Рішення від 14 січня 2026 р. у справі №674/2039/25 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/2039/25

Провадження № 2/674/161/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2026 року м.Дунаївці

Дунаєвецький районний суд Хмельницької області у складі головуючої судді Шафікової Ю.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №71237791 в розмірі 19440,00 грн., з яких 6000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 540,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - сума заборгованості за комісія; 12000,00 грн. - сума заборгованості за пенею, а також стягнути судові витрати по сплаті судвого збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує на те, що 23 травня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71237791 відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 6000,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,3%, комісія за надання кредиту складає 15,00%, строк позики 30 днів.

16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача. В порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 19440,00 грн., з яких 6000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 540,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - сума заборгованості за комісія; 12000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

Неможливість в досудовому порядку врегулювати спір, наявність непогашеної заборгованості, зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 20 листопада 2025 року відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду також не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем склались відносини зобов`язального характеру, що підтверджується укладеним договором позики та договорами факторингу.

Так, 23 травня 2025 року відповідач ОСОБА_1 уклав з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» договір про надання коштів у кредит №71237791, відповідно до п.2.1 якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

Даний договір укладено в електронній формі та підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором.

Згідно з п.2.2.1 договору сума позики 6000,00 грн., строк позики 30 днів, процентна ставка 0,300 % (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту. Підписанням цього Договору кредиту відповідач підтверджує, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перерахувало на банківський картковий рахунок відповідача кошти.

Відповідно до довідки про ідентифікацію відповідач при укладені кредитного договору, підписав його аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора '20384, який був відправлений 23 травня 2025 року на електронну пошту відповідача.

Як вбачається із Листа АТ «Ощадбанк» №46/1211/155803/2025/135 від 04.12.2025 року на ім`я ОСОБА_1 у банку відкрито банківський рахунок № НОМЕР_1 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_2 .

В подальшому, 16 жовтня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №16/10/25, відповідно до умов якого «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» права грошової вимоги до позичальників, у тому числі за кредитним договором №71237791 від 23 травня 2025 року, що підтверджується реєстром боржників до договору факторингу.

Згідно витягу з Реєстру Боржників до Договору факторингу №16/10/25-02 від 16 жовтня 2025 року, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 19940,00 грн., з яких 6000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 540,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - сума заборгованості за комісія; 12000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за крединим договором №71237791 від 23 травня 2025 року, заборгованість складає 19940,00 грн., з яких 6000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 540,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - сума заборгованості за комісія; 12000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

При застосуванні норм права до спірних правовідносин судом враховується наступне.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в ст.11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Частиною 2 статті 639 ЦК України також визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.

Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Отже, ОСОБА_1 уклав кредитний договір шляхом підписання його електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, проте в порушення умов договору не виконав своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, доказів зворотнього матеріали справи не містять.

Зазначений кредитний договір, за якими відповідач отримав кредит, є чинним та недійсним у судовому порядку не визнавався.

Презумція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Згідно ст. ст. 526, 529 ч. 1 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором та сплата процентів, комісії за користування кредитом.

Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Уклавши договір факторингу під №16/10/25, позивач у встановленому законом порядку набув право вимоги до відповідача за кредитним зобов`язанням за кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості, наданої позивачем за період з 15.10.2025 року по 04.11.2025 року, заборгованість складає 19940,00 грн., з яких 6000,00 грн.– сума заборгованості за основною сумою боргу; 540,00 грн. – сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - сума заборгованості за комісія; 12000,00 грн. - сума заборгованості за пенею.

Разом з цим, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог за кредитним договором 71237791 в розмірі 7440,00 грн., з яких: 6000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 540,00 грн. - сума заборгованості за відсотками, 900,00 грн. - комісія.

Щодо вимоги про стягнення пені/неустойки у розмірі 12000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Згідно з п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Також, Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, пеня в сумі 12000,00 грн. підлягає списанню кредитодавцем.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також враховує, що відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзиву на позовну заяву, не подав доказів на погашення заборгованості за договором позики, що є її процесуальним обов`язком. Отже сума заборгованості ним не заперечується.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 904/1907/15).

Судом встановлено, що 25 серпня 2025 року між позивачем ТОВ "Фінпром Маркет" (клієнт) та адвокатом Ткаченко Ю.О. (адвокат), яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2099 від 03 квітня 2018 року, виданого Радою адвокатів Полтавської області, укладено Договір про надання правничої допомоги №25-08/25 ФП .

Згідно із витягу з акту №6ФП про приймання -передачі наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги №25-08/25 ФП від 25.08.2025 року вбачається що надається правова допомога відносно боржника ОСОБА_1 , вартість наданих послуг адвокатським об`єднанням складає: 500,00 грн. вивченням документів, 4000,00 грн. складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду.

27 жовтня 2025 року позивач (клієнт) ТОВ "Фінпром Маркет" сплатив адвокату Ткаченко Ю.О. надану правову допомогу згідно Акту приймання наданої правничої допомоги №6ФП від 23 жовтня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги №25-08/25 від 25 серпня 2025 року - платіжна інструкція кредитового переказу коштів № 579939289.1 від 27 жовтня 2025 року на загальну суму 144000,00 грн., в тому числі по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 - 4500,00 грн.

При цьому, пунктом 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справ №755/9215/15-ц, зазначено що, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальних адвокатських витрат (встановлення їхньої доцільності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача належними доказами підтверджено факт понесення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 грн.

Однак, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог (38,27%), з відповідача на корить позивача необхідно стягнути 1722,15 гривень (4500,00 х 38,27:100) - витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, а тому судовий збір слід стягнути в розмірі 927,05 грн. (2422,40 х 38,27 : 100).

Керуючись ст. ст. 259, 263-265, 293, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_4 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку – 334851) заборгованість за Договором кредиту №71237791 в розмірі 7440 (сім тисяч чотириста сорок) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 927(дев`ятсот двадцять сім) гривень 05 (п`ять) копійок та витрати на правову допомогу в розмірі 1722 (одну тисячу сімсот двадцять дві) гривні 15 (п`ятнадцять) копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (місцезнаходження - м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, код ЄДРПОУ 43311346).

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне рішення складено 15 січня 2026 року.

Суддя Ю. Е. Шафікова