Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №320/38344/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2026 року м. Київ справа №320/38344/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії командира Військової частини НОМЕР_1 щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.04.2023 № 189 дисциплінарного стягнення у виді «догани»;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 26.04.2023 № 189 в частині притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді «догани».

Ухвалою від 27.10.2023 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Свої вимоги позивач мотивує безпідставністю оскаржуваного рішення з огляду на відсутність правових підстав для його прийняття.

За змістом позову, при проведенні службового розслідування ОСОБА_1 був позбавлений права знати підстави розслідування, його не ознайомлено з правами та обов`язками, які він мав під час розслідування, зокрема щодо можливості надання пояснень, подання документів, які стосуються розслідування, клопотання на опитування осіб, яким відомі обставини, що мають суттєве значення, та інших прав.

Командиром, на думку позивача, не були створені умови для забезпечення прав позивача - не надана можливість висловлення позиції щодо обставин розслідування, що, на переконання представника позивача, свідчить про упередженість, необ`єктивність прийнятого рішення.

Не призначення службового розслідування призвело до не встановлення ступеню вини позивача, не доведено протиправності дій чи бездіяльності останнього, не встановлено негативних наслідків.

Як вказує позивач, при прийнятті рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності керівництвом військової частини не надано оцінку ситуації - наявності вини, характеру та обставин вчиненого правопорушення, наслідки, попередню поведінку військовослужбовця.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує, що оскаржуване рішення прийняте а дії вчинено відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві. Зазначає про те, що за обставин, що склались, проведення службового розслідування не було необхідним.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.03.2022 позивач призваний ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Згідно наказу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 28.09.2022 № 1338 старшого лейтенанта ОСОБА_1 призначено начальником групи цивільно-військового співробітництва штабу Військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до наказу Командувача сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 09.05.2023 № 425. ОСОБА_1 призначено на посаду офіцера юридичної служби НОМЕР_2 окремої механізованої бригади оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Позивача згідно з наказом №139 від 26.04.2023 притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, яка виразилась в низькій виконавчій дисципліні, як начальника групи цивільно-військового співробітництва штабу військової частини НОМЕР_1 .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з такого.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Згідно із ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну таємницю;

додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до частини першої статті 45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Статтею 48 цього ж Статуту передбачено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення, зокрема: в) сувора догана; ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Статтею 84 Дисциплінарного статуту встановлено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Ці положення Дисциплінарного статуту кореспондуються з Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, а саме: службове розслідування може призначатися у певних випадках.

Так, відповідно до пункту 2 розділу ІІ Порядку №608 службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.

Отже, проведення службового розслідування не є обов`язковою передумовою для притягнення військовослужбовця навіть до дисциплінарної відповідальності. Призначення службового розслідування є правом, а не обов`язком особи, яка ухвалює рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.

Вказане підтверджується обов`язковою до врахування в силу вимог статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» практикою Верховного Суду по справі № 420/9472/23 (постанова від 13.06.2024).

Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни - за низьку виконавчу дисципліну.

При цьому, під час накладення дисциплінарного стягнення та при обранні його виду командиром враховано характер та обставини вчиненого правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, тривалість військової служби винного, рівень його знань, наслідком чого стало прийняття рішення про накладення догани.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Позивачем не надано доказів та обґрунтувань, які б свідчили про неврахування відповідачем вказаних обставин.

Враховуючи наведене суд доходить висновку про відсутність у спірних правовідносинах обставин, які б вимагали проведення службового розслідування.

Відповідно, оскільки інших аргументів позивачем у якості обґрунтування заявлених позовних вимог вказано не було, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішення та дій на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та скасування наказу – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.