виконання виконавчого листа №200/3461/24, виданого Донецьким окружним адміністративним судом про зобов`язання ДСА України здійснити фінансування ТУ ДСА України в Донецькій області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, коштів для проведення виплати ОСОБА_1 недоплаченої суддівської винагороди за період з 1 березня 2024 року по 31 травня 2024 року включно.

Листом ДСА України від 24.02.2025 №10-3820/25 відповідача повідомлено, що, що виконання судового рішення у справі №200/3461/24 можливе лише за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Повідомлено, що відповідно до частини четвертої статті 20 Бюджетного кодексу України ДСА України визначено відповідальних виконавців за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», у тому числі ТУ ДСА України в Донецькій області.

Зазначено, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» за програмою 0501150 затверджені видатки в розмірі 10,0 млн грн, що розподілені між судами, органами та установами системи правосуддя. ДСА України 04.01.2024 затверджений кошторис на 2024 рік ТУ ДСА в Донецькій області за бюджетною програмою 0501150 у сумі 23,8 тис. грн.

Ураховуючи викладене, ДСА України в межах своїх повноважень вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання судового рішення у справі №200/3461/24.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, ухвалою суду від 12.05.2025 було витребувано від відповідача копії усіх матеріалів виконавчого провадження №76921115.

Дослідивши надану відповідачем копію матеріалів виконавчого провадження №76921115, судом встановлено відсутність доказів на підтвердження дати отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 22.01.2025 ВП №7691115. В свою чергу, відсутність доказів отримання означеної постанови унеможливлює встановлення судом дати, з якої позивач був обізнаний про відкриття означеного виконавчого провадження та, відповідно, дату, з якої суд обчислювати наданий державним виконавцем 10-денний строк для виконання рішення суду.

Виходячи з пояснень позивача, викладених в адміністративному позові, а також копії листа ДСА України від 24.02.2025, означений лист був надісланий на адресу відповідача у відповідь на отриману вимогу державного виконавця від 17.02.2025 №76921115/6-20.1.

Матеріалами виконавчого провадження №76921115 підтверджено отримання означеного листа ДСА України від 24.02.2025 відповідачем 27.02.2025.

Крім того, листом ДСА України від 14.03.2025 №10-5153/25 відповідача повторно повідомлено про можливість виконання судового рішення у справі №200/3461/24 лише за рахунок бюджетної програми 0501150 та про обмеження ДСА України звертатись до суду із заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Повторно зазначено про неодноразові звернення до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150. Однак, Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані так як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканності державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення, з наданням копій відповідних звернень та відповідей.

Наведені обставини, на переконання суду, підтверджують, що позивачем вжито усіх можливих заходів для виконання судового рішення, і що застосування штрафу є безпідставним з огляду на об`єктивну неможливість виконання зобов`язання у визначений строк та відсутність належного повідомлення про відкриття виконавчого провадження.

Проте, спірною постановою державного виконавця Департаменту за невиконання судового рішення без поважних причин на боржника (ДСА України) накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн.

Суд зауважує, що спірна постанова про накладення штрафу не містить обґрунтувань щодо реальної можливості позивача виконати судове рішення у справі №200/3461/24 та умисного невчинення цих дій.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з пунктом 25 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів з рахунка боржника здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів суддів та працівників органів і установ системи правосуддя».

Отже, на переконання суду, виконання виконавчого листа №200/3461/24 має здійснюватися в межах, визначеного Кабінетом Міністрів України, порядку, що, у свою чергу, виключає відповідальність боржника (позивача) за невиконання цього судового рішення у відповідній частині.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 826/721/16.

За такого правового регулювання та обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих підстав для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу, оскільки виконання рішення суду не може ставитись у залежність лише від волі та/або бажання боржника щодо такого виконання, а й повинно бути оцінено виконавчою службою на предмет наявності об`єктивних можливостей та відповідного законодавчого регулювання такого виконання.

Вказана правова позиція відповідає висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а.

Також Верховний Суд України у своїх постановах (справи №21-1044а15, №21-2630а15, №21-5118а15, №804/5081/13-а, №826/721/16) неодноразово вказував, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки спір вирішено на користь суб`єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2025 ВП №76921115 про накладення штрафу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Дудін С.О.