Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №320/35084/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Київ справа №320/35084/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 із позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.06.2023 № 10779/10-36-24-06/ НОМЕР_1 та № 10883/10-36- 24-06/2332411199.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.10.2023 відкрито провадження у справі розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про відсутність обставин вчинення ним порушення вимог податкового законодавства, встановлення обставин чого стало підставою притягнення його до відповідальності шляхом прийняття оскаржуваних рішень. Зокрема, вказує, що придбані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 310 348, 73 грн (в т.ч. ПДВ 329 442, 30 грн), що віднесені до складу податкового кредиту за період з 01.09.2022 по 31.03.2023, використовувались ним в господарській діяльності. Окрім того, залишки зерна кукурудзи, яке знаходилось на складні, підтверджується актом інвентаризації, тому висновки контролюючого органу про його відсутність не відповідає дійсності.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому відзиві. Зокрема, відповідач наголошує не дефектності наданих позивачем актів, на які останній посилається в обґрунтування власної позиції.

Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС у Київській області на підставі наказу ГУ ДПС у Київській області наказу від 12.05.2023 № 834-п проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з метою встановлення правомірності декларування суми від`ємного значення з податку на додану вартість за березень 2023 року, реєстраційний номер декларації 9086304248 від 20.04.2023, про що складено акт № 10396/10-36-24-06 від 26.05.2023.

Проведеною документальною позаплановою виїзною перевіркою за перевіряємий період з 01.09.2019 по 31.03.2023 ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме:

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21) по декларації за березень 2023 року у сумі 321 358, 97 грн;

- занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість по декларації за березень 2023 року у розмірі 357 082, 77 грн.

На підставі матеріалів перевірки ГУ ДПС у Київській області прийнято щодо позивача податкові повідомлення-рішення від 21.06.2023:

- № 10779/10-36-24-06/2332111199 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем 357 082,77 грн та застосування штрафної санкції 35 708, 28 грн;

- № 10833/10-36-24-06/2332411199 про завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість в сумі 321 358, 97 грн.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 44.3 статті 44 ПК України визначено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством термінів, але не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 2 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності та документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - не менш як 1095 днів з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - не менш як 1095 днів з дня завершення терміну їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статей 39 та 39 2 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом терміни зберігання документів продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу, платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Статтею 83 ПК України визначено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, надані відповідно до статті 84 цього Кодексу та інших законів України; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Статтею 51 Цивільного кодексу України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно - правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтями 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Абзацом першим пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 №168/704) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

Згідно з п. 198.5 ст. 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 ПК України, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за. товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 ПК України (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 ПК України) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX ПК України, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 ПК України та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 ПК України); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 ПК України).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V ПК України такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 ПК України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 було вручено запит про надання інформації та підтверджуючих документів № 24790/12/10-36-24-06 від 12.05.2023, в якому зазначено про необхідність надання до перевірки інформації та її документального підтвердження щодо наявності залишків товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному виразі в розрізі номенклатури товарів станом на початок та кінець кожного звітного періоду, в якому сформовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до наданих для перевірки ФОП ОСОБА_1 пояснення від 16.05.2023 № б/н (вх.№29042/6 від 18.05.2023) зазначено, що залишки товарно-матеріальних цінностей станом на початок кожного звітного періоду в якому сформовано суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду не велися, так як не ведеться бухгалтерський облік.

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 станом на 01.09.2022, 01.10.2022, 01.11.2022, 01.12.2022, 01.01.2023, 01.02.2023 та 01.03.2023 залишки по товарно матеріальних цінностях не надано.

Також, для проведення документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 не надано акти списання запасних частин, паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин, мінеральних добрив та посівного матеріалу.

Під час проведеної інвентаризації 16.05.2023 за місцем здійснення господарської діяльності знаходились товарно-матеріальні цінності, а саме карбамід 0,5т. по ціні 33000, 00 грн та аміачна селітра в кількості 1т. по ціні 32000, 00 грн на загальну суму 48 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 083, 33 грн).

Відповідно до зареєстрованих податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2019 по 31.03.2023 було придбано товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 310 348, 73 грн (в т.ч. ПДВ 329 442, 30 грн). Водночас, залишки товарно-матеріальних цінностей по інвентаризаційному опису від 16.05.2023 становлять 48 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 8 083, 33 грн.). Відповідно, сума товарно-матеріальних цінностей, яка повинна залишитись на складі, становить 2 261 848,73 грн. (в т.ч. ПДВ 321 358, 97 грн.).

Отже, у позивача, на момент проведення перевірки, повинні були бути в наявності на складні залишки товарно-матеріальних цінностей на суму 2 261 848,73 грн. (в т.ч. ПДВ 321 358, 97 грн) або первинні документи, що підтверджують використання товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 2 261 848, 73 грн. (в т.ч. ПДВ 321 358, 97 грн.) у власній господарській діяльності.

Проте доказів реалізації ТМЦ на суму 2 261 848, 73 грн. та/або списання на використання у власній діяльності платником податків не надано.

Враховуючи вищевикладену інформацію та надані для проведення перевірки документи, в тому числі відомості щодо придбаних товарно-матеріальних цінностей, що віднесені до податкового кредиту за період з 01.09.2022 по 31.03.2023, відповідачем правомірно встановлено заниження податкових зобов`язань ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 в сумі ПДВ 321 358, 97 грн, в зв`язку з включенням ФОП ОСОБА_1 за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 до складу податкового кредиту товарів/послуг, що використані в операціях, що не пов`язані з господарською діяльністю платника податків.

Відповідно до підпункт а) п. 198.1 ст. 198 Кодексу до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п. 198.3 ст. 198 Кодексу).

При цьому згідно з п. 198.5 ст. 198 Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської операції передбачає наявність у кожній операції розумної економічної причини (ділової мети), самостійної від податкової економії.

Відповідно, витрати на придбання товарів та/або послуг, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності, або придбання таких товарів та/або послуг поза межами господарської діяльності платника податків не дають права на належні врахування податкового кредиту у податковому обліку.

Щодо посилання позивача про надання первинних підтверджуючих документів, а саме: актів цільового використання ТМЦ у господарській діяльності, актів фактичних витрат дизельного палива, актів використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин, актів витрат насіння і садивного матеріалу, які були надані після безпосереднього проведення перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити: назва документу; дата і місце складання; посада, підпис, прізвище та ініціали осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; порядковий номер запису; вартість одиниці; одиниця виміру (літри, кілограми, штуки); кількість; загальна сума списаних товарно-матеріальних цінностей; підстава для списання; способи і строки внесення добрив (за видами); кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в переведенні на діючу речовину; номер поля (під кожну культуру окремо); кількість витраченого насіння (садивного матеріалу) за нормою на 1 га та на всю площу; норма списання дизельного палива на той чи інший вид робіт.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно з Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі) посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, надані позивачем акти цільового використання ТМЦ, акти витрат насіння і садивного матеріалу, акти про використання добрив, акти фактичних витрат дизельного палива оформленні не належним чином, а саме:

- в актах про використання добрив не зазначено: способи і строки внесення добрив (за видами), кількість внесених добрив під кожну культуру окремо в переведенні на діючу речовину;

- в актах витрат насіння і садивного матеріалу відсутні: номер поля (під кожну культуру окремо) та кількість витраченого насіння (садивного матеріалу) за нормою на 1 га та на всю площу;

- в актах цільового використання ТМЦ в господарській діяльності відсутній номерний знак, ідентифікатор, назва сільськогосподарської техніки та автомобілів на які списано запасні частини. Також, ФОП ОСОБА_1 не надано документальне підтвердження щодо освітньо-кваліфікаційного рівня осіб, які встановлювали запчастини на транспортні засоби.

- в актах фактичних витрат дизельного палива відсутні: відсутній номерний знак, ідентифікатор, назва сільськогосподарської техніки та автомобілів на які списано дизельне паливо, норма списання дизельного палива на той чи інший вид робіт.

Таким чином, доводи позивача та надані до позову письмові докази не спростовують та не скасовують правомірність та обґрунтованість висновку контролюючого органу щодо віднесення ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту суми придбаних товарів, що в подальшому не використанні в господарській діяльності на загальну суму 2 261 845, 71 грн. (в т.ч. ПДВ 321 358, 97 грн.), чим порушено положення наведених вище п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Окрім того, під час проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 був вручений запит про надання інформації та підтверджуючих документів №24790/12/10-36-24-06 від 12.05.2023, в якому зазначено необхідність надання до перевірки інформації щодо залишків готової продукції станом на 16.05.2023.

Відповідно до наданих для перевірки ФОП ОСОБА_1 пояснень від 18.05.2023 №29042/6 зазначено, що в 2022 році під кукурудзу було посіяно 47,9 га. Врожайність кукурудзи становила 10.159 т/га. В 2022 році зібрано врожаю кукурудзи 486,64т. Згідно з поясненнями від 18.05.2023 №29042/6 станом на 16.05.2023 у ФОП ОСОБА_1 рахуються залишки кукурудзи в кількості 486,64 т. вартістю 4800 грн. на загальну суму 2 335 872, 00 грн.

Проте, в ході проведення документальної позапланової виїзної перевірки та проведеної інвентаризації від 16.05.2023 встановлено, що за місцем здійснення господарської діяльності залишків кукурудзи не виявлено, що свідчить про реалізацію кукурудзи без відображення в обліку.

Відповідно до наданих відповідачем даних, станом на 15.05.2023 на ринку України ціна на кукурудзу становила 5 975, 00 грн. Відповідно до зроблених розрахунків, ринкова вартість кукурудзи становить 2 907 674 грн. (в т.ч. ПДВ 357 082, 77 грн. (486, 64 т. х 5975 грн. = 2 907 674 гривень).

Враховуючи вищевикладене, ФОП ОСОБА_1 занижено суму податкового зобов`язання на вартість готової продукції, а саме кукурудзи, яка була реалізована без відображення в обліку за період з 01.09.2022 по 31.03.2023 на загальну суму 2 907 674 грн, в тому числі ПДВ 357 082,77 грн, чим порушено вимоги п. 187.1 ст. 187, п. 198.5 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 ПК України.

Судом враховані надані позивачем копії фотографій, які, на його думку, підтверджують обставини наявності залишків кукурудзи. Проте судом такі докази оцінюються критично через те, що вони не дають змогу ідентифікувати такі залишки кукурудзи, їх належність позивачу, місце їх зберігання тощо.

Отже, судом підтверджено порушення позивачем вимог п. 198.5 ст. 198. 200.1, п. 200.4 ст. 200, ст. 201 ПК України, що призвело до завищення суми від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 321 358,97 грн. та занижено податкове зобов`язання на суму 357 082, 77 грн.

Беручи до уваги зазначене вище у сукупності, суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) було доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.