Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №320/6812/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року № 320/6812/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі по тексту також відповідач, ВПВР УЗПВР), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незакінчення виконавчого провадження №67604321 із примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом у розмірі 316 932,60 грн;

- зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження №67604321 із примусового виконання постанови про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 10% від суми стягнення за виконавчим документом у розмірі 316 932,60 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що він є боржником у виконавчому провадженні №28012428, відкритому на підставі виконавчого напису №13464 від 06.06.2011 щодо звернення стягнення на суму 3 169 326,02 грн. 18.11.2022 державним виконавцем було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання та в межах вказаного ВП винесено постанову про стягнення виконавчого збору, яка є виконавчим документом в межах ВП №67604321.

Позивач пояснив, що в межах ВП №67986111 було винесено постанову про закінчення ВП №67986111 з примусового виконання за виконавчим документом №1364.

На переконання позивача, означені обставини свідчать про наявність підстав для закінчення ВП №67604321, оскільки в його межах стягується виконавчий збір, нарахований державним виконавцем без фактичного виконання рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що на виконанні у Відділі перебувало ВП №28012428 з виконання виконавчого напису №1364 від 06.06.2011. 20.06.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття ВП №28012428. 18.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, зазначених у заяві стягувача. Оскільки в ході провадження виконавчий збір не був стягнений із боржника, 18.11.2021 державним виконавцем у виконавчому провадженні №28012428 було винесено постанову про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 316 932,60 грн, яка є виконавчим документом в межах ВП №67604321.

Відповідач наголошує на вчиненні державним виконавцем законодавчо визначених дій, зокрема і в частині відкриття ВП №67604321 з примусового стягнення з боржника (позивача) виконавчого збору.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини п`ятої суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

На примусовому виконанні у ВПВР УЗПВР перебувало виконавче провадження №28012428 з примусового виконання виконавчого напису №1364 від 06.06.2011, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коваленко Н.Є.

18.11.2021 державним виконавцем, керуючись пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП №28012428 про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з тим, що на адресу відділу надійшла заява за підписом представника АТ «Укрексімбанк» про повернення виконавчого документа стягувачу без виконання.

18 листопада 2021 року державним виконавцем в межах ВП №28012428 винесено постанову про стягнення з боржника ( ОСОБА_1 ) виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, у сумі 316 932,60 грн.

Постановою державного виконавця від 22.11.2021 ВП №67604321 відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №28012428, виданої 18.11.2021 ВПВР УЗПВР про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 316 932,60 грн.

Представник позивача надіслав відповідачу електронною поштою лист (клопотання) від 04.02.2025 про закінчення ВП №67604321 зі стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у сумі 316 932,60 грн, мотивований тим, що в його межах стягується виконавчий збір, який був нарахований виконавцем без фактичного виконання рішення. Зазначено, що виконавчий збір/винагорода приватного виконавця стягнута приватним виконавцем. Відтак, стягнення державним виконавцем виконавчого збору у сумі 316 932,60 грн та винагороди приватного виконавця за виконання одного і того ж виконавчого документа є безпідставним, оскільки призводить до подвійного стягнення з боржника коштів за виконання одного й того ж виконавчого документа - виконавчого напису №1364.

Не погоджуючись з правомірністю бездіяльності відповідача щодо незакінчення ВП №67604321, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі по тексту також - Закон №1404-VІІІ).

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

За змістом частини першої, другої статті 12 Закону №1404-VIIІ виконавчі документи, зокрема, посвідчення комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII визначено, що у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Судом встановлено, що в силу приписів Закону №1404-VIII, постанова ВПВР УЗПВР від 18.11.2021 про стягнення виконавчого забору ВП №28012428 є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню.

Положеннями статті 39 Закону №1404-VIII визначено вичерпний перелік підстав, за яких виконавче провадження підлягає закінченню, а саме:

1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення;

2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення;

3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника;

4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню;

6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена;

7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів;

9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом;

10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ;

11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону;

12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини;

13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону;

14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України;

15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України «Про іпотеку» за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки;

16) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», її дочірньою компанією «Газ України», публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз», оператором газотранспортної системи та операторами газорозподільних систем, за спожитий природний газ, а також послуги з його транспортування та розподілу відповідно, перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, перед електропостачальниками або операторами системи розподілу (як правонаступниками в частині прав та обов`язків за договорами на постачання електричної енергії та про користування електричною енергією) за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

17) списання згідно з пунктами 23, 24 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України в повному обсязі сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

18) списання згідно з пунктом 91-5 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» сум недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (у тому числі штрафних санкцій та пені), що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа;

19) прийняття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб рішення про початок процедури ліквідації банку-боржника;

19-1) якщо відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню незалежно від дати укладення такої угоди;

19-2) врегулювання (погашення, списання) відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість учасників процедури врегулювання заборгованості, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням, яке набрало законної сили;

20) врегулювання (погашення, списання) оператором газорозподільної системи заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», якщо таке виконавче провадження розпочато за рішенням про зобов`язання Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, встановити оператору газорозподільної системи економічно обґрунтований тариф на послуги з розподілу природного газу з включенням компенсацій за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2020 року включно;

21) виконання або відкликання вимоги територіального центру комплектування та соціальної підтримки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», скасування рішення суду про тимчасове обмеження громадянина України у праві керування транспортним засобом під час мобілізації, якщо виконавче провадження розпочато за таким рішенням.

Водночас, з листа представника позивача від 04.02.2025 не вбачається, на яку саме з означених підстав він посилається, звертаючись до відповідача з проханням закінчити ВП №67604321 зі стягнення виконавчого збору у розмірі 316 932,60 грн.

Суд зауважує, що предметом позову у межах цієї справи є бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №67604321 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 316 932,60 грн та зобов`язання відповідача закінчити означене ВП.

Проте, на переконання суду, відповідач мав усі законні підстави відкрити спірне виконавче провадження щодо примусового виконання постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, оскільки жодних доказів скасування, втрати чинності чи визнання таким, що не підлягає виконанню, постанови від 18.11.2021 ВП №28012428 матеріали справи не містять.

Доводи позивача щодо неправомірної бездіяльності відповідача щодо не винесення постанови про закінчення виконавчого провадження №67604321 з примусового виконання постанови від 18.11.2021 ВП №28012428 про стягнення виконавчого збору є безпідставними та ґрунтуються на помилковому розумінні норм законодавства, оскільки постанова про стягнення виконавчого збору є самостійним виконавчим документом, яка набирає чинності з моменту її винесення.

Позивач не обґрунтовує протиправну бездіяльність відповідача щодо не закінчення виконавчого провадження №67604321, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору.

Суд зауважує, що положеннями статті 39 Закону №1404-VIII чітко визначено підстави, за яких виконавче провадження підлягає закінченню.

Водночас, постанова державного виконавця від 18.11.2021 ВП №28012428 про стягнення виконавчого збору з позивача в межах даної справи позивачем не оскаржується як і відсутні докази на підтвердження чого, що означена постанова визнана такою, що не підлягає виконанню чи скасована. Як наслідок, у відповідача станом на дату звернення позивача із заявою про закінчення виконавчого провадження №67604321 були відсутні підстави для задоволення такої заяви.

Крім того, суд звертає увагу, що у правових позиціях, викладених у постанові Верховного Суду у справі №360/4369/19 від 26.08.2020 та постанові Великої палати Верховного Суду у справі №0340/1792/18 від 20.05.2020 Верховний Суд виснував таке: «…постанови про відкриття виконавчих проваджень є самостійними рішеннями суб`єкта владних повноважень, підстави і порядок прийняття яких врегульовані Законом України «Про виконавче провадження». Однак, позивач, оскаржуючи постанови про відкриття виконавчих проваджень на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору та мінімальних витрат виконавчого провадження, належним чином не обґрунтовує їх протиправність..».

Вказана правова позиція була підтримана Верховним Судом у постанові від 27.05.2021 року у справі №640/18626/20.

Відповідно до приписів частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, позивач, оскаржуючи бездіяльність відповідача щодо незакінчення ВП №67604321, фактично не погоджується з постановою від 18.11.2021 ВП №28012428 про стягнення виконавчого збору, яка не є предметом позову в межах заявлених позовних вимог та, відповідно, не досліджується судом на предмет правомірності чи протиправності її винесення в межах означеної адміністративної справи.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .

Суддя Дудін С.О.