Рішення від 15 січня 2026 р. у справі №679/1531/25 — Нетішинський міський суд Хмельницької області

Провадження № 2/679/208/2026

Справа № 679/1531/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 січня 2026 року м. Нетішин

Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Гавриленко О. М.,

секретар судового засідання Дмітрієва О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданіні в мкісті Нетішин в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором № 79414688 від 18.03.2024 у розмірі 17750,00 грн та за кредитним договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024 у розмірі 12480,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено таке.

18.03.2024 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» – первісний кредитор (далі – ТОВ «1 БАНК») та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 79414688, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора, і за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника та зобов`язалася повернути їх і сплатити позикодавцю проценти від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

14.06.2021 між ТОВ «1 БАНК» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 14/06/21, у відповідності до умов якого ТОВ «1 БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «1 БАНК» в момент підписання сторонами акту прийому-передачі права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, до відповідача на суму 17750,00 грн.

Відповідач заборгованість за договором не погасила, у зв`язку із чим за нею утворилася заборгованість у розмірі 17750,00 грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12750,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач вважає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 17750,00 грн, яка виникла в зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором № 79414688 від 18.03.2024.

Окрім цього 30.01.2024 між ТОВ «Аванс кредит» – первісний кредитор та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 46716-01/2024 від 30.01.2024 у розмірі 12480,00 грн., який підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останньою одноразового ідентифікатора, і за умовами якого ОСОБА_1 отримала грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника та зобов`язалася повернути їх і сплатити позикодавцю проценти від суми позики.

24.05.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 24052024, у відповідності до умов якого ТОВ «Аванс кредит» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ Аванс кредит» в момент підписання сторонами акту прийому-передачі права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема, до відповідача на суму 12480,00 грн.

Відповідач заборгованість за договором не погасила, у зв`язку із чим за нею утворилася заборгованість у розмірі 12480,00 грн, з яких: 3200,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9280,00 грн – сума заборгованості за відсотками.

Таким чином, позивач вважає, що набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 12480,00 грн, яка виникла в зв`язку з невиконанням відповідачем договірних зобов`язань за кредитним договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024.

Враховуючи викладене вище, оскільки відповідач не виконує свої зобов`язання за вказаними вище кредитними договорами, позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь суми заборгованості у вказаних розмірах, стягнувши з відповідача судові витрати.

Представник позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» у судове засідання не з`явився, просив суд про розгляд справи без його участі, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце розгляду справи у судове засідання не з`явилася. Клопотання про відкладення розгляду справи чи будь - які інші клопотанння від відповідача до суду не надходили, відзиву на позовну заяву не подано. В матеріалах справи наявні розписки відповідача від 20.11.2025 про отримання судової повістки про виклик у судове засідання на 08.12.2025 та про отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі від 28.11.2025, які написані останньою особисто, що свідчить про її обізнаність про перебування даної справи у провадженні суду.

Тому згідно вимог ст. 280 ЦПК України за відсутності заперечень позивача суд проводить заочний розгляд справи.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 28.10.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 14.01.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Будь-яких інших процесуальних дій суд не вчиняв.

З`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилаються, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю зважаючи на таке.

Судом встановлено, що 18.03.2024 між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 79414688, згідно з яким товариство зобов`язується надати позичальнику у кредит, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, грошові кошти в сумі 5000,00 грн строком на 30 днів, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти від суми кредиту та комісію за надання кредиту. Процентна ставка за користування кредитом становить: фіксована – 2,5 % на день, денна – 1,00 % на день, процентна ставка за понадстрокове користування кредитом (його частиною) – 2,70 % на день. Дата надання кредиту 18.03.2024, дата повернення кредиту 16.04.2024. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 2617,16%. Орієнтовна загальна вартість позики 6500,00 грн. Договір про надання кредиту відповідачем підписано електронним підписом – одноразовим ідентифікатором – 23351. Такі ж умови кредитування викладені у таблиці обчислення вартості кредиту, яка теж була підписана відповідачем (а. с. 78-11).

14.06.2021 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «1 БАНК» укладено договір факторингу № 16/06/21, додаткову угоду № 34 до цього договору факторингу, за якими позивачем, відповідно до акту-прийому передачі реєстру боржників № 30 від 19.08.2024 та реєстру боржників № 30 від 19.08.2024, було набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 79414688 від 18.03.2024 на суму заборгованості у розмірі 17750,00 грн (а. с. 17, 18-20).

Додатковими угодами №№ 2, 7 від 28.07.2021 та 13.06.2022 до договору факторингу № 16/06/21 від 14.06.2021 визначено у новій редакції п.1.3 договору факторингу та пролонгацію такого договору за певних умов на кожний наступний рік (а.с.15, 16).

З розрахунку заборгованості, виданого ТОВ «1 БАНК» вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 79414688 від 18.03.2024 станом на 14.07.2024 становить 17750,00грн, з яких: 5000,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 12750,00 грн – сума заборгованості за відсотками; (а. с. 21, 22). З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань заборгованості по кредиту.

Також судом встановлено, що 30.01.2024 між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 46716-01/2024, згідно з яким товариство зобов`язується надати позичальнику у кредит, шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника, грошові кошти в сумі 3200,00 грн строком на 120 днів, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти від суми кредиту. Процентна ставка за користування кредитом становить 2,50% на день. Кредит надавався клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картка № 5168-75хх-хххх-8159. Договір про надання фінансового кредиту та додаток №1 до договору в якому зазначено графік платежів відповідачем підписано електронним підписом – одноразовим ідентифікатором – W0147 (а.с. 35-39). Також умови кредитування викладені у паспорті споживчого кредиту, який теж був підписаний відповідачем, а саме: сума кредиту- 3200,00 грн, строк кредитування 120 днів, процентна ставка 2,50%, загальні витрати за кредитом – 9600,00 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом- 12800,00 грн, кількість та розмір платежів, та періодичність їх внесення вказуються у графіку платежів, а проценти сплачуються кожні 25 днів (а.с. 40, 41).

ТОВ «Аванс кредит» виконало умови договору та через ТОВ «Універсальні платіжні рішення», що підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3466_250130164309 від 30.01.2025 та повідомленням «iPay.ua» про успішне зарахування коштів у сумі 3200,00 грн 30/01/2024 на картку клієнта № 5168-75хх-хххх-8159 (а.с. 42).

24.05.2024 між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Аванс кредит» укладено договір факторингу № 24052024 за якими позивачем, відповідно до акту-прийому передачі реєстру боржників та реєстру боржників було набуто право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024 на суму заборгованості у розмірі 12480,00 грн (а. с. 45-50).

З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024 станом на 24.05.2024 становить 12480,00 грн, з яких: 3200,00 грн – сума заборгованості за основною сумою боргу; 9280,00 грн – сума заборгованості за відсотками (а. с. 43). З моменту отримання права вимоги до відповідача, позивачем не здійснювалося жодних нарахувань заборгованості по кредиту.

Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ФК ЄАПБ», перейшло право вимоги за кредитними договорами до відповідача, а саме по кредитному договору № 79414688 від 18.03.2024, укладеному між ТОВ «1 БАНК» та ОСОБА_1 ; по кредитному договору № 46716-01/2024 від 30.01.2024, укладеному між ТОВ «Аванс кредит» та ОСОБА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за вказаними кредитними договорами, утворилася заборгованість.

Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09.09.2020 у справі № 732/670/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч. 1, ч. 3 ст. 1049, ч. 1 ст. 1050 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так, відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивач довів належними та допустимими доказами заявлені до стягнення з відповідача суми заборгованості за основним боргом, відсотками по кредитним договорам № 79414688 від 18.03.2024 та № 46716-01/2024 від 30.01.2024.

Суд бере до уваги, що умовами договорів чітко визначено обов`язок позичальника сплатити кредитору відсотки за користування кредитними коштами, розмір відсотків, обов`язок сплатити комісію та її розмір, строки повернення кредитних коштів, тобто досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, такі правочини, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створюють презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим договори, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковими для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Стосовно розміру заборгованості за кредитними договорами суд зазначає таке.

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), від 31 жовтня 2018 року (справа № 202/4494/16-ц), від 5 квітня 2023 року (справа № 910/4518/16), від 18 січня 2022 року (справа № 910/17048/17), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

При цьому суд звертає увагу на те, що в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, однак вимог про стягнення трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України позивач не заявляв.

Так, сума основного боргу по кредитному договору № 79414688 від 18.03.2024 у розмірі 5000,00 грн, про стягнення якої просить позивач, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а розмір заборгованості за відсотками по вказаному вище кредитному договору позивачем нараховано відповідно до умов кредитних договорів та в межах строку дії таких договорів, зокрема спочатку за 30 днів за процентною ставкою 1,00% і за 90 днів за процентною ставкою 2,5%, як передбачено п.4 договору позики, у зв`язку із чим суд погоджується із розрахунками сум заборгованості по відсоткам, які були надані позивачем.

Так, сума основного боргу по кредитному договору № 46716-01/2024 від 30.01.2024 у розмірі 3200,00 грн, про стягнення якої просить позивач, також знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду, а розмір заборгованості за відсотками по вказаному вище кредитному договору позивачем нараховано відповідно до умов кредитного договору та в межах строку дії такого договору, у зв`язку із чим суд погоджується із розрахунками сум заборгованості по відсоткам, які були надані позивачем.

Кредитні кошти відповідач не повернув кредитодавцю. Згідно з умовами кредитних договорів кредитодавець здійснив нарахування відсотків за користування кредитом. Відповідачем, в свою чергу, не спростовано доводів позивача щодо наявності заборгованості будь-якими доказами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність обставин щодо невиконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитними договорами: № 79414688 від 18.03.2024 та № 46716-01/2024 від 30.01.2024, у зв`язку з чим відповідно до вимог наведеного чинного законодавства позивач вправі ставити вимоги до нього про стягнення заборгованості.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані докази, враховуючи, що відповідач не надала суду відзив на позов та будь-які докази, що спростовують обставини, на які посилається позивач, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість:

за кредитним договором № 79414688 від 18.03.2024 у розмірі 17750,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 5000,00 грн; заборгованості за відсотками розмірі – 12750,00 грн;

за кредитним договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024 у розмірі 12480,00 грн, яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі –3200,00 грн; суми заборгованості за відсотками у розмірі – 9280,00 грн.

Розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із судового збору сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 3028,00 грн. Окрім цього позивачем у позові зазначено, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат становить 3028,00 грн судового збору та 1514,00 грн витрат пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпечення доказів.

Матеріалами справи встановлено що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

Жодних доказів понесення позивачем витрат пов`язаних із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів, забезпечення доказів у розмірі 1514,00 грн суду не надано. Заяви від позивача про подання ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів понесення вказаних витрат до суду також не надходило.

З огляду на те, що позов задоволено повністю з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 3028,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 10, 12, 13, 141, 235, 247, 259, 263 265, 273, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами – задовольнити повністю.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 30230 гривень 00 копійок, до складу якої входять:

заборгованість за кредитним договором № 79414688 від 18.03.2024 у розмірі 17750 гривень 00 копійок, яка складається з суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 5000 гривень 00 копійок; заборгованості за відсотками розмірі – 12750 гривень 00 копійок;

заборгованість за кредитним договором № 46716-01/2024 від 30.01.2024 у розмірі 12480 гривень 00 копійок, яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу у розмірі – 3200 гривень 00 копійок; суми заборгованості за відсотками у розмірі – 9280 гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 3028 гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»», код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: 01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 30;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 16 січня 2026 року.

Суддя О. М. Гавриленко