Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №674/1982/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1982/25

Провадження № 2-а/674/2/26

РІШЕННЯ

іменем України

15 січня 2026 року м. Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого судді Барателі Д.Т., за участю секретаря судового засідання Бойчук С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч. 4 ст. 229 КАС України, в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенанта поліції Смаглюк Надії Василівни про скасування постанови серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенанта поліції Смаглюк Н.В. про скасування постанови серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025 його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн.

Позивач вважає вказану постанову незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки фабула суті порушення «здійснив зупинку у місці де між суцільною лінією розмітки менше 3 м» не дає змоги зрозуміти що саме порушив водій, крім того, поліцейський при розгляді справи не здійснив жодних замірів на підтвердження факту фіксації порушення. Покликається на ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Також зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Дунаєвецького районного суду Хмельницької області від 11.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Суд зазначає, що належним відповідачем у справі є Департамент патрульної поліції, оскільки саме на цей орган покладено публічно-владні управлінські функції щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення та винесення постанов про притягнення до адміністративної відповідальності. Зазначення позивачем у якості відповідача посадової особи – інспектора Смаглюк Н.В., яка діяла від імені Департаменту патрульної поліції, не є таким процесуальним недоліком, що перешкоджає розгляду справи по суті та прийняттю законного й обґрунтованого рішення. З урахуванням дії принципу «суд знає закони» (jura novit curia) суд самостійно визначає належний суб`єктний склад учасників справи та застосовує до спірних правовідносин належні норми матеріального і процесуального права, тому наведена обставина не впливає на викладений у рішенні висновок суду щодо позовних вимог.

25.11.2025 представником відповідача Департаменту патрульної поліції – Нікольчук Н.О. через систему Електронний суд подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування заперечень зазначає наступне.

31.10.2025 близько 18 год 25 хв інспектором взводу 2 роти 1 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенантом поліції Смаглюк Н.В. в м. Дунаївці по вул. Тараса Шевченка поблизу буд. 110 було виявлено транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого здійснив зупинку у місці де між суцільною лінією розмітки та ТЗ менше 3 м, чим порушив п. 15.9.д Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Поліцейський підійшов до водія автомобіля, представився належним чином, довів водію суть скоєного ним порушення ПДР, запропонував йому пред`явити документи, передбачені вимогами п. 2.1 Правил дорожнього руху України, а саме посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4.а ПДР України. На вимогу поліцейського щодо пред`явлення документів водієм, яким виявився ОСОБА_1 , було надано зазначені документи.

Відповідач стверджує, що оскаржуване правопорушення зафіксоване в порядку, встановленому законом, та підтверджується фото/відео фіксацією. У відповідності до ч. 9 ст. 31 ЗУ «Про Національну поліцію» та Наказу МВС № 1026 поліцейськими проводилась фото-, відеофіксація на портативні відеореєстратори, закріплені на форменому одязі № 476328 та № 477980. На відео та наданих стоп-кадрах чітко зафіксовано, що транспортний засіб позивача здійснив зупинку таким чином, що відстань до суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1 є меншою ніж 3 метри, навіть менше за ширину легкового ТЗ, яка є стандартною та становить 1,70 м – 1,85 м.

Представник відповідача зазначає, що візуальне підтвердження є достатнім доказом, що не потребує додаткового інструментального заміру, оскільки запис дозволяє однозначно визначити наявність перешкоди для руху інших транспортних засобів, які змушені перетинати суцільну лінію дорожньої розмітки та рухатись частково займаючи зустрічну смугу для руху, що утруднює зустрічний роз`їзд транспортних засобів та суттєво зменшує безпеку руху. Жодна норма КУпАП чи ПДР не зобов`язує поліцейського проводити фізичний замір відстані, якщо наявні інші об`єктивні та достатні дані. Покликається на постанову Верховного Суду від 17.05.2018 по справі № 670/346/17.

До відзиву представником відповідача долучено копію постанови серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025, три відеозаписи та фотознімок – стоп-кадр, які є матеріалами справи про адміністративне правопорушення, на підставі яких винесена оскаржувана постанова.

01.12.2025 позивач ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема, просив не визнавати докази направлені до суду у якості додатків до відзиву, в обґрунтування чого вказав, що відзив, поданий до суду «представником заявника», в той час як Департамент патрульної поліції фігурує у справі як відповідач, крім того, до направленої йому копії відзиву не долучено документи, які підтверджують повноваження відповідача та відеодокази фіксації порушення, а додано лише копію постанови.

10.12.2025 представником відповідача Дідур І.І. подано заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначено, що надані до суду відеозаписи зафіксовані портативними службовими відеореєстраторами, закріпленими на форменому одязі поліцейських, на яких зафіксовано факт зазначеного в спірній постанові порушення та розгляд справи на місці зупинки в присутності позивача. Досліджуючи відеозаписи, чітко вбачається зупинка автомобіля позивача здійснена з порушенням п. 15.9.д ПДР, а саме між суцільною лінією дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, та ТЗ менше 3 м, навіть менше габаритів проїжджаючих автомобілів за шириною (близько 1,8 метрів), які внаслідок порушення правил позивачем змушені об`їжджати його транспортний засіб при цьому перетинаючи вказану розмітку та виїжджати на зустрічну смугу.

У судове засідання сторони не з`явились, позивач у поданій відповіді на відзив просив розглядати справу без його участі.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані і надані докази в їх сукупності, дослідивши відеозаписи події та стоп-кадр, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025, винесеною інспектором взводу 2 роти 1 БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенантом поліції Смаглюк Н.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з оскаржуваною постановою 31.10.2025 о 18:25:55 в м. Дунаївці по вул. Тараса Шевченка, 110, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , здійснив зупинку у місці де між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом менше 3 м, чим порушив п. 15.9.д ПДР – порушення заборони зупинки у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки і ТЗ менше 3 м.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст. 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов`язки і відповідальність суб`єктів – учасників дорожнього руху регулюються Законом України «Про дорожній рух».

Згідно зі ст. 14 цього Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху, серед інших, належать водії. При цьому учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 41 вказаного Закону передбачено, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів, вибору швидкості руху, проїзду перехресть, зупинки та стоянки, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху України зупинкою є припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил.

Пунктом 15.1 ПДР передбачено, що зупинка і стоянка транспортних засобів на дорозі повинні здійснюватись у спеціально відведених місцях чи на узбіччі.

Згідно з п. 15.2 ПДР за відсутності спеціально відведених місць чи узбіччя або коли зупинка, чи стоянка там неможливі, вони дозволяються біля правого краю проїзної частини (якомога правіше, щоб не перешкоджати іншим учасникам дорожнього руху).

Пунктом 15.9.д ПДР закріплено, що зупинка забороняється у місцях, де відстань між суцільною лінією розмітки, розділювальною смугою чи протилежним краєм проїзної частини і транспортним засобом, що зупинився, менше 3 м.

Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, серед іншого, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Таким чином, диспозиція вказаної норми є бланкетною, оскільки називає склад правопорушення, але для визначення його ознак відсилає до норм іншої галузі права або нормативних (підзаконних) актів – правил, положень, інструкцій.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

При дослідженні доказів судом встановлено наступне.

Відповідно до відеозаписів фіксації події, здійснених поліцейськими за допомогою портативних відеореєстраторів № 476328 та № 477980, закріплених на форменому одязі, 31.10.2025 о 18:25:55 в м. Дунаївці по вул. Тараса Шевченка, 110 транспортний засіб VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 здійснив зупинку у місці де відстань між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом є значно меншою ніж 3 метри.

З відеозаписів чітко вбачається, що автомобіль позивача припарковано вздовж проїзної частини таким чином, що інші транспортні засоби, які рухаються у попутному напрямку, не мають можливості об`їхати припаркований автомобіль без виїзду на смугу зустрічного руху шляхом перетинання суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1, що створює перешкоди для дорожнього руху та становить загрозу безпеці учасників руху.

Зі стоп-кадру та відеозаписів з відеореєстратора вбачається, що відстань від транспортного засобу позивача до суцільної лінії розмітки є очевидно меншою за 3 метри, оскільки не перевищує габаритної ширини легкового автомобіля, яка стандартно становить 1,70 м – 1,85 м. На зображенні чітко видно автомобіль позивача, розмітку проїзної частини та інші транспортні засоби, що змушені об`їжджати припаркований автомобіль з виїздом на зустрічну смугу.

При цьому суд зазначає, що під час зупинки та розгляду справи позивач не заперечував факт керування транспортним засобом та факт здійснення зупинки у вказаному місці, що підтверджується відеозаписами, на яких позивач надає документи для перевірки та підписує оскаржувану постанову.

Щодо доводів позивача про те, що поліцейський при розгляді справи не здійснив жодних замірів на підтвердження факту фіксації порушення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.10 ПДР визначено, що дорожня обстановка – це сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху, які повинен враховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

З цього слідує, що водій, перед здійсненням зупинки, зобов`язаний самостійно оцінити дорожню обстановку та діяти на підставі та в порядку визначеному ПДР.

Норми КУпАП чи ПДР не зобов`язують поліцейського проводити фізичний замір відстані, якщо наявні інші об`єктивні та достатні дані, що підтверджують факт вчинення правопорушення і поліцейський фіксує у спосіб, передбачений законодавством, такі дані та визнає зібрані докази достатніми для підтвердження правопорушення. Візуальне підтвердження, зафіксоване на відеозаписах та стоп-кадрі, є достатнім доказом, оскільки запис дозволяє однозначно визначити наявність порушення п. 15.9.д ПДР.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 по справі № 670/346/17 (адміністративне провадження № К/9901/20895/18), у якій зазначено: «Посилання скаржника на не доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом з фіксацією адміністративного правопорушення, який був досліджений судами. Із наданого відповідачем відеозапису чітко видно, що особа здійснила зупинку автомобіля, а отже необхідності в замірюванні відстані для того, щоб встановити порушення, не було».

Щодо доводів позивача про те, що відеодокази фіксації порушення не долучено до направленої йому копії відзиву, суд зазначає, що відповідно до п. 9 ст. 79 КАС України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними. Оскільки відео файли подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС, такі є належними доказами у справі та мають досліджуватись судом. Ухвалою суду від 03.12.2025 позивачу надано достатньо часу для ознайомлення із матеріалами справи.

Щодо вказаного позивачем недоліку щодо невірного зазначення у відзиві на позовну заяву назви учасника як «заявник» замість «відповідач», суд не розцінює як недотримання відповідачем вимог до відзиву на позов, оскільки фактично вказаний недолік не позбавляє суд можливості розглянути відзив.

Частинами 1 та 2 ст. 258 КУпАП передбачено випадки коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Частиною 3 вказаної норми визначено також протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення. Частиною 5 ст. 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 2 ст. 222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенант поліції Смаглюк Н.В. є уповноваженим працівником патрульної поліції, а отже у відповідності до ст. 222 КУпАП має право розглядати справи про адміністративні правопорушення, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінивши докази в справі про адміністративне правопорушення за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, інспектор постановила визнати винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накласти на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн., що передбачено санкцією вказаної статті.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач не зробив жодних посилань та не надав жодних доказів як на підставу своїх заперечень щодо відсутності в його діях порушень Правил дорожнього руху України, з чого можна було б зробити висновок про те, що дії інспектора поліції в частині притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП є неправомірними, а постанову про притягнення до адміністративної відповідальності було складено з порушеннями норм чинного законодавства України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивач, подавши позов, обґрунтував свою позицію, проте жодного доказу на обґрунтування своєї позиції до суду не надав, як і не спростував належним чином доказів, наданих відповідачем. Доводи та позовні вимоги позивача ґрунтуються на суб`єктивній думці позивача, а відтак не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене вище, оцінюючи докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов переконання про достатність, належність та допустимість доказів для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки останній 31.10.2025 будучи водієм транспортного засобу VOLKSWAGEN GOLF, д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Дунаївці по вул. Тараса Шевченка, 110 здійснив зупинку автомобіля у місці де відстань між суцільною лінією розмітки та транспортним засобом менше 3 м, чим порушив п. 15.9.д ПДР, а відтак позов не підлягає задоволенню.

При цьому порушень конституційних прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 , які б впливали на допустимість доказів у справі, судом не встановлено.

Системний аналіз вказаних вище норм чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що інспектор 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенант поліції Смаглюк Н.В. під час розгляду справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та винесення постанови серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України, а винесена постанова відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.

Враховуючи, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі ч. 1 ст. 122 КУпАП, п. 15.9.д ПДР України, ст. 14, 41 Закону України «Про дорожній рух», керуючись ст. 2, 6, 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 255, 257, 269, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі інспектора 2 взводу 1 роти 1 батальйону БПП з обслуговування Кам`янець-Подільського району УПП в Хмельницькій області ДПП лейтенанта поліції Смаглюк Надії Василівни про скасування постанови серії ЕНА № 6057470 від 31.10.2025 відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - Департамент патрульної поліції, місцезнаходження: м. Київ вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ